Ухвала суду № 76604025, 20.09.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

(про продовження строку запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою)

Справа № 348/1229/18

Провадження № 1-кп/348/273/18

20 вересня 2018 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді: Грещука Р.П.

секретаря: Дмитрук С.І.,

з участю прокурора: Літвінова Р.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: Синишина П.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Надвірна матеріали кримінального провадження за № 42018090780000038 від 10.04.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження № 42018090780000038 від 10.04.2018 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.408 КК України, надійшло до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області 19.06.2018 року.

ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2018 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 30.09.2018 року, з визначенням розміру застави.

В судовому засіданні 20.09.2018 року прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, з огляду на те, що надалі є обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні щодо продовження йому строку тримання під вартою покладається на розсуд суду.

Його захисник - Синишин П.Є. вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід змінити запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, оскільки на його думку, тримання під вартою обвинуваченого є заходом невиправданим так як ОСОБА_1 свою вину визнає та не має на меті ухилятися від суду.

Заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до наступних висновків.

Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим в інкримінованому йому злочині, а також відсутність будь-яких даних про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України, у суду немає обґрунтованих підстав вважати, що на даний час зникли ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Одночасно, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність судимостей.

Як вбачається з реєстру матеріалів кримінального провадження, запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 був обраний слідчим суддею Івано-Франківського міського суду Пастернак І.А. 11.06.2018 року на строк 60 днів.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 02.08.2018 року ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 30.09.2018 року, з визначенням розміру застави.

У зв'язку з тим, що судовий розгляд даного кримінального провадження на даний час не розпочато, а строк дії обраного запобіжного заходу закінчується, за клопотанням прокурора на розсуд сторін кримінального провадження винесено питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою.

Прокурор, посилаючись на вагомість доказів обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні тяжкого злочину, наявність ризиків переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, враховуючи, що він може вчинити інший злочин, вважає за необхідне продовжити йому тримання під вартою на строк до 60 днів.

Заслухавши з цього приводу думку прокурора, обвинуваченого, захисника, проаналізувавши наявні матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підставне, а обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою належить продовжити на строк 60 днів. При цьому, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Необхідність обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обставини по даному кримінальному провадженні з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, так як такі не можуть запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Крім того, обвинувачений підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (ст.12 КК України), самовільно залишив військову частину і був оголошений в розшук. За сукупності всіх обставин, суд, приймаючи до уваги дані про його особу, сімейний стан, вважає за необхідне продовжити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, у тому числі і особисте зобов'язання, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 закінчується 30.09.2018 року, а до зазначеної дати неможливо завершити розгляд кримінального провадження, а тому обвинуваченому слід продовжити строк тримання під вартою на 60 днів.

Суд, при розгляді цього питання бере до уваги, зокрема те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації). Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням зобов'язаний забезпечити не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Окрім того Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двохмісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого такого заходу.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, суд врахував дані про його особу, його соціальні зв'язки, наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також тяжкість покарання за злочин, у якому обвинувачується ОСОБА_1, його вік, стан здоров'я та дійшов до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може ухилятися від суду та не виконувати процесуальні рішення (ризик переховування), іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інші кримінальні правопорушення, тому застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Враховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 18.11.2018 року включно.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора - задоволити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Білокуракине, Білокуракинського району Луганської області, із зареєстрованим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, із фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2, українця, громадянина України, згідно ст.89 КК України несудимого, одруженого, який проходить військову службу за контрактом та зарахований в розпорядження командира військової частини А3715 у військовому званні старший солдат, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 18 листопада 2018 року до 16 годин 30 хвилин.

Тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).

Визначити при цьому заставу 70480 (сімдесят тисяч чотириста вісімдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 обов'язки:

1) прибувати до суду за викликом;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в Україну.

Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз'яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону Літвінова Р.О.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору і направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя с Грещук Р.П.