Рішення № 76599870, 07.09.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2-а/361/202/18, cправа № 361/947/18

07.09.2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» вересня 2018 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - головний державний виконавець Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Крупка Олександр Григорович,

третя особа - ОСОБА_4;

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, представника відповідача головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Крупки Олександра Григоровича - Попович Анжеліки Олександрівни;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Крупки Олександра Григоровича, третя особа: ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень й скасування постанови про арешт майна боржника ОСОБА_4,

в с т а н о в и в:

У лютому 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області Крупки О.Г. щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області від

15 травня 2012 року про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування вимог зазначається про те, що на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження боржником за яким є чоловік позивача, ОСОБА_4 У ході примусового виконання рішення суду головним державним виконавцем накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження. Такими діями державного виконавця порушено права позивач як власника майна й обмежено у праві користування ним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Представник відповідача головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Крупки Олександра Григоровича - Попович А.О. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Голосіївським районним судом м. Києва. 15 травня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Заборгованість за виконавчим листом не погашена, тому підстави для скасування арешту з майна відсутні.

Судом до участі у даній справі залучено третю особу ОСОБА_4

Третя особа ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Вислухавши пояснення позивача, її представника заперечення представника відповідача, пояснення третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Броварському міськрайонному відділі державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває виконавче провадження № 32569667 з виконання виконавчого листа № 2-3332, виданого18 січня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення із ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» боргу у розмірі - 755 394 грн. 68 коп. Позивач ОСОБА_2 не є боржником за виконавчим провадженням.

Постановою державного виконавця від 15 лютого 2012 року відкрито виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа. Боржнику ОСОБА_4 надано строк для добровільного виконання рішення суду.

Оскаржуваною постановою від 15 лютого 2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна лише в межах суми боргу.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта обтяження у вигляді арешту нерухомого майна ОСОБА_4 внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження, підстава обтяження постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 лютого 2012 року.

Згідно зі свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, 24 вересня 1977 року Броварським міським відділом ЗАГС Київської області зареєстровано шлюб між

ОСОБА_4 й ОСОБА_8, актовий запис № 418.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на час накладення арешту) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: - винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; - винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; - винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; - проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на день вирішення спору) передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. У разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

У даному випадку належним способом захисту прав позивач є звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/2439/14.

Разом з тим, дії відповідача щодо накладення арешту на майно третьої особи

ОСОБА_4, який є боржником за виконавчим провадження відповідають положенням Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки судом у межах спірних правовідносин підтверджено правомірність накладення арешту на майно третьої особи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача, тому в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 242, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин