Рішення № 76591451, 16.08.2018, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5734/15-ц

Провадження № 2/216/80/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року м. Кривий Ріг

Дніпропетровська область

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нестеренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, який в подальшому уточнив та обґрунтовував свої вимоги тим, що 09.06.2015 року о 17.00 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Cітроен», номерний знак 83150АВ по вул. Українська, біля буд. 118 м. Кривого Рогу, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну та під час випередження не дотримався безпечного бокового інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху, відволікся від керування, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль і велосипед отримали механічні пошкодження, а велосипедист ОСОБА_1 – легкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_2 зник, залишивши місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року встановлено винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. на користь держави.

При зіткненні велосипед позивача отримав технічні ушкодження, в результаті яких велосипед не підлягає відновленню. Величина матеріальних збитків, завданих позивачу у зв’язку з втратою велосипеда становить 19000,00 грн. При зіткненні було також ушкоджено скляний вакуумний контейнер фірми «Zepter» для спеціального зберігання їжі, вартість якого згідно з висновком експерта становить 1100,00 грн. Крім того при падінні порвано спеціальний одяг велосипедиста, а саме: вело футболку і вело труси, вартість яких становить 1500,00 грн. Також позивач поніс матеріальні витрати за проведення експертного дослідження велосипеда в розмірі 800,00 грн., електронне повідомлення ОСОБА_2 про проведення експертизи велосипеда в розмірі 76,92 грн. та додатковий рахунок за велосипедний насос, пошкоджений разом з велосипедом в сумі 520 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу також заподіяно і моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях викликаних гострою фізичною біллю, що виникла після падіння на асфальт, у зв’язку з чим ОСОБА_1 було надано швидку медичну допомогу, а також у зв’язку з пошкодженням велосипеда та неможливості користуватися ним за призначенням, порушенням нормальних життєвих зв’язків позивача, оскільки будучи інвалідом, по рекомендації лікарів він має здійснювати щоденні поїздки велосипедом для виведення з організму шкідливих токсинів, та неможливості користуватися скляним вакуумним контейнером для зберігання спеціальної їжі, яку позивач повинен приймати в установлений лікарями час. Свою моральну шкоду позивач оцінює в суму 10000,00 грн.

У зв’язку з вищевикладеним, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 22996,92 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., а також судовий збір у розмірі 330,00 грн.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явились. Позивач надав суду заяву в якій просив суд справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю та проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив, у зв’язку з чим судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи без участі відповідача відповідно до ст.ст. 280-281 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, за правилами загального позовного провадження.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, надіслав до суду письмові пояснення, в яких просив розглянути справу за відсутності представника приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3», а також зазначив, що 21.11.2014 року між відповідачем та третьої особою було узгоджено істотні умови полісу страхування і жодного разу під час дії цього полісу страхування жодна зі сторін полісу не зверталася одна до одної з пропозицією щодо неправильності чи неповноти полісу страхування.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановлено, що 09.06.2015 року о 17.00 год. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Cітроен», номерний знак 83150АВ по вул. Українська, біля буд. 118 м. Кривого Рогу, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну та під час випередження не дотримався безпечного бокового інтервалу, створив небезпеку для дорожнього руху, відволікся від керування, внаслідок чого допустив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, який рухався в попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль і велосипед отримали механічні пошкодження, а велосипедист ОСОБА_1 – легкі тілесні ушкодження. Після чого ОСОБА_2 зник, залишивши місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 Правил дорожнього руху України.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 липня 2015 року встановлено винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. на користь держави (а.с. 4). Постанова не оскаржена та набрала законної сили 13 липня 2015 року.

В силу положень ч. 6 ст. 82 ЦПК наявність винних дій ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 09 червня 2015 року є доведеною та не підлягає доказуванню.

Згідно з висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 236/15 із визначення вартості матеріального збитку від 13.11.2015 року (а.с. 17-53) матеріальний збиток завданий власнику пошкодженого професійного шосейного велосипеда «ХВЗ Чемпіон Шосе», номер рами 1382 складає 15291,43 грн. (а.с.20-30).

За змістом ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У відповідності до абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завданні збитки у повному обсязі.

Також встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3», про що свідчить поліс АІ № 7157828 (а.с.70), проте позивач за відшкодуванням матеріальної шкоди до страховика не звертався.

Право особи, якій завдані збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, на їх відшкодування є абсолютним, гарантованим законом, і не може бути обмеженим наявністю договірних відносин між винуватцем ДТП та Страховою компанією, де була застрахована його цивільно-правова відповідальність, хоча цей договір і укладений на користь третьої особи.

Зазначена позиція також висловлена в постанові Верховного суду України у справі № 6-2808цс15, де було визначено право вимагати відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала таку шкоду і жодного обмеження договором страхування не повинно бути.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2, будучі винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, зобов’язаний сплатити відповідачу доведену висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 236/15 спричинену матеріальну шкоду в розмірі 15291,43 грн.

Відповідно до змісту довідки (а.с. 5) вбачається, що директор магазину «Велотехніка» ОСОБА_4 прийшов до висновку, що у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 09.06.2015 року велосипед ремонту та подальшому використанню не підлягає тому направлений на велобазу СК «Богатир» на зберігання, при цьому аналог даного велосипеду виробника Китай коштує 19000,00 грн., а вартість вело одягу коштує 1500,00 грн.

Також позивач надає договір купівлі-продажу № 7032677 від 22.07.2015 року (а.с. 8-10) та таким чином підтверджує вартість розбитого при вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді контейнеру для зберігання їжі в сумі 46 Євро та товарний чек від 12.11.2015 року (а.с. 56), з якого вбачається придбання позивачем велонасосу за ціною 520,00 грн.

Суд, проаналізувавши надані докази, не може вважати їх належними та допустимими з таких підстав.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК). Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина друга статті 13 ЦПК). Доказування не може гуртуватись на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК).

Довідка директора магазину «Велотехніка» ОСОБА_4 є лише його власною думкою, він не є експертом чи спеціалістом, як того вимагають ст. ст. 72,74 ЦПК України, вказана довідка не є експертним висновком, а консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Доказів того, що за умов вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди у позивача ОСОБА_1 знаходився контейнер з їжею та те, що він перебував у вело костюмі й те, що вказані предмети були пошкоджені та наявність між ДТП та їх пошкодженням причинно-наслідкового зв’язку до суду не надано.

Таким чином вимоги позивача щодо стягнення суми у зв’язку з втратою велосипеда в розмірі 19000,00 грн., суми ушкодженого контейнеру фірми «Zepter» в сумі 1100,00 грн. та суми за пошкоджений вело одягу в розмірі 1500,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки належних, допустимих та достовірних у розумінні ст.ст.76-79 ЦПК України доказів на підтвердження вказаних вимог до суду не надано.

Щодо додаткового рахунку на велосипедний насос, пошкоджений разом з велосипедом в сумі 520,00 грн., суд вважає дану вимогу необґрунтованою, оскільки всі пошкодження враховувалися при проведенні автотоварознавчого дослідження № 236/15 та експерт повністю рахував матеріальний збиток завданий власнику пошкодженого професійного шосейного велосипеда «ХВЗ Чемпіон Шосе», при цьому вказаний висновок не оскаржувався та був визнаний та наданий позивачем в якості доказу до суду.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди, судом враховується характер і обсяг заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди, а також поведінка відповідача, який будучи визнаний винним у ДТП та спричиненні тілесних ушкоджень позивачу, не приніс свої вибачення та не намагався до цього часу добровільно відшкодувати спричинену ним шкоду. Пошкодження велосипеду та спричинені тілесні ушкодження дійсно негативно вплинули на спосіб життя та здоров’я ОСОБА_1, а невирішеність питання викликає в нього моральні страждання.

Між тим, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що в результаті скоєння дорожньо-транспортної пригоди потерпілому, який є інвалідом третьої групи, спричинена матеріальна шкода, а також спричинені моральні переживання та страждання, суд вважає за можливе задовольнити частково позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на користь позивача кошти в розмірі 2000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, вказана сума є об'єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди, що була спричинена відповідачем.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідачем відшкодування шкоди не відбулося, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, викладені позивачем обставини частково знайшли своє підтвердження, позовна заява ґрунтується на законних підставах та підлягає частковому задоволенню.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 1 ЗУ «Про судовий збір» позивачем при пред’явленні цього позову за вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди було сплачено судовий збір у розмірі 330,00 грн.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Також, згідно з п.2 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У зв’язку з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження № 236/15 від 13.11.2015 року позивачем сплачено 800,00 грн., що підтверджується квитанцією № 005934 від 05.11.2015 р., тому вказана вимога позивача підлягає задоволенню як така, що є доведеною.

Вимога щодо стягнення суми за повідомлення відповідача про необхідність з’явитися на огляд в сумі 76,92 грн. задоволенню не підлягає, оскільки з квитанції про оплату та тексту повідомлення (а.с. 57) не вбачається хто здійснював виклик та хто сплачував кошти. Крім того, вказана вимога не відноситься до переліку витрат, що передбачені до відшкодування чинним цивільно-процесуальним законодавством України.

Керуючись ст.ст. 22, 1166, 1167, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 12, 13, 2, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди в розмірі 15 291 (п’ятнадцять тисяч двісті дев’яносто одна) гривня 43 (сорок три) копійки.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000,00 (дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо – транспортної пригоди.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме:

-судовий збір у розмірі 243,60 грн.,

-витрати за послуги експерта автотоварознавця у розмірі 800,00 грн.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

-позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші відомості суду не відомі;

-відповідач: ОСОБА_2, який народився 16.09.1968 року в м. Синельнікове Дніпропетровської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1, ПП «Шпак», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3;

-третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_3», місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269.

Суддя Ю.В. Онопченко