Вирок № 76599790, 18.09.2018, Овруцький районний суд Житомирської області

Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 279/5538/14-к

Пр. 1КП/286/6/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

Овруцький районний суд Житомирської області в складі :

головуючої - судді Іщук Л.П.,

суддів Білоусенка І.В., Кулініча Я.В.,

з секретарями Турбал В.І., Левківською В.І., Щипською І.О.,

з участю прокурів Маньківського В.І., Манилюка М.А., Ніконович Л.А.,

захисників Крейдіна С.О., Сидорчука М.В., Войтевич Л.В.,

обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8,

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10,

представників потерпілої ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Овручі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014060060000428 від 27.04.2014 року та надійшло з Апеляційного суду Житомирської області на новий судовий розгляд та визначенням підсудності 14.04.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Коростеня, Житомирської області, українця,

громадянина України, з середньою освітою, неодруженого,

не працюючого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого

- 31.03.2014 року Коростенським міськрайонним судом за ст.309

ч.1 КК України на 850 грн. штрафу, у вчиненні кримінальних

правопорушень, передбачених

ст.ст. 115 ч.2 п.п. 9, 12, 289 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженця та жителя АДРЕСА_2,

(зареєстрованого АДРЕСА_3) Коростенського району,

Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою

освітою, не працюючого, розлученого, маючого малолітню

дитину, 2010 року народження, зі слів, є потерпілим від наслідків

Чорнобильської катастрофи, раніше неодноразово судимого

Коростенським міськрайонним судом:

- 06.07.2007 року за ст.ст.187 ч.2, 75, 76 КК України на 3 роки 6

місяців позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком

на 2 роки;

- 29.03.2013 року за ст.ст.286 ч.2, 75, 76 КК України на 4 роки

позбавлення волі, з випробуванням, з іспитовим строком на 3

роки, судимість не погашена, у вчиненні кримінальних

правопорушень, передбачених

ст.ст. 115 ч.2 п.п. 9, 12, 289 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3, 263 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

14 квітня 2014 року, біля 23 години ОСОБА_7 та ОСОБА_8 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, перебували в центрі с. Поліське, Коростенського району, Житомирської області, неподалік магазину «Надія», де вступили у попередню злочинну змову, розподіливши дії для спільного вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ-2106, д.р.н. НОМЕР_1, що належав ОСОБА_13 та яким керував (покійний) ОСОБА_14

В той же день та час, діючи відповідно до заздалегідь узгодженого плану та для реалізіції свого злочинного умислу, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на території домоволодіння АДРЕСА_3, де проживав ОСОБА_8, взяли монтировку і гайковий ключ з метою полегшення реалізації їх злочинного умислу направленного на заволодіння транспортним засобом, та пройшли до ділянки місцевості, яка розташована неподалік гідроспоруди с. Поліське на узбіччі автодороги, праворуч в напрямку м. Коростеня, на відстані біля 200 метрів від дорожнього знаку «Коростень», де був припаркований автомобіль ВАЗ-2106, д.р.н. НОМЕР_1.

У вказаному місці близько опівночі 15.04.2014 року під час реалізації злочинного умислу, направленного на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, дії обвинувачених (останніх) були виявлені ОСОБА_14, який спав в автомобілі та прокинувшись, намагався перешкодити незаконному заволодінню транспортним засобом.

В цей час у ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з метою подолання опору потерпілого та полегшення вчинення незаконного заволодіння автомобілем, виник злочинний умисел, направлений на застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, на його вбивство з метою приховати вказаний злочин та полегшити його вчинення групою осіб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_14, ОСОБА_7 за допомогою металевого ключа, а ОСОБА_8 за допомогою монтировки, зі значною силою прикладання, нанесли численні удари в місця розташування життєво-важливих органів - по голові та тулубу потерпілого, умисно вбивши ОСОБА_14, з метою приховати незаконне заволодіння транспортним засобом та полегшити його вчинення групою осіб.

Смерть ОСОБА_14 настала внаслідок закритьої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток основи та склепіння черепа.

Під час умисного вбивства ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті останнього, у вигляді рани в правій тім'яно-скроневій ділянці, рани в лівій тім'яній ділянці; рани в правій тім'яній ділянці, трьох ран в центральній потиличній ділянці, поверхневої рани в центральній потиличній ділянці, перелому кісток склепіння та основи черепа, слабовираженого субарахноїдального крововиливу в центральний тім'яній та лівій скроневій ділянці.

Крім цього, в ході умисного вбивства ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8, умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_14 легкі тілесні ушкодження, які не знаходяться у прямому причинному зв'язку зі смертью останнього, у вигляді садна в проекції правої лопатки, синця на верхній повіці лівого ока, садна в верхній та середній частині спинки носа з переходом на його праве крило.

Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_14, ОСОБА_7, діючи в межах попередньої домовленності з ОСОБА_8, з метою приховування слідів вбивства, повернулися до місця проживання ОСОБА_8, де взяли дві металеві труби та мотузку, і повернулися з вказаними предметами до місця вчинення злочину. Мотузкою прив'язали до тіла потерпілого металеві труби та, перенісши труп ОСОБА_14 до річки Уж, вкинули його у воду.

Крім того, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_14, в той же день і час ОСОБА_7 та ОСОБА_8, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою шляхом вільного доступу, таємно викрали майно ОСОБА_14, а саме: мобільний телефон, марки «Нокіа», вартістю 150 грн., в якому знаходилася картка оператора мобільного зв»язку «Київстар», абонентський номер НОМЕР_2, яка не становить вартості, з відсутніми на її рахунку грошовими коштами, а всього на загальну суму 150 грн.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за попередньою змовою, після вчинення вбивства ОСОБА_14, незаконно заволоділи належним ОСОБА_16

важливим особистим документом - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданим 25.07.2006 Коростенським МРЕВ на автомобіль ВАЗ-2106, д.р.н. НОМЕР_1 та належним ОСОБА_14 важливим документом - посвідченням водія серії НОМЕР_4 виданим 04.04.1995 ДАІ МВС УМВС м. Коростеня на ім'я ОСОБА_14 Крім цього ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно заволоділи транспортним засобом-автомобілем ВАЗ 2106, д.р.н. НОМЕР_1, що належав ОСОБА_16, вартістю 16988 грн.

Крім того, ОСОБА_8 обвинувачується досудовим слідством, що в червні 2012 року на ділянці місцевості, неподалік проїзної частини вул. Селезньова в м. Коростені Житомирської області та виробничої території ВАТ «Трудовий коллектив «Коростенський щебзавод» він знайшов фрагмент твердої речовини циліндричної форми коричневого кольору та вісім гранул циліндричної форми жовто-зеленого кольору, які є порохом і тротилом та без передбаченого законом дозволу, незаконно зберігаючи їх при собі, переніс до свого місця проживання та територію домоволодіння АДРЕСА_2, де помістив їх на стелажі у підсобному приміщенні та незаконно зберігав до 05 травня 2014 року.

05.05.2014 року, о 16 годині 40 хвилин в ході проведення обшуку господарського приміщення прилеглого до будинку АДРЕСА_2, на стелажі були виявлені та вилучені Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області фрагмент твердої речовини циліндричної форми коричневого кольору та вісім гранул циліндричної форми жовто-зеленого кольору, які згідно висновку експерта № 2/356 від 16.05.2014 року є бризантною вибуховою речовиною - тротилом, массою 46,19 гр. та вибуховою речовиною метальної дії - нітроцелюлозним порохом, массою 4,46 гр., які ОСОБА_8 незаконно придбав, переніс та зберігав без передбаченого законом дозволу.

Допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_7, свою винуватість у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень визнав частково, та відмовився від дачі показань, мотивуючи тим, що пройшло уже багато часу і він забув всі обставини, додавши, що підтверджує всі свої покази дані попередньо.

Допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_8, свою винуватість також визнав частково та показав, що 14.04.2014 року він з ОСОБА_7 знаходився в кафе в с. Поліське та випивали. Їм потрібно було з'їздити в м. Коростень, вони вийшли з кафе, знайшли ОСОБА_14, він був випившим, але ОСОБА_7 попросив його, щоб він завіз їх в Коростень, з умовою, що за кермо автомобіля сяде сам ОСОБА_7, що вони і зробили. Але до Коростеня не доїхали, автомобіль заглух. ОСОБА_14 став телефонувати, шукати бензин. Телефонував ОСОБА_9, просив, щоб той привіз бензин. Вони казали, що не можуть чекати, поспішають. ОСОБА_14 попросив їх дотягнути машину до школи, де він орендував підвал. Ключі від машини він віддав ОСОБА_7 і вони поїхали в Коростень. Коли вони повернулися назад то машина стояла на тому ж місці. Біля магазину „Надія" вони зустріли ОСОБА_4, який запропонував їм випити і вони стали розпивати спиртне в магазині, але магазин уже закривався і завідуюча дозволила їм бути на його території. ОСОБА_4 вирішив продовжити пити і викликав таксі. Вони купили ще випивки та закуски і повернулися назад на територію магазину і продовжили випивати. Потім до ОСОБА_4 зателефонувала дружина і він поїхав додому. А вони хотіли ще продовжити пити, але не було грошей і вони вирішили зняти колеса з автомобіля ОСОБА_14, адже ключі від нього були у них. Вони без остраху підійшли до автомобіля та стали його оглядати, придивляючись, яке колесо спочатку зняти. ОСОБА_7 тим часом відкрив багажник і став відкручувати праве заднє колесо, а він знаходився спереду і мав зняти акумулятор та почув шум і побачив, що ОСОБА_7 з кимсь б'ється. Він обійшов автомобіль, він стояв біля краю обочини та побачив ОСОБА_7 і лежачу на землі людину та впізнав ОСОБА_14, у нього була дуже розбита голова. ОСОБА_7 підняв того і обпер об машину. Він брати участь далі відмовився, вони так не домовлялися і пішов. ОСОБА_14 тоді ще був живий. ОСОБА_7 наздогнав його біля дому і став його просити, щоб допоміг йому в цій ситуації. Вони ще випили. Побачивши ОСОБА_14 він протверезився. ОСОБА_7 продовжив його просити, щоб допоміг. Вони повернулися на теж місце та ОСОБА_14 там уже не було. Вони стали його шукати і знайшли в меліоративному каналі, вийняли його звідти, він ще був живий. Він з ОСОБА_7 стали сваритися, той плакав, просив його про допомогу, казав, що не здасть його, скаже, що був сам, бо у нього був умовний строк.

Вони стали витирати сліди злочину. Протерли все. ОСОБА_14 залишили біля каналу уже мертвого. Вирішили його сховати. Пішли додому, взяли дві 2-х метрові труби, прив'язали до ОСОБА_14 і вкинули його у воду. А автомобіль вирішили загнати до ж/д вокзалу м. Коростеня, тобто перегнати його з місця події, замести сліди. Після цього ОСОБА_7 запропонував піти до ОСОБА_19, але того вдома не було. Зайшли до однокласника ОСОБА_40, попросили бензину, той поїхав до заправки, бо вони ховалися від відеокамер на заправці. Бовсунівський нічого не знав. Вони вийшли біля ТЕЦ. Але автомобіль не завівся і вони попросили ОСОБА_40, щоб завіз їх. Той взяв два дроти, щоб підкурити від автомобіля, прив'язали його до того автомобіля, але автомобіль так і не завівся. В цей час їхала патрульна ДАЇ і він втік, а ОСОБА_7 з ОСОБА_40 залишилися. ОСОБА_7 показав патрульним документи, які були в автомобілі і ті поїхали. ОСОБА_7 з ОСОБА_40 також поїхали, а він пішов додому. Вдома його зустрів ОСОБА_7 і вони знову пішли до автомобіля. Він потім завівся, але глох дорогою. Вони поїхали через с. Щорсівка в м. Коростень, де зайшли до ОСОБА_20 за бензином, але той сказав, що немає, тоді вони позичили у нього 20 грн. і через міст пішли в центр міста. Дорогою ОСОБА_7 дістав телефон, сказав, що знайшов в автомобілі ОСОБА_14, якого потім розібрав і вкинув в річку. Він сказав ОСОБА_7, що не поїде до залізничного вокзалу, бо там знають ОСОБА_14 і його автомобіль та там відеокамери. ОСОБА_7 запропонував залишити автомобіль біля школи. Вони залили в нього бензин і залишили там же. ОСОБА_7 пробив в ньому колесо, щоб було видно, що автомобіль не справний, тобто заплутував сліди. ОСОБА_7 просив його поїхати з ним в Київ, бо він сам боїться. Згодом він зрозумів, що ОСОБА_14 спав в своєму автомобілі, а ОСОБА_7 вдарив його газовим ключем, бо бачив його у ОСОБА_7 у правій руці, мабуть дістав його з багажника. Він сварився з ОСОБА_7, що на вбивство не підписувався, вкрасти колеса це одне, а вбити, то інше. Але він просив допомогти з трупом, казав, що він боягуз. Мама ОСОБА_7 сказала, якщо він візьме вину на себе, то вона відмовиться від нього. Пройшло після цього більше 3-х неділь, як їх затримали, тобто 05.05.2014 року. Категорично заперечив свою причетність до зберігання вибухових речовин за місцем свого проживання, пояснивши, що вказана речовина залишилась після його діда. Просить суворо не карати.

Суд критично відноситься до показань обвинувачених, та часткового визнання ними своєї вини, оскільки останні вибрали собі такий метод захисту та цілеспрямовано намагаються уникнути кримінального покарання, особливо в кінці, обвинувачений ОСОБА_7 ніби став брати всю вину на себе, тим самим усувати від відповідальності та покарання обвинуваченого ОСОБА_8

Незважаючи на визнання часткової вини, винуватість обвинувачених підтверджується в судовому засіданні показами потерпілих та свідків.

Так потерпілий ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що 14.04.2014 року ввечері йому зателефонував покійний брат ОСОБА_14 і сказав, що він їхав з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в м. Коростень і дорогою в нього закінчився бензин і він стоїть за ГЕС, а хлопці пішли. Ще сказав, що у ОСОБА_8 до нього якась неприязнь. Брат мав свою машину і таксував. Другого дня ОСОБА_8 спитав у нього, де його брат і сказав, що він щось начудив в Коростені і його побили. Мати ОСОБА_7 дала на поховання брата ОСОБА_14 4000 грн., від ОСОБА_8 вони нічого не отримали. Його брат, ОСОБА_14 проживав із своїм батьком. Просить покарати обвинувачених суворо та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що загиблий був її сином. 14.04.2014 року вона з ним зустрічалася та чула, що він возив обвинувачених як таксист. Син казав, що ОСОБА_8 заборгував йому гроші і повинен повернути, після цього він прийде додому. Вона постійно телефонувала сину, але його телефон не відповідав. З 14.04. по 27.04.2015 року їм не було відомо де він. Після всього приходила мати ОСОБА_7, просила вибачення та дала на поховання 4000 грн. Мати ОСОБА_8 не приходила зовсім. Син їздив в Білорусію, заробив там трохи грошей. Обвинувачені знали про це. 03.04.2015 року він приїхав з Білорусії. Частину грошей дав їй, а решту залишив собі. Хотів поїхати туди ще із сім'єю. 21.02.2016 року потерпіла повідомила, що два рази до неї додому приходила мама обвинуваченого ОСОБА_8, просила її, щоб вона забрала статтю за вбивство сина, а залишила угон машини, казала дасть за це грошей багато, що їй стільки і не снилось. Вона сказала, що вона не слідча, не прокурор, щоб знімати статтю і відмовила їй. То та сказала, якщо ти не візьмеш грошей, то вона знайде кому дати. Пропонувала 125 тис. грн. Тоді вдома був її чоловік і син.

Просить покарати обвинувачених суворо та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні показав, що він і ОСОБА_26 були понятими при вилучені речових доказів та обшуку обвинувачених, вилучалися штани, мотузки, взуття. Тоді обшук проводився після обіду за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_8. Вдома були його мати і дружина. Вилучили ще якусь речовину тверду, жовтого кольору в підсобному приміщені, ніби клей, що залишився від покійного батька, як пояснила мати. Було складено протокол, де вони розписалися.

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні показав, що тоді вже було холодно, його запросили понятим на проведення обшуку у обвинуваченого ОСОБА_8. Пам'ятає, що в хліві було знайдено речовину, циліндричної форми жовтого кольору. Були присутні тоді, ще один понятий, міліціонер, мати і дружина обвинуваченого. Ще вилучили одяг, взуття, шнурки і білий шпагат. Склали протокол і вони розписалися.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він працював в м. Києві. Продав потерпілому свою машину шестірку ВАЗ 2163, н.з. НОМЕР_5 білого кольору, вже давно, 4-5 років тому, а документально вона рахується ще на ньому. Тоді йому потрібні були дуже гроші, а потерпілому машина то домовились переоформити документи пізніше. Автомобіль був в хорошому стані. Продавав його з ключами, з домкратом, монтировкою. Газового ключа не було. Потерпілий їздив по довіреності. Давав йому 2 довіреності. Продавав машину його син, ОСОБА_27. А тепер почув від людей, що потерпілого вбили і підозрюють ОСОБА_8 та ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_28 (нині покійна) в судовому засіданні показала, що обвинувачений ОСОБА_8 її син. В кінці травня 2014 року до них приходили робити обшук, все перевернули і нічого не знайшли. Син тоді жив у баби і там робили обшук і нічого не знайшли, лише в сараї знайшли порох. ЇЇ батько був столяром і мав клей і слідчий виніс цей клей, а сказав, що виніс порох. Вона колись бачила, як батько розтоплював ту речовину і заливав у двері. А син підписав протокол, бо його били. Років два він там проживав, допомагав по господарству. Він у неї золотий син, має вищу освіту. Вона про вбивство нічого не знала. Вони взяли на експертизу взуття, куртку, кофту, що ще не пам'ятає. Вона розписалась в протоколі і постійно була при обшуку, стояла у дверях. Спочатку до потерпілої не ходила. Совість її мучила, то вона потім ходила до потерпілої, просила вибачення, щоб не кляла.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показав, що тоді в ніч він був на зміні, в ППС, ніс службу з напарником ОСОБА_30 і біля річки побачив автомобіль світлого кольору, біля нього копошилися молоді люди. Вони витребували у них документи, ті показали. Вони трохи, хвилин 20-30 спостерігали за цим автомобілем, бо стояв він на узбіччі між с. Поліське та м. Коростень (с. Чолівка) біля річки, праворуч до Коростеня. Хлопці цей автомобіль випхали і почали заводити, тобі вони під'їхали до них. Їх було там троє. Запам'ятав одного високого, в чорній куртці, який був ближче до нього, інших не роздивився, бо було темно. Хлопці були схвильовані. Але нічого підозрілого він не побачив. На їх вимоги вони все показували, не відмовлялися. Показали багажник, в якому був розкиданий інструмент і колесо. Пред'явили на автомобіль документ. Сказали, що це їх автомобіль. Інший хлопець був нижчий ростом, але ширший. Автомобіль не заводився, вони спитали чого він не заводиться, хлопці сказали, що не знають. Тоді був день державної автоінспекції, тому він запам'ятав. Коли давав показання на досудовому слідстві то краще пам'ятав все, тепер пройшло багато часу (прокурор оголошує протокол допиту свідка від 13.05.2014 року, свідок підтримав ті показання, але визнав, що тоді дійсно було 2 автомобілі.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показав, що на той час він працював інспектором взводу ДПС, заступив на службу з напарником Білошицьким в ніч на 14.04.2014 року до 8 години по Коростенському району. Біля дамби вони побачили, що виїжджав на дорогу транспортний засіб, а другий транспортний засіб стояв на узбіччі. А Жигулі штовхали на дорогу. Було чоловік 5, але коли вони під'їхали до них, то їх залишилось 2-є, решта розбіглися. Документи на автомобіль, посвідчення водія та страховий поліс пред'явив чоловік високий в чорній куртці, який на лаві обвинувачених. Запам'ятав його тому, що колись складав на нього протокол за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Вони перевірили багажник автомобіля, але нічого підозрілого не виявили. Цей чоловік сказав, що це його автомобіль. Інспектор Білошицький записав всі дані. Раз в три місяці журнал з записами здається і заводиться новий. Коли порушували кримінальне провадження то робили копію цього журналу. (обвинувачений ОСОБА_7 заперечив, що надавав своє посвідчення водія цьому свідку).

Пошкоджень на автомобілі він не бачив. (прокурор оголосив протокол допиту свідка від 03.05.2014 року, свідок підтвердив повністю свої показання дані на досудовому слідстві). Посвідчення водія показувала інша особа, а документи на Жигулі пред'явила ця особа, яку він впізнав. Могло бути так, що один інспектор перевіряв документи у одного водія, а він перевіряв у іншого.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні показала, що тоді вранці вона йшла на роботу і на мосту, що через річку Уж, знайшла і підняла сім-картку до мобільного телефону, вона вставила її в свій мобільний телефон, але вона була обломана і не входила. Сім-картка була робоча, в ній був інтернет і вона виключила свій телефон, а через тиждень чи півтора її викликали в поліцію з цього приводу. Виявилося, що це сімка була вбитого ОСОБА_14, їй показували його фотографію.

Свідок ОСОБА_32 в судовому засіданні показав, що це було два роки по тому, літом ввечері він з обвинуваченими, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 біля магазину „Надія" розпивали спиртні напої. Він купив пляшку коньяку на 0,25 л, а коли магазин закрився, то вони на таксі їздили в м. Коростень, де купили ще одну пляшку коньяку 0,25 л та закуски. Повернулися назад на теж місце і продовжили випивати. Розмову вели про роботу на будівництві. ОСОБА_8 просив, щоб залучив його, як появиться робота. Про потерпілого ОСОБА_14 не говорили нічого. Коли все випили, то він поїхав додому велосипедом, який залишав під будинком ОСОБА_8, а ОСОБА_8 з ОСОБА_7 залишилися біля магазину.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засідання показала, що 13.04.2014 року вона їздила в гості до ОСОБА_28 в с. Поліське Коростенського району. Їхала з м. Житомира маршруткою. 14.04.2016 року вона, ОСОБА_28, ОСОБА_8 і його мама сиділи за столом, прийшов хлопець на прізвисько „ОСОБА_44", так сказала ОСОБА_28, і ОСОБА_8 вийшов до нього. Потім вони поїхали в м. Коростень погуляти по парку. Коли повернулися, ОСОБА_8 вдома не було. Через деякий час, близько 22 години вони почули грохот і вийшли на кухню, там ОСОБА_8 до „ОСОБА_44" кричав: „нащо ти його бив", той у відповідь казав: „поможи мені, не залишай мене, я не знаю, що робити…" , „у мене не було вибору, він на мене накинувся". ОСОБА_28 спитала ОСОБА_8, що вони наробили. Цей хлопець зараз на лаві обвинувачених, вона впізнала його.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні показала, що це було 27.04.2014 року, вона на залізничній станції зустрілася з ОСОБА_8, він проводив брата на маршрутку до м. Києва. ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 і у ОСОБА_8 змінилося обличчя, він став кричати „сам начудив, то і петляй". Вона спитала його, що трапилось, він сказав, що ОСОБА_7 просить поїхати з ним у Київ. Вона посперечалася з ним, бо вони домовлялися разом відмічати травневі свята, але ОСОБА_8 сказав, що таки поїде, „ти не знаєш, що натворив ОСОБА_7". Близько 21 години вони зайшли до неї з сумками, ОСОБА_7 тихо привітався. Вони сіли вечеряти, але якась напруга була за столом. Всі мовчали, лише виходили палити. ОСОБА_8 пішов спати, а вона прибирала зі столу посуд, де сидів ОСОБА_7. Вона його спитала, чого він їде в Київ, він спочатку мовчав, а потім спитав чи ОСОБА_8 їй нічого не розповідав, вона сказала та розповідав. І він сказав, що вбив людину, що виплив труп в річці, після цього він не може спати, плакав. Кого вбив не казав. Вона не стала його слухати і пішла спати. Вранці розповіла все ОСОБА_8 і він сказав, що не може залишати його в такому стані. Слідчий її допитував, які питання задавав, на ті вона і відповідала. В суді вона каже правду.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що три роки тому, весною після 22-23 години до нього приїхали машиною «Жигулі» хлопці, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, були підвипивші обидва, сказали, що заглухли. Попросили гроші на бензин. Він спитав їх, що за машина, бо знав, що у них немає, вони сказали, що приїхали знімати колеса. Розказували обидва, що в машині був потерпілий, який виліз з неї і ОСОБА_7 вдарив його ключем і він помер. ОСОБА_8 розповідав, що допомагав втопити потерпілого. Говорили, що розрядився акумулятор і закінчився бензин. Просили, щоб взяв в когось бензин, але він не пішов по сусідах бо була ніч і дав їм пару гривень і вони пішли.

Свідок сторони захисту, ОСОБА_36 в судовому засіданні показала, що весною в 2014 році вона зустріла ОСОБА_14, сина ОСОБА_10 на ринку поспілкувалися. Він скаржився на свою долю, роботи немає, грошей немає і на «ОСОБА_45», який позичив у нього гроші і не віддає, а йому дуже треба гроші. Хто такий «ОСОБА_45» вона не знає, але він був винний потерпілому гроші. Валік у нього вимагав свої гроші, а той став погрожувати. Знає його тому, що біля ОСОБА_10 живе її подружка і вона часто до неї приходить. Коли вона дізналася, що ОСОБА_14 вбили та витягнули з річки, тоді вона про це розповіла його батькам та давала пояснення слідчому.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні показав, що це було весною, три роки тому, його запросили понятим на слідчому експерименті за участю обвинуваченого ОСОБА_7. Експеремент проводився за Поліською дамбою, були присутні: слідчий, ще один понятий, міліція і ОСОБА_7. Який розказував, що вони з ОСОБА_8 зустрілися з потерпілим ОСОБА_14 біля чайної і попросили, щоб він завіз їх у місто, той погодився, але сказав, що у нього мало бензину і вони доїхали до Полісся і бензин закінчився. Вони залишили машину і пішли. Коли поверталися назад, то побачили, що машина все ж стоїть на тому ж місці. Але ОСОБА_8 захотілося покататися, він взяв з дому монтировку і пішли до машини. ОСОБА_8 спочатку вдарив монтировкою по машині, в ній спав ОСОБА_14, який вискочив з машини і став кричати: «хлопці, що ви робите?». ОСОБА_7 підбіг і вдарив того чи ногою, чи рукою не пам'ятає, але той впав в канаву, піднявся і став втікати, але ОСОБА_7 наздогнав його і знову вдарив його кулаком, той знову впав і коли став підніматися то ОСОБА_8 підбіг позаду і вдарив його декілька разів по голові і той впав і став хропіти. Він показував, як все було. Не пам'ятає точно, то була монтировка чи ключ, але щось металеве. Потім вони зрозуміли, що той мертвий, поїхали додому, де взяли мотузку, обв'язали ОСОБА_14 і вкинули в річку. На слідчому експерименті була присутня ще адвокат жінка, все фіксувалося на відео потім в сільській раді. ОСОБА_7 добровільно все розказував, тиску на нього не було, на мосту показав, де викинули сім-картку, тілесних ушкоджень на ньому він не побачив. Зауважень на протокол не було. Він підписав протокол і поїхав.

Свідок ОСОБА_38 в судовому засіданні показав, що на той час він був старшим слідчим в управлінні, здійснював досудове розслідування по цьому кримінальному провадженню. Було виявлено в водоймі труп. В ході проведення розшукових дій було встановлено особу померлого та осіб, які вчинили злочин. Слідчі дії проводились з підозрюваними ним та іншими слідчими, була створена група, оскільки було багато роботи по слідчих діях. Слідчий експеримент проводився ним особисто з участю слідчого Купріянова, захисника ОСОБА_11 та двох понятих. Підозрюваних було детально опитано, після цього запропоновано показати все на місцевості. ОСОБА_7 детально розповів, що робилося того вечора, детально, що хто робив. Коли потерпілий спав в машині, коли прокинувся. Зав'язалася бійка між потерпілим з ОСОБА_8, потім ОСОБА_7 долучився. Не пам'ятає, чи спочатку вони занесли труп до річки, потім пішли за трубами, чи навпаки. В когось вдома була взята монтировка, якою наносили удари. Всі слідчі дії по ОСОБА_7 проводились виключно з участю його захисника. Викинули мобільний телефон, сімкарту. Одна із свідків вказала, що саме на цьому мосту вона знайшла сімкарту. Ніхто не застосовував психологічного тиску. З моменту виявлення тіла, він вів слідчі дії. Всі їх покази були логічні, послідовні. Тілесні ушкодження узгоджені з висновком експертизи в сукупності з іншими доказами. Все, що їх цікавило, куди майно дівалося, все ОСОБА_7 повідомив чітко і щиро. У них не виникало підозри, що він щось утаює, приховує. Вони обидна етапувалися одним автозаком, ОСОБА_8 схиляв ОСОБА_7, щоб той взяв його вину на себе. Це він чув. Наступного дня, після відтворення, коли чекали. Такого, що він непричетний не було. В період іспитового строку ОСОБА_8 вчинив злочин, ексцес виконання буде. Він схиляв того, що йому буде легше, коли буде відповідати один. Вони були тоді в службовому автомобілі, а він стояв поруч і курив, це було в травні, тепло було і їм повідкривали вентиляційні вікна. В машині вони були вдвох. Ще був хтось з конвою. ОСОБА_7 давав щирі показання. Сімкарта була знайдена до тимчасового доступу. Коли сімкарта увімкнулася, свідки в телефоні і це місце швиденько було знайдено. Фізичний вплив на підозрюваних не чинився, обом були надані захисники. І допити їх фіксувалися на відео. ОСОБА_7 не звертався, ні до нього, ні до кого іншого, щодо застосування до нього заходів впливу. Тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 він не бачив. А у потерпілого були множинні забійні рани. На відео добре видно. ОСОБА_7 лише скаржився, бо треба було йти по болоту для проведення слідчого експерименту. Він все чітко показував, орієнтувався добре, бо сам житель с. Поліське. Починали з сільської ради, потім показував все на місцях. Покази ОСОБА_7 не змінювалися, можливо більш детально допитували. На стан здоров'я ОСОБА_7 не скаржився, тілесних ушкоджень на ньому він не бачив. А так би було б відповідне реагування, як від старшого групи. Тоді було два слідчих із Житомира. Представників з УБОПа не було.

Свідок ОСОБА_39 в судовому засіданні показав, що він працював тоді на посаді старшого слідчого, заступником начальника відділу. Він був тоді під час слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_7.

Слідча дія розпочалася з приміщення сільської ради. Були присутні захисник ОСОБА_11, поняті, конвой, підозрюваний розповідав обставини вбивства, крадіжки мобільного телефону. Показував на місці скоєння. Показав, як заволоділи транспортним засобом. Вказував, що бив і він і ОСОБА_8. Потім ОСОБА_8 притопив в річці труп, а потім обв'язали труп трубами і вкинули в річку. Ключем ОСОБА_7 наніс удар по голові потерпілому, а ОСОБА_8 наносив - монтировкою. Перший наніс удар ОСОБА_8 по голові, було більше одного удару. Всі їх показання проводились з відеозаписом. Ніхто до них не застосовував фізичних заходів. Добровільно ОСОБА_7 показував все і розказував, щиро розказував, правдиво. Виїжджали на місце, де приховували труп і потім вкинули в річку, і туди де викинули телефон з сімкартою. Все показував ОСОБА_7. Вони спочатку їхали з м. Житомира і прямо в це село, де проводилася слідча дія. Спочатку - в адмінбудівлі, потім чекали на підозрюваного, він не бачив, як його привезли. На слідчій дії бачив його вперше. Тілесних ушкоджень на ньому не бачив. Скарг з цього приводу від нього не було. ОСОБА_7 показував, де зупинитися, біля нього був його захисник. Від іншого підозрюваного також скарг не надходило. Його він також бачить вперше. Де вони взяли монтировку і ключ він вже не пам'ятає. Він був там лише один раз. ОСОБА_7 наносив удари ключем, а ОСОБА_8 монтировкою.

Свідок ОСОБА_40 в судовому засіданні показав, що дати він вже не згадає, але тоді він вже спав, коли до нього постукали ОСОБА_8 і ОСОБА_7 і попросили, щоб він привіз їм бензину із заправки. Він їм привіз і знову ліг спати, потім вони другий раз прийшли, сказали, що в них машина не заводиться, щоб він поміг штовхнути. Він погодився і вони поїхали до машини, яка стояла в напрямку с. Полісся від м. Коростеня, білого кольору. ОСОБА_8 сів за кермо, а він з ОСОБА_7 штовхали, але завести її не вдалося. Через деякий час під'їхала поліція і ОСОБА_8 втік. Їх опитали, записали адреси та телефони і відпустили. Він поїхав додому спати. Другого дня знову прийшли ОСОБА_8 і ОСОБА_7 і стали просити, щоб він нікому не розповідав про нічну подію. Через деякий час його викликали в дільницю і він все розповів.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показала, що це було давно років 4 назад. Їй відомо зі слів чоловіка, ОСОБА_40, який розповів, що одного вечора до нього прийшов ОСОБА_8 і попросив привезти бензину. Він привіз їм бензин із заправки і чоловік ліг спати. Через деякий час ОСОБА_8 і ОСОБА_7 знову прийшли і попросили допомогти завести машину, чоловік погодився і поїхав з ними. ОСОБА_8 сів за кермо, а він з ОСОБА_7 штовхали, так і не вдалося її завести. До них під'їхала міліція і ОСОБА_8 втік. З міліцією розмовляв ОСОБА_7. Ті спитали в них адреси та телефони і поїхали. Другого дня прийшли до них ОСОБА_8 з ОСОБА_7 і просили, нікому не розповідати про машину, бо це не їх була машина. І вона зрозуміла, що то проблемна була машина. Потім люди балакали, що не стало чоловіка і то його була машина.

Судом було оглянуто диск з відеозаписом допиту свідка ОСОБА_40 від 03.05.2015 року.

Експерт ОСОБА_41 в судовому засіданні показав, що в червні 2014 року він проводив експертизу трупа, який виплив в річці, який був уже гнилісний. Точно не можна сказати чи в його тілесних ушкодженнях нанесення їх було одним предметом чи декількома. Категорично, не один. Було більше 10 ударів тупим твердим предметом. Могло бути й декілька тупих твердих предметів. Він при проведенні цієї експертизи не був знайомий із протоколом слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_7

Судом було оглянуто диск з відеозаписом слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_7 від 04.05.2014 року.

Могли бути спричинені такі удари, як показував ОСОБА_7, який сам сказав, що наніс більше 3 ударів. Їх локалізація відповідає ушкодженням, яких багато. Відповідають саме тяжкі тілесні ушкодження. Теоретично десять ударів могло бути нанесено. Внаслідок самовільного падіння, не могло бути таких ушкоджень, навіть з їх прискоренням. За цих обставин - не могли. Могли бути нанесені і балонним ключем, і монтировкою. Удари нанесені по голові, показані ОСОБА_7 співпадають з висновком експертизи, яку він підтримує в повному обсязі. Смерть потерпілого настала внаслідок черепно-мозкової травми. Все, що вказує ОСОБА_7 на відеозаписі, повністю співпадає з висновком експерта. При такому розташуванні потерпілого і таких ударах, можливий той механізм ушкоджень. У потерпілого були множині і легкі тілесні ушкодження, але встановити їх локалізацію неможливо, труп уже згнив.

Суд критично відноситься до показань свідків, ОСОБА_42 та ОСОБА_34, які змінювали свої показання в суді при допиті їх в якості свідків та поводили себе цинічно, грубо та зухвало щодо учасників судового розгляду та розцінює їх таку поведінку, як навмисне введення суду в оману та намагання захистити обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_34 перебуває в близьких стосунках з ним, а ОСОБА_42 подруга його дружини.

Винуватість обвинувачених підтверджується також зібраними досудовим слідством, відкритими та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- з протоколу огляду місця події від 27.04.2014 року та фототаблиці до нього (а.с.178-195 том 1) видно, що місцем події є беріг річки Уж, що неподалік автодороги м. Коростень - с. Поліське, де було виявлено труп невідомої особи;

- з протоколу огляду місця події від 30.04.2014 року та фототаблиці до нього (а.с. 39-51 том 2) видно, що слідчим в присутності понятих було оглянуто ділянку місцевості по вул. Молодіжній, 8 в с. Поліське Коростенського району біля приміщення „Добробут", де було виявлено автомобіль ВАЗ 2106 білого кольору, д.р.н. НОМЕР_1, володільцем якого був ОСОБА_14 Також в автомобілі було виявлено мікрооб"єкти волосся;

- з висновку експерта № 117-ц від 27.06.2014 року (а.с. 215-217 том 2) видно, що дослідженням якого були два недопалки під маркуванням „Bond street" - об'єкт № 1 та „Прилуки особливі класичні" - об'єкт № 2 вилучені з автомобіля ВАЗ 2106 та встановлено, що цигарка об'єкт № 1 могла бути викурена особою з групою крові 0(1) ізосерологічної системи АВО, в т.ч. ОСОБА_8; цигарка-об'єкт № 2, могла бути викурена особою з групою крові АВ (1У) ізосерологічної системи АВО, в тому числі ОСОБА_7, не виключено, що і ОСОБА_14;

- з висновку судово-медичної експертизи № 91 від 23.06.2014 року (а.с. 202-204 том 1) видно, що смерть ОСОБА_14 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалась переломами кісток основи та склепінні черепа, що є тяжким тілесним ушкодженням, небезпечним для життя в момент спричинення та знаходяться в причинному зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді рани № 1 в прямій тім'яно-скроневій ділянці, неправильної форми, косо розташованої ззовні в середину з заду на перед, з нерівними садненними краями, закругленими кінцями, з наявністю міжтканєвих перемичок, дно її підлеглі кістки склепіння черепа; рани № 2 в лівій тям'яній ділянці неправильної витягнутої чотирьохкутної форми, з нерівними садненними краями, закругленими кінцями, сагітально розташованої рани № 3, в правій тім'яній ділянці, неправильної витягнутої чотирьохкутної форми, з нерівними саднинними краями, закругленими кінцями попереково розташованої; ран №№ 4, 5, 6 в центральній потиличній ділянці, горизонтально розташованих лінійної та дугоподібної форм, з нерівними саднинними краями, закругленими кінцями; поверхневої рани в центральній потиличній ділянці, невизначеної форми; поверхневої рани в лівій лобно-тім'яній ділянці, невизначеної форми; перелому кісток склепіння та основи черепа, який починається в лівій тім'яній ділянці приблизно на рівні рани № 2, - проходить латерально, переходить на основу черепа, іде по межі передньої та середньої лівих черепних ямок, переходить на турецьке сідло, проходить далі на протилежну сторону та закінчується на межі середньої та передньої правих черепних ямок, перелом лінійний, без розходження країв; слабовираженого субарахноїдального крововиливу в центральній тім'яній та лівій скроневій ділянці, невизначеної форми, буро-червоно-рожевого кольору;

- з акту судово-психіатричної експертизи № 236/2014 від 10.06.2014 року (а.с. 9-10 том 2) видно, що ОСОБА_8 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час;

- з акту судово-психіатричної експертизи № 229/2014 від 03.06.2014 року (а.с. 4-5 том 2) видно, що ОСОБА_7 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на час, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час;

- з протоколу проведення слідчого експерименту та відеозапису цієї слідчої дії (а.с.185-188 том 2, а.с.124 том 3) видно, що підозрюваний ОСОБА_7 детально на місцевості показав за

яких обставин він та ОСОБА_8 наносили потерпілому удари, при цьому він ключем, а ОСОБА_8 монтировкою. Також він показав, як саме та де вони втопили труп ОСОБА_14, яким чином здійснювали угон автомобіля потерпілого, вказав місце, де вони викинули телефон і сім картку.

Позицію обвинувачених, підтриману стороною захисту, щодо отримання ушкоджень потерпілим внаслідок падіння від удару, суд розцінює, як обраний спосіб захисту з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене.

Так зі змісту показів обвинуваченого ОСОБА_7 вбачається намагання переконати суд, що ушкодження отримані потерпілим, які перебувають у причинному зв'язку зі смертю, отримані ним не внаслідок ударів, нанесених обвинуваченими, а внаслідок падіння на тверду поверхню, після одного удару, тобто є не навмисними. Але така інтерпретація подій не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки, як пояснював допитаний в судовому засіданні експерт, тілесні ушкодження отримані потерпілим до смерті або в момент смерті в результаті прямого контакту (удару) з твердим тупим предметом, таких ударів мало бути мінімум шість. Смерть настала від ушкодження, нанесеного прямим ударом тупим предметом, можливо металевим.

Також суд звертає увагу на те, що слідчий експеримент з підозрюваним ОСОБА_7 було проведено до висновку експерта про причини настання смерті потерпілого, що в свою чергу спростовує доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що на нього чинився тиск з боку працівників міліції.

Обвинувачені не визнають свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, хоча, як вбачається зі змісту їх показів в судовому засіданні, транспортним засобом вони заволоділи після смерті потерпілого, певний час його експлуатували. Так само заволоділи і документами - свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль ВАЗ-2106 та належним потерпілому важливим особистим документом - посвідченням водія (ч.3 ст.357 КК України).

Викравши мобільний телефон марки «Нокіа», вартістю 150 грн., який належав потерпілому, обвинувачені вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форми вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, перевіривши їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості, дослідивши в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, а також незважаючи на те, що обвинувачені визнали частково свою вину в інкримінованих їм злочинах, суд приходить до висновку про те, що вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 115 ч.2 п.п.9, 12, 289 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України доведена в повному обсязі, підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є належними та допустимими.

Судом визнано не доведеним вчинення ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини викладені в обвинувальному акті щодо придбання та зберігання вибухових речовин.

Суд приймає до уваги той факт, що вказані речовини знайдено під час обшуку у приміщенні, яке не належить обвинуваченому і приходить до висновку про необхідність його виправдання.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає вину обвинувачених, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 доведеною повністю та кваліфікує їх дії :

- за ч.2 п.9 ст.115 КК України - як убивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому з метою приховування іншого злочину та полегшення його вчинення;

- за ч.2 п.12 ст.115 КК України, як убивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

- за ст. 289 ч.3 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого;

- за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення (крадіжка) чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб;

- за ст. 357 ч.3 КК України, як умисні дії, що виразились у незаконному заволодінні офіційним документом, реєстраційним талоном на автомобіль та важливим документом - посвідченням водія.

Відповідно до ст.26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Відповідно до ч.2 ст.28 КК України та п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 11.09.2009 року „Про судову практику у справах про злочини проти власності" визначено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, до початку злочину, домовились про його спільне виконання.

Обмірковуючи питання щодо міри покарання обвинуваченим, суд враховує як ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії особливо тяжких, тяжких, середньої тяжкості та його наслідки - заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_14, так особистості обвинувачених, їх досить молодий вік, сімейний стан та стан здоров'я, негативну характеристику з місця проживання ОСОБА_7, який не працює та задовільну характеристику ОСОБА_8, який розлучений, має малолітню дитину та працював, на профілактичних обліках у лікарів психіатра та нарколога обидва не перебувають, роль кожного під час вчинення кримінальних правопорушень, обставини, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

А тому суд призначає їм покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства та вони повинні відбувати покарання в місцях позбавлення волі, тому суд приходить до висновку, що їх перевиховання та виправлення не можливе без ізоляції від суспільства і вони повинні відбувати покарання в місцях позбавлення волі та призначає їм покарання, в межах санкцій інкримінованих їм статей.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених, є вчинення ними тяжкого злочину в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні з приводу заподіяння потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди задовольнити. Оскільки вимоги матеріальної шкоди доведені в судовому засіданні та підтверджені квитанціями та чеками, загальний розмір яких становить 5719,56 грн. Та враховуючи ступінь їх моральних страждань, як матері та брата, порушення їх нормального способу життя, втрати здоров'я, перенесеного потрясіння в зв'язку з непоправною втратою рідної людини та порушення одного із основних прав Конституції - права на життя. Суд визнає розміри моральної шкоди в 150000 грн. та 100000 грн. відповідно.

Арешт на майно обвинувачених не накладався у зв'язку з його відсутністю.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні становлять 491,92 грн.

Речові докази у кримінальному провадженні: дві металеві труби, одяг, два відрізки капронової мотузки, мікрооб'єкти подібні до волосся, полімерна каністра, два недопалки цигарок, вибухові речовини, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області. Сімкарта оператора мобільного зв'язку „Київстар" передана на зберігання потерпілій ОСОБА_10

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368, 370, 373, 374 - 376 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.п. 9, 12, 289 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України, і призначити йому покарання за цими законами:

- за ч.2 п.п. 9, 12 ст.115 КК України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.289 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;

- за ч.2 ст.185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.357 КК України - 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно визначити до відбування покарання - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з 05.05.2014 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ст.72 ч.5 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 попередній строк ув'язнення з 05.05.2014 року по 21.06.2017 року, з розрахунку, один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що складає 3 роки.

ОСОБА_8, визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.115 ч.2 п.п. 9, 12, 289 ч.3, 185 ч.2, 357 ч.3 КК України, і призначити йому покарання за цими законами:

- за ч.2 п.п. 9,12 ст.115 КК України - 13 (тринадцять) років позбавлення волі;

- за ч.3 ст.289 КК України - 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна;

- за ч.2 ст.185 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст.357 КК України - 2 (два) роки обмеження волі;

- за ч.1 ст.263 КК України - виправдати.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, остаточно визначити до відбування покарання - 13 (тринадцять) років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна.

На підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком Коростенського міськрайонного суду від 29.03.2013 року у виді 4 років позбавлення волі та остаточно визначити до відбування покарання ОСОБА_8 - 13 (тринадцять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного йому майна та з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили, залишити попередній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з 05.05.2014 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ст.72 ч.5 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_8 попередній строк ув'язнення з 05.05.2014 року по 21.06.2017 року, з розрахунку, один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, що складає 3 роки.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 - 5719,56 грн. матеріальної та 150000 грн. моральної шкоди.

Стягнути солідарно з обвинувачених, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 - 100000 грн. моральної шкоди.

Судові витрати в сумі 491,92 грн. віднести на рахунок держави.

Речові докази у кримінальному провадженні: дві металеві труби, одяг, два відрізки капронової мотузки, мікрооб'єкти подібні до волосся, полімерну каністру, два недопалки цигарок, вибухові речовини, які передані на зберігання до камери схову речових доказів Коростенського МРВ УМВС України в Житомирській області - знищити. Сімкарту оператора мобільного зв'язку „Київстар", що передана на зберігання потерпілій ОСОБА_10, залишити останній.

На вирок суду до Апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Копії вироку вручається обвинуваченим та прокурору негайно, після його проголошення.

Головуюча: Л.П. Іщук

Судді:

І.В. Білоусенко

Я.В. Кулініч