Рішення № 76603910, 18.09.2018, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

Справа № 196/1313/18

№ провадження 2/196/510/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року смт.Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Гудим О.М.

за участю секретаря - Шевченко Т.І.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в смт.Царичанка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 27 червня 1996 року померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №257097, видане Могилівською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 27.06.1996 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: с.Могилів пров.Шишкіна, 2 Царичанського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- право на право на земельну частку (пай), розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) з земель колишнього КСП "Зоря" с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, яке належало померлій на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 від 30 січня 1997 року;

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: пров.Шишкіна, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26.12.1986 року.

За життя 05.12.1991 року року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла йому. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №192.

Він спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців за законом чи заповітом, або спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині немає.

04 вересня 2018 року він звернувся до державного нотаріуса із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадшину за заповітом, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відповідно до Свідотцва про смерть серії І-КИ №257097 від 27.06.1996 року померла "Слюсар Єлізавета Порфирівна", а в Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 виданий на ім'я "Слюсар Ялисовета Порфирівна".

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом він не має можливості отримати, а тому був вимушений звернутися до суду.

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на норми ст.ст.1216, 1233, 1268 ЦК України, прохає суд встановити факт належності Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 померлій ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на вищевказане спадкове майно в порядку спадкування за заповітом.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача - Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області в судове засідання не з'явився. До суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність їх представника, позовні вимоги визнають в повному обсязі.

Представник третьої особи Царичанської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в підготовче засідання не з'явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, не заперечують проти задоволення позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за слідуючих підстав.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Нормами ч.4 ст.206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В даному випадку у підготовчому засіданні відповідно до норм ч.1 ст.81 ЦПК України встановлено наступне.

27 червня 1996 року померла ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії І-КИ №257097, видане Могилівською сільською радою Царичанського району Дніпропетровської області 27.06.1996 року), яка на день смерті була зареєстрована та постійно проживала за адресою: с.Могилів пров.Шишкіна, 2 Царичанського району Дніпропетровської області.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить:

- право на право на земельну частку (пай), розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) з земель колишнього КСП "Зоря" с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, яке належало померлій на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 від 30 січня 1997 року (а.с.9);

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: пров.Шишкіна, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, який належав померлій на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26.12.1986 року (а.с.8).

За життя 05.12.1991 року року ОСОБА_4 склала заповіт, яким все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, заповіла позивачу. Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №192 (а.с.7).

Позивач спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняв спільним проживанням зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (а.с.4). Інших спадкоємців за законом чи заповітом, або спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку в спадщині немає.

Позивач 04 вересня 2018 року звернувся до державного нотаріуса із заявою щодо отримання свідоцтва про право на спадшину за заповітом, проте отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відповідно до Свідотцва про смерть серії І-КИ №257097 від 27.06.1996 року померла "Слюсар Єлізавета Порфирівна", а в Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 виданий на ім'я "Слюсар Ялисовета Порфирівна".

Згідно ст.1233 ЦК України заповітом є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

При цьому, згідно статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на вищевикладене вбачається, що положення ч.1 ст.1268 ЦК України стосовно захисту права власності повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що у відповідності до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Крім цього, зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини. Так, у Рішенні Європейського суду від 29.11.1991 року у справі «ОСОБА_5 Девелопментс ЛТД» та інші проти Ірландії» зазначається, що власники мають право претендувати щонайменше на законне сподівання на можливість користуватися своєю власністю.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Відповідачем заявлені позовні вимоги визнані у повному обсязі, тобто визнані всі ті обставини, на які позивач посилається на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, проаналізувавши відповідне законодавство, що регулює сферу суспільних відносин в частині виниклих спірних правовідносин, з урахуванням наявних доказів по справі та подальшого належного виконання судового рішення, з урахуванням принципу юридичної визначеності та підстав відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для винесення судового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 1 статті 142 ЦПК України визначено, що у разі … визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд … в рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Позивач ОСОБА_1 в позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при поданні позову, чи про повернення позивачу з Державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, не заявляв, тому судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1216, 1223, 1233, 1268 ЦК України, ст.ст.141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 354, п.п.15 п.15 ч.1 Перехідних положень Розділ ХІІІ ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа: Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, задовольнити в повному обсязі.

Визнати факт належності Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844, виданого на ім'я "Слюсар Ялисовета Порфирівна", саме ОСОБА_2, яка померла 27 червня 1996 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1:

- право на право на земельну частку (пай), розміром 2,91 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) з земель колишнього КСП "Зоря" с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 27 червня 1996 року, та якій вказане право належало на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДП №042844 від 30 січня 1997 року:

- право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: пров.Шишкіна, буд.2 с.Могилів Царичанського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 27 червня 1996 року, та якій вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами належав на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 26.12.1986 року.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його складення.

У відповідності до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Царичанський районний суд Дніпропетровської області.

Головуюча: О.М.ГУДИМ