Ухвала суду № 76588919, 19.09.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12579/17-кГоловуючий у 1-й інстанції Ламакін В.Є. Провадження № 11-кп/789/190/18 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.2 ст.187 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Коструби Г.І.

Суддів - Стадник О. Б., Галіян Л. Є.,

з участю - прокурора - Гулкевича Ю.В.

обвинувачених - ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників - Пономаренка І.А., Юзьвака І.Я.

при секретарі - Сович Н.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 19 вересня 2018 р. кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисників Пономаренка І.А. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та Юзьвака І.Я. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 05 червня 2018 р. , яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Дубки Городенківського району Івано-Франківської обл., з середньою освітою, неодруженого, такого, що не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого

засуджено за ч.2 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 рахується з 20 серпня 2017 р.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_2 залишено без змін;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Тернополя, з середньою освітою, неодруженого, такого, що не працює, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, судимого:

1) вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської обл. від 28.11.2005 р. за ч.2 ст.186, ч.2 ст. 187 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 міс. Відповідно до ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки;

2) вироком Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 27.07.2006 р. за ч.2 ст.187 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;

3) вироком Миколаївського районного суду Львівської обл. від 06.05.2011 р. за ч.1 ст.309 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 8 міс 7 дн.

засуджено за ч.2 ст.187 КК України та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна. Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахується з 20 серпня 2017 р.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 залишено без змін.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

В апеляційних скаргах:

-захисник обвинуваченого ОСОБА_2 Юзьвак І.Я. просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії його підзахисного з ч.2 ст.187 на ч.1 ст.296 КК України та призначити за цією статтею покарання у виді двох років обмеження волі.

Вважає, що склад злочину, передбачений ч.2 ст.187 КК України, не доведений належними та допустимими доказами, оскільки не доведені факт умисного заволодіння чужим майном, мета вчиненого правопорушення, факт попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 За таких обставин діяння ОСОБА_2 можна було би кваліфікувати за іншими статтями КК України, а за ч.2 ст. 187 КК України - виправдати.

В обгрунтування обвинувального вироку суд першої інстанції послався на ряд доказів, частина з яких є недопустимими, а частина містять суперечності, що в своїй сукупності не доводять вину його підзахисного.

Зокрема, факт умисного викрадання мобільного телефону та грошових коштів підтвердив лише потерпілий ОСОБА_7, оскільки свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 цього не бачили. ОСОБА_2 в своїх показаннях зазначив, що знайшов мобільний телефон на землі і не мав наміру його викрадати, оскільки думав, що це телефон ОСОБА_3 і ці його показання не спростовані.

В показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та у самому вироку містяться суперечності щодо виявлення викраденого мобільного телефону "Нокіа". Так, свідок ОСОБА_10 вказав, що телефон випав з кишені ОСОБА_2 під час його затримання; свідок ОСОБА_11 зазначив, що обвинувачений ОСОБА_2 витягнув з кишені два мобільних телефони, а свідок ОСОБА_12 пояснив, що коли вони підійшли до обвинувачених, телефон потерпілого знаходився в руках ОСОБА_2 Місцевий суд послався на факт добровільної видачі обвинуваченими мобільного телефону "Нокіа". При цьому ці перераховані докази суперечать протоколу огляду місця події від 20.08.2017 р., з якого вбачається, що мобільний телефон "Нокіа" виявлений на паркувальному місці автостоянки біля залізничного вокзалу м. Тернополя.

В порушення закону, а саме: ч.1 ст.228 КПК України, слідчим було проведено впізнання особи 20.08.17 р., згідно якого свідок ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_2, та впізнання свідком ОСОБА_12 ОСОБА_2 16.09.17 р., оскільки слідчий не з"ясував, за якими ознаками свідки могли б впізнати особу.

На припущеннях місцевим судом зроблено висновки про факт попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо вчинення ними розбою, оскільки вона не підтверджується жодним доказом. Як стверджує захист, ОСОБА_2 зі свідчень допитаних в судовому засіданні свідків лише шукав, з ким би побитись, але не мав на меті заволодіти чужим майном;

-захисник обвинуваченого ОСОБА_3 Пономаренко І.А. просить скасувати вирок місцевого суду від 05.06.18 р. щодо ОСОБА_3, прийняти нове рішення. яким засудити останнього за ч.1 ст.296 КК України і призначити ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст.ст. 69,75 КК України, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою з ОСОБА_2 не доведена. ОСОБА_3 лише мав намір розборонити бійку між ОСОБА_2 та потерпілим ОСОБА_7 Відповідно судом першої інстанції не доведено ні умислу на заволодіння майном потерпілого зі сторони ОСОБА_3, ні попередньої змови на вчинення цього кримінального правопорушення. Фактично, в діях ОСОБА_3 міститься самостійний склад злочину, передбачений ст.296 КК України. Також зауважує, що оскільки потерпілому спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я і вони не є небезпечними для життя та здоров"я, кваліфікація його дій за ч.2 ст.187 КК України також не відповідає нормам матеріального права;

- обвинувачений ОСОБА_2 просить змінити вирок місцевого суду, перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.187 на ч.1 ст.296 КК України, оскільки розбійного нападу за попередньою змовою він не вчиняв і вина його не доведена, а вчинив лише по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 хуліганські дії, передбачені ч. 1 ст.296 КК України.

Фактично, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_2 майже слово в слово повторює зміст апеляційної скарги його захисника Юзьвака І.Я., яку він повністю підтримав, додавши, що слідчі дії при проведенні його впізнання відбувались без участі захисника, що є порушенням ст.ст. 20, 48, 49,208 КПК України;

- обвинувачений ОСОБА_3 просить змінити вирок місцевого суду в частині кваліфікації його дій за ч.2 ст.187 КК України, а за цією статтею виправдати, оскільки вина його у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб не доведена.

Так, в судовому засіданні не було доведено, що мобільний телефон "Нокіа", який нібито був ним викрадений у потерпілого, належить останньому, а не будь-кому іншому. Відповідно, суд обгрунтував свої висновки на припущеннях.

Крім того, як стверджується у скарзі без посилань на конкретні доводи, місцевий суд при винесенні вироку послався на ряд доказів, більша частина яких є недопустимою, а частина містить суперечності. Також судом було допущено ряд порушень, як зазначено в апеляції обвинуваченого, при затриманні та впізнанні. В показаннях свідків, стверджує ОСОБА_3, "є безліч незрозумілого". Всі процесуальні дії проводились без захисника, в тому числі і впізнання його як особи, що вчинила розбійний напад.

Так, згідно вироку суду, 20 серпня 2017 року о 03 год. обвинувачений ОСОБА_13 спільно з обвинуваченим ОСОБА_14, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебували поблизу бару «Теко», що по вул. Острозького, 18 м. Тернополя, де побачили ОСОБА_15, після чого обвинувачений ОСОБА_2 запропонував обвинуваченому ОСОБА_14 вчинити напад з метою заволодіння майном потерпілого, на що останній погодився. В подальшому у обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_14 виник спільний злочинний намір, направлений на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), у зв'язку з чим вони вступили у злочинний зговір та розподілили між собою ролі.

Реалізуючи спільний злочинний намір, 20 серпня 2017 року о 03 год. 15 хв., перебуваючи поблизу вул. Колонтая, 2, що в м. Тернополі, обвинувачений ОСОБА_2 відповідно до розподілених ролей підійшов до ОСОБА_7 та наніс йому один удар кулаком правої руки в область живота. Після чого, з метою реалізації спільного злочинного наміру, відповідно до розподілених ролей до ОСОБА_7 підбіг обвинувачений ОСОБА_14. та, схопивши потерпілого за шию з метою подолання опору, почав здушувати її, а обвинувачений ОСОБА_2 в цей час наніс ОСОБА_7 близько трьох ударів кулаком правої руки в область голови. Від отриманих ударів потерпілий, втративши рівновагу, впав на землю. В подальшому обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_14 нанесли близько п'яти ударів ногами в область голови потерпілого. Скориставшись тим, що ОСОБА_7 не може чинити їм опір, обвинувачені обшукали його: ОСОБА_14 відкрито викрав із його правої кишені штанів мобільний телефон марки «Nokia Turnia» білого кольору вартістю 903 грн. із сімкартою оператора мобільного зв'язку "Київстар" вартістю 25 грн. та флешкартою пам'яті об'ємом 32 ГБ вартістю 200 грн., а ОСОБА_2 -з лівої кишені штанів- грошові кошти в сумі 200 гривень.

Внаслідок нанесених ударів обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_14 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у виді рани потиличної ділянки голови, що належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, синець і садно повік правого ока, синець і садно лівих лобово- скроневої надбрівної і виличної ділянки та повік лівого ока, синець нижньої губи та садно і крововилив у її кайму і слизову оболонку, синець правої вушної раковини і правої завушної ділянки, синці ділянки лівого плечового суглоба, садно лівої надлопаткової ділянки та садна поперекової ділянки зліва, що належить до легких тілесних ушкоджень.

Із викраденим майном обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_14 з місця злочину втекли, чим спричинили потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 1328 грн.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з доводами апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також їхніх захисників, які просять перекваліфікувати дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ч.2 ст.187 на ч.1 ст.296 КК України (хуліганство), перевіривши матеріали кримінального провадження, та обговоривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинувачених та їхніх захисників до задоволення не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Під час перевірки колегією суддів доводів апеляційних скарг обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхніх захисників Юзьвака І.Я. і Пономаренка І.А., на думку колегії суддів, вирок суду першої інстанції відповідає положенням ст. 370 КПК України, вина обвинувачених доведена в законному порядку і ґрунтується на належних, допустимих, достовірних доказах, безпосередньо досліджених судом першої інстанції та оцінених в сукупності як достатніми для визнання їх винними.

Так, допитаний в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 вини своєї у розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_7 не визнав і пояснив, що 20 серпня 2017 року близько 4 години він разом із ОСОБА_14 перебував біля бару «Теко» м.Тернополя, коли неподалік від себе побачив двох дівчат, до яких вирішив підійти, але одна з них на ім"я ОСОБА_9 почала кричати та погрожувати йому, що якщо він не відійде від них, то потерпілий ОСОБА_7 його поб'є. ОСОБА_14 біля нього не було. З приводу цього в нього з потерпілим ОСОБА_7 виник конфлікт, який продовжився біля магазину «Новус», а в подальшому переріс у бійку, під час якої він наніс близько семи-восьми ударів руками в голову та по тілу останнього. Коли припинилася бійка, він побачив на землі мобільний телефон, який підняв, оскільки вважав, що даний телефон належить ОСОБА_14, у якого він випав з кишені. ОСОБА_14 жодних ударів потерпілому не наносив. Після цього він разом із ОСОБА_14 пішли до залізничного вокзалу м. Тернополя, де він намагався передати вищевказаний мобільний телефон ОСОБА_3 Проте останній повідомив йому, що телефон йому не належить. Саме в цей час до них підійшли працівники патрульної поліції, які в подальшому повезли їх на огляд в заклад охорони здоров'я, а потім до ВП ГУНП в Тернопільській області. В цей день він пив пиво. Стверджує, що умислу на спричинення тілесних ушкоджень та викрадення майна потерпілого не мав. Грошових коштів у потерпілого не викрадав. У змову з ОСОБА_14 щодо вчинення протиправних дій не вступав. Вважає, що його дії органом досудового розслідування кваліфіковано невірно, просить виправдати за ч.2 ст. 187 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 вини своєї у розбійному нападі на потерпілого ОСОБА_7 не визнав і суду пояснив, що 20 серпня 2017 року він перебував разом з ОСОБА_2 поблизу бару «Теко» в м. Тернополі, де зустрів своїх знайомих, з якими відійшов від ОСОБА_2 в сторону, а через деякий час повернувся до ОСОБА_2, з яким вони пішли в сторону автовокзалу м. Тернополя.

Поблизу торгового центру «Новус» у ОСОБА_2 виник конфлікт з якимось хлопцем, який переріс у бійку, яку він намагався розборонити.

Через деякий час вони рушили на на залізничний вокзал, де з приводу зазначеної бійки були затримані.

Там же працівники поліції запропонували йому показати вміст кишень.

На вимогу останніх він дістав свій мобільний телефон та грошові кошти.

В подальшому він пройшов медичний огляд і був доставлений у відділення поліції, де вже знаходились потерпілий і свідок.

Він вимагав у працівників поліції повідомити його захисника, однак у цьому йому було відмовлено. Вважає, що ними відносно нього було порушено право на захист, в тому числі в процесі пред"явлення особи для впізнання. Чи викрадав ОСОБА_2 якісь речі в потерпілого, він не знає.

Разом з тим винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, знайшла своє підтвердження на підставі сукупності доказів, безпосередньо досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції, зокрема :

-допитаний в суді першої інстанції в якості потерпілого ОСОБА_7 пояснив, що 19 серпня 2017 року він відпочивав з ОСОБА_9 та ОСОБА_16 в барі «Теко» м. Тернополя. З вказаного закладу вони вийