Рішення № 76607932, 07.09.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3619/17

провадження №2-а/619/27/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2018 року м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі:головуючого судді- Остропілець Є.Р.,

при секретарі судового засідання- Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дергачі адміністративну справу за позовом Депутата ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 до ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області «Про визнання недійсним та скасування рішень ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області»,-

ВСТАНОВИВ:

Депутат ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області 03.11.2017 року з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 КАС України, в редакції, що набрала законної сили 15 грудня 2017 року, просить визнати протиправним та не чинним з моменту прийняття Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №9 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради»; визнати протиправним та не чинним з моменту прийняття Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №10 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради».

В обгрунтування позову зазначено, що вона є депутатом ОСОБА_1 селищної ради УІІ скликання Дергачівського району Харківської області та відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» як представник інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу зобов'язана виражати і захищати інтереси відповідної територіальної громади та її частини - виборців свого виборчого округу, виконувати їх доручення в межах своїх повноважень, наданих законом, брати активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, та відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на неї, покладено обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України.

Згідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням.

Тобто, позивач при здійсненні своїх посадових повноважень приймає участь у прийнятті рішень відповідача ОСОБА_1 селищної ради шляхом відкритого поіменного голосування і при цьому повинна діяти «лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і законами України...».

Відповідачем, ОСОБА_1 селищною радою 11 квітня 2013 року на ХХХУІ сесії УІ скликання були прийняті нормативно-правові акти - рішення № 9 «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради (далі по тексту Порядок (Алгоритм) розміщення ТС та рішення №10 «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради.

Оскаржувані рішення, з точки зору позивача, є протиправними, оскільки є прийнятими відповідачем з порушенням вимог частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статей 116, 123 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та процедур прийняття рішення, їх оприлюднення, встановлених чинним законодавством України, Регламентом ОСОБА_1 селищної ради. Вищевказані рішення безпосередньо впливають на права та обов’язки позивача, як депутата місцевої ради, на яку вказані рішення, затверджені ними Порядки, покладають обов'язок приймати учать у прийнятті рішення колегіального органу шляхом голосування за надання дозволу на розроблення та затвердження комплексних схем розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, виготовлення яких покладається Порядком на фізичних осіб – підприємців, які мають намір розмістити тимчасові споруди, та за встановлення земельних сервітутів для розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, встановлення яких відбувається з порушенням чинного законодавства України, тобто зобов'язують позивача, діяти не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушуючи права, свободи і інтереси громадян України фізичних осіб – підприємців, які мають намір розмістити тимчасові споруди.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті ОСОБА_1 селищною радою з перевищенням повноважень та в порушення норм Конституції та законів України, а також є такими, що порушують права та інтереси членів ОСОБА_1 територіальної громади Дергачівського району Харківської області, частину якої представляє позивач, що є суб’єктами господарювання і мають наміри щодо розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради. У зв’язку із вищенаведеним, та у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 5 КАС України, статті 15 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», відповідно до якої депутат місцевої ради має право вимагати усунення порушень законності, позивач вважає, що оскаржувані рішення, які є нормативно-правовими актами, підлягають визнанню судовою інстанцією протиправними та не чинними з моменту прийняття.

Позивач в судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву про слухання справи у її відсутність, без фіксації технічними засобами в письмовому провадженні. На задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, без фіксації технічними засобами в письмовому провадженні. Надав через канцелярію суду письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що в даному позові відсутній предмет спору, через те, що Порядок (алгоритм) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового та соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, прийнятий на XXXVI сесії селищної ради VI скликання від 11 квітня 2013 року втратив чинність у зв’язку з набранням чинності нової редакції даного Порядку, та через те, що Тимчасовий порядок встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради скасований 30 листопада 2017 року на XXXII сесії VII скликання ОСОБА_1 селищної ради рішенням № 28, позов не має підстав для задоволення та у його задоволенні слід відмовити в повному обсязі. Позивачем подано через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, відхилені з підстав того, що частиною 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, на виконання якої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 від 22.10.2011 р. затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (Порядок № 244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1330/20068.

Цей Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на всій території України. Встановлення окремих Порядків (Алгоритмів) розміщення тимчасових споруд та територіях адміністративно-територіальних одиниць не передбачено Законом. Отже, позивач вважає, що приймаючи Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №9 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради» , відповідач ОСОБА_1 селищна рада діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що призвело до порушення частини 2 статті 19 Конституції України. Також позивач посилається на Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2012 р. по справі №2а-3088/12/2670 за розглядом апеляційної скарги Харківської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Харківської міської ради до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, третя особа - Департамент містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради, про визнання незаконним та скасування наказу, в якій зроблено висновок про те, що земельні відносини щодо регулювання питання розміщення тимчасових споруд повинні регулюватися статтями 116, 123 Земельного кодексу України; на рішення Господарського суду Харківської області від 20 листопада 2017 року по справі №922/3294/17 за позовом ФО-П ОСОБА_3 до ОСОБА_1 селищної ради про встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасової споруди, на рішення Господарського суду Харківської області від 3 жовтня 2017 року по справі №922/3182/17 за позовом ФО-П ОСОБА_4 до ОСОБА_1 селищної ради про встановлення особистого строкового сервітуту права на розміщення тимчасової споруди, в яких зроблено висновок, що питання встановлення особистого строкового сервітуту на підставі Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, затвердженого рішенням ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №10 від 11 квітня 2013 року не ґрунтується на законі, правових підстав для встановлення земельного сервітуту немає, судом зроблено зауваження, що питання набуття прав на землю для розміщення тимчасових споруд повинні вирішуватися в загальному порядку на підставі статтей 116, 123 Земельного кодексу України. Отже, позивач вважає, що приймаючи Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №10 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради», відповідач ОСОБА_1 селищна рада діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що призвело до порушення частини 2 статті 19 Конституції України.

Суд вважає за можливе слухати справу без фіксування технічними засобами відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є депутатом ОСОБА_1 селищної ради УІІ скликання Дергачівського району Харківської області, про що свідчить посвідчення № 11 ( а.с. 7), та не оспорювалось відповідачем.

Відповідачем ОСОБА_1 селищною радою Дергачівського району Харківської області 11 квітня 2013 року на ХХХУІ сесії УІ скликання були прийняті нормативно-правові акти: Рішення №9 «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради та Рішення №10 «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради».

Вищевказані рішення безпосередньо впливають на права та обов’язки позивача, як депутата місцевої ради, на яку вказані рішення, затверджені ними Порядки, покладають обов'язок приймати учать у прийнятті рішень відповідача - колегіального органу шляхом голосування за надання дозволу на розроблення, затвердження комплексних схем розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, виготовлення яких покладається відповідачем на фізичних осіб – підприємців, які мають намір розмістити тимчасові споруди, та за встановлення земельних сервітутів для розміщення тимчасових споруд торгівельного призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради, встановлення яких відбувається з порушенням чинного законодавства України, тобто зобов'язують позивача, діяти не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, порушуючи права, свободи і інтереси громадян України фізичних осіб – підприємців, які мають намір розмістити тимчасові споруди. Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень, судом встановлено наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України Аналогічна норма закріплена у частині третій статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної ОСОБА_3 і ОСОБА_3 міністрів Автономній Республіці Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Суб’єкт владних повноважень, крім того, що має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Суб’єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон – це так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо в пливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб’єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) так звані «похідні повноваження». «У спосіб» означає, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно із частиною 2 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Частиною 4 згаданого вище Закону встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництво та житлово-комунального господарства України, затвердженого Указом Президента України від 31.05.2011 N 633/2011.

При цьому пп. 21 п. 4 зазначеного Положення передбачено, що Міністерство здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

На виконання частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України N 244 від 22.10.2011 р. затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (Порядок № 244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1330/20068. Порядок № 244 визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (п. 1.1.), розміщення окремих ТС здійснюється згідно з цим Порядком (п. 1.7.).

Статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад віднесено, зокрема, надання у користування земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до Кодексу.

Питання набуття прав на землю повинно вирішуватися в загальному порядку.

Зокрема ст. 116 ЗК України згідно приписів якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отримання у користування (оренду) земельної ділянки можливе у порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України. Так, п.п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно до пункту 3 статті 59 Закону України «Про місцеве. самоврядування в Україні» рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням. Згідно до частини десятої статті 59 Закону України «Про місцеве. самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку, а згідно статті 5 п.1 ч.1 КАС України нормативно-правові акти суб’єкта владних повноважень визнаються судом протиправними та не чинними з моменту прийняття.

Таким чином, ОСОБА_1 селищна рада Дергачівського району Харківської області приймаючи на ХХХУІ сесії УІ скликання Рішення №9 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради» перевищила свої повноваження та допустила порушення частини 4 статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої встановлено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, а приймаючи Рішення № 10 «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради» застосувала положення ст.ст. 99, 100 ЗК України, а підлягали застосуванню положення ст. ст. 116, 123 ЗК України, а отже ОСОБА_3 діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, що призвело до порушення відповідачем частини 2 статті 19 Конституції України, а також до порушення відповідачем прав позивача, депутата ОСОБА_1 селищної ради УІІ скликання ОСОБА_2, на яку вищевказані Порядки, затвердженні оскаржуваними рішеннями відповідача, покладають обов’язок при здійсненні нею делегованих повноважень, приймати участь у прийнятті рішень відповідача, порушуючи при цьому положення Конституції та законів України, що є взагалі не допустимим.

Проводячи аналіз рішення від 30 листопада 2017 року ХХХІІ сесії УІІ скликання №28 «Про визнання такими, що втратило чинність рішення ХХХУІ сесії селищної ради УІ скликання від 11 квітня 2013 року №10 та рішення ХУІ сесії селищної ради УІІ скликання від 24 листопада 2016 року №18», яке надав представник ОСОБА_1 селищної ради, суд вважає, що відповідно до вказаного рішення, воно втратило чинність не з підстав незаконності, а з інших підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Частиною 2 даної статті встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Згідно до ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконаності. Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суд вважає можливим поновити строк позивачу для звернення до суду у зв’язку з наведенням поважних причин пропуску строку для звернення до суду.

ОСОБА_2 03.10.2017 року стало відомо, що рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №10 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради» не відповідає Закону. Про це їй стала відомо із рішення Господарського суду Харківської області по справі №922/318/17 за позовом ФОП ОСОБА_4 до ОСОБА_1 селищної ради від 03.10.2017 року про встановлення строкового сервітуту на розміщення тимчасової споруди, якому було відмовлено в позові. Тому суд вважає позов ОСОБА_2 поданим в строк. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, оскаржувані рішення прийняті не у відповідності до положень ч.2 ст.2 КАС України, через що позовні вимоги підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України суд, –

УХВАЛИВ:

Позов депутата ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення з позовом в суд.

Вважати позов депутата ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 до ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області «Про визнання недійсним та скасування рішень ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області» поданим в строк.

Визнати протиправним та не чинним з моменту прийняття Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №9 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Порядку (Алгоритму) розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для провадження підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради».

Визнати протиправним та не чинним з моменту прийняття Рішення ХХХУІ сесії УІ скликання ОСОБА_1 селищної ради Дергачівського району Харківської області №10 від 11 квітня 2013 року «Про затвердження Тимчасового порядку встановлення земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності на території ОСОБА_1 селищної ради».

ОСОБА_2: с. Сіряки Дергачівського району Харківської області вул. Др. Народів, б.7.

ОСОБА_1 селищна рада Дергачівського району Харківської області: (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств - 04398821) Харківська область Дергачівський район смт Солоницівка вул. Визволителів, б.6.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є. Р. Остропілець