Рішення № 7659932, 20.01.2010, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 2-1805/2009

№2-70/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Ротар М.М.,

при секретарі Попенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Стрілець О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської залізниці про визнання скорочення проведеного з порушенням законодавства, про поновлення на роботі та про виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Знамянської дирекції залізничних перевезень Одеської залізниці про визнання скорочення проведеного з порушенням законодавства, про поновлення на роботі та про виплату середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, в якому вказував, що наказом від 14.07.2009 року № 368-ОС його було звільнено із займаної посади складача поїздів 5 розряду станції Олександрівка у звязку зі скороченням штату за п. 1 ст.40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що його звільнення було незаконним, оскільки він мав переважне право на залишення на роботі, що передбачено ст.42 КЗпП України, крім того профспілковим комітетом не було надано згоду на його звільнення, позивач просив визнати звільнення у звязку зі скороченням штату з п. 1 ст.40 КЗпП України здійсненим із порушенням законодавства, визнати недійсним наказ № 368-ОС від 14.07.2009 року, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 14 вересня 2009 року був замінений неналежний відповідач Знамянська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці на належного відповідача Одеську залізницю.

Ухвалою суду від 08 жовтня 2009 року до участі у справі був залучений в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог начальник Знамянської дирекції залізничних перевезень заступник начальника Одеської залізниці Казанджій В.В.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі стосовно поновлення його на роботі, що стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то в цій частині позивач уточнив свої позовні вимоги просив стягнути середній заробіток в розмірі 9806,85 гривень.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Одеської залізниці позовні вимоги не визнав, при цьому зазначив, що звільнення позивача було проведення з дотримання процедури передбаченої законодавством, про що він був своєчасно повідомлений, йому було запропоновано три посади, від яких він відмовився, відмову профспілкового комітету на дачу згоди на звільнення вважають необґрунтованою.

Третя особа без самостійних вимог - начальник Знамянської дирекції залізничних перевезень заступник начальника Одеської залізниці Казанджій В.В в судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, допитавши свідка голову первинної профспілкової організації станції Олександрівка ОСОБА_7, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач вперше був прийнятий на станцію Олександрівка 01.08.1988 року. 01.02.1997 року позивач був прийнятий складачем поїздів 4 розряду станції Олександрівка Знамянського відділку Одеської залізниці, згідно з наказом №260к від 05.05.2007 року. Наказом №457к від 20.07.2001 року переведений складачем поїздів 5 розряду станції Олександрівка Знамянської дирекції залізничних перевезень. Наказом начальника дирекції від 14.07.2009 року № 368-ос його було звільнено у звязку із скороченням штату п.1 ст.40 КЗпП України.

При цьому про таке звільнення ОСОБА_1 був повідомлений 29.04.2009 року, про що свідчить його підпис з зазначенням дати на повідомленні від 29.04.2009 року та йому було запропоновано посади ремонтника штучних споруд ПМС Вознесенськ, черговий по переїзду ст. Кавуни, монтер колії ПЧ-13околоток ст. Миколаїве, монтер колії ПЧ -13 околоток ст. Людмилівка. Від вказаних посад ОСОБА_1 відмовився.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 є членом профспілки залізничників та транспортних будівельників України з 05.08.1988 року , із заробітної плати якого протягом 2008- 2009 років централізовано відраховувалися профспілкові членські внески, має членський квиток № 648251. Дані обставини підтвердилися в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_7, довідкою № 1162 від 10 грудня 2009 року про відрахування членських внесків та копією облікової картки члена профспілки від 15 грудня 2006 року.

Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року (з наступними змінами) «Про практику розгляду судами трудових спорів» відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

В судовому засіданні було встановлено, що у звязку з необхідністю скорочення непродуктивних витрат оптимізації виробничих структур, підвищення ефективності управління та приведення чисельності штату працівників у відповідність з обсягом виконуваних робіт адміністрація Знамянської дирекції залізничних перевезень звернулася з поданням 15.06.2009 року до профспілкової організації з метою отримання згоди на звільнення позивача ОСОБА_1 за п.1 ст.40 КЗпП України з 13 липня 2009 року.

