
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/4461/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 вересня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Андрієнко Н.А.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2018 року, -
У с т а н о в и в:
ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач), у якому просила: зобов'язати відповідача 1 подати до відповідача 2 додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Експобанк» за рахунок відповідача 2; зобов'язати відповідача 2 включити її до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування кошті за вкладами в ПАТ «Експобанк» за рахунок відповідача 2.
В обгрунтування вимог посилається на те, що відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для не включення її до переліку та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2018 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасовано рішення відповідача 1 про нікчемність
договору банківського рахунку №1762/18894/2014 від 12.09.2014 року; зобов'язано відповідача 1 подати до відповідача 2 додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк» за рахунок відповідача 2. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Судове рішення умотивовано тим, що з договору банківського рахунку заборон щодо внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача іншим особам не убачається, законодавством внесення коштів на депозитний рахунок особи третьою особою не заборонено та відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що договір банківського рахунку є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Також, суд вийшов за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача, визнавши протиправним і скасувавши рішення відповідача 1 про нікчемність договору банківського рахунку.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач 1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування вимог посилається на те, що фактично відбулося щтучне подрібнення коштів на суму граничного розміру відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, тобто, на думку апелянта, позивач отримав перевагу перед іншими кредиторами банку, що підлягає під ознаку нікчемності, що передбачена п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки постанові правління Націонаьного банку №567/БТ від 11.09.2014 року на підставі якої ПАТ "КБ "Експобанк" було віднесено до категорії проблемних та були встановлені обмеження в діяльності банку, зокрема щодо здійсненння певних операцій.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції установлено, що між позивачем і ПАТ «КБ «Експобанк» було укладено договір банківського рахунку від 12.09.2014 року № 1762/18894/2014.
12.09.2014 року на рахунок позивача в ПАТ «КБ «Експобанк», відкритий на підставі зазначеного договору, перераховані кошти в розмірі 200000,00 грн.
24.09.2014 року правлінням Національного банку прийнято постанову № 597 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до категорії неплатоспроможних».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 року № 97 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «КБ «Експобанк» з 25.09.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Бондаря Юрія Миколайовича.
22.01.2015 року правлінням Національного банку прийнято постанову № 41 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.01.2015 року № 15 «Про початок процедури ліквідації АТ «КБ «Експобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Експобанк» з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання з 26.01.2015 року призначено уповноважену особу Фонду строком на один рік з 26.01.2015 року по 25.01.2016 р. включно.
Через невиплату відповідачем гарантованої суми відшкодування вкладу в ПАТ «КБ «Експобанк», позивач звернулася до уповноваженої особи Фонду із заявою про вирішення питання виплати коштів.
Листом від 20.02.2015 року № 1401/1064 позивачу повідомлено про блокування її рахунку та тимчасове призупинення виплати коштів.
16.07.2015 року відповідач 1 листами №1101/3988 та №1101/3983 повідомив позивача та інших вкладників ПАТ «КБ «Експобанк» про те, що правочини, укладені 12.09.2014 року ,за якими відповідно до платіжних доручень з поточного рахунку ОСОБА_4 перераховано грошові кошти у рівних сумах по 200000,00 грн. на поточні рахунки фізичних осіб, у тому числі позивача, а також відповідні договори цих осіб з ПАТ "КБ «Експобанк» є нікчемними з підстав, передбачених п.п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Уважаючи, рішення та дії відповідача 1 щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Експобанк», позивач звернулась у суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12р. № 4452-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 4452-VI).
Відповідно до статті 3 Закону № 4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI. Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.
Згідно ч. 3 ст. 37 Закону № 4452-VI із Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду. Тобто, функції Фонду та Уповноваженої особи пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.
У свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій. Отже, Фонд та Уповноважена особа є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону № 4452-VI, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр" або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За загальним правилом недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст.215 ЦК України ).
Згідно із ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Також згідно ч. 3 ст. 36 Закону № 4452-VI є нікчемними правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI).
Отже, за Законом № 4452-VI уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Як зазначалось вище, згідно оспорюваного рішення відповідача, договір визнано нікчемним з підстав, передбачених п. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI, а саме: банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, усупереч наведеної правової норми, відповідачем 1 не доведено, що перерахування коштів в даному випадку призвело до неплатоспроможності банку або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, а також те, що умови договорів передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
До того ж, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК, Законом «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
При цьому, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Поряд з цим, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту того, що дії ОСОБА_4 щодо перерахунку коштів з власного банківського рахунку на рахунок позивача суперечать закону.
Відносини між позивачем та ОСОБА_4 щодо переказу грошових коштів відбулися до запровадження тимчасової адміністрації банку, а тому відсутні підстави для висновку про порушення вимог Закону № 4452-VI.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції про те, що Уповноваженою особою не доведено наявності визначених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину позивача з банком, а тому не доведено й наявності законних підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
У свою чергу, на підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору внесені.
Пунктом 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.
Приписами пунктів 2, 4 розділу IV Положення закріплено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності підстав нікчемності правочину відповідач має подати до Фонду додаткову інформацію щодо вкладника стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Покликання апелянта на постанову НБУ №567/БТ від 11 вересня 2015 року про віднесення банку до категорії проблемних, якою банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом - не заслуговують на увагу, з огляду на те, що така постанова не стосується правовідносин щодо укладання банком вкладних (депозитних) договорів та порядку зарахування коштів на депозитні рахунки.
Окрім того, ця постанова адресована посадовим особам банку, а не владникам, відтак невиконання посадовими особами банку постанови НБУ, навіть якщо і мало місце, не є саме по собі підставою для висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
До того ж, відповідно до статті 75 Закону «Про банки і банківську діяльність», рішення Національного банку про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Дельта Банк» обмеження.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 34, 243, п. 3 ч. 1 ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
П о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 19 вересня 2018 року.)
Судове рішення № 76599353, Київський апеляційний адміністративний суд було прийнято 19.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/4461/16. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: