Вирок № 76591784, 14.09.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/526/2018

Справа № 428/11517/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Подрябінкіної М.О.,

прокурора Ляшенка О.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017130610000474 від 18.11.2017 року у відношенні:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, має на утриманні малолітню доньку – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, на обліку у лікаря – нарколога та лікаря – психіатра не перебуває, не є інвалідом, не працює, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу в. о. ОСОБА_5 Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.08.2017 року №52-ВК ОСОБА_3 призначено на посаду заступника начальника відділу досліджень і розслідувань Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

У відповідності до посадової інструкції заступника начальника відділу досліджень і розслідувань затвердженої в.о. голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2017 року, ОСОБА_3 здійснює контроль за дотриманням і виконанням законодавства про захист економічної конкуренції, розглядає матеріали та готує проекти документів щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції, аналізує товарні ринки області, очолює або бере участь за дорученням керівництва у проведенні перевірок діяльності суб’єктів господарювання, розглядає документи, скарги, заяви, що надходять до територіального відділення, готує відповідні матеріали, вносить пропозиції з розглянутих питань, збирає та аналізує докази, проводить дослідження і розслідування направлені на всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, готує висновки пропозиції, подання, а за необхідності – проекти розпоряджень і рішень про припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів за такі порушення, забезпечує підготовку матеріалів до розгляду начальником відділу, головою територіального відділення заяв і справ про економічну концентрацію за дорученням Антимонопольного комітету України, готує проекти відповідей і роз’яснень на депутатські запити та звернення, звернення громадян, державних установ, підприємств та організацій, що входять до компетенції відділу, готує проекти документів для розгляду начальником відділу, головою територіального відділення.

Відповідно до вимог статей 8, 19, 68 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну службу» до посад державної служби категорії «Б» віднесено посади керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_3 під час проходження державної служби зобов’язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції.

Поряд із цим, відповідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» його дія поширюється на службових осіб державних органів.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»,корупція – це використання особою, зазначеною у частині першій ст. 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій ст. 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода – це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особам, зазначеним у частині першій ст. 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

Положеннями ст.ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов’язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції.

Частиною 3 ст. 18 КК України передбачено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Таким чином, заступник начальник відділу досліджень і розслідувань Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 відповідно до його посадової інструкції затвердженої в.о. голови Луганського обласного відділення Антимонопольного комітету України від 31.07.2017 року, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про запобігання корупції», Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р є службовою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням Антимонопольного комітету є, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію.

Згідно абз. 1 п. 2 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р передбачено, що основним завданням відділення є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині , зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р передбачено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції територіальне відділення уповноважене розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами.

З огляду на п. п. 6, 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р вбачається, що територіальне відділення Антимонопольного комітету України очолює голова відділення, який призначається та звільняється Головою Антимонопольного комітету України, а особа, яка виконує обов'язки голови відділення, має повноваження, установлені для голови відділення.

Абз. 1 п. 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р передбачено, що голова відділення під час реалізації завдань, покладених на відділення, уповноважений проводити, організовувати розслідування за заявами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами про надання дозволу, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, що підвідомчі адміністративним колегіям територіального відділення, а за дорученням ОСОБА_5 чи органів Комітету - розслідування за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, дослідження за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, підвідомчими цим органам.

Наказом в.о. керівника апарату Антимонопольного комітету України від 12.07.2017 року №550-ВК «Про виконання обов’язків голови територіального відділення» виконання обов’язків голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України покладено на заступника голови Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України – начальника відділу досліджень і розслідувань ОСОБА_5.

У вересні 2017 року, точну дату встановити в ході досудового розслідування не представилось за можливе, заступник начальника відділу досліджень і розслідувань Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_3 під час спілкування із приватним підприємцем ОСОБА_6 повідомив останній, що вона систематично повинна надавати йому неправомірну вигоду та в разі незгоди, останній використовуючи надану йому владу та службові повноваження буде блокувати роботу приватного підприємця ОСОБА_6, щодо здійснення підприємницької діяльності, прийняття участі у державних закупівлях та всіма можливими шляхами буде перешкоджати роботі останньої.

Усвідомлюючи протиправність та незаконність дій ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулась до правоохоронних органів з відповідною заявою про вчинення відносно неї кримінального правопорушення.

У подальшому, на адресу Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли два листи від прокуратури Луганської області від 14.02.2018 року №126 вих.18 та від 13.04.2018 №135 вих.18, лист народного депутата України ОСОБА_7 від 19.02.2018 року №083/2-3130 та лист від Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 21.03.2018 року №14328/111/35-2018 щодо можливих порушень законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктами підприємницької діяльності, а саме: фізичною особою – підприємцем ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_3), приватним підприємством «Продгрупсервіс» (код ЄДРПОУ – 36074098), фізичною особою – підприємцем ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4), фізичною особою – підприємцем ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_5), фізичною особою – підприємцем ОСОБА_13 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_6), фізичною особою – підприємцем Подхалюзіною Є.М. (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_7), які брали участь у тендерних торгах щодо закупівлі продукції комунальними установами Луганської області. Зазначені суб’єкти підприємницької діяльності реалізовують свої підприємницькі функції орендуючи складські приміщення у приватного підприємця ОСОБА_6

В кожному із зазначених листів ставилось питання про здійснення Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України перевірки викладених фактів, та притягнення осіб до відповідальності у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Отримавши інформацію про наявність вищевказаних листів ОСОБА_3 неодноразово зустрічався з приватним підприємцем ОСОБА_6, а саме: 17.04.2018 року, 19.04.2018 року, 22.05.2018 року, 19.06.2018 року та під час зустрічей ОСОБА_3 надав пропозицію ОСОБА_6 здійснити вплив на в.о. голови Луганського територіального управління Антимонопольного комітету України ОСОБА_5, яка під впливом ОСОБА_3 повинна була надати відповіді на звернення правоохоронних та інших органів щодо відсутності в діях суб’єктів господарської діяльності ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Також ОСОБА_3 зауважив, що здійснення впливу на ОСОБА_5 при прийнятті рішення по кожному зверненню буде коштувати ОСОБА_6 10 000 (десять тисяч) гривень, тобто за здійснення впливу по вирішенню чотирьох звернень ОСОБА_6 повинна передати на користь ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 40 000 (сорок тисяч) гривень. Також ОСОБА_3 пообіцяв, що у разі надання йому неправомірної вигоди розслідування фактів порушення законодавства про захист економічної конкуренції ОСОБА_5 не буде ініційовано, натомість ініціаторам вказаних звернень Луганським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України буде надано відповідь, що ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції у діях суб’єктів господарської діяльності, які орендують складські приміщення у ОСОБА_6 не вбачається.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України, як надання пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за одержання неправомірної вигоди для себе.

12.09.2018 року, під час досудового розслідування кримінального провадження, між військовим прокурором Луганського гарнізону майором юстиції ОСОБА_14, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваним ОСОБА_3, за участю захисника ОСОБА_1, на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний беззастережно та у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, згідно повідомленої йому підозри від 06 вересня 2018 року, тобто у наданні пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за одержання неправомірної вигоди для себе, погоджуючись на призначенні покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України у виді штрафу в розмірі 1 100 (однієї тисячі сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз’яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Ляшенко О.С. в підготовчому судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_1 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_3 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 369-2 КК України – надання пропозиції здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за одержання неправомірної вигоди для себе.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з’ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 12 вересня 2018 року між військовим прокурором Луганського гарнізону майором юстиції ОСОБА_14 та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_3 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 369-2 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом’якшують покарання обвинуваченого – щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Речові докази, судові витрати відсутні.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474,475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12 вересня 2018 року між військовим прокурором Луганського гарнізону майором юстиції ОСОБА_14 та підозрюваним ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017130610000474 від 18.11.2017 року відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1 100 (однієї тисячі сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) гривень (Отримувач коштів: УК у м. Сєвєродонецьк, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37944909, банк отримувача: казначейство України (ЕАП), код банку (МФО):899998, номер рахунку: 31114106012080, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та інші санкції).

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова