Рішення № 76591780, 14.09.2018, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/529/18

Провадження № 2/347/397/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі :

головуючої - судді : Крилюк М.І.,

секретаря: Терлюжак Н.П.,

адвокатів: Андрусяк Г.В., Підлуський В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Косівського районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Косівського районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали та пояснили, що згідно рішення Косівського районного суду від 16.12.2016р. відповідач визнаний батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Проте, відповідач умисно ухиляється від виконання свого обов»язку утримувати дитину, не займається її вихованням та тривалий час не виявляє щодо дитини батьківського піклування. А тому, вважають, що оскільки відповідач повністю усунувся від виконання покладених на нього законом обов'язків по вихованню та матеріальному утриманню дитини, то його слід позбавити батьківських прав. Просять позов задоволити.

Відповідач та його представник позов не визнали та пояснили, що відповідч являється батьком дитини та жодним чином не ухиляється від виконання своїх обов'язків по її вихованню. Він неодноразово намагався дійти до взаєморозуміння із позивачкою про можливість спілкуватися з дочкою, однак ОСОБА_3 йому такого дозволу не надає. А тому, він змушений був звернутися до органу опіки та піклування Косівської РДА та йому призначено дні та години в присутності матері побачення з дитиною. Але по даний час він з дочкою не має можливості побачитися, оскільки позивачка чинить йому перешкоди. А тому, вважає, що відсутні будь-які підстави для позбавлення його батьківських прав, оскільки виконувати свої батьківські обов»язки він не може тільки через позивачку, яка забороняє йому відвідувати дитину в дитячому садочку та іншим чином займатися вихованням. Також зазначили, що відповідач вчасно сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дитини та заборгованості по сплаті аліментів в нього не має. Просять в позові відмовити.

Суд, вислухавши сторони, свідків тавивчивши матеріали справи, вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, відповідно до преамбули якої, дитині для повного й гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статті 9 Конвенції, держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню. Статтею 18 Конвенції про права дитини, передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Крім цього, вказані правовідносини регулюються міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається із Закону України «Про охорону дитинства» від 21 червня 2001 року №-2558-ІІІ, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом із батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Право дитини на отримання належного сімейного виховання виникає у неї від народження.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Згідно з пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Як встановлено в судовому засіданні батьком ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1. являється відповідач ОСОБА_4, що стверджується копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 від 20.04.2017р.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 сплачує аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1. та на даний час згідно довідок Косівського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 12.01.2018р., 03.04.2018р. заборгованості по сплаті аліментів в нього немає, тобто дані обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 належно виконує свої батьківські обов»язки по утриманню дочки.

Твердження позивачки в судовому засіданні про те, що відповідач умисно ухиляється від виконання свого обов»язку утримувати дитину, не займається її вихованням та тривалий час не виявляє щодо дитини батьківського піклування спростовується матеріалами справи.

Зокрема, долучена до матеріалів справи копія заяви ОСОБА_3 від 03.01.2017р., яка адресована завідувачу Черганівського ДНЗ (ясла-садок) «Лісова колиска», свідчить про те, що вона заборонила без її відома і її присутності допускати до дитини та приймати подарунки.

Такі дії позивачки призвели до того, що відповідач змушений був звертатися з письмовими зверненнями в ясла-садок та отримав письмову інформацію від 25.01.2018р. про розвиток своєї дитини, оскільки побачитися із нею немає можливості.

Також до матеріалів справи долучена заява Черганівської сільської ради від 16.02.2017р. №35, згідно якої ОСОБА_3 запрошувалась до Черганівської сільської ради 13.02.2017р. та під час усної розмови із сільським головою відмовила батькові, дідусеві та бабусі у зустрічі з нею та її дочкою.

Як ствердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який являється депутатом районної ради, ОСОБА_3 чинить перешкоди батькові займатися вихованням дочки ОСОБА_5

Згідно інформаційного запиту від 09.01.2018р. видно, що відповідач звертався в письмовій формі і до Косівської ЦРЛ, де цікавився здоров»ям дочки та як ствердив в судовому засіданні, що він має можливість зайнятись лікуванням дочки, яка має вроджену ваду зору та яку можна вилікувати в ранньому віці, проте позивачка не дає йому такої можливості.

А також неодноразово батько дитини звертався до органу опіки і піклування та рішенням комісії з питань захисту прав дітей від 28.03.2017р. вирішено за доцільне йому призначити дні та години зустрічей з дочкою ОСОБА_5 в кожну другу і четверту неділю місяця з 15 по 16 год в присутності матері.

Тобто, не дивлячись на заборони, які чинить мати у побаченні з дочкою відповідач отримує про неї інформацію щодо розвитку, здоров»я, а тому жодним чином не ухиляється від її виховання. Долучені до матеріалів справи письмові докази в повній мірі свідчать про те, що відповідач не усунувся від виховання своєї дочки, а навпаки різними методами намагається проявити свої батьківські обов»язки.

Про те, що відповідач намагається належним чином виховувати свою дочку ствердили в судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які пояснили, що ОСОБА_3 не допускає їх до дитини, а також заборонила провідувати в дитячому садочку та не виконує рішення органу опіки та піклування, яким визначено дні та години побачення дитини з батьком. Однак, ОСОБА_4 вчасно сплачує аліменти на утримання своєї дитини та передає їй подарунки.

Твердження свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які пояснили, що ОСОБА_4 не провідує дитину, не цікавиться нею та жодного разу не бачили його в будинку ОСОБА_3 суд розцінює як свідчення дані на користь позивачки, оскільки вони являються близькими родичами та знайомим.

До матеріалів справи також долучений висновок комісії з питань захисту прав дітей від 07.03.2018р. в якому комісія вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 стосовно дочки ОСОБА_5

Відповідно до характеристики виданої виконкомом Косівської міської ради від 15.06.2018р. №500 ОСОБА_4 зарекомендував себе з позитивної сторони.

Згідно довідки Косівської ЦРЛ від 19.01.2018р. ОСОБА_4 на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває. Тобто, батько дитини ОСОБА_4 має позитивні характеризуючи дані, працьовитий, ввічливий, бере активну участь в громадському житті міста Косова.

Також суд бере до уваги і рішення Косівського районного суду від 16.12.2016р., згідно якого позивачка зверталася до ОСОБА_4 про встановлення батьківства, проте з яких обставин вона поміняла свою думку та через три роки просить позбавити його батьківських прав, що повністю суперечить інтересам дитини та наведеним вище нормам закону суду не відомо.

Згідно ст. 150 СК України "батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готувати її до самостійного життя, а також зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини".

Частиною 2 ст. 155 СК України зазначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.п. 15, 16 його Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Згідно із ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, та беручи до уваги те, що судом доведено, що ОСОБА_4 не ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст. ст. 164-166 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд ,

в и р і ш и в :

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору орган опіки та піклування Косівського районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: М.І.Крилюк