Постанова № 76599054, 12.09.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/387/18

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

12 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Смілянця Е. С.

за участю:

секретаря судового засідання: Платашем В.О.,

представника позивача: ОСОБА_2

представників третьої особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року (м. Хмельницький, 15 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області до державного реєстратора виконавчого комітету ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 районна державна адміністрація про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.04.2016 № 29453882, яким за ОСОБА_5 РДА зареєстровано право власності на адміністративне приміщення з господарськими будівлями загальною площею 224,8 кв.м., що знаходяться за адресою Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Пушкіна, 4.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що оскаржуєме рішення порушене його право користування земельною ділянкою та нежилими приміщеннями, розташованими за цією адресою, надані як рішенням ОСОБА_5 міської ради Хмельницької області від 10.02.2004 № 24, так і розпорядженням ОСОБА_5 РДА від 06.10.1999 № 317/99-р. На цій земельній ділянці розташовані приміщення гаражів державної форми власності в особі Міністерства внутрішніх справ України, які перебувають на праві господарського віддання у позивача.

Відповідно до ухвали Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.05.2018 року провадження в адміністративній справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України - через неналежність її розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, та направити справу для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи скаргу, позивач зазначає, що у даній справі відсутній спір про право власності, адже спірні нежилі приміщення є державною власністю, і лише перебувають у користуванні державних установ. Вимоги позивача стосуються виключно дій відповідача щодо здійснення державної реєстрації речового права з порушенням вимог Закону, а саме - без проведення належної перевірки наданих документів на наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Представника позивача в судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представники третьої особи в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не є публічно-правовим, оскільки у ньому наявний спір щодо речового права на спірне приміщення, а тому має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між позивачем та третьою особою стосуються права кожного з них на користування одним і тим ж приміщенням по вул. Пушкіна, 4, м. Старокостянтинів, що свідчить про існування між ними спору щодо майнових прав на це приміщення.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, установленому Законом № 1952-IV (частини друга та п'ята статті 3 цього Закону).

Органи державної реєстрації прав, державні реєстратори забезпечують достовірність інформації, її захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних, їх оперативний пошук і документальне відтворення процедури державної реєстрації прав, оперативне надання витягів про зареєстровані права та/або їх обтяження з Державного реєстру прав (частина п'ята статті 10 Закону № 1952-IV).

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Пункт 1 частини першої статті 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а згідно з пунктом другим - публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження, а також й зокрема у спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Зі змісту позовних вимог та мотивів, якими керувався суд, закриваючи провадження в справі, убачається, що предметом перевірки в цій справі є дотримання встановленого законом порядку прийняття суб'єктом владних повноважень рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Питання права власності щодо спірного нерухомого майна у справі не розглядається, так як відсутній з цього приводу спір через належність його державі, а усі сторони є державними установами.

Таким чином, спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області задовольнити.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року скасувати.

Справу направити до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 вересня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8