Рішення № 76604156, 18.09.2018, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/622/18

Провадження № 2/349/298/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 вересня 2018 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретарів судового засідання Сірко І.В., Боянівської Г.М.

представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 349/622/18 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 “ПРИВАТБАНК” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року в сумі 51 124,19 грн.

У позовній заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 29 грудня 2011 року ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею та банком Договір, що підтверджено підписом в заяві. Договір складається з заяви позичальника, умов та правил надання банківських послуг.

Умови договору позивачем по справі виконано повністю. Відповідач, в терміни, встановлені кредитним договором кошти не повертав, порушував зобов’язання щодо повернення чергових частин суми кредиту.

Станом на 31 березня 2018 року заборгованість відповідача по кредиту становить 51 124,19 грн., яка складається з наступного - 1997, 47 грн. заборгованість за кредитом; 44 816, 04 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом, 1400 грн. заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. фіксована частина та 2410, 68 грн. - процентна складова.

Просили позов задовольнити повністю. Стягнути з відповідача по справі на користь акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” заборгованість за договором б/н від 29 грудня 2011 року в розмірі 51 124,19 грн. та понесені ними судові витрати в розмірі 1762,00 грн.

Представник позивача позов підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити, розгляд справи провести у відсутності представника позивача, не заперечував щодо проведення заочного розгляду справи, про що направив на адресу суду письмове клопотання.

Відповідно до вимог, встановлених ст.43 ЦПК України участь у судових засіданнях – це право, а не обов’язок сторін по справі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов визнали частково. Пояснили, що дійсно 29 грудня 2011 року їх довіритель уклав кредитний договір, який складався із анкети-заяви позичальника про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Однак зазначили, що позивачем з 01 вересня 2014 року в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 30,00 % до 34,80 %, з 01 квітня 2015 року збільшено ставку до 43,20 %. Про збільшення відсоткової ставки ОСОБА_3 не було повідомлено. Нараховані позивачем комісійні платежі не відповідають вимогам чинного законодавства України. Не погодилися із нарахованими штрафними санкціями та заявили про застосування строків позовної давності щодо цих санкцій. Просили позов задовольнити частково, на суму 2568, 76 грн. з яких 1997,47 грн. тіло кредиту та 571,29 грн. проценти за користування кредитом за первісною відсотковою ставкою за період з 19 квітня 2015 року 31 березня 2016 року (термін дії кредитної картки). Щодо штрафних санкцій позивачем пропущено строк позовної давності який встановлений в 1 (один) рік.

Суд, вислухавши заперечення представників відповідача, дослідивши та перевіривши усі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_3, яка надана суду позивачем, 29 грудня 2011 року було укладено договір про надання строкового кредиту, який складався із анкети-заяви позичальника, витягу з тарифів обслуговування кредитних карт та Умов та правил надання банківських послуг, які разом із заявою позичальника складають Договір банківського обслуговування.

З розрахунку заборгованості позичальника вбачається, що станом на 31 березня 2018 року сума заборгованості за кредитом становить: 51 124,19 грн., яка складається з: 1997,47 грн. – заборгованість за кредитом; 44816,04 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом; комісія (пеня) 1400 грн., 2910,68 грн. заборгованість по штрафах.

Судом встановлено, що з 01 вересня 2014 року позивачем в односторонньому порядку збільшено розмір відсоткової ставки за кредитом з 30,00% до 34,80 %, а в подальшому з 01 квітня 2015 року збільшено до 43,20 %, що підтверджується розрахунками заборгованості, наданими позивачем.

На виконання ухвали суду від 06 липня 2018 року про надання належним чином завіреного документа, який підтверджує повідомлення відповідача ОСОБА_3 щодо збільшення з 01 вересня 2014 року та з 01 квітня 2015 року відсоткової ставки за кредитним договором б/н від 29 грудня 2011 року з 30,00 % до 34,80 %, а в подальшому до 43,20 % . Витяг з програмного комплексу про направлення СМС – повідомлення суд не вважає належним доказом, оскільки він не містить інформації про отримання відповідачем зазначеної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили, що під час підписання сторонами кредитного договору діяли умови надання споживчого кредиту в редакції щодо можливості односторонньої зміни умов договору. Умови і правила надання банківських послуг підписані тільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», не мають реквізитів, відсутня дата їх складання та погодження сторонами кредитного договору. Крім того, Умови не містять жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Заяви позичальника. Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, від 1 липня 2015 року та від 04 листопада 2014 року у справах за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, якщо Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), не містять підпису позичальника, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 19 грудня 2012 року (справа N 6-149цс12) якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Закону України від 12 грудня 2008 року N 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", тобто до 9 січня 2009 року.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За правилом частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) викладено правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі предявлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено, що кредитний договір було укладено 29 грудня 2011 року, умови договору в односторонньому порядку з 01 вересня 2014 року змінено з 30,00 % до 34,80 %, а з 01 квітня 2015 року до 43,20 %, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку». Термін дії кредитної картки №5211537313557410, виданої ОСОБА_3 29 серпня 2013 року закінчився в березні 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим кодексом порядку.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Предметом доказування є обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" в судовому засіданні необхідно дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Крім того, ч. 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Останнє погашення заборгованості по кредиту відповідачем здійснено 20 лютого 2017 року в сумі 4700 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим суду позивачем. Позивач звернувся до суду із позовом 25 квітня 2018 року. Таким чином до вимоги про стягнення неустайки (штрафу, пені) позивачем пропущено строк позовної давності визначей в один рік.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до частково задоволення. З ОСОБА_3 слід стягнути на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року станом на 31 березня 2018 року у розмірі: 1997,47 грн. заборгованості за кредитом, заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 31 серпня 2014 року за первісною відсотковою ставкою 30,0 % у розмірі 1048,90 грн. Всього на загальну суму 3046,37 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.12,13,81,259,263-265, 283-284 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ “ПРИВАТБАНК" на рахунок №29092829003111 МФО 305299 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 грудня 2011 року станом на 31 березня 2018 року у розмірі:1997,47 грн. (тисяча дев'ятсот дев'яносто сім грн. 47 коп.) заборгованості за кредитом, заборгованість по процентах за користування кредитом станом на 31 серпня 2014 року за первісною відсотковою ставкою 30,0 % у розмірі 1048 грн. 90 коп. (тисяча сорок вісім грн. 90 коп.), а також 1762 грн. (тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) сплаченого судового збору. Всього на загальну суму 4808,37 грн. (чотири тисячі вісімсот вісім грн. 37 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Повний текст рішення суду виготовлено 21 вересня 2018 року.

Позивач:АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_4 "ПРИВАТБАНК". 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.№50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач:Макар ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель ІНФОРМАЦІЯ_2, РНКПП НОМЕР_1.

Суддя: Лошак О.О.