Ухвала суду № 76593216, 20.09.2018, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 415/7261/15-к

Провадження № 11-кп/782/123/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«20» вересня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого судді - Руденка В.В.

суддів - Люклянчука В.Ф., Юрченка А.В.

секретаря судового засідання - Магомедова Ш.Х.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Апеляційного суду Луганської області заяву захисника Овчаренка О.В. про роз'яснення судового рішення,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 06.07.2018 року вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 15.02.2018 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.127 КК України було скасовано та призначено новий судовий розгляд.

12 вересня 2018 року до Апеляційного суду Луганської області із заявою про роз'яснення судового рішення звернувся захисник Овчаренко О.В., в якій зазначає, що існування виявлених апеляційним судом юридичних фактів потребують роз'яснення, роз'яснення буде потрібно як суду, який буде розглядати заново це кримінальне провадження, так і сторонам для розроблення стратегії захисту та обвинувачення, оскільки Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає, що не уможливлює її оскарження у порядку касаційного провадження, але торкається прав та обов'язків обвинувачених та може призвести до порушення вимог статті 318 КПК України. Тому просить надати наступні роз'яснення:

- Чи слід розуміти з цього виводу, який став підставою для скасування виправданого вироку та нового розгляду у суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції, а саме: «Як вбачається з журналу судового засідання від 31.10.2016 (том №1 а.с.224-225) та відтвореного аудіо запису технічної фіксації суд засідання за 31.10.2016 року з 09:46:08 год. по 10:24:16 год. (том №2 а.с.114) під час дослідження судом речового доказу - диску ОУГ)-К N°0182304304301814 із відеозаписами з камер зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон» суд відтворив відеозапис лише з папки камери N° 08, відмовивши прокурору та стороні захисту у дослідженні цього речового доказу у повному обсязі, а саме у відтворенні відеозапису з інших камер № 06 та N° 07 у якості доказу. При цьому суд висловився щодо недопустимості цих доказів відповідно до ст.290 КПК України та мотивував свою відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про дослідження речового доказу у повному обсязі відсутністю доказів, які б підтверджували ознайомлення сторони захисту з відеозаписом частково», що саме звукозапис судового засідання від 31.10.2016 року підтверджує факт відмови саме прокурору саме та стороні захисту у дослідженні цього речового доказу у повному обсязі, а саме у відтворенні відеозапису з інших камер N° 06 та N° 07 у якості доказу та чи слід розуміти, що суд першої інстанції все ж таки встановив факт не виконання органом до судового розслідування та обвинувачення вимог ст.290 КПК України, щодо ознайомлення із усіма відео записами які просив дослідити прокурор у судовому засіданні 31.09.2016 року?

- Чи слід розуміти з цього виводу, який став підставою для скасування виправданого вироку та нового розгляду у суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції, а саме: «Але, як свідчить аудіо запис технічної фіксації судового засідання за 31.10.2016 року, суд відповідного рішення, як то передбачено приписами ст.350 та ч.3, 4 ст.371 КПК України, з цього приводу не ухвалював, але, фактично висловивши свою думку щодо недопустимості диску БУБ-К N°0182304304301814, як доказу, все ж таки частково дослідив цей доказ, про що слушно зазначається в апеляційній скаті прокурора», що якась з сторін, прокурор або захист, у порядку вимог статті 89 КПК України заявила саме клопотання про недопустимість доказу (цього диску), а суд, порушуючи вимоги статті 350 та 371 КПК України, не вирішив його по суті письмово і про це можливо почути у звукозапису судового засідання від 31.10.2016 року?

- Чи слід розуміти з цього виводу, який став підставою для скасування виправданого вироку та нового розгляду у суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції, а саме: «Окрім того, відмовляючи сторонам кримінального провадження у дослідженні речового доказу - диску ВУВ-К №0182304304301814 із відеозаписами з камер N° 06 та N° 07 зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон», суд порушив одну із загальних засад кримінального провадження, передбачену ст.22 КПК України, а саме, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків», що суд першої інстанції відмовив саме у заявленому клопотанні про дослідження доказів як стороні захисту (адвокату), так і стороні обвинувачення (обвинувачення), зокрема диску ВУВ-К №0182304304301814 із відеозаписами з камер № 06 та № 07 зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон» і про це можливо почути у звукозаписі судового засідання від 31.10.2016 року?

- Чи слід розуміти з цього виводу, який став підставою для скасування виправданого вироку та нового розгляду у суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції, а саме: «Також колегія суддів не може погодитися з наведеними у вироку суду мотивами визнання недопустимим доказом диску N°018230430431814 із відеозаписами з камер зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон», а саме з тим, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано доказів законності отримання цього доказу органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 06.05.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у порядку, встановленому КПК України, а показів потерпілого та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 суд вважав недостатнім для визнання диску та інформації, що міститься на ньому в розумінні cm. 86 КПК України, допустимим доказом, що суд апеляційної інстанції вказав. Між тим, суд не навів переконливих мотивів, з яких він вважав недостатнім показів потерпілого та свідків для встановлення законності отримання речового доказу - диску БУБ-К N0182304304301814 із відеозаписами з камер зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон», та не навів жодного доказу наявності підстави для визнання цього доказу недопустимим, передбачених статтею 87 КПК України. Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи суду першої інстанції щодо визнання недопустимим доказом речового доказу - диску ОУО-Я N°0182304304301814 із відеозаписами з камер зовнішнього спостереження ТЦ «Лимон», з мотивів того, що в матеріалах досудового розслідування не має ані договору між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_7, який був укладений і містився в матеріалах іншого кримінального провадження за фактом незаконного обігу наркотичної речовини, ані запиту адвоката ОСОБА_7 про надання відеозаписів з камер спостереження ТЦ «Лимон». Суд не врахував та не дав належної оцінки показам з цього приводу потерпілого ОСОБА_8, свідків: ОСОБА_5, який безпосередньо укладав договір з адвокатом ОСОБА_7 в інтересах власного сина ОСОБА_8; ОСОБА_6, який дав покази в суді, що особисто перевіряв повноваження адвоката ОСОБА_7 та переглянув договір про надання правової допомоги ОСОБА_8 та адвокатський запит ОСОБА_7 до ТЦ «Лимон» з метою отримання відеозаписів з камер зовнішнього спостереження, але вказані документи адвокат ОСОБА_7 відмовився передати ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що збирався їх використовувати у захисті ОСОБА_8; ОСОБА_9, яка в суді підтвердила наявність в матеріалах кримінального провадження No12015130240000744 від 04.04.2015 за ч.1 ст.309 КК України документів на підтвердження повноважень захисника адвоката ОСОБА_7 та її свідчення підтверджуються дослідженими в суді протоколом огляду вищезазначеного кримінального провадження, який проведено слідчим прокуратури Kypnoсом В.А. 01.07.2015р. При цьому жодних сумнівів щодо правдивості та об'єктивності наданих суду показань цими особами у вироку суду не зазначено, але вони в цій частині судом не враховані, про що слушно зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі», що суду першої інстанції під час нового судового розгляду потрібно надати правову оцінку показам переліченим свідкам щодо отримання доказу (диску) та у сукупності із іншими фактами які будуть встановлені та надати правову оцінку доказу (диску) та його отриманню, та чи слід розуміти, що в цій частині підставою для скасування вироку є порушенням з боку суду першої інстанції норм процесуального прав?

- Чи слід розуміти з цього виводу, який став підставою для скасування виправданого вироку та нового розгляду у суді першої інстанції, суду апеляційної інстанції, а саме: «Окрім того, колегія суддів вважає необгрунтованими висновки суду щодо визнання недопустимим доказом результатів проведеної службової перевірки відносно окремих працівників Лисичанського МВ ГУМВС від 30 травня 2015 року, оскільки судом не було враховано, що згідно Розділу XII «Прикінцеві положенні Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності 15 липня 2015 року, було скасування п.4 ч.2 ст.40 КПК України. Однак, станом на 20 травня 2015 року, коли старшим слідчим в ОВС другого слідчого відділ прокуратури Луганської області Курпосом В.А. приймалася постанова про призначення службової перевірки, ще діяла норма п.4 ч.2 ст.40 КПК України, яка встановлювала повноваження слідчого призначати службові перевірки, на що слушно посилається прокурор у своїй апеляційній скарзі», що п.4 ч.2 статті 40 КПК України, яка до змін від 15.07.2018 року уповноважувала слідчого призначати саме ревізії та перевірки у порядку визначені законом, надавала право слідчому Курпосу у травні 2015 року на призначення та доручення на проведення саме службової перевірки працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у порядку вимог Наказу ВС України від 12.03.2013 року № 230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України»?

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду. Захисник Овчаренко В.В. подав заяву про судовий розгляд без його участі. Інші учасники судового провадження про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неприбуття у судове засідання, відповідно до ч.2 ст.380 КПК України, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи поданої заяви, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.418 КПК України судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються, проголошуються, видаються, роз'яснюються або надсилаються учасникам судового провадження в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.380 КПК України якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.

В контексті вказаної норми закону роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийнятого рішення, суд відмовляє в роз'яснення рішення.

Однак, як вбачається зі змісту поданої заяви, захисник Овчаренко О.В. просить надати роз'яснення, як вважає заявник, встановленим апеляційним судом юридичним фактам, які стосуються істотних порушень кримінального процесуального законодавства, а також неповноти судового розгляду, допущених судом першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч.1 ст.127 КК України. Крім того, захисник просить апеляційний суд висловити свої судження щодо правильності дослідження доказів та їх оцінки судом під час нового судового розгляду.

Тобто, заявником фактично порушуються ті питання, які в порядку, передбаченому ст.380 КПК України, вирішенню не підлягають, а саме роз'ясненню мотивів прийнятого рішення. Зазначена в ухвалі апеляційного суду неповнота судового розгляду повинна бути усунута під час нового судового розгляду в порядку, визначеному Розділом IV Кримінального процесуального кодексу України, з дотриманням норм процесуального законодавства та загальних засад кримінального провадження.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для роз'яснення судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.380, 418 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Відмовити захиснику Овчаренку О.В. у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали Апеляційного суду Луганської області від 06 липня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її оголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Руденко В.Ф. Люклянчук А.В. Юрченко