Ухвала суду № 76601068, 19.09.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/645/18 Справа № 707/577/18 Категорія: ч.1 ст. 125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого-суддіОСОБА_2,суддівОСОБА_3, ОСОБА_4,при секретарі за участю прокурораОСОБА_5, ОСОБА_6,обвинуваченого потерпілого представника потерпілогоОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250270001479 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, маючий на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий, -

засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, до покарання у виді штрафу розміром 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн.

На підставі ст. 86 КК України та п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді особистого зобов’язання – скасовано.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 20 листопада 2016 року близько 23 год. 30 хв., перебуваючи за адресою вул. Окіпна, 54 с. Тубільці, Черкаського району Черкаської області, під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із ОСОБА_8, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс один удар правою рукою ОСОБА_8 в область лівої щоки, чим завдав потерпілому тілесні ушкодження у вигляді крововиливу слизової оболонки лівої щоки та садна лівої кисті, які згідно висновків експертів відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_8 вказує, що місцевим судом призначено ОСОБА_7 занадто м’яке покарання та безпідставно застосовано відносно нього ЗУ «Про амністію в 2016 році». Також зазначає, що вирок місцевого суду є незаконним в частині вирішення цивільного позову, та вважає, що він підлягає до задоволення в повному обсязі. Просить скасувати вирок суду першої інстанції, та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді виправних робіт на строк до 1 року. Стягнути з ОСОБА_7 на його користь моральну шкоду в розмірі 40 000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, думку потерпілого ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9 в підтримку апеляційної скарги; думку обвинуваченого ОСОБА_7, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги; думку прокурора Лєнкової Н.Д., яка вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги потерпілого - відсутні; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Вирок суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та правильності кваліфікації його дій ніким з учасників судового провадження не оспорюється.

Ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7, суд першої інстанції в достатній мірі дотримався вимог, передбачених ст. 370, 374 КПК України, в тому числі - і при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8.

Так, згідно ст. 129 КПК України, ухвалюючи вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Відповідно до ст. 129 КПК України та п. 14 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1989р. № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» (зі змінами) в мотивувальній частині вироку суд на основі всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи має навести мотиви прийнятого рішення про задоволення чи відхилення цивільного позову або про покладення на засудженого, цивільного відповідача обов’язку відшкодувати шкоду, зазначивши, якою дією чи бездіяльністю її заподіяно, якими доказами це підтверджується, а також навести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню, з кого саме вони стягуються, на чию користь та в якому порядку проводити стягнення, зарахувати суми, добровільно передані цивільному позивачеві, вказати матеріальний закон на підставі якого вирішено цивільний позов, давши при цьому належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до положень ч.3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вказані вимоги судом першої інстанції дотримані в повному обсязі, а тому ,виходячи із засад розумності і справедливості, характеру та обсягу душевних страждань потерпілого, які він зазнав внаслідок кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 5000 гривень є законним, вмотивованим та обґрунтованим, а посилання апелянта на незаконність вироку місцевого суду в частині вирішення цивільного позову, є безпідставними.

Доводи потерпілого щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 судом першої інстанції занадто м’якого покарання та необхідності призначення йому покарання у виді виправних робіт - колегія суддів також вважає необгрунтованими.

Так, призначоючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України та правових позицій, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, висновок сектору з питань пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, пом’якшуючих покарання обставин: щирого каяття та вибачення перед потерпілим, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, обґрунтовано призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн..

Крім того, під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_7 повідомив, що на даний час він працює в компанії «Черкаський полімер» вантажником, що свідчить про позитивні зміни в його способі життя та про намагання стати на шлях виправлення.

На переконання колегії суддів, призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів і не є несправедливим внаслідок м'якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, належним чином мотивоване, і є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого щодо призначення більш сурового покарання.

Твердження апелянта про те, що місцевим судом безпідставно застосовано відносно ОСОБА_7 ЗУ «Про амністію в 2016 році», є необгрунтованими, оскільки відповідно до свідоцтва про народження (а.с. 41) - останній має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3, що відповідно до п. «в» ст. 1 ЗУ «Про амністію в 2016 році» є підставою для його звільнення від відбування покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження районним судом, які б слугували підставою для скасування чи зміни вироку суду, не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлений щодо ОСОБА_7 вирок є законним і обґрунтованим, а підстави для його зміни чи скасування - відсутні.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року, щодо ОСОБА_7– залишити без змін, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 - без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :