Постанова № 76596480, 11.09.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/2764/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Собослой Г.Г.,

суддів: Готра Т.Ю., Бисага Т.Ю.,

з участю секретаря: Чучка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року у справі №308/2764/17 (Головуючий: Фазикош О.В.), -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Ужгородської місцевої прокуратури, прокуратури Закарпатської області про стягнення моральної шкоди.

У позовній заяві зазначає, що в період із жовтня 2014 року сусід з квартири АДРЕСА_1 шляхом вільного доступу викрав із підсобного приміщення його речі на суму 12 000 гривень. З даного приводу 16.04.2015 року позивач подав заяву про вчинення кримінального правопорушення, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (ЄРДР) за №1215070030001248. Також зазначає, що 29.11.2014 року біля 20:00 год. к.ч. в кафе «Веста», що по вул.Заньковецької в м.Ужгороді, громадянин ОСОБА_2 наніс позивачу тілесні ушкодження і за заявою позивача дане кримінальне правопорушення зареєстроване в ЄРДР за №12014070030002868.

Із весни 2014 року, після поселення, сусід Петейчук мав намір привласнити кладову позивача, яку позивач з колишнім сусідом облаштували для взаємної господарської діяльності. Шляхом підступних вчинків, потім рейдерським захватом із компанією сусід позивача виніс речі позивача, погрожуючи нецензурною лайкою, повідрізав усі комунікації, попередньо із своїм товаришем, зробили «ревізію» всіх його речей і закрив. Сусід позивача користується кладовою і ключ йому не дає. З того часу проти позивача почалася справжня «компанія» психологічного тиску, після цього його побили. За допомогою працівників міліції, свідками якого є також прокурор вимагали від позивача 4 500 грн., а потім гр.ОСОБА_2, член «Петейчука банди», пропонував позивачу продати квартиру через знайомого йому ріелтора. Знаючи, що позивач є хворою людиною, стоїть на обліку із сахарним діабетом і гастритом шлунка, йому не можна нервуватися, вони йому всіляко дошкуляли, погрожували, що посадять і про все це позивач детально описував у поліції та прокуратурі. Реакції зі сторони так званих співробітників правоохоронних органів не було, а якщо і були то поверхневі, щоб заплутати.

Справи по заявах позивача не відкривалися або безпричинно закривались. Позивач вказує, що вимагав об'єднання справ, зазначав, що зло іде від однієї бандитської банди, однак такі були навпаки роз'єднанні.

Позивач також зазначає, що начальник ДВБ Білоус погрожував, що викличе на позивача опергрупу, після чого ним була написана заява в прокуратуру. У прокуратурах, куди позивач звертався із скаргами на бездіяльність поліції та ДВБ не реагували та біля 8 місяців слідчий суддя так і не розглянув скаргу подану ним у порядку КПК України.

Позивачу, як потерпілому перешкоджали в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, на досудовому розслідуванні слідчі та прокурори нічого і не з'ясували та не зробили, не опитали свідків. Такими діями правоохоронні органи м.Ужгорода - відповідачі у даній справі, забрали дуже багато здоров'я у позивача. Досудове розслідування по даних кримінальних провадженнях віднесено до компетенції Ужгородського відділу поліції, а прокурорський нагляд - до Ужгородської місцевої прокуратури. З часу реєстрації заяв в єдиному реєстрі досудових розслідувань - 30.11.2014 року пройшло вже більше двох років, а останні слідчі дії по даному провадженні здійснювалися ще влітку 2015 року.

Жодних дій спрямованих на притягнення винних до відповідальності не вчиняється з того часу, таким чином бездіяльністю правоохоронних органів порушуються права та законні інтереси як потерпілого, якого внаслідок вчиненого злочину завдано матеріальної та моральної шкоди. Позивача обікрали, винесли речі з кладовки, потім побили, створювали психологічний тиск, планово забирали у нього здоров'я. Про все це позивач детально описував в своїх поясненнях в поліції та прокуратурі, але на його неодноразові звернення до відповідачів не реагували.

Позивач з вини відповідачів та їх посадових осіб не може працювати, займатися науковою діяльністю, і бездіяльність відповідачів полягає у не розслідуванні справ у яких він є потерпілим чим заподіяно йому моральну шкоду в розмірі 3 000 000 гривень.

Посилаючись на ст.ст.23, 1167, 1172 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути на свою користь моральну шкоду: з Ужгородського відділу поліції Головного управління поліції в Закарпатській області - 1 500 000 грн.; з Головного управління національної поліції в Закарпатській області - 500 000 грн.; з Ужгородської місцевої прокуратури - 500 000 грн.; з прокуратури Закарпатської області 500 000 грн..

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої станції скасувати, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстави передбачені чинним законодавством для відмови у позові відсутні, так як права, які позивач просив захистити і які були грубо порушені з вини відповідачів є дуже реальними, серйозними та такими, які тривалий час порушували відповідачі та внаслідок чого йому тривалий час завдавалася та завдається і далі моральна шкода і зокрема: ст.3 Конвенції - заборона катування (нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або катуванню), ст.6 Право на справедливий суд впродовж розумного строку, ст.8 Право на повагу до приватного і сімейного життя, ст.9 Свобода думки, совісті і релігії, ст.13 Право на ефективний засіб правового захисту.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника прокуратури Закарпатської області - Роман М.С. та представника Головного управління національної поліції в Закарпатській області - Кучеряву В.І., які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст.1176 ЦК України, шкода завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачає підстави для відшкодування шкоди.

Матеріалами справи стверджується, що 30.11.2014 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про спричинення йому тілесних ушкоджень та розпочате досудове розслідування, кваліфікація кримінального правопорушення - ч.2 ст.125 КК України і за результатами досудового розслідування слідчим СВ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області 18.12.2014 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, яку в послідуючому було скасовано постановою заступника прокурора м.Ужгорода від 05.05.2015 року. Підставою для скасування постанови слідчого було не здійснення допиту в якості свідка ОСОБА_6, яка 29.11.2014 року працювала в кафе «Веста» з приводу обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, не встановлення відвідувачів вказаного кафе, які могли бути очевидцями події.

У подальшому, слідчим доручено начальнику Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області допитати в якості свідка ОСОБА_6.

Постановою начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Боднарчука О.Д. від 31.01.2016 року кримінальне провадження № 12014070030002868 від 30.11.2014 року закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 22.06.2017 року скаргу адвоката Петрунь М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на вищезаначену постанову від 31.01.2016 року скасовано.

16 квітня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за заявою ОСОБА_1 про вчинення таємної крадіжки в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 рік сусідом з квартири АДРЕСА_1, шляхом вільного доступу таємно викрадено з підсобного приміщення особисті речі позивача та розпочато досудове розслідування, кваліфікація кримінального правопорушення по ч.1 ст.185 КК України.

За результатами досудового розслідування заступником начальника СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області Сенів Р.П. 18.11.2016 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12015070030001248 за ч.1 ст.185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 30.11.2017 року скаргу адвоката Петрунь М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 на вищезазначену постанову від 18.11.2016 року скасовано.

Таким чином,ОСОБА_1 виступаючи потерпілим у кримінальному провадженні, вправі користуватися всіма правами, встановленими для нього діючим законодавством, в тому числі і оскарження дій та бездіяльності слідчого і прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням по конкретній справі.

Процесуальний керівник і слідчий під час досудового слідства здійснюють свої процесуальні права і виконують покладені на них обов'язки у відповідності до вимог закону.

Прийняття слідчим або прокурором процесуального рішення по кримінальному провадженню, яке в подальшому скасовується компетентною особою у встановленому законом порядку, саме по собі не тягне за собою настання відповідальності з боку вказаних суб'єктів.

Можливість прийняття стороною кримінального провадження процесуального рішення і подальше скасування цього рішення у встановленому порядку передбачена нормами КПК України і само по собі не тягне за собою будь-якої відповідальності. Така відповідальність має настати лише за умови вчинення відповідною особою дисциплінарного проступку, адміністративного правопорушення чи кримінального злочину.

Посилання позивача на злочинні навмисні дії працівників відповідача, спрямовані на порушення його прав, ґрунтуються лише на його особистих висновках і не підтверджуються належними доказами. Також не доведено, що витрати на проїзд позивачем понесені у зв'язку з розслідуванням вищезазначених кримінальних проваджень.

Під час розгляду даної справи позивач не надав жодних доказів, що в діях слідчих, прокурорів, на яких вказував позивач, як на порушників його прав, встановлено порушення закону, які тягнуть дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Посилання ОСОБА_1 на тривалість строків розслідування відповідачем досліджуваних кримінальних проваджень, то позивач не позбавлений такої можливості оскаржити строки досудового розслідування в порядку, визначеному КПК України.

Позивач не оскаржував у порядку КПК дії, бездіяльність, або рішення органів досудового розслідування до суду.

При постановленні рішення суд першої інстанції зазначив, що судом не вставлено правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів на його користь грошової суми на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю відповідачами.

Разом з тим, саме по собі скасування слідчими суддями попередніх постанов слідчого про закриття кримінальних проваджень не свідчить про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди та бездіяльність слідчого та прокурора.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, у їх сукупності, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року.

Головуючий (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя апеляційного суду

Закарпатської області Г.Г. Собослой