Первинна профспілкова організація ст. Олександрівка згоди на звільнення ОСОБА_1 не дала, про що свідчить протокол засідання профспілкового комітету від 01 липня 2009 року № 8. Про своє рішення профспілкова організація повідомила керівництво дирекції шляхом надіслання витягу з протоколу за вих. № 2 від 01.07.2009 року.

Заперечення відповідача проти позовних вимог з посиланням на те, що рішення профспілкового комітету не має обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору - безпідставні.

Із вказаного вище протоколу засідання профспілкового комітету вбачається, що йому надійшло подання зі списком працівників про узгодження їх скорочення. Із мотивувальної частини протоколу вбачається, що профком вирішив «не давати згоду на скорочення численності», при цьому було зазначено, що при здійсненні процедури скорочення адміністрацією відповідача не були виконанні року зобовязання колективного договору, а саме : згідно до п.2.8. адміністрація зобовязувалася зменшення чисельності працівників здійснювати шляхом тимчасового прийому на роботу нових працівників, згідно до п. 2.11. адміністрація відповідача не здійснила всіх заходів по зменшенню кількості звільнених працівників за рахунок створення нових робочих місць. Крім цього в Протоколі № ДН-3/02/40 проведення консультацій керівництва Знамянської дирекції залізничних перевезень з територіальним комітетом профспілки від 09 червня 2009 року була вирішено звернутися з проханням до начальника залізниці дозволити вивести 5 штатних одиниць складача поїздів зі штатного розпису станції Олександрівка і ввести 5 штатних одиниць складача поїздів в штатний розпис станції Вознесенськ.

Рішення профспілкового органу прийнято з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України, є обґрунтованим і таким, що відповідає ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідач не надав письмових доказів того, що позивач мав нижчу кваліфікацію і продуктивність праці в порівнянні з тими працівниками, які залишені на роботі.

Оскільки відповідач порушив порядок звільнення позивача з роботи, суд приходить до висновку про необхідність поновити його на роботі.

Згідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення заробітної плати" №100 від 08.02.1995р. середня заробітна плата обчислюється і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якої пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки № 960 від 15.07. 2009 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 2607,91 гривня ( 2932,60 (травень) + 2283,21 (червень) : 2 = 2607,91), середньоденна заробітна плата відповідно становить 118,54 гривень.

Кількість днів вимушеного прогулу станом на день вирішення справи становить 6 місяців і 5 днів. Таким чином середній заробіток за весь час вимушеного прогулу становить 2607,91 х 6 місяців і 5 днів = 16240,16 гривень. В цей період позивач отримував допомогу по безробіттю 6324,77 гривень ( за період з 24 липня по 30 грудня 2009 року), що підтверджується довідкою Вознесенського МРЦЗ від 20.01.2010 року, тому вказана сума підлягають виключенню з суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Таким чином, з Одеської залізниці на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути за вимушений прогул різницю, між середнім заробітком за час вимушеного прогулу і отриманими в цей період доходами, що становить 9 915,39 гривень.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає загальну суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 116,15 гривень, а саме 17 гривень ( поновлення на роботі) + 99,15 гривень (1% від ціни позову, щодо вимог майнового характеру) та витрати на на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

У відповідності зі ст. 367 п 4 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про поновлення на роботі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 79, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Одеської залізниці про визнання скорочення проведеного з порушенням законодавства, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним наказ № 368-ОС від 14.07.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи 15 липня 2009 року з посади складача поїздів 5 розряду станції Олександрівка у звязку зі скороченням штату за п.1 ст.40 КЗпП України

Поновити ОСОБА_1 на посаді складача поїздів 5 розряду станції Олександрівка.

Стягнути з Одеської залізниці ( 65012 м. Одеса вул. Пантелеймонівська 19 і/к 01071315) на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу в розмірі 9 915,39 (девять тисяч девятсот пятнадцять грн.. 39 коп..) гривень .) з урахуванням необхідності утримання прибуткового податку та інших обовязкових платежів.

Стягнути з Одеської залізниці на користь місцевого бюджету міста Вознесенська (р/р 31415537700007 банк УДК в Миколаївській області МФО 826013) судовий збір у сумі 116,15 гривень.

Стягнути з Одеської залізниці на користь державного бюджету м. Вознесенська: (банк ГУДКУ в Миколаївській області, код платежу 22050000, код ЄДРПОУ 23406957, МФО 826013, р/р 31210259700007) витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Суддя: М.М. Ротар