Рішення № 76598988, 16.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1605/16 Справа № 202/3093/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Пономарь З.М.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Пономарь З.М., суддів Петешенкової М.Ю., Черненкової Л.А., за участю секретаря Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 11 червня 2015 року за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

28.02.2014р. до суду надійшла позовна заява ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення кредитної заборгованості у сумі 3983.21 доларів США (екв.31841грн.52коп.) зі ОСОБА_3 та у сумі 10 000грн. солідарно з обох відповідачів.

Рішенням Індустріального райсуду м.Дніпропетровськ від 11.06.2015р. у задоволені позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що воно підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови в задоволенні позову за такими підставами.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Згідно п.1.1. договору № 2005-0510/250 про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 04.10.2005р. ОСОБА_3. отримав платіжну картку ECMC PLATINUM з кредитним лімітом у розмірі 5000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитним лімітом у розмірі 12,00% на рік зі строком дії кредитного ліміту – 1 рік, зі строком дії картки - 1 рік (а.с.8).

Зобов’язання за даним договором було забезпечено договором поруки № 167 від 20.10.2010р., укладеним між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ «Акцент-Банк» з розміром відповідальності останнього у сумі 10 000грн. (а.с.6,7).

За відомостями банку за вказаним договором за ОСОБА_3 обліковується заборгованість, яка станом на 16.01.2014р. складала 5234,77 доларів США та складалась з 1873,66 доларів США – заборгованості за кредитом, 3361,11 доларів США – заборгованості по процентам за користуванням кредитом. Фактично, згідно розрахунку банку, останнє погашення за договором здійснено ОСОБА_3 у липні 2007р., а заборгованість у вказаному банком розмірі за тілом кредиту виникла станом на 21.12.2007р., а заборгованість за процентами – станом на 28.02.2013р. (а.с.5).

Позовна заява, пред’явлена ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» до позичальника та поручителя про стягнення вказаної кредитної заборгованості, надійшла до суду 28.02.2014р.

Загальна позовна давність для захисту права та інтересу особи згідно ст.ст.256,257 ЦК України встановлена законодавцем тривалістю у три роки. За положеннями ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Відповідно до вимог ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. За ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права. За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За умовами угоди сторін кредитний ліміт та строк дії картки встановлено в 1 рік, на погашення кредитної заборгованості ОСОБА_3 зобов’язаний здійснювати погашення кредиту шляхом внесення щомісячних платежів. Строк дії картки ОСОБА_3 закінчився 04.10.2006р., прострочення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_3 за відомостями банку почалось з листопада 2006р., у зв’язку з чим нарахування процентів здійснювалось банком за підвищеною ставкою - 28.8 %. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать про те, що на час звернення банку з даним позовом до суду 28.02.2014р. трирічний строк давності повернення кредиту фактично минув. Між тим, відповідно до вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Вказаний закон є спеціальним нормативним актом, який регулює правовідносини банка та позичальника з приводу отримання та повернення споживчого кредиту. Саме вказана правова позиція про особливість

регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту

Законом України «Про захист прав споживачів» та поширення дії цього Закону на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що виникають як під час укладення, так і при виконанні такого договору, викладена у рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011р. При ухваленні вказаного рішення Конституційний Суд України керувався принципами справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та виходив з того, що держава, встановивши законами України засади створення і функціонування кредитного ринку, забезпечує і особливий захист споживача, як більш слабкого

суб'єкта економічних відносин, і фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного

договору через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілом відповідальності між сторонами

договору. Положення вимог п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» про заборону кредитодавцю вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, є чинними та обов’язковими не лише для банка на стадії досудового урегулювання спору. При зверненні банку до суду з вимогою про повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, передбачена Законом заборона не перестає діяти. Встановлення вказаної заборони та необхідність її застосування судом сприяє не лише захисту прав споживача як більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а й контролю за змістом та розподілом відповідальності між споживачем та банком. Вимагаючи повернути у 2014 році кредит, строк давності якого минув ще у жовтні 2009 року банк фактично ігнорує принципи справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності та навмисно сприяє збільшенню розміру відсотків.

Відповідно до вимог ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Зазначені вимоги закону та обставини свідчать, що пред’явлення банком позову до поручителя здійснено поза межами шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до позичальника та поручителя про стягнення кредитної заборгованості відповідно до вимог ч.4 ст.559, ст.ст.1048,1054 ЦК України за їх безпідставністю. Проте, враховуючи встановлений факт безпідставності пред’явлених банком до ОСОБА_3 позовних вимог про повернення кредиту, строк давності якого минув, на підставі п.3,4 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову, оскільки наведене судом першої інстанції обґрунтування зводилось до застосування позовної давності, яка за змістом ч.3 ст.267 ЦПК України може застосовуватись лише за заявою сторони.

З цих підстав апеляційна скарга банку задовольняється частково. Твердження банку в апеляційній скарзі про неправильність відмови у позові суперечать як вимогам діючого законодавства, так і фактичним обставинам справи. Банк не лише не заперечував проти встановлених судом першої інстанції обставин, а й не спростовував їх у своїй апеляційній скарзі. Не спростовано банком і встановленого факту безпідставності пред’явлених банком до ОСОБА_3 позовних вимог про повернення кредиту, строк давності якого минув.

Керуючись ст.ст.303,307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровськ від 11 червня 2015 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Судді : Пономарь З.М.

ОСОБА_4

ОСОБА_5