Постанова № 76604119, 20.09.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11421/16-ц

Провадження № 22-ц/779/959/2018

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах - головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)

суддів: Василишин Л.В., Матківського Р.Й. секретаря Капущак С.В.

з участю представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2

представника ТОВ «Галицька марка» Помазановської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ТОВ «Галицька марка», відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, треті особи - Міністерство Інфраструктури України, ПАТ «Українська залізниця», про визнання порушеним права, визнання дій незаконними, відновлення становища, що існувало до порушення прав, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 червня 2018 року, ухвалене суддею Татаріновою О.А., у м.Івано-Франківську,

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ТОВ «Галицька марка», відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, треті особи - Міністерство Інфраструктури України, ПАТ «Українська залізниця», про визнання порушеним права, визнання дій незаконними, відновлення становища, що існувало до порушення права.

Позовна заява мотивована тим, що 08 січня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ТОВ «Галицька марка» було укладено Договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого було зобов'язання ТОВ «Галицька марка» передати позивачам майнове право, яке полягає у праві позивачів вимагати передачі у власність новозбудованої однокімнатної квартири в житловому будинку за умови сплати останніми повної вартості новозбудованої квартири. У зв'язку з належним виконанням позивачами своїх зобов'язань за умовами договору ТОВ «Галицька марка» передала згідно Акту здавання-приймання від 21 січня 2013 року квартиру АДРЕСА_1. В акті зазначено, що сторони на момент його підписання виконали всі зобов'язання згідно Договору купівлі-продажу майнових прав від 08.01.2008 року та не мають ніяких претензій один до одного. Разом з актом було передано копію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Інспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області 29.12.2012 року і довідку про те, що вартість квартири сплачена в повному обсязі. Тоді ж позивачі отримали витяг з переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні будівництва вказаної квартири. Зазначали, що не мали можливості одразу розпочати процедуру оформлення на себе права власності на квартиру, на яку було придбано майнові права, оскільки поштову адресу будинку присвоєно лише 21.05.2013 року відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради від 21.05.2013 року. Позивачі були змушені виїжджати за кордон на тимчасову роботу, тому після присвоєння будинку поштової адреси, звернулись до відповідача з проханням замовити та виготовити технічний паспорт на квартиру, залишивши відповідачу для цього документи, що були отримані ними разом із Актом здавання-приймання від 21.01.2013 року. На замовлення відповідача на ім'я позивачів було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1. Однак рішенням державного реєстратора їм було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказану квартиру на тій підставі, що право власності на квартиру вже було зареєстровано за ТОВ «Галицька марка». Позивачі вказували на те, що скориставшись їхньою відсутністю, не маючи жодних правових підстав, ТОВ «Галицька марка» замовило в ОКП «Івано-Франківське ОБТІ» ще один технічний паспорт на квартиру і в подальшому протиправно оформило право власності на квартиру на себе, так як всі необхідні документи для подальшого оформлення державної реєстрації у відповідача були в наявності. Відповідач приховав інформацію від державного реєстратора про те, що майнові права на квартиру, що реєструється продані за договором купівлі-продажу майнових прав від 08.01.2008 року, тому внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_5 служба здійснила державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру № 48, що розташована за адресою: Південний Бульвар, буд. 21 за ТОВ «Галицька марка». Просили визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на майнове право вимоги оформлення права власності на житлову однокімнатну квартиру за будівельним номером АДРЕСА_1 визнати дії ТОВ «Галицька марка» щодо виготовлення на своє ім'я технічного паспорта на зазначену квартиру незаконними і такими, що порушили майнові права позивачів, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 08.01.2008 року; відновити становище, що існувало до порушення майнових прав позивачів та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Галицька марка» на вказану квартиру.

26 травня 2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги не змінюючи при цьому підстав та предмету позову та просив при постановленні рішення врахувати, що на думку позивача спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди (договору купівлі-продажу майнових прав); відновити становище, що існувало до порушення майнових прав позивачів та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Галицька марка» на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

19 липня 2017 року позивачі уточнили (збільшили) позовні вимоги та просили визнати дії ТОВ «Галицька марка» щодо виготовлення на своє ім'я технічного паспорта на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та звернення із заявою про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно за реєстрацією речового права на нерухоме майно - вказану квартиру незаконними і такими, що порушили майнові права позивачів, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 08.01.2008 року; відновити становище, що існувало до порушення майнових прав позивачів та зобов'язати відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Галицька марка» на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 98225126101, номер запису про право власності 1545034 від 03.07.2013 року; визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_4 право власності на майнове право на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

23 січня 2018 року представник позивачів ОСОБА_2 остаточно уточнивши позовні вимоги просив: визнати дії ТОВ «Галицька марка» щодо виготовлення на своє ім'я технічного паспорта на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та звернення із заявою про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно за реєстрацією речового права на нерухоме майно - зазначену квартиру незаконними і такими, що порушили майнові права позивачів, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав від 08.01.2008 року; відновити становище, що існувало до порушення майнових прав позивачів та зобов'язати відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Галицька марка» на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 98225126101, номер запису про право власності 1545034 від 03.07.2013 року; визнати за позивачами таким, що порушене право власності на майнове право на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 червня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ТОВ «Галицька марка», відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління реєстраційних процедур Івано-Франківської міської ради, треті особи - Міністерство Інфраструктури України, ПАТ «Українська залізниця», про визнання порушеним права, визнання дій незаконними, відновлення становища, що існувало до порушення прав відмовлено.

На дане рішення представник позивачів ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідачу було відомо, що позивачі на законних підставах оформляють на себе право власності на квартиру. Саме відповідачем було надано повний комплект документів позивачам на квартиру на виконання договору купівлі-продажу майнових прав. Технічний паспорт на ім'я позивачів було виготовлено 03.06.2013 року, а на ім'я відповідача 17.06.2013 року. Для того, щоб виготовити другий технічний паспорт на квартиру відповідач скористався змінами в порядку ведення архівів інвентаризаційних справ, коли функції реєстратора об'єктів нерухомості та роботи з технічної інвентаризації виконують різні суб'єкти господарювання. Вказує на те, що відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна інвентаризаційна справа формується і ведеться на кожний об'єкт нерухомого майна на весь час його існування та зберігається в органі державної реєстрації прав за місцезнаходженням такого об'єкта. В порушення Інструкції, незаконними діями відповідача було сформовано дві інвентаризаційні справи на один об'єкт нерухомості, що суперечить закону та реєстраційною службою 06.06.2013 року проведено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Галицька марка». Апелянт зазначає, що Івано-Франківським міським судом в порядку забезпечення позову було постановлено ухвалу від 25.11.2013 року, якою накладено арешт на квартиру та заборонено її відчужувати. Однак 17.10.2014 року державний реєстратор Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції зареєстрував речове право на квартиру за Міністерством інфраструктури, а правокористувачем квартири ДТГО «Львівська залізниця». Той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо. Також в довіреності представника ТОВ «Галицька марка» Помазановської О.І. жодним чином не вказано, що вона наділена повноваженнями подавати документи для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Представник апелянтів вказує на те, що в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутні відомості про подання заявником документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку. При відсутності такого документа державний реєстратор зобов'язаний був відмовити в державній реєстрації прав. На думку апелянта, суд не врахував, що захист майнових прав на новостворене майно, прийняте до експлуатації та зареєстроване на іншу особу здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства. Також апелянт вказує на те, що не є можливим скасувати свідоцтво про право власності, як вважає суд першої інстанції, так як Витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно видається після реєстрації права власності. На думку апелянта, позивачами надано достатньо доказів того, що у державного реєстратора було достатньо підстав, щоб відмовити ТОВ «Галицька марка» у державній реєстрації речового права на квартиру. В матеріалах справи немає жодного письмового документу, який би надавався відповідачем в порядку належного обґрунтування своїх доводів чи заперечень, хоча саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.

Представник ТОВ «Галицька марка» апеляційну скаргу не визнала, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Постановляючи рішення про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_4 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом. Спосіб захисту порушеного права повинен мати наслідком реального поновлення порушених прав, вибір способу захисту має здійснюватися з урахуванням характеру та наслідків відповідного правопорушення. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання за позивачами таким, що порушене право власності на майнове право на житлову однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, не поновить їх порушених прав. В даному випадку має місце з боку позивачів невідповідність обраного ними способу його захисту, визначеним законодавством.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Згідно ст.ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 08.01.2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ТОВ «Галицька марка» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, предметом якого є майнове право, яке полягає у праві ОСОБА_1, ОСОБА_4 вимагати передачі їм у власність новозбудованої квартири, визначеної у п.1.2 цього Договору (схема розміщення квартири у складі будинку - однокімнатної квартири, на четвертому поверсі, загальною проектною площею 44,30 кв.м) у будинку, що знаходиться за адресою в будинку за проектним номером АДРЕСА_1 і позначений на схемі генерального плану за № 1, а ТОВ «Галицька марка» зобов'язується прийняти новозбудовану квартиру, зазначену у п.1.2 цього Договору на умовах цього Договору (а.с.11-13 т.1).

Відповідно до п. 3.1 даного договору, вартість квартири, майнове право на яку передається за цим договором складає 82 000 грн.

Пунктом 1.4 договору визначено, що після введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації, з метою оформлення права власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 на новозбудовану квартиру та видачі їм свідоцтва про право власності, ТОВ «Галицька марка» зобов'язана передати позивачам за Актом прийому-передачі належним чином оформлені документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 на зазначену квартиру, а саме: копія Декларації про готовність об'єкта до експлуатації; Акт прийому-передачі новозбудованої квартири, зазначеної у цьому Договорі; довідку про повне внесення ОСОБА_1, ОСОБА_4 вартості новозбудованої квартири, зазначеної у п.1.3 договору.

В пункті 1.5 договору вказано, що будинок зазначений у п.1.1 цього договору ТОВ «Галицька марка» зобов'язана ввести в експлуатацію не пізніше 31 грудня 2012 року.

Інспекцією Держархбудконтролю в Івано-Франківській області 29 грудня 2012 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.14-17 т.1).

21.01.2013 року, на виконання договору купівлі-продажу майнових прав від 08 січня 2008 року, ТОВ «Галицька марка» передало ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по Акту здавання-приймання квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 43,8 кв.м. (а.с.18 т.1). У даному акті зазначено, що сторони на момент його підписання виконали один перед одним всі зобов'язання згідно договору купівлі-продажу майнових прав від 08 січня 2008 року та не мають ніяких претензій один до одного.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ «Галицька марка» ОСОБА_1 у повному обсязі сплатила вартість квартири, що знаходиться за адресою: будинок за проектним номером АДРЕСА_1 (а.с.19 т.1).

21.01.2013 року позивачі отримали витяг з переліку інвесторів, які брали участь в інвестуванні та фінансуванні будівництва вказаної квартири (а.с.20 т.1).

Відповідно до копії витягу із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.05.2013 року № 263 70-квартирному будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (замовник: ТОВ «Галицька марка») присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 (а.с.21 т.1).

Приватним підприємством «БТІ Експерт» 03.06.2013 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.22-23 т.1).

17.06.2013 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» було виготовлено ще один технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.24).

03.07.2013 року представником ТОВ «Галицька марка» подано заяву про державну реєстрацію прав та обтяжень на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.183).

06.07.2013 року ОСОБА_5 служба здійснила державну реєстрацію права власності на однокімнатну квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 за ТОВ «Галицька марка», яке стало власником квартири.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.07.2013 року однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 43,9кв.м., житловою площею 21,6кв.м. належить на праві власності ТОВ «Галицька марка» ( а.с.115 т.1).

Рішенням від 30 жовтня 2013 року № 7374168 відмовлено у державній реєстрації права власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 25 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ч. 2 ст. 26 Закону).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2013 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої ТОВ «Галицька марка» у рахунок погашення заборгованості зобов'язується з правовстановлюючими документами передати, а Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» погоджується прийняти у власність держави в особі Міністерства інфраструктури України на праві господарського відання Державному територіально-галузевому об'єднанню «Львівська залізниця» нерухоме майно однокімнатну квартиру, площею 43,9 кв.м, по АДРЕСА_1 (а.с.33-34 т.1).

11.09.2014 року право власності на вказану квартиру було зареєстровано за Державою в особі Міністерства інфраструктури на підставі зазначеної ухвали Господарського суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

03.11.2014 року право господарського відання спірною квартирою було зареєстроване за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця».

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

З урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

Спосіб захисту порушеного права повинен мати наслідком реальне поновлення порушених прав, вибір способу захисту має здійснюватися з урахуванням характеру та наслідків відповідного правопорушення.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Разом з тим частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення зазначеними нормами та нормою статті 331 ЦК України не передбачено.

Позивачі виконали свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість, установлену вказаним договором, тобто вчинили дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва.

Однак, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не доведено, що саме вони є власниками спірного нерухомого майна, й це право оспорюється або не визнається іншою особою, або те, що вони втратили документ, який засвідчує його право власності, а статтею 331 ЦК України не передбачено таких спосіб захисту прав, як визнання права власності на новостворене майно шляхом ухвалення судового рішення.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки не стали власниками спірної квартири, а тільки володіли майновими правами на цю квартиру, тому підстав для задоволення позову не було.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги, так як такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання за позивачами таким, що порушене право власності на майнове право на житлову однокімнатну квартиру № 48, за адресою: АДРЕСА_1, в м. Івано-Франківську, не поновить їх порушених прав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Підстав для скасування цього рішення суду за доводами апеляційної скарги не встановлено.

Керуючись ст.ст.374, 375,381-384,390,391 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - ОСОБА_2 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 червня 2018 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 21 вересня 2018 року.

Головуючий В.Д.Фединяк

Судді: Л.В.Василишин

Р.Й.Матківський