Постанова № 76591882, 19.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 213/3430/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони

позивач: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року, яке постановлено суддею Нестеренко О.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 31.07.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 11378987000, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8700 доларів США з розрахунку 14 % річних за користування кредитом на строк з 31.07.2008 року по 27.07.2018 року. В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 221074 від 31.07.2008 року.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора, тобто стає новим кредитором у зобов'язаннях, та набуває право вимоги за кредитним договором № 11378987000 від 31.07.2008 року.

Позичальник ОСОБА_3 свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 28.07.2015 року виникла заборгованість в сумі 352989,84 грн., з яких - тіло кредиту - 185 255,13 грн., відсотки - 167 634,71 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача, як з поручителя, вище вказану заборгованість за кредитним договором, а також судові витрати по справі.

Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року в задоволені позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідач зауважує на тому, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові № 6 - 272 цс16 від 29.06.2016 року у разі пред'явлення банком вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

На думку позивача, судом першої інстанції не взято до уваги дану правову позицію ВСУ з даного питання, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителя та обов'язок поручителя відповідати перед кредитором за порушене позичальником зобов'язання припилися.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 31.07.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11378987000, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 8700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних на строк з 31.07.2008 року по 27.07.2018 року (том № 1 а.с. 6-24).

В забезпечення виконання боржником зобов'язань за даним кредитним договором 31.07.2008 року АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») уклав з ОСОБА_2 договір поруки № 221074, згідно з п.1.3. якого ОСОБА_2 поручається перед банком за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором у тому ж обсязі, що і Боржник. При цьому п.1.4 Договору поруки передбачено, що відповідальність Поручителя і Боржника є солідарною (том № 1 а.с. 27-29).

08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення (том № 1 а.с. 39-40).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" з 03.03.2015 року вирішено розпочати процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації (том № 1 а.с. 47 - 48).

Позивачем 27.08.2015 року надіслано ОСОБА_3 лист-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором (том № 1 а.с. 32-38).

Одночасно 27.08.2015 року вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором позивачем надіслано на адресу відповідача (том № 1 а.с. 31, 33-38).

Зазначені вимоги третьою особою та відповідачем не виконані. Станом на 28.07.2015 року заборгованість за кредитом становить 15999,70 доларів США, що в гривневому еквіваленті по курсу НБУ (100 доларів США - 2206.2278 грн.) складає 352989,84 грн., з яких тіло кредиту - 8401,45 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 185355,13 грн.; та відсотки - 7598,25 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 167634,71 грн. (том № 1 а.с. 30).

Окрім того, як убачається з матеріалів справи рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2012 року, яке набрало законної сили 25.03.2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, яка станом на 22.08.2011 року становила 80027,20 грн., та складалась із заборгованості за тілом кредиту - 8401,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2011 року становила 66972,16 грн. (том № 1 а.с. 236-237). Також з даного рішення вбачається, що вимогу про негайне погашення простроченої заборгованості позивачем направлено ОСОБА_2 10.01.2011 року та отримано нею 14.01.2011 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки № 221074від 31.07.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, є припиненим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Оскільки відповідно до статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

При застосуванні частини четвертої статті 559 ЦК України слід ураховувати таке. Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття «пред'явлення вимоги» та «пред'явлення позову», як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" визначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, аналізуючи частину четверту статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Як убачається із матеріалів справи, рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2012 року, яке набрало законної сили 25.03.2012 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом, яка станом на 22.08.2011 року становила 80027,20 грн., та складалась із заборгованості за тілом кредиту - 8401,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2011 року становила 66972,16 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1433,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2011 року становить 11423,32 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 91,06 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.02.2011 року становить 725,91 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 113,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2011 року становить 905,81 грн.; всього пеня 204,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.08.2011 року становить 1631,72 грн.(том № 1 а.с. 236-237). Також з даного рішення вбачається, що вимогу про негайне погашення простроченої заборгованості позивачем направлено ОСОБА_2 10.01.2011 року та отримано нею 14.01.2011 року.

Тому, пред'явивши в судовому порядку вимогу про дострокове стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом, процентам за його користування, пені, кредитор відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і виходячи з положень ч. 4 ст. 559 ЦК України позов до поручителя мав би пред'явити протягом шести місяців від дати набрання чинності рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2012 року, яке набрало законної сили 25.03.2012 року, а саме по 25.09.2012 року включно.

Однак, до суду з позовом про стягнення заборгованості до поручителя, позивач звернувся 04 вересня 2015 року, тобто після спливу встановленого законом строку (6 місяців), що є підставою для припинення договору поруки, а отже, і обов'язку поручителя нести відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір поруки № 221074 від 31.07.2008 року, укладений між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2, є припиненим.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не взято до уваги правову позицію ВСУ викладеної в постанові № 6 - 272 цс16 від 29.06.2016 року у разі пред'явлення банком вимоги до поручителя більш ж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку. Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, оскільки пред'явивши в судовому порядку вимогу про дострокове стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом, процентам за його користування, пені, кредитор відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання і виходячи з положень ч.4 ст.559 ЦК України позов до поручителя мав би пред'явити протягом шести місяців від дати набрання чинності рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 12.03.2012, яке набрало законної сили 25.03.2012, а саме по 25.09.2012 включно.

У зв'язку із зміною строку виконання основного зобов'язання та достроковим стягненням з боржника та поручителя тілу кредита, кредитодавець позбавлений права вимагати сплату будь - яких нарахувань за таким кредитним договором.

Вказаний висновок відповідає висновку, викладеному у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у аналогічній справі № 444/9519/12, провадження №14-10 цс 18.

Сплив строку, передбаченого нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, зумовлює припинення зобов'язань поручителя, а отже, і відмову кредиторові в позові в разі звернення до суду.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Дніпропетровської області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: