Постанова № 76591830, 18.09.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 215/51/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

перекладачі : ОСОБА_1, ОСОБА_2,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі : ОСОБА_4, ОСОБА_5

третя особа - ОСОБА_6,

третя особа - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Донченко Вікторія Леонідівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощенного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8, на рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 24 жовтня 2017 року, ухваленого суддею Демиденком Ю.Ю. у місті Кривому Розі,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу від 22.06.2016 р. нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 згідно якого, ОСОБА_6 продав ОСОБА_5 вказану нежитлову будівлю - удаваним правочином.

В мотивування позовної заяви зазначила що, насправді між сторонами укладений договір позики ОСОБА_6 отримав у ОСОБА_6- чоловіка ОСОБА_5, у борг грошові кошти під застави магазину. Чоловік позивача - ОСОБА_4, який виступав як продавець, ввів її в оману відносно природи правочину, переконавши її в укладані договору позики і застави магазину. Вона не розуміючи української мови підписала документи, згоду дружини на продаж магазину, але насправді не була ознайомлена зі змістом правочину купівлі-продажу, який посвідчувався нотаріально. Вважала, що сторони уклали договір позики на суму 50000 доларів США, з метою забезпечення виконання зобов'язання уклали договір застави магазину, тому просила суд визнати спірний договір удаваним.

Рішенням Тернівського районного суду м.Кривого Рогу від 21 жовтня 2017 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник позивача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В мотивування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано того, що сторони не володіють українською мовою, що юридичну термінологію договору укладеному нотаріусом вони не розуміли у повному обсязі, ці обставини судом не досліджено та не надано їм оцінку. Вказує, що суд не надав правової оцінки показанням свідка ОСОБА_10, окрім того у рішенні суду ці свідчення спотворені, оскільки цей свідок в судовому засіданні вказував, що ОСОБА_3 Натігу були потрібні гроші і саме він виступив гарантом домовленостей між братами, що ОСОБА_4 закладає в заставу ОСОБА_4 ОСОБА_11 магазин, а останній надає ОСОБА_4 Натігу грошові кошти. В його присутності була написана розписка на якій він поставив свій підпис та був присутнім при передачі 10 тисяч доларів ОСОБА_4 Натігу. Також свідок підтвердив, що брати ОСОБА_4 під час оформлення договору купівлі -продажу у нотаріуса дзвонили йому і радилися щодо оформлення договору купівля продажу чи договору застави і займу, і він порадив оформити договір купівлі -продажу, так, як це значно дешевше.

Звертає увагу на те, що судом не взято до уваги, що ціна об'єкта нерухомості значно занижена в договорі купівлі продажу, фактично в 10 разів від її ринкової вартості, що підтверджує удаваність правочину. Зазначає, що судом не враховано, що на теперішній час земля не переоформлена на відповідача і оренду землі оплачує позивач, що ще раз доводить, що її родина не мала наміру продавати магазин, а договір купівлі- продажу був укладений з метою приховати інші правочини, щоб витратити менші грошові кошти за укладання двох інших договорів. Окрім того, вважає, що суд безпідставно відмовив в проведені судової почергової експертизи, чим порушив принцип змагальності сторін.

У відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу позивача та вказав на незаконність судового рішення, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заперечення на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5, колегія суддів не приймає до уваги. Оскільки не надано доказів, їх надіслання учасникам справи на виконання положення ч.4 ст.360 ЦПК України.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, вислухавши сторони, третю особу нотаріуса, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі продажу від 22 червня 2016 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила нежитлову будівлю магазин по АДРЕСА_1 за 141176 грн. нежитлову будівлю. (а.с.8-9,70-72).

Позивач, ОСОБА_4, як дружина продавця дала згоду на продаж спільного сумісного майна подружжя, на що надала нотаріально посвідчену заяву ( а.с.74).

Згідно розписки, без дати зазначено, що ОСОБА_11 надав 50000 доларів США ОСОБА_4, під заставу магазину Бірюза. Після повернення коштів зобов'язався повернути магазин. (а.с.10),

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.235, 655-662, 1046, 1047 УК України та дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог, у зв'язку із наявністю нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, складеному із дотриманням законодавства.

Колегія суддів у повному обсязі погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Даним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Згідно ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст.655-662 ЦК України - за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Виходячи з вимог ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Під час судового розгляду встановлено, що за договором купівлі-продажу сторонами є ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а за письмовою розпискою, ОСОБА_11 і ОСОБА_4.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_4 не є стороною за договором купівлі-продажу, аналогічно вона не є стороною за письмовим договором позики.

Вказані обставини унеможливлюють визнання договору купівлі-продажу удаваним правочином, оскільки як зазначалося вимоги ст.235 ЦК України вказують на обов'язкове вчинення однієї угоди з метою приховування іншого правочину між одними і тими самими сторонами. Проте, у договорі купівлі- продажу і письмової розписки про отримання коштів, сторони різні.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника позивача, що судом не дано аналізу посиланням позивача на не володіння українською мовою, як підставу для визнання оспорюваного правочину удаваним.

Перевіряючи посилання позивача на незнання державної мови під час укладення договору купівлі - продажу, суд дослідив посвідку на постійне проживання в Україні і встановив, що цю довідку позивач отримала у 2012 році (а.с.4), також судом було встановлено, що з ОСОБА_4 вона перебуває в шлюбі з 2004 року, шлюб зареєстровано в Жовтоводському міському відділі РАЦС (а.с.7), подружжя має дітей, які отримують освіту в Україні. Окрім того, допитані судом свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 спростували доводи позивача щодо незнання нею державної мови. Також, суд встановив, що позивач, перебуваючи у нотаріуса підписала заяву, клопотання щодо не знання мови, на якій посвідчувалася угода, не заявляла.

Допитана в судовому засіданні в апеляційній інстанції нотаріус, пояснила що під час укладання спірної угоди купівлі-продажу вона запросила до себе ОСОБА_3, особисто без присутності її чоолвіка та інших осіб та спілкувалася із нею російською мовою, яку ОСОБА_3 розуміла. Вона не могла читати українською, тому нотаріус в заяві зазначила, що їй прочитано вголос заяву перед підписанням. ОСОБА_3 розуміла яка угода укладається, підписала її особисто. Крім того, нотаріус пояснила, що згідно документів на право власності чоловік ОСОБА_6 придбав спірне приміщення у 2004 році, і на той час ОСОБА_3 також надавала письмову згоду у нотаріуса.

Отже, суд апеляційної інстанції повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем незнання державної мови, як підставу визнання угоди удаваним правочином, оскільки її доводи спростовуються дослідженими судом доказами.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача, стосовно надання правової оцінки показанням свідка ОСОБА_10, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновками суду по їх оцінці.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду з урахуванням положень ст.375 ЦПК України, як законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_8, залишити без задоволення.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 жовтня 2017 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді: