Вирок № 76606673, 21.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8021/17

Провадження № 1-кп/520/271/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2018 року Київський районний суд м. Одеси

в складі: головуючого судді Галій С.П.

з участю: секретаря Маркової О.І.

прокурора Шпаченко С.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 420117160000000498 від 19.04.2017 року відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, перебував на посаді слідчого відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, зареєстрованого та мешкає за адресом: м. Одеса вул.Сахарова 46,кв.№ 58, раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману, при наступних обставинах.

ОСОБА_3 25 жовтня 2016 року наказом начальника ГУ НП в Одеській області № 1126 о\спризначений на посаду слідчого відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, на якій перебував, працюючи до періоду часу 21.04. 2017 року.

Обвинувачений ОСОБА_3 9 квітня 2017 року, як слідчий відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, знаходячись на добовому чергуванні згідно графіку чергувань слідчих відділу розслідувань у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області на квітень місяць 2017 року належним чином затвердженим т.в.о. начальника відділу СУ ГУНП в Одеській області, знаходячись у вказаний період часу в складі оперативної слідчої групи слідчого управління ГУНП в Одеській області, отримавши в 23 години 20 хвилин 9 квітня 2017 року повідомлення від чергового патрульної поліції чергової частини поліції про ДТП, з метою проведення слідчих дій по територіальності, прибув на місце скоєння ДТП, а саме на вулицю Академіка ОСОБА_4 в Київському районі м.Одеси, де відбулося ДТП з боку вулиці 12 Лінія в напрямку площі Незалежності, при обставинах коли автомобільдерж.№ НОМЕР_1 «Міцубісі Галант» під керуванням свідка ОСОБА_5, який навпроти будинку №15 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, що перетинала проїзну частину автодороги зліва на право, за напрямком руху автомобіля, у місці проїзної частини автодороги невстановленому для переходу пішоходами. Де внаслідок ДТП ОСОБА_6, згідно письмової довідки від 10.04.2017 року Одеської міської клінічної лікарні №11, госпіталізована в лікарню та в неї було встановлено закритий перелом лівої кінцівки зі зміщенням, також в неї було встановлено запах алкоголю.

Знаходячись на місці ДТП, виконуючи свої службові обов’язки як слідчий, ОСОБА_7 належним чином, в присутності та за участю учасника ДТП ОСОБА_5,не приймаючи ніяких процесуальних рішень як слідчий, виконав тільки невідкладні первинні слідчі дії, а саме: склав схему ДТП; відібрав письмове пояснення у ОСОБА_5; забезпечив медичний огляд ОСОБА_5 з метою його обслідування, що до виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння, долучив письмову довідку про медичний огляд надану медичним закладом; витребував письмову довідку з лікарні про стан здоров’я ОСОБА_6 як учасника ДТП; передав інформацію слідчому відділенню Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з метою подальшого занесення в ЄРДР від 10.04.2017 року письмової інформації про кримінальне провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, за ч.1 ст.286 КК України, що до обставин скоєння правопорушення ОСОБА_5

Після чого обвинувачений ОСОБА_3, не будучи уповноваженою службовою особою на здійснення досудового розслідування по кримінальному провадженню

№ 12017161480000818 від 10.04.2017 року за фактом ДТП, що до обставин скоєння правопорушення ОСОБА_5, оскільки в порядку ст.39,ст.40,ст.214 КПК України не набув таких службових повноважень до періоду часу до 21.04.2017 року, так як керівником органу досудового розслідування в порядку ч.1,ч.2 п.1, ст.39 КПК України письмово не був визначений як слідчий який здійснюватиме досудове розслідування. Тому обвинувачений ОСОБА_3 до періоду часу до 21.04.2017 року не набув службових повноважень слідчого по даному кримінальному провадженню і відповідно до вимог п.1,ч.1-9 п.2 ст.40 КПК України тому не мав службових повноважень розпочинати досудове розслідування, проводити слідчі дії, розшукові дії, доручати проведення слідчих дій відповідним оперативним підрозділам, звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, за результатами розслідування складати обвинувальний акт та подавати прокурору для затвердження, приймати процесуальні рішення передбачені КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав передбачених ст.284 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 після того як він виконав невідкладні слідчі дії, як слідчий, не маючи службових повноважень передбачених чинним законодавством України розпочати слідчі дії, в період часу включно до 21.04.2017 року, спілкуючись з ОСОБА_5 за ініціативою ОСОБА_5., як з особою яка керувала автомобілем НОМЕР_2 де в результаті ДТП потерпілій ОСОБА_6 було спричинено тілесні ушкодження, згідно з наданих суду та досліджених судом доказів, шляхом обману, через юридичну не обізнаність ОСОБА_5, про склад злочину, про притягнення особи до кримінальної відповідальності за скоєння злочину на підставі заяви від потерпілої та про закриття кримінального провадження на підставі ст.284 КПК України, 21.04.2017 року приблизно в 13 годин 40 хвилин, знаходячись в приміщенні кабінету №705 розташованому в приміщенні слідчого управління ГУНП в Одеській області розташованого по вул..Академіка Корольова,5 в м.Одесі, шляхом обману ОСОБА_5, отримав від ОСОБА_5, гроші в сумі 500 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України становило 13 310 гривень, якими заволодів, як чужим майном.

Своїми діями ОСОБА_3 заволодів чужим майном шляхом обману(шахрайство), чим скоїв злочин передбачений ч.1 ст.190 КК України.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3пред’явлене йому обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України не визнав, показав суду, що працюючи слідчим відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, знаходячись на добовому чергуванні згідно графіку чергувань слідчих відділу розслідувань у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області,отримавши в 23 години 20 хвилин 9 квітня 2017 року повідомлення від чергового патрульної поліції про ДТП які знаходилися разом з ним в одному приміщенні поліції. Тому він з метою проведення невідкладних слідчих дій прибув на місце скоєння ДТП, а саме на вулицю Академіка ОСОБА_4 в Київському районі м.Одеси, де відбулося ДТП з боку вулиці 12 Лінія в напрямку площі Незалежності.

Знаходячись на місці ДТП він в присутності та за участю учасника ДТП ОСОБА_5, як слідчий, виконав тільки невідкладні первинні слідчі дії, а саме : склав схему ДТП; відібрав письмове пояснення у ОСОБА_5; забезпечив медичний огляд ОСОБА_5 з метою його обслідування, що до виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння, долучив письмову довідку про медичний огляд надану медичним закладом; витребував письмову довідку з лікарні про стан здоров’я ОСОБА_6 як учасника ДТП; передав інформацію слідчому відділенню Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, з метою подальшого занесення в ЄРДР від 10.04.2017 року письмової інформації про ДТП що до обставин скоєння правопорушення ОСОБА_5.

Службові особи Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі, як орган досудового розслідування, по територіальності скоєння правопорушення, внесли ЄРДР інформацію про ДТП, оскільки слідчий відділ з розслідувань у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області проводить реєстрацію правопорушень про злочини у випадку заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або спричинення смерті потерпілого.

В нього не було службових повноважень на проведення досудового розслідування по даній справі, так як керівником досудового органу він не був призначений як слідчий для проведення досудового розслідування, він не приймав зовсім ніяких процесуальних рішень по справі щодо ОСОБА_5 Зібрані ним документи він не відправляв нікому так як не знав кому їх передати, не було про це рішення керівника органу досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_5 сам без його виклику приходив до нього в кабінет. При спілкуванні з ним він не погрожував, не вимагав грошей та не натякав про гроші, говорив тільки сам ОСОБА_5.,він особисто про гроші не говорив. Він не знає як опинилися в його кабінеті гроші 500 доларів США, так як він не бачив дій ОСОБА_5 в його кабінеті.

Просить його виправдати.

Свідок ОСОБА_5 показав суду різні версії щодо обставин скоєння правопорушення обвинуваченим, в тому числі і про те, що, дійсно він в вечері 9 квітня 2017 року біля 23 годин керуючи чужим автомобілем НОМЕР_3 «МіцубісіГалант» в м.Одесі рухався по вулиці Ак.Глушко. В місці ДТП вулиця не була освітлена. ДТП відбулося з боку вулиці 12 Лінія в напрямку площі Незалежності навпроти будинку № 15, при обставинах коли потерпіла ОСОБА_6 несподівано для нього вибігла на проїзну частину автодороги де відбулося ДТП, як він вважає з вини потерпілої, яка була в стані алкогольного сп’яніння. При ДТП потерпіла отримала незначні тілесні ушкодження і була доставлена в лікарню де знаходилася не тривалий час. Він був тверезий. На місце ДТП прибув слідчий Хом’яков А.О. де в його присутності провів окремі слідчі дії, відібрав від нього пояснення, супроводив його в медичний заклад, де він пройшов медичне обслідування яке підтвердило, що він тверезий.

Він особисто раніше притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Через деякий час він сам прийшов до ОСОБА_3О.і звернувся до нього з просьбою щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне ним ДТП та просив сказати скільки це буде коштувати. Він ні з ким не консультувався як уникнути відповідальності, але не хотів бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Суть його звернення до ОСОБА_3полягала в тому, щоб закрити справу щодо нього, так як він в інтернеті читав, що можливо це зробити. Письмове клопотання про це він не подавав. Він не може пригадати всі обставини спілкування тому не може сказати суду як виникла цифра 500 доларів США,які він передав ОСОБА_3 При спілкуванні ОСОБА_3 не погрожував йому, конкретно не вимагав від нього гроші, не говорив дай мені гроші, за гроші ОСОБА_3 йому не натякав, про гроші говорив тільки він особисто так як він боявся, що заводиться щодо нього кримінальна справа. ОСОБА_3 як слідчим не приймалося ніякого процесуального рішення по справі,також не було йому повідомлено про підозру.

Він декілька разів за власною ініціативою приходив до ОСОБА_3 який не хотів допитати потерпілу ОСОБА_6, яку він хотів привезти до ОСОБА_3 як до слідчого для її допиту. Так як потерпіла ОСОБА_6 при спілкування з ним визнавала, що була п’яна під час ДТП, що переходила автодорогу в неосвітленому місці де не було пішохідного переходу і хотіла про це дати покази слідчому. Щодо стану здоров’я потерпілої на період спілкування з ОСОБА_3 не було документу тобто не було письмового заключення судової медичної експертизи.

А потім він звернувся з заявою в правоохоронні органи на ОСОБА_3

Коли він приніс гроші то ОСОБА_3 догадався, що він приніс гроші,сказав положити їх під журнал на журнальний столик в кабінеті і бачив куди він положив гроші.

При спілкуванні з обвинуваченим були різні розмови, але він вважає,що ОСОБА_3 шляхом обману заволодів його грошима 500 доларами США.

Допитані в якості свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пояснили суду,що вони були присутні в якості понятих при проведенні досудовим слідством процесуальних дій з їх участю. Всі процесуальні дії з їх участю були проведені без зауважень та порушень. Вони підтверджують дійсність всіх процесуальних документів складених за їх участю.

Винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину також підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- згідно тексту письмового доручення від 19 квітня 2017 року про проведення досудового розслідування наданого начальником другого слідчого відділу прокуратури Одеської області в порядку ст.39, ч.1, ч.4 ст..214 КПК України видно, що 19.04.2017 року керівником органу досудового розслідування було визначено слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування по кримінальному провадженню № 420117160000000498 від 19.04.2017 року,якого було зобов’язано в письмовій формі повідомити про початок досудового розслідування;

- згідно тексту письмового повідомлення від 19 квітня 2017 року про початок проведення досудового розслідування наданого слідчим другого слідчого відділу прокуратури Одеської області заступнику прокурора прокуратури Одеської області видно,що слідчий повідомив прокурора про початок досудового розслідування щодо обставин за фактом вимагання неправомірної винагороди працівниками правоохоронних органів Одеської області;

- згідно витягу з кримінального провадження № 420117160000000498 від 19.04.2017 року, видно що 19.04.2017 року в ЄРДР внесені повідомлення, в якому не вказано про особу, не вказано прізвище особи, яка подала таку заяву, про те, що співробітник ГУМВС України в Одеській області разом із невстановленими особами вимагають неправомірну вигоду у громадян;

- згідно письмового доручення прокурора відділу прокуратури Одеської області від 20.04.2017 року наданого співробітникам оперативного підрозділу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в порядку ст.36 КПК України вбачається, що оперативним працівникам було доручено виконання негласних слідчих дій по кримінальному провадженню № 420117160000000498 від 19.04.2017 року. Технічне забезпечення проведення негласних слідчих дій було доручено проводити співробітникам БКОЗ УСБУ в Одеській області;

-згідно постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області від 20.04.2017 року по даному кримінальному провадженню № 420117160000000498 від 19.04.2017 року про проведення контролю за вчиненням злочину, під час проведення досудового слідства, в період досудового слідства прокурор вказує,що ОСОБА_3 який працює слідчим СВ з розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області на даний час здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні і вимагає від ОСОБА_5 500 доларів США за закриття кримінального провадження стосовно нього;

-згідно тексту ухвали апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року, вбачається що апеляційний суд Одеської області надав дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, стосовно ОСОБА_3 який працює слідчим СВ з розслідувань злочинів у сфері транспорту СУ ГУ НП в Одеській області.Дозвіл на проведення негласних слідчих дій було надано слідчому з метою проведення слідчих дій у вигляді аудіо – відео контролю за ними та за місцем його перебування строком на 60 діб тобто до 17 травня 2017 року;

- згідно протоколу огляду та вручення ідентифікованих (помічених) грошей, для використання, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії від21 квітня 2017 року вбачається, що в присутності понятих, за участю ОСОБА_5, слідчим було проведено огляд грошових коштів у розмірі 500 доларів США по 100 доларів, в кількості 5 штук, які добровільно були надані ОСОБА_5, для документування протиправної діяльності ОСОБА_3 Після чого зазначені гроші на загальну суму 500 доларів США, з метою документації протиправних дій з боку ОСОБА_3, були передані ОСОБА_5;

- згідно протоколу огляду місця події від 21квітня 2017 року складеного слідчим органів прокуратури Одеської області, на підставі заяви ОСОБА_5 та в зв’язку з розслідуванням кримінального провадження № 420117160000000498 від 19.04.2017 року, в присутності понятих, з участю ОСОБА_5, при якому застосовувалася відеокамера, відеозапис проводив співробітник УСБУ в Одеській області в приміщенні слідчого відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, в службовому кабінеті обвинуваченого ОСОБА_3 В ході огляду, з під столика розташованого поряд о робочим столом обвинуваченого ОСОБА_3, слідчим знайдено грошові кошти у сумі 500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США :DB 59757339А, HG 31906901А, HK 32094153С, FJ 137437717А, KB 56574149Е., також вилучено мобільний телефон ОСОБА_3;

- письмовим рапортом ст.о\у УВБ в Одеській області ДВБ НП України про те що оперативним шляхом стало відомо про те,що працівник поліції співробітник слідчого відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області, ОСОБА_3 в рамках розпочатого кримінального провадження за ч.1 ст.286 КК України за не притягнення до кримінальної відповідальності громадянина України вимагає неправомірну вигоду у сумі 500 доларів США;

- згідно Ухвали слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 22.04.2017 року видно,що судом було надано дозвіл слідчому Одеської обласної прокуратури на проведення огляду приміщення службового кабінету обвинуваченого.

- постановою слідчого другого слідчого відділу прокуратури Одеської області про залучення у якості речових доказів по кримінальному провадженню№ 420117160000000498 від 19.04.2017 року у якості речових доказів :грошові кошти у сумі 500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США :DB 59757339А, HG 31906901А, HK 32094153С, FJ 137437717А, KB 56574149Е,ноутбук «Пакер –Біл»,телефон «Самсунг»;

- згідно дослідженого в судовому засіданні відео запису спілкування обвинуваченого ОСОБА_3 зі свідком ОСОБА_5, в службовому кабінеті обвинуваченого, вбачається, що свідок ОСОБА_5 добровільно передає обвинуваченому грошові кошти, які залишає під журналом на столику розташованому поряд о робочим столом обвинуваченого ОСОБА_3, де слідчим по даному кримінальному провадженню, в присутності понятих, було знайдено грошові кошти у сумі 500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США :DB 59757339А, HG 31906901А, HK 32094153С, FJ 137437717А, KB 56574149Е.

З тексту розмови між ними не встановлено, про те, що обвинувачений вимагає від ОСОБА_5 гроші, а вбачається, що ОСОБА_5 введений в оману обвинуваченим ОСОБА_3, добровільно передає обвинуваченому гроші.

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбачений ст.7,ст.22 КПК України, забезпечив всім учасникам судового провадження рівні права, дослідив та перевірив докази надані суду, перевірив доводи прокурора про обставини скоєння злочину та про склад злочину в діях обвинуваченого.

Суд перевірив та дослідив різні версії показів свідка ОСОБА_5 дані ним суду, щодо обставин пред’явленого обвинувачення ОСОБА_7, дослідивши відео запис спілкування обвинуваченого ОСОБА_3 зі свідком ОСОБА_5, в службовому кабінеті обвинуваченого, дослідивши покази обвинуваченого та доводи обвинуваченого про те, що він не вимагав від ОСОБА_5 гроші, про те, що він як черговий слідчий виконав тільки невідкладні слідчі дії, що він не був службовою особою наділеною проводити досудове розслідування.Про те, що керівником органу досудового розслідування процесуально не було визначено слідчого, для здійснення досудового розслідування за кримінальним провадженням щодо ОСОБА_5 в порядку ст.39, ст.214 КПК України, тому він не мав службових повноважень для виконання слідчих дій передбачених ст.40 КПК України, як слідчий органу досудового розслідування по кримінальному провадженню щодо ОСОБА_5, по тій же причині не знав кому передати зібрані ним документи, також дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, перевіривши доводи обвинуваченого, захисника,прокурора, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що в судовому засіданні не надано документів, не надано достатніх об’єктивних відомостей чи інформації, в яких були б належні та допустимі докази щоби свідчили про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

До таких висновків суд прийшов виходячи з наступного.

Органом досудового розслідування в обвинувальному акті, яким пред’явлено обвинувачення ОСОБА_3, вказано про те, обвинувачений ОСОБА_3 працюючи слідчим відділу з розслідувань злочинів в сфері транспорту слідчого управління ГУНП в Одеській області ігноруючи вимоги та в порушення чинного законодавства України, керуючи власними корисними мотивами та достовірно розуміючи протиправність своїх дій вчинив злочин який не сумісний з його службовою діяльністю.

ОСОБА_3 доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, за ч.1 ст.286 КК України,за фактом дорожньо - транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6

Під час досудового розслідування,приблизно 13.01.2017 року більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалось можливим, у ОСОБА_3 виник умисел на отримання неправомірної вигоди від громадянина ОСОБА_5 за прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Реалізуючи свій протиправний намір, ОСОБА_3 неодноразово викликав ОСОБА_5до себе на роботу та під час спілкування висловлював погрози щодо притягнення його до кримінальної відповідальності у разі, якщо він не дасть йому грошову винагороду у сумі 500 доларів США.

У разі сплати вказаної суми ОСОБА_3 обіцяв закрити зазначене провадження. Реально сприймаючи погрози ОСОБА_3, намагаючись уникнути кримінальної відповідальності, ОСОБА_5 погодився на незаконні вимоги ОСОБА_3.

Таким чином, ОСОБА_3, який відповідно до ст.9 КПК України зобов’язаний всебічно,повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження,виявити як ті обставини, що викривають, так і ті що виправдовують підозрюваного, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і не упереджених процесуальних рішень,зловживаючи службовим становищем, 21.04.2017 року приблизно в 13 годин 40 хвилин,попередньо домовившись з ОСОБА_5 про зустріч,знаходячись у своєму робочому кабінеті №705, розташованому в приміщенні слідчого управління ГУНП в Одеській області розташованого по вул.Академіка Корольова,5 в м.Одесі, отримав від ОСОБА_5.,як неправомірну вигоду гроші в сумі 500 доларами США, що відповідно до курсу Національного Банку України становило 13 310 гривень.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

Суд, дослідивши оригінали матеріалів кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, при розгляді даної справи щодо обвинувачення ОСОБА_3, приходить до наступного.

Матеріали зібрані ОСОБА_3 при невідкладних слідчих діях, щодо дій ОСОБА_5, містяться на 7 аркушах і складаються з : схеми ДТП, письмового пояснення ОСОБА_5, медичного огляду ОСОБА_5 що до виявлення стану алкогольного чи наркотичного сп’яніння, письмової довідки з лікарні про стан здоров’я ОСОБА_6 як учасника ДТП,а також видно що службові особи орган досудового розслідування Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі, як орган досудового розслідування, по територіальності скоєння правопорушення, внесли ЄРДР письмову інформацію про ДТП за участю ОСОБА_5 в ЄРДР від 10.04.2017 рокупро кримінальне провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, що до обставин скоєння правопорушення ОСОБА_5

Зазначені матеріли кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року щодо ОСОБА_5, слідчим, яким розслідувалося дане кримінальне провадження щодо скоєння правопорушення ОСОБА_3було вилучено у ОСОБА_3.,а фотокопія зазначених матеріалів долучена до даного кримінального провадження, щодо ОСОБА_3, а самі матеріали зазначеного кримінального провадження в оригіналі були оглянуті, досліджені судом та повернуті прокурору для проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_5 .

Згідно оригіналів матеріалів кримінального провадження № 12017161480000818 видно, що до періоду часу, до закінчення розглядом даного кримінального провадження судом, зазначені матеріали не було повернуто досудовим слідством начальнику слідчого управління ГУНП в Одеській області для прийняття рішення в порядку ст.39,ст.40,ст.214 КПК України для визначення слідчого по кримінальному провадженню № 12017161480000818, з метою здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_5,через що на теперішній час, на період закінчення розглядом по суті кримінального провадження щодо ОСОБА_3 відсутнє прийняте правове рішення іншим складом суду щодо винуватості чи не винуватості ОСОБА_5 в скоєнні ним злочину передбаченого ст.286 КК України з потерпілою ОСОБА_6

Суд,по даному кримінальному провадженню, дослідивши надані докази,оцінивши такі докази згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року та проаналізувавши документи, враховуючи всі обставини встановлені в судовому засіданні, приймає до уваги наступне.

Досудове розслідування кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, щодо дій водія ОСОБА_5, який під час ДТП керував автомобілем НОМЕР_4 і скоїв ДТП по вул.Ак.Глушко в Київському районі м.Одеси органом досудового розслідування по теперішній період часу, тобто на момент розгляду кримінальної справи, щодо ОСОБА_3, зовсім не проводилося,по причині не передачі таких матеріалів які були вилучені у ОСОБА_7 досудовому розслідуванню для проведення досудового розслідування щодо ОСОБА_5, оскільки,слідчим Одеської обласної прокуратури,з періоду часу проведення досудового розслідування даного кримінального провадження щодо ОСОБА_3 були витребувані зазначені матеріали щодо водія ОСОБА_5, які по теперішній час не було повернуто керівнику органу досудового розслідування для виконання вимог КПК України начальником органу досудового розслідування, з метою проведення організаційних мір по забезпеченню проведення досудового розслідування.

Тому на підставі матеріали кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, щодо дій водія ОСОБА_5, судпо даному кримінальному провадженню встановив наступне.

Згідно досліджених матеріалів видно, що обвинувачений ОСОБА_3, як черговий слідчий 09.04.2017 року отримавши інформацію про ДТП по вул.Ак.Глушко в Київському районі м.Одеси, яке відбулося з боку вул.12 Лінія в напрямку площі Незалежності та діючи за наявності підстав по територіальності розташування органу досудового розслідування, виконав невідкладні первинні слідчі дії, а саме :

- склав схему ДТП від 09.04.2017 року в 23години 20 хвилин за безпосередньою участю водія ОСОБА_5, який під час ДТП керував автомобілем НОМЕР_4 і скоїв ДТП ОСОБА_4 в Київському районі м.Одеси, з боку вул.12 Лінія в напрямку площі Незалежності напроти будинку №15, де допустив наїзд автомобілем на потерпілу пішохода ОСОБА_10, яка перетинала проїзну частину автодороги зліва направо за напрямком руху автомобіля у невстановленому для переходу місці.В наслідок ДТП ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження з якими була госпіталізована до КУ «МКЛ №11» м.Одеса;

- відібрав письмові покази від ОСОБА_5, як від водія учасника ДТП;

- долучив до матеріалів письмову довідку «МКЛ №11» м.Одеса про отримання потерпілою пішоходом ОСОБА_6 тілесних ушкоджень при ДТП з участю ОСОБА_5; передав інформацію слідчому відділенню Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області з метою подальшого занесення в ЄРДР від 10.04.2017 року письмової інформації про кримінальне провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року, за ч.1 ст.286 КК України, що до обставин скоєння правопорушення ОСОБА_5

Згідно з витягу з ЄРДР від 10.04.2017 року видно, що є наявна інформація щодо обставин ДТП та його учасників, яка внесена службовими особами Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м.Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області до з ЄРДР наступного дня після ДТП.

Згідно письмової довідки «МКЛ №11» м.Одеса, про отримання потерпілою пішоходом ОСОБА_6 тілесних ушкоджень при ДТП з участю ОСОБА_5 видно, що потерпіла була госпіталізована і належним чином медичним закладом зафіксовано і описано діагноз – закритий перелом лівої кінцівки зі зміщенням. Також було встановлено в потерпілої ОСОБА_6 запах алкоголю.

Згідно практики розгляду кримінальних справ про ДТП і правил встановлення тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілою внаслідок ДТП зазначено, як встановлені тілесні ушкодження, відносяться до середньої степені тяжкості тілесних ушкоджень, за спричинення яких передбачено кримінальну відповідальність водія автомобіля, в випадку встановлення порушення, таким водієм, правил дорожнього руху при ДТП.

Згідно зазначеної схеми ДТП видно, що на схемі належним чином зафіксовано і описано об’єкти, наявність яких була виявлена у ході огляду місця ДТП.

Чистовик схеми ДТП відповідає чорновику. Є власноручний підпис водія ОСОБА_5 про те,що схема складена вірно. Схема підписана слідчим. Зауважень щодо правильності складання схеми не має.

Щодо письмових пояснень водія ОСОБА_5 від 10.04.2017 року видно, що вказані письмові пояснення складені власноручно водієм учасником ДТП. Зазначені пояснення складені з двох частин.У першій частині зазначених пояснень наведені загальні відомості про обставини ДТП. Після чого є запис » пояснення написано власноруч», і підпис ОСОБА_5 Після чого іншою ручкою ОСОБА_5 зробив доповнення, щодо темпу руху автомобіля під його керуванням та про напрямок руху пішохода.

Згідно медичного висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану водія видно, що водій тверезий.

Згідно встановлених та досліджених доказів обставини ДТП видно, що при ДТП були наявні сліди гальмування автомобілем під керуванням ОСОБА_5 які свідчать, що водій намагався уникнути наїзду на потерпілу, яка несподівано для водія, в нічний час, з’явилася на проїзній частині автодороги. Де водій застосував гальмування,що дозволило уникнути тяжких наслідків для здоров’я потерпілої. Таким чином, в діях водія не вбачається порушення ПДР водієм ОСОБА_5, а відповідно і не вбачається складу злочину в його діях як водія передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Тому на підставі досліджених матеріалів суд приходить до висновку, що встановлені та досліджені обставини ДТП свідчать про очевидність вини пішохода ОСОБА_6 в ДТП, яка перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння переходила проїзну частину автодороги в м.Одесі, в непередбаченому для здійснення пішохідного переходу місці, в безпосередній близькості до автомобіля,не переконавшись в небезпеці переходу через автодорогу, яким керував ОСОБА_5, який рухався по автодорозі.

Згідно досліджених судом матеріалів кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року також видно, що в матеріалах зазначеного кримінального провадження відсутні буть які процесуальні рішення,в тому числі відсутні процесуальні рішення прийняті в порядку ст.39,ст40,ст.214 КПК України, які повинні бути прийняті керівником органу досудового розслідування про визначення керівником органу досудового розслідування слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, щодо ОСОБА_5 за кримінальним провадженням № 12017161480000818 від 10.04.2017 року.

Також відсутнє процесуальне рішення слідчого в порядку ст.40 та ст. 214 КПК України про початок проведення слідчим досудового розслідування. В матеріалах зазначеного кримінального провадження є тільки первинні документи складені як невідкладні безпосередньо на місці ДТП черговим слідчим,яким виявився ОСОБА_3

В той же час чинним законодавством України ст.39,ст.40,ст.214 КПК України передбачені права та обов’язки слідчого, керівника органу досудового розслідування та прокурора, як це було здійснено посадовими особами органу досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, щодо обвинувачення ОСОБА_3, якими по даному кримінальному провадженню прийняті письмові процесуальні рішення досліджені судом, про визначення слідчого що здійснював досудове розслідування щодо ОСОБА_3, з яких видно, що слідчий по даному кримінальному провадженню письмово повідомив прокурора про початок досудового розслідування по даному кримінальному провадженню щодо ОСОБА_3.

З кримінального провадження № 12017161480000818 від 10.04.2017 року видно, що передбачені чинним законодавством України ст.39,ст.40,ст.214 КПК України права та обов’язки слідчого, керівника органу досудового розслідування та прокурора не були виконані вказаними посадовими особами до періоду часу до 21.04.2017 року до моменту вилучення матеріалів зазначеного кримінального провадження для даного кримінального провадження.

Зазначена кримінальна справа щодо ОСОБА_5 офіційно слідчому Хом’якову А.О. не була скерована керівником органу досудового розслідування, офіційно ОСОБА_3 зазначену справу в своє провадження не прийняв, не приступив до проведення досудового розслідування, офіційно письмово прокурора про початок досудового розслідування не повідомляв, оскільки не набув таких службових повноважень до періоду часу до 21.04.2017 року, так як керівником органу досудового розслідування в порядку ч.1,ч.2 п.1 ст.39 КПК України письмово ОСОБА_3 не був визначений як службова особа, як слідчий, який має здійснювати досудове розслідування.

Тому,як вважає суд, обвинувачений ОСОБА_3 до періоду часу до 21.04.2017 року не набув повноважень службової особи як слідчого по даному кримінальному провадженню і відповідно до вимог п.1,ч.1-9 п.2 ст.40 КПК України не мав повноважень як службова особа починати досудове розслідування, проводити слідчі дії, розшукові дії, доручати проведення слідчих дій відповідним оперативним підрозділам, звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на проведення слідчих дій, повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру, за результатами розслідування складати обвинувальний акт та подавати прокурору для затвердження, приймати процесуальні рішення передбачені КПК України, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав передбачених ст.284 КПК України.

Суд враховує, що відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» зазначено, що згідно ст. ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом наприклад тоді коли їх збирання і закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально –процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органомабо за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами, тому, як вважає суд обвинувачений ОСОБА_7 не являючись службовою особою на виконання слідчих дій не мав повноважень здійснювати досудова розслідування за зазначеним кримінальним провадженням.

Нормою ст.19 Конституції України, яка є нормою прямої дії передбачено, що державні органи та службові особи зобов’язані діяти тільки у межах своїх повноважень та у передбачений законами України спосіб.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні вказані обставини суд приходить до висновку що ОСОБА_3 до періоду часу до 21.04.2017 року не мав службових повноважень передбачених чинним законодавством України як службова особа на проведення слідчих дій за вказаним кримінальним провадженням щодо ОСОБА_5.

Судом перевірено різні версії показів свідка ОСОБА_5 дані ним суду, щодо обстави скоєння правопорушення ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_5, в тому числі судом перевірено покази свідка шляхом дослідження звукозапису спілкування ОСОБА_5 з ОСОБА_3 в службовому кабінеті обвинуваченого в період передачі грошей. З встановлених обставин видно, що ОСОБА_5 самостійно прийшов до обвинуваченого, який на період їх спілкування не мав належних передбачених законом ст.40КПК України повноважень на здійснення досудового розслідування щодо ОСОБА_5., і між ними відбулася розмова. В процесі спілкування ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_3 з просьбою, щоб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне ним ДТП та просив сказати скільки це буде коштувати, так як приймав міри в непроцесуальний спосіб уникнути кримінальної відповідальності за скоєне ДТП з участю потерпілої ОСОБА_6. Суть звернення до ОСОБА_3 до обвинуваченого полягала в тому, щоб закрити справу.При спілкуванні з ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_3 не погрожував ОСОБА_5, конкретно не вимагав від ОСОБА_5 гроші, не говорив ОСОБА_5 дай мені гроші, за гроші обвинувачений ОСОБА_3 ОСОБА_5 не натякав, про гроші говорив тільки ОСОБА_5 особисто.

Таким способом, дослідженими доказами в суді, як вважає суд, спростовані інші покази свідка ОСОБА_5. щодо скоєння злочину ОСОБА_7,крім показів свідка ОСОБА_5 які прийняті судом за основу обвинувачення які наведені судом в вироку суду як докази по даному кримінальному провадженню, і таким чином судом,на підставі об’єктивно досліджених доказів достовірно встановлено фактичні обставини скоєння правопорушення ОСОБА_11.

Також судом встановлено, що обвинуваченим ОСОБА_3 як слідчим не приймалося зовсім ніякого процесуального рішення по справі.

ОСОБА_5 декілька разів за власною ініціативою приходив до ОСОБА_3 який відмовляв свідку ОСОБА_5 в проведенні допиту потерпілої ОСОБА_6, яку ОСОБА_5 хотів привезти до ОСОБА_3 як до слідчого для її допиту.

З встановлених судом фактичних обставин жодних погроз з боку обвинуваченого про вчинення або не вчинення ним дій, які могли б заподіяти шкоду правам та законним інтересам ОСОБА_5, або за який ОСОБА_5 був вимушений дати йому хабар, з метою запобігти шкідливим наслідкам, щодо своїх прав і законних інтересів, судом не встановлено. Натомість ОСОБА_5 вчиняв дії з власної ініціативи, з метою уникнути притягненню його до кримінальної відповідальності.

Згідно досліджених в судовому засіданні наданих суду письмових доказів, аудіо - відео спостережень, в тому числі і з протоколів негласних слідчих дій контролю за вчиненням злочину, вбачається, що відсутні докази при спілкування обвинуваченого ОСОБА_3О з періоду часу з 19 квітня 2017 року до 21 квітня 2017 року, зі свідком ОСОБА_5 чи з іншими особами, в тому числі, в досліджених зазначених документах про вимагання грошей обвинуваченим від потерпілого чи інших осіб, також не надані суду докази про телефонні розмови між обвинуваченим та потерпілим чи іншими особами, з яких можна було б зробити висновок про вимагання грошей обвинуваченим.

Згідно показань свідків, обвинуваченого в судовому засіданні та згідно досліджених документів наданих суду, в судовому засіданні, не встановлено з зазначених, як досліджених доказів, факти та обставини, при яких обвинувачений ОСОБА_3 вимагав гроші від будь кого і втому числі не встановлено, що обвинувачений вимагав гроші від свідка ОСОБА_5

Суд вважає, що згідно досліджених в суді доказів, показань свідків, показів обвинуваченого, в судовому засіданні спростовані доводи досудового слідства про те, що обвинувачений погрожував ОСОБА_5 та вимагав від ОСОБА_5 гроші.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту та на підставі доказів, наданих суду сторонами кримінального провадження.

Статтею 17 КПК України встановлено, що ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення та має бути виправданим,якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Згідно правового змісту норм статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який встановить обґрунтованість будь якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Згідно до вимого ч.1 ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, в тому числі подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, покладається на прокурора.

При цьому, згідно з вимогами ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до роз’яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України про питання судового розгляду справ при винесенні вироків №5 від 29.06.1990 року,в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази,досліджені в судовому засіданні,а всі сумніви у справі,в тому числі що стосуються достатності зібраних фактичних даних,якщо вичерпані всі можливості їх доповнення та усунення,повинні тлумачитися і вирішуватися на користь обвинуваченої особи.

Нормами ст.370,373 КПК України встановлено, що вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення під час судового розгляду винуватості особи у вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду даної справи судом, всі клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів та вчинення інших процесуальних дій, для підтвердження чи спростування обставин, з’ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення судом були задоволені.

Судом при розгляді справи було прийнято до уваги та враховано, що згідно ст.26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав, у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом; що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на розгляд суду сторонами провадження та віднесені до повноважень суду.

Суд враховує, що згідно роз’яснень, зазначених в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 06.04.2002 року « Про судову практику у справах про хабарництво», відповідальність за одержання хабаря (неправомірної вигоди) настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи не виконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно – розпорядчих чи адміністративно - господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів, завдяки своєму службовому становищу.

Згідно з п. 4 примітки до ст.368 КК України вимагання хабаря(неправомірної вигоди) визнається його вимагання службовою особою з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій,які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того,хто дає хабар,або умисне створення нею умов,за яких особа вимушена дати хабар з метою запобігання шкідливих наслідків щодо своїх прав і законних інтересів.

За таких обставин у діях обвинуваченого відсутня кваліфікуюча ознака злочину – вимагання хабара.

Згідно до вимог ст.368 КПК України, суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити такі питання : чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення;

На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що в ході судового розгляду за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, обвинувачення пред’явлене ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 368 КК України в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, оскільки жодних доказів, з достовірністю підтверджуючих про факти та обставини скоєння зазначеного правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_3, прокурором суду не було надано достовірних та об’єктивних доказів.

З викладеного суд також приходить до висновку, що в судовому засіданні спростовано доводи досудового розслідування про скоєння ОСОБА_3 злочину в пред’явленому йому обвинуваченні за ч.3 ст.368 КК України.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_3 не є суб’єктом злочину, при викладених обставинах, по пред’явленому йому обвинуваченню за ч.3 ст.368 КК України.

Також судом встановлено, коли ОСОБА_5 приніс гроші то ОСОБА_3 догадався, що ОСОБА_5 приніс гроші, сказав положити їх під журнал в кабінеті і бачив куди ОСОБА_5 положив гроші. ОСОБА_5 вважає,що ОСОБА_3 спрямовано діючи у своїх особистих інтересах тільки шляхом обману заволодів його грошима 500 доларами США.

З досліджених в суді доказів судом встановлено,що ОСОБА_5 діючи в своїх інтересах добровільно згодився передати обвинуваченому 500доларів США за можливо надану, як він вважав, допомогу ОСОБА_3

Згідно дослідженого відеозапису їх спілкування, належним чином дослідженого в судовому засіданні, з якого вбачається, що обвинувачений не погрожував ОСОБА_5, гроші в нього не вимагав, не підбурював до скоєння злочину, а шляхом обману заволодів особистими грошима ОСОБА_5які свідок передав обвинуваченому добровільно.

Наведені обставини стороною обвинувачення в судовому засіданні не спростовані, також суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_3 не спростовані доводи потерпілого та обставини встановлені судом, згідно досліджених доказів про те, що свідок ОСОБА_5В . добровільно передав обвинуваченому гроші 500 доларів США, які ОСОБА_5 самостійно положив під журнал на столик в службовому кабінеті обвинуваченого, що потерпілий, введений в оману обвинуваченим, тому добровільно передав обвинуваченому гроші.

В судовому засіданні дослідженим відео записом спілкування обвинуваченого ОСОБА_12 зі свідком ОСОБА_5 в службовому кабінеті обвинуваченого 21 квітня 2017 року, спростовані доводи досудового розслідування про обставини скоєння злочину обвинуваченим, оскільки з вказаного відеозапису, який суд визнає достовірним, так як такий доказ є очевидно правдивим, судом об’єктивно встановлено, що свідок ОСОБА_5В . добровільно передав обвинуваченому гроші 500 доларів США, які самостійно положив під журнал на столик в кабінеті обвинуваченого, які були знайдені слідчим в присутності понятих.

З тексту розмови між ними не встановлено, що обвинувачений вимагає від потерпілого гроші, а вбачається, що потерпілий, введений в оману обвинуваченим, добровільно передає обвинуваченому гроші в сумі 500 доларів США.

З викладеного суд робить висновок, що передача грошей свідком ОСОБА_5 обвинуваченому ОСОБА_13 була обумовлена обманом, який суд вважає способом вчинення цього шахрайства.

Оскільки, як визначено в абзаці 2 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», обман – це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин, що при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов’язковості передачі їй майна або права на нього. Обов’язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи прав на нього.

Таким чином обман з боку ОСОБА_13 по відношенню до фізичної особи свідка ОСОБА_5 в даному конкретному випадку мав пасивний характер.

ОСОБА_6 такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 були причиною добровільної передачі свідком ОСОБА_5 своїх особистих коштів обвинуваченому. Тому, при наведених обставинах, суд вважає що умисел обвинуваченого був спрямований на привласнення грошей, не виконуючи ніякі зобов’язання чи обов’язки, що діяв з метою на заволодіння грошовими коштами свідка ОСОБА_5 шляхом обману, як способу заволодіння грошима потерпілого шахрайським шляхом, у сумі 500 доларів США, що відповідно до курсу Національного Банку України становило 13 310 гривень, якими заволодів, як чужим майном.

Відмежовуючи шахрайство від інших злочинців, суд враховує, що згідно з роз’ясненнями наданими у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України »Про судову практику у справах про злочини проти власності « від 6.11.2009 року №10,отримання майна з умовою виконання якого небуть зобов’язання може бути кваліфіковано як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов’язання. Тобто при відмежуванні шахрайства від цивільно правових угод треба виходити з того, що отримання майна з умовою виконання якого небудь зобов’язання може бути кваліфіковане як шахрайство, якщо встановлено те, що особа вже на момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнення, а зобов’язання не виконувати.

Тому враховуючи, що судом встановлено, про те, що в момент заволодіння грошима ОСОБА_5 у обвинуваченого був умисел на заволодіння чужим майном, з метою його привласнення, тобто обвинувачений діючи шляхом обману ввів в оману ОСОБА_5 і це було лише способом заволодіння грошима ОСОБА_5

Суд вважає, що в діях обвинуваченого, які проявилися в заволодінні чужим майном шляхом обману( шахрайство), наявний склад злочину передбачений ч.1 ст.190 КК України, тому саме за цією статтею необхідно кваліфікувати дії ОСОБА_3, перекваліфікувавши пред’явлене досудовим слідством обвинувачення з ч.3 ст.368 КК України.

Суд вважає можливим здійснити таку перекваліфікацію враховуючи, що при таких обставинах права обвинуваченої особи порушені не будуть через те, що покарання ч.1 ст.190 КК України неє більше суровим, ніж покарання за ч.3 ст.368 КК України.

Згідно з приміткою до статті 185 КК України, у статтях 185,186, 189 та 190 КК України передбачено, що значна шкода спричинена злочином визнається, враховуючи матеріальний стан потерпілого та враховуючи, що потерпілому умисними діями обвинуваченої особи спричинені збитки на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Мінімальна заробітна плата з 1 січня 2017року складала 3 200 гривень, тобто звичайна соціальна пільга( 100%) у 2017 році складала 800 гривень і таким чином, значна шкода у 2017 році визнається значною шкодою спричиненою злочином, якщо потерпілому спричинено збитки на суму від 80 000 гривень до 200 000 гривень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відсутні правові підстави для кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за іншими частинами ст.190 КК України.

Також враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що відсутні правові підстави для кваліфікації дій обвинуваченого за іншими статями кримінального кодексу України.

Судом також перевірено доводи захисту про визнання доказів недопустимим, які були зібрані досудовим розслідуванням по даному кримінальному провадженню, в тому числі в результаті негласних слідчих дій.

Тому суд перевіривши в порядку ст.84-92,ст.94-96,ст.192,ст.223,ст.246,ст.256 КПК України, надані суду як докази документи, в тому числі щодо проведення негласних слідчих дій, приходить до висновку, що правових підстав для визнання таких доказів недопустимими доказами не встановлено.

Враховуючи, що обов`язок щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, передбачених ст.62 Конституції України та положенням ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, поєднуються з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, відповідно до якого - ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом передбачених ст.17 ч.2 КПК України, суд приходить до висновку, що досудовим слідством не доведено, про те, що обвинувачений скоїв злочин передбачений за ч.3 ст.368 КК України.

До вказаного висновку суд приходить виходячи не тільки із вимог національного законодавства України, а і з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі» Бочаров проти України від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року) в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом»(див. рішення від 18.01.1978 року у справі» Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних презумпцій, щодо фактів ( див. рішення у справі »Салман проти Туреччини)».

Суд, дотримуючись принципу змагальності сторін передбаченогоч.7,ст.22 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов’язків, дослідивши надані докази, керуючись своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, безпосередньо дослідивши та оцінивши кожен доказ окремо, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те,що під час судового провадження не здобуто та не надано суду безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.368 КК України на ч.1 ст.190 КК України і кваліфікувати як заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство), передбачене ч.1 ст.190 КК України.

При визначенні покарання суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а також суд враховує,що особі, яка вчинила злочин,має бути призначено покарання,необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставини, які пом’якшують покарання, передбачені ст.66 КК України судом вважає вчинення злочину вперше.

Обставини, які обтяжують покарання за скоєння злочину, передбачені ст.67 КК України судом не встановлені.

На підставі викладеного, враховуючи характер суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно статті 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, враховуючи особу обвинуваченого, який вчинив злочин вперше, одружений, має сім’ю, суд вважає необхідним призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України в виді штрафу в дохід держави.

Клопотання чи цивільний позов про стягнення процесуальних витрат на залучення експерта суду не заявлено.

Письмові докази та диски з відеозаписами зберігати в суді в матеріалах кримінального провадження.

Долю речові доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України, 500 доларів США підлягають поверненню власнику – свідку ОСОБА_5

На підставі викладеного, керуючись, ст.62 Конституції України,ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст.17,84-87,91-96,98-102,368,370,374-376 КПК України, суд,

З а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу, в розмірі 50 (п’ятдесять) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850 гривень, в дохід держави.

Обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов’язання до вступу вироку в законну силу.

Письмові документи, долучені у якості речових доказів – зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Оптичні дискита мікрочип з аудіо записами - зберігати у матеріалах справи.

Речові докази, які зберігаються в камері зберігання речових доказів слідчого управління Одеської обласної прокуратури, а саме : грошові кошти номіналом 500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів США :DB 59757339А, HG 31906901А, HK 32094153С, FJ 137437717А, KB 56574149Е - повернути власнику свідку ОСОБА_5;

-ноутбук «Пакер –Біл»,мобільний телефон «Самсунг» - повернути власнику ОСОБА_3.

Заставодавцю ОСОБА_14 повернути внесену нимна підставі ухвали Приморського районного суду м.Одеси від 24 квітня 2017 року заставу усумі 128 000 (сто двадцять вісім тисяч) гривень за ОСОБА_3, оплачену ПАТ «ОСОБА_15 Дніпро » м.Київ через Приморське відділення м.Одеса від 24 квітня 2017 року, отримувач ТУ ДСА України в Одеській області, код отримувача 26302945, банк отримувача: Держказначейська Служба України, м.Київ, код банку отримувача 6820172.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому і прокурору.

Суддя Галій С. П.