Постанова № 76598097, 18.09.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. 25 Серпня, 192, м. Болград, Одеська область, 68702, тел. /факс: (04846) 4-31-21,

e-mail: inbox@bg.od.court.gov.ua, web:https://bg.od.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 02897690

18.09.2018

Справа № 497/1555/18

Провадження № 3/497/867/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2018 року ссуддя Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болград справу про адміністративне правопорушення відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, що є військовослужбовцем, молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії - механіка ( фахівця зв'язку) ВПС "Болград",старший сержант, місце проживання якого зареєстроване за місцем фактичного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, особу якого встановлено за паспортом КМ 869678, що виданий 2013 року Болградським РС ГУ ДМС України в Одеської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

- про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.172-15 ч.2 кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

11.09.2018 року до суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення - за ПдРУ№199960, що був складений 03.09.2018 року заступником начальника ВРІАП штабу в/ч 1474 ОСОБА_3 стосовно гр.ОСОБА_2 - військовослужбовця військової частини, що розташована в м.Болград.

Згідно зазначеного протоколу, 17.08.2018 року військовослужбовець цієї військової частини - старший сержант ОСОБА_2, що проходить військову службу за контрактом, діючи у усупереч інтересам служби та на порушення своїх статутних обов’язків, вчинив в умовах особливого періоду недбале ставлення до військової служби, а саме, - не прибув до місця несення служби і не заступив у прикордонний наряд на ВПС "Болград", що передбачена відповідальність ч.2 ст.172-15 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2 визнав свою вину частково, стверджуючи, що розкаюється, просив суд не призначати йому надто суворого стягнення, пояснивши, що не прибув до місця служби з поважної причини - дуже втомився і потребував відпочинку, ще й дружина його просила залишитися вдома, оскільки він майже не буває вдома – приходить тільки переночувати, дуже втомлюється на роботі, що впливає на його здоров’я. Про те, що не вийде на службу, - попередив відповідальну особу, яка визначала йому місце несення наряду: в той день відповідальний черговий сповістив його, ОСОБА_2 телефоном про те, куди йому наступного дня слід виходити для несення служби, і він відразу ж повідомив в телефонному режимі цю особу, що не вийде, бо дуже втомився і потребує відпочинку, вихідного, оскільки останнім часом, у період відпусток доводилося нести службу доба через добу, а коли він починав службу, то режим служби був іншим – доба через дві, що також нелегко, оскільки на зміну потрібно ще й добиратися завчасно і затримуватися після зміни приходиться на годину-дві, щоб її передати, але відпочивати він встигав. Раніше він не порушував правопорядок, але був притягнутий до відповідальності за такий самий випадок - невихід на службу 29.08.2018р., і, хоча він тоді говорив, що без поважної причини не вийшов на службу, але причина була така ж сама, має намір у майбутньому не допускати будь-яких правопорушень на службі, усвідомив, що усім наразі складно, він підвів товаришів, яким довелося й за нього нести службу в той день, але, перебуваючи безпосередньо на службі, він ретельно і добросовісно виконує усі свої обов'язки, не вживає алкогольних напоїв, відповідально ставиться до служби, зауважень з боку безпосереднього керівництва не має, у подальшому бажає залишитися на службі, провів роз'яснювальну бесіду з дружиною, вона обіцяла йому більше не дорікати зайнятістю на службі, іншу роботу йому знайти буде важко, майже неможливо.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та надані суду докази, вислухавши ОСОБА_2, суд дійшов висновку про наявність в його діях ознаків адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2ст.172-15 КУпАП, - за кваліфікаційною ознакою - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, оскільки цей факт – невиходу на службу – підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, висновком службового розслідування від 28.08.18 року, листом Міністерства оборони України від 01.10.2015 року №322/2/8417 про роз'яснення щодо особливого періоду, рапортом ст.прапорщика ОСОБА_4, рапортом л-та ОСОБА_5, ст.л-та ОСОБА_6, іншими доказами, наданими суду та витребуваними і дослідженими судом.

Проте вина ОСОБА_2 у скоєнні ним вищезазначеного правопорушення підтверджується недостатніми доказами - однобічно, с ухилом обвинувачення.

Так, офіційне визначення адміністративного правопорушення, яке становить фактичну підставу адміністративної відповідальності, надано у ст.9 КпАП. Відповідно до цієї статті адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ознаками адміністративного правопорушення, що випливає з наведеного визначення, є суспільна шкідливість, протиправність, винність і адміністративна караність.

Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення означає, що ним заподіюється шкода певним суспільним відносинам, які охороняються правовими нормами: державному і громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління. Ця шкода може бути як матеріальною, так й іншою (моральною, організаційною тощо).

Протиправність проступку – це порушення загальнообов'язкових правил, встановлених державою. Адміністративне правопорушення може виражатися як у протиправній дії, так і в протиправній бездіяльності. У першому випадку вчиняється дія, заборонена законом (наприклад, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях), у другому – правопорушник не діє, хоча закон вимагає активних дій (наприклад, ухилення свідка від явки в суд).

Під винністю адміністративного правопорушення розуміється психічне ставлення особи до вчиненої дії (бездіяльності). Вина може бути умисною або необережною.

Адміністративна караність проступку виражається в тому, що за його вчинення законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна караність означає можливість застосування до порушника адміністративного стягнення, хоча реально воно може й не накладатися (наприклад, у випадку звільнення від адміністративної відповідальності).

З вищевказаних і досліджених судом матеріалів про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 дійсно вбачається суспільна шкідливість, протиправність та винність наслідків його дій – невиходу на службу з охорони державного кордону, за що, в разі неврахування обставин скоєння цього правопорушення, слідувати має адміністративна караність.

Проте, статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що його служба відбувається за певним специфічним графіком, згідно якого наступна доба в прикордонників починається з 20-ї години вечора. Він останнім часом працював (виходив на службу) з 8-ї ранку до 8-ї ранку наступної доби, до його обов'язків входить чередування прикордонного спостереження ("ПС") та "контроль за прикордонним режимом ("КРП"). Протягом доби йому надається 4 години для особистого відпочинку. Увечері 17.08.2018року до нього зателефонував ст.прапорщик ОСОБА_7 та повідомив, що йому, ОСОБА_2, слід вранці прибути до місця несення служби і заступити у прикордонний наряд на ВПС "Болград", проте він, ОСОБА_2, повідомив, що прийти не може. Такий самий випадок стався й 29.08.2018р.

Як пояснив суду ОСОБА_2, він просив керівництво змінити йому графік виходів у наряди - "доба через дві", як було раніше, оскільки втомлюється і не може працювати в такому режимі, працюючи понаднормово , проте у зв'язку з періодом відпусток людей не вистачало і його ставили в графік "доба через добу" і через кілька змін у такому режимі – давали ще один підряд вихідний день. Це підтверджується наданим на вимогу суду "Витягом" з книги прикордонної служби віпс "Болград" за період з 16.07 по 10.08.2018р., згідно якого сержант ОСОБА_2 перебував з 15.06 по 15.07.2018року у відпустці, а потім, з 16.07.2018 року працював у прикордонних нарядах (п/н) кожного дня: 17.07.2018: з 12.00-15.00 - "ПС"; 17.07.2018: 21.00-00.00 - "ПС", а з 06.00-09.00 "КРП"; 18.07.2018р.: з 09.00-12.00 - "ПС", а з 13.00-19.00 "ПС"; 19.07.2018: з 20.00-02.00 - "ПС"; 20.07.2018: 08.00-09.00 п/н "ПС", 09.00-12-.00 - "ПС", з 16.00-18.00 - "ПС"; 21.07.2018: 20.00-01.00 п/н "ПС", а 22.07.2018 - вихідний. І таким чином працював до скоєння правопорушення - вихідний давався раз на 4-8 днів, між несенням служби (п/н) на "ПС" і "КРП" він виконував інші роботи, проте 4 години відпочинку на добу він відпочивав, хоча йому було замало часу для відпочинку, він втомлювався, але до медичних працівників зі скаргами на здоров'я і втому не звертався, і його про це ніхто не питав і направляв на обстеження. Він вважав, що оскільки він попередив відповідальну особу за розподілення ділянок служби про те, що не вийде, то цього достатньо.

З наданих суду матеріалів не вбачається, що особа, яка була попереджена ОСОБА_2 якось відреагувала – шляхом рапорту керівництву, навпаки, матеріали перевірки зафіксували вже відсутність ОСОБА_2 на робочому місці, яка була виявлена випадково, та встановлено, що він не вийшов на службу без поважної причини повторно, з причини вживання алкогольних напоїв, проте зловживання алкогольними напоями і вживання їх під час несення служби ОСОБА_2 заперечує, і відомості суду про такі факти в матеріалах справи відсутні.

Крім того, невихід на службу ОСОБА_2 17 серпня 2018р., був кваліфікований Висновком про службове розслідування як повторний з посиланням на те, що такий самий факт мав місце 12.08.2018р., проте доказів скоєння ОСОБА_2 правопорушення 12.08.2018р. матеріали перевірки не містять і суду не представлені, а згідно постанови Болградського районного суду Одеської області від 04.09.2018р., ОСОБА_8 був притягнутий до відповідальності за правопорушення, скоєне 29.08.2018р., - тобто, вже пізніше 17.08.2018р., про яке йдеться у даних матеріалах, що наразі розглядаються.

Статтею 20 КУпАП регламентовано, що не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.

Стан здоров'я ОСОБА_8 при здійсненні перевірки не досліджувався, тому його твердження у суді, що він відчував втому через велике навантаження на роботі, та, враховуючи те, що ОСОБА_8 прийшов у судове засідання, спираючись на медичну палицю (милицю), пояснивши, що впав та розірвав зв'язки, викликає сумніви у тому, що службове розслідування було проведено повно і об'єктивно і його висновок не є хибним.

Крім того, у висновку зазначено, що ОСОБА_8 відрізняється особистою недисциплінованістю, безвідповідальністю, поверховим ставленням до завдань, порушенням керівних документів, тощо, що підтверджується іншими доказами, та призвели до порушення ст.сержантом ОСОБА_2 ст.ІІ Статуту Внутрішньої служби Збройних Сил України...., проте суду не надано доказів, згідно яких особа характеризується негативно, та за якими критеріями. Крім того, критично можна сприйняти твердження вищезазначеного Висновку про службове розслідування про те, що заперечень, заяв або клопотань від військовослужбовця не надходило, оскільки висновок, по-перше, не підписаний ОСОБА_2, та складався безпосереднім начальницьким складом, якому підпорядкований ОСОБА_2 по службі, і стосовно якого перебуває у залежності по службі.

Тобто, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що докази, надані суду, - на підтвердження вини ОСОБА_8 у скоєнні вищезазначеного правопорушення, - є недостатніми для визнання вини ОСОБА_8 у скоєнні ним правопорушення, за наступних підстав.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення – є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245).

Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України (ст.246ч.2).

Статтями 55,57,59,62,124,126 Конституції України регламентовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Статтею 2, її ч.1 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" регламентовано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_7 України.

Положеннями Конституції України також встановлено, що Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності встановлені статтею 268 КУпАП.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) з’ясовує зазначені обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (наприклад, актами перевірок, різними довідками, характеристиками, протоколами про адміністративне затримання, особистий огляд чи огляд речей тощо). Орган (посадова особа) оцінює докази (тобто вирішує питання про їх достовірність) за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.ст. 251-252 КпАП).

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, згідно ст.10 КУпАП, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Вирішенню завдань боротьби з адміністративними правопорушеннями, їх попередженню сприяє виявлення причин та умов вчинення цих правопорушень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, хоча в діях (бездіяльності) ОСОБА_8 і вбачаються ознаки адміністративного правопорушення – недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, оскільки ОСОБА_8 дійсно не вийшов на службу і поважність причин невиходу не підтвердив, що можна розцінити як його вину, проте остаточно кваліфікувати його дії як навмисні, направлені на настання шкідливих наслідків, а також, що він бажав або свідомо допускав настання цих наслідків, суд не вбачає.

Крім того, один раз невиходу на службу не можна кваліфікувати як недбале ставлення, оскільки з об'єктивної сторони правопорушення характеризується суспільно-небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно-небезпечними наслідками у вигляді наслідків – шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. Якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов'язків (через хворобу, у зв'язку з виконанням інших покладених на неї обов'язків внаслідок нетривалої роботи на посаді та за відсутності досвіду тощо), не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним.

Згідно тлумачного словника недбалий – це такий, що ставиться до своїх обов’язків байдуже, без належної старанності, не піклується, не турбується про когось чи що-небудь, тобто, це передбачає тривалість дії чи сукупність дій, згідно яких можна зробити такий висновок, але не одноразову дію, причина якої нез’ясована і не підтверджена належними доказами.

Враховуючи вид правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_2, відсутність в нього намірів на скоєння правопорушення та тяжких наслідків, завданих правопорушенням, інші обставини, передбачені КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати, що вищевказане адміністративне правопорушення можна визнати таким, що не представляє великої суспільної небезпеки, не заподіяло та не здатне було заподіяти будь-якої значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам громадян або іншим охоронюваним законом цінностям, оскільки ОСОБА_2 попередив відповідальну особу, співпрацівника, що не вийде на службу, вказавши причину – що йому важко працювати без відпочинку, якого він потребує, значних наслідків від правопорушення не настало, що дає підстави визнати правопорушення, вчинене ОСОБА_2, малозначним. Тому, з урахуванням всіх обставин справи і особи правопорушника, а саме, що він у скоєному розкаявся, не мав намірів на скоєння правопорушення, тяжких наслідків від правопорушення не настало, суд дійшов висновку про можливість звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, тобто застосувати відносно нього дію ст.22 КУпАП.

Відповідно до п.5ч.2ст.4 Закону України «Про судовий збір», в разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352,40 гривень, проте, згідно ст.24 КУпАП усне зауваження не є видом адміністративного стягнення, а відтак судовий збір в даному випадку не стягується.

Керуючись ст. ст. 9-11, 22, 33, 40-1, 172-15 ч.2, 221, 283-285 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.172-15ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та на підставі ст.22 КУпАП, - звільнити його від адміністративної відповідальності, оголосивши йому усне зауваження у судовому засіданні.

Провадження у справі закрити на підставі ст.284 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області особою, стосовно якої розглядалася справа, чи її законним представником, - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А.В. Кравцова