Вирок № 76600287, 20.09.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/131/18

Провадження № 1-кп/369/436/18

В И Р О К

іменем України

20.09.18 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Омельченко М.М.

за участю секретаря Шкіренко Т.А.

прокурора Саркісян Д.В.

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017110200005899 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимий вироком від 06.08.2014 року Ірпінського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 185 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі, 09.03.2016 року звільнений з місць відбуття покарання, який утримується під вартою в ДУ «Київський СІЗО»,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, -

встановив:

22.09.2017 року о 05.50 ОСОБА_2, маючи прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, корисливий мотив та мету незаконного збагачення, перебуваючи поблизу будинку № 5 по вулиці Лісній в с. Горенка Києво-Святошинського району Київської області, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб підійшов до припаркованого за вищевказаною адресою автомобіля НОМЕР_1, та за допомогою ножиць, які приніс із собою, відкрив водійські дверцята та з салону автомобіля намагався викрасти автомагнітолу марки «Pioneer» вартістю 1833,33 грн., при цьому виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не зміг завершити злочин з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітником УПП м. Києва ОСОБА_3

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у висунутому обвинуваченні визнав, підтвердив обставини вчиненого та суду пояснив, що вдався до крадіжки, оскільки на той момент вживав наркотики та йому потрібні були кошти на придбання опію. 22.09.2017 року вранці він повертався від товариша, дорогою з припаркованого автомобіля вирішив викрасти магнітолу. Тому ножицями, які мав при собі, відкрив замок у водійських дверцятах та сів на водійське сидіння, витягнув магнітолу, після чого на нього звернув увагу чоловік, який проходив поруч, тому ОСОБА_2 почав тікати, але його затримали. У вчиненому щиро розкаявся, попросив вибачення у потерпілого за свій ганебний вчинок, також повідомив, що він до затримання працював, за вчинене просив його суворо не карати, запевнив, що має намір відшкодувати потерпілому завдану шкоду.

Потерпілий ОСОБА_1 суду повідомив, що належний йому автомобіль НОМЕР_2, був припаркованим біля будинку за місцем його проживання. Вранці 22.09.2017 року йому зателефонував сусід ОСОБА_3, який дорогою на роботу помітив невідомого в автомобілі ОСОБА_1, після чого невідомий почав тікати, ОСОБА_3 затримав його та дочекався поки до автомобіля спустився ОСОБА_1 Викрадена магнітола була вилучена у крадія, проте потерпілий вважає, що обвинувачений своїми протиправними діями завдав його моральну шкоду, оскільки він повинен був докладати додаткових зусиль, щоб відремонтувати замок у водійських дверцятах, у зв’язку з чим заявив цивільний позов про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 2500 грн. При призначені покарання поклався на розсуд суду, цивільний позов просив задовольнити.

За таких обставин, враховуючи позицію обвинуваченого, з’ясувавши, чи правильно розуміють учасники зміст фактичних обставин, роз’яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України – з допитом обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_1 та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Тому, оцінюючи всі обставини у кримінальному провадженні, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_2 в обсязі висунутого йому обвинувачення доведена повністю, тому кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що злочини за ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, ОСОБА_2 раніше судимий вироком від 06.08.2014 року Ірпінського міського суду Київської області за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 185 КК України до 5 (п’яти) років позбавлення волі, 09.03.2016 року на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області звільнений з місць відбуття покарання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризується посередньо та як особа, яка схильна до вживання спиртних напоїв та наркотичних речовин, підтримує стосунки з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, участі у громадському житті міста не приймає. Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття, як полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, обставин, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 за вчинений злочин доцільно призначити покарання у виді арешту, оскільки вважає, що саме така міра покарання буде достатньою для його виправлення та перевиховання, відповідає ступеню суспільної небезпечності обвинуваченого та попередить вчинення ним злочинів в майбутньому.

Долю речових суд вирішує згідно ч. 9 ст. 100 КПК України. Судові витрати, відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги повністю підтвердились в ході судового провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 127 – 129, 369, 373, 374, 376 КПК України, суд –

ухвалив:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 6 (шести) місяців арешту.

Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_2 рахувати з моменту його затримання – з 14.07.2018 року.

До набрання вироком законної застосований до обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський СІЗО» залишити без змін.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути на користь ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_2, 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 197 (сто дев’яносто сім) грн. 74 коп. процесуальних витрат у кримінальному провадженні № 12017110200005899.

Речові докази у справі – автомагнітолу марки «Pioneer» моделі «DEH-4000UB», яка повернута потерпілому ОСОБА_1 - залишити в його розпорядженні.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Омельченко М.М.