Рішення № 76590940, 19.09.2018, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4670/18

2/214/2430/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І.,

секретар судового засідання - Бєлікова О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 214/4670/18

за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Представники сторін: від позивача - ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулася до суду з позовною заявою шляхом направлення поштовою кореспонденцією, яка надійшла до суду 23.07.2018 року, та просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.03.2011 року станом на 10.06.2018 року в загальному розмірі 31 134,15 грн., яка складається із заборгованості: за кредитом - 2222,84 грн., по процентам за користування кредитом - 2348,04 грн., за пенею - 24 604,50 грн., а також штрафів, нарахованих відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - фіксована частина та 1458,77 грн. - процентна складова; стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1762 грн.

Пред'явлені вимоги мотивовано тим, що 25.03.2011 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким він отримав кредит в розмірі 5300 грн. зі сплатою процентів за користування ним з кінцевим терміном повернення по строку дії картки. Свої зобов'язання банк виконав, натомість позичальник покладені на нього обов'язки не виконував належним чином, в результаті чого станом на 10.06.2018 року утворилась заборгованість в розмірі 31 134,15 грн., яку представник позивача, з урахуванням нарахованих збитків (неустойки) просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в примусовому порядку.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні. Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, не подання відзиву суд постановив ухвалити по справі заочне рішення на підставі наявних доказів за відсутності заперечень з боку представника позивача проти заочного розгляду справи.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

25.03.2011 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПРИВАТБАНК» за НОМЕР_1 (а.с.9).

Підписанням заяви ОСОБА_2 дав свою згоду на те, що заява разом із запропонованими банком Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами складають кредитний договір, який по своїй суті є договором приєднання в силу ч.1 ст.634 ЦК України (а.с.9, 11-25).

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини стосовно виконання відповідачем умов укладеного кредитного договору. У спорі, пов'язаному із стягненням заборгованості за кредитним договором підлягають встановленню обставини, як наявності між сторонами договірних правовідносин, так і невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань та їх розмір.

Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.10), ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії в розмірі 5300 грн. зі сплатою процентів за користування ним за ставкою 2,5% на місяць з терміном користування по строку дії картки.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника ;виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст.510 ЦК України).

В силу ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором №б/н від 25.03.2011 року виконав належним чином, надавши ОСОБА_2 кредит в обумовленому розмірі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, котрому відповідає передбачене ч.1 ст.509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Натомість позичальник свої зобов'язання не виконував належним чином, допускаючи їх періодичне прострочення, внісши востаннє 2,98 грн. 27.03.2016 року та 545,13 грн. 26.03.2016 року в рахунок погашення кредиту, в результаті чого станом на 10.06.2018 року утворилась заборгованість за тілом кредиту - 2222,84 грн., по процентам за користування кредитом - 2348,04 грн., що вбачається із розрахунку заборгованості (а.с.7-8), з яким суд погоджується, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені та штрафів (фіксованої частини та процентної складової), суд вважає дані вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Імперативним приписом ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.611, ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Виходячи зі змісту ст.ст.546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Як передбачено умовами кредитного договору, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку у вигляді:

- пені, яка складається з добутку пені (1) (базова процентна ставка по договору : 30 нараховується за кожен день прострочки) та пені (2) (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, яка нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 чи більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50 грн.) (а.с.10);

- штрафу: 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів, комісій - у випадку порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів (п.2.1.1.7.6 Умов та правил, а.с.20-зворот).

Відповідно до п.2.1.6.14 Умов та правил (а.с.25), у разі виникнення прострочених зобов'язань, клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів або штраф, розмір якого встановлений в тарифах.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за попереднім погодженням сторони передбачили покладення на позичальника цивільно-правової відповідальності за порушення виконання кредитно-договірних зобов'язань шляхом нарахування та стягнення неустойки виключно у формі пені або штрафу, без можливості їх одночасного стягнення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки сторони при укладенні договору погодили, що у першу чергу нараховується пеня, а вже потім штрафи (зокрема, його процентна складова на момент звернення позивача до суду), тому суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. - фіксована частина, 1458,77 грн. - процентна складова, оскільки одночасне їх нарахування з пенею та стягнення за своєю суттю є подвійною відповідальністю та суперечить положенням п.2.1.6.14 Умов та правил.

Щодо заявленого позивачем розміру пені, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.509 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням ст.23 ЦПК України щодо загальних засад та завдань цивільного судочинства та ч.4 ст.12 ЦПК України відносно обов'язку суду сприяти сторонам в здійсненні їхніх прав, застосовуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України суд вправі зменшити розмір неустойки (пені) як цивільно-правової відповідальності боржника за умови, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, на чому також акцентує увагу Верховний Суд України в постанові від 03.09.2014 року у справі №6-100цс14.

В розумінні ч.3 ст.551 ЦК України істотними обставинами можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України та мають іншу правову природу.

В ході судового розгляду встановлено, що розмір основного збитку, завданого відповідачем, становить 4 570,88 грн. (з розрахунку: 2222,84 грн. тіло кредиту + 2348,04 грн. відсотки), в той час як заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення виконання ОСОБА_2 кредитних зобов'язань станом на 10.06.2018 року складає 24 604,50 грн.

Таким чином, очевидним є те, що заявлений позивачем розмір пені є неспівмірним з розміром основного збитку, завданого відповідачем і не відповідає визначеним п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509, ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам конституційного принципу верховенства права, що також передбачено в абз.2 п.3.2 Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі №7-рп/13.

Враховуючи встановлену неспівмірність, розмір основного збитку, обсяг виконаних позичальником зобов'язань, тривалість допущених ним порушень, та відсутність доказів звернення позивача з досудовими вимогами до відповідача для погашення ним заборгованості в добровільному порядку, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір пені до 6000 грн., що кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 04.11.2015 року у справі № 6-1120цс15, від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14.

Аналізуючи викладене, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення із ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №б/н від 25.03.2011 року станом на 10.06.2018 року в загальному розмірі 10 570,88 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2222,84 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 2348,04 грн., пені - 6000 грн. (з розрахунку: 2222,84 + 2348,04 + 6000)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує вимоги ст.141 ЦПК України та п.39Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», відповідно до якого у разі, якщо суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У зв'язку з викладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 1656,28 грн. в рахунок часткового відшкодування судового збору пропорційно частині задоволених вимог (за відрахуванням вимог про стягнення штрафу, в задоволенні яких судом відмовлено).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355, п.п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.03.2011 року станом на 10.06.2018 року в загальному розмірі 10 570 (десять тисяч п'ятсот сімдесят) грн. 88 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 84 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 2348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн. 04 коп., пені - 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» судовий збір в розмірі 1656 (одна тисяча шістсот п'ятдесят шість) грн. 28 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили видати виконавчий лист для пред'явлення на виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів з дня його підписання не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно ст.285 ЦПК України та поданою протягом 30 днів з дня його підписання. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Відомості про сторін:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського 11-д, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Заочне рішення суду складено та підписано 19.09.2018 року.

Суддя Євтушенко О.І.