Рішення № 76602928, 20.09.2018, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/524/18

Провадження №2/603/274/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2018 р. м.Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого - судді Іванчука В. М.

за участі секретаря судового засідання – Сандалюка О.В.

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду міста Монастириська цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Горожанської сільської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в Монастириський районний суд Тернопільської області до Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на:

- земельну ділянку площею 0,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038;

- земельну ділянку площею 0,4 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038;

- земельну ділянку площею 0,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 03.11.2003 року померла його баба – ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складається з вищевказаного майна.

Позивач вважає, що саме він повинен успадковувати за померлим спадкодавцем, оскільки є спадкоємцем за заповітом, спадщину належним чином прийняв, оскільки на час смерті спадкодавця проживав разом з ним.

ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте оформити спадщину нотаріус не зміг, оскільки виявилось, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно – оригінал державного акту на право власності на земельну ділянку.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче засідання не з’явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити в його відсутності. позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач - представник Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області в підготовче засідання не з’явився, суду подав відзив на позовну заяву по суті справи про визнання позову з підстав зазначених в позовній заяві та просить розгляд справи проводити у відсутності їхнього представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У випадку визнання позову відповідачем та беручи до уваги те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд відповідно до ч. 3 ст. 200, ст. 206 ЦПК України ухвалює рішення за результатами підготовчого провадження.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Статтею 346 ЦК України передбачено, що однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Судом встановлено, що 03.11.2003 року у віці 86 років в с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №172355, актовий запис №29.

Ще за життя померлій належали:

- земельна ділянка площею 0,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038, що підтверджується інформацією Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.07.2018 року №417/111-18 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2;

- земельна ділянка площею 0,4 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038, що підтверджується інформацією Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.07.2018 року №417/111-18 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2;

- земельна ділянка площею 0,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038, що підтверджується інформацією Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 16.07.2018 року №417/111-18 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка належала ОСОБА_2

Згідно складеного 04.10.2002 року ОСОБА_2 в с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області заповіту, посвідченого секретарем Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області та зареєстрованого в реєстрі за №229, остання на випадок своєї смерті заповіла належний їй на праві особистої власності земельний пай згідно сертифікату ТР-0126065, що знаходиться в ТзОВ «Горожанка» Монастириського району Тернопільської області – ОСОБА_1.

Згідно повідомлення Відділу у Монастириському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №425/111-18 від 23.07.2018 року ОСОБА_2 на підставі Сертифікату серії ТР №0126065 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038, яка знаходиться на території Горожанської сільської ради.

У відповідності до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Статтею 1222 ЦК України передбачено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В зв’язку з вищевказаним суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 має право на прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 яка померла 03.11.2003 року, як спадкоємець за заповітом, та особа, яка на час смерті спадкодавця та відкриття спадщини проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується Довідкою виданою виконкомом Горожанської сільської ради за №485 від 04.07.2018 року.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів – державного акту на право власності на земельну ділянку, позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, так як згідно ч. 3 ст. 47 Закону України «Про нотаріат» нотаріусом не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства, що підтверджується відмовою Монастириської державної нотаріальної контори від 13.07.2018 року №441/01-16, у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Як слідує з матеріалів справи оригінал Державного акту був втрачений про що свідчить повідомлення в засобах масової інформації, а саме, в газеті «Вісті Придністров’я» від 13.07.2018 року.

Згідно даного повідомлення вбачається, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038 виданий Монастириським районним відділом земельних ресурсів 04.09.2003 року ОСОБА_2, загублений.

На даний час виготовити (отримати) правовстановлюючі документи на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як фізичної особи, припинена у момент його смерті, а отримати дублікат державного акта на право власності на земельну ділянку міг лише її власник.

Окрім цього, з 01.01.2013 року, на виконання законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» правовстановлюючим документом, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно є не державний акт на право власності на земельну ділянку, а свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме, Державні акти на право власності на земельну ділянку з 01.01.2013 року не видаються, а право власності посвідчується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, що підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

При цьому в положенні п. 3.1 ОСОБА_3 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13, роз’яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відсутність оригіналів правовстановлюючих документів стали причиною неможливості оформлення спадкових документів на земельні ділянки згідно заповіту після смерті ОСОБА_2 в нотаріальній конторі.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним в позовній заяві, а отже, ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом має право на спадкове майно.

Суд, при ухваленні рішення, враховує заяву ОСОБА_4, засвідчену секретарем виконавчого комітету Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області, де вона заявляє, що спадщини, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_2 не приймала та проти заявлених вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що за час відкриття спадщини та розгляду справи в суді будь-які інші можливі спадкоємці заяв про прийняття спадщини в нотаріальну контору не подавали і жодних правовстановлюючих документів на вищезгадане майно чи право його успадкування суду не було пред’явлено, а ОСОБА_1 фактично прийняв спадщину, тому є підстави визнати за ним право власності на спадкове майно. В судовому засіданні не встановлено підстав, що перешкоджали б в набутті права власності позивачем на спадкове майно, яким являються земельні ділянки.

На підставі вищевикладеного та враховуючи наявність перешкод для оформлення в нотаріальному порядку прав позивача на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність захистити права позивача, як спадкоємця, шляхом визнання права власності останнього на земельні ділянки.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1235, 1268, 1270 ЦК України, 81 ЗК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (паспорт серії НА №089159, ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до Горожанської сільської ради, (код ЄДРПОУ 04396101), юридична адреса місцезнаходження: с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме, на:

- земельну ділянку площею 0,38 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038;

- земельну ділянку площею 0,4 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038;

- земельну ділянку площею 0,05 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Горожанської сільської ради Монастириського району Тернопільської області згідно, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ТР №074038, в порядку спадкування за заповітом і які належали – ОСОБА_2, яка померла 03.11.2003 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_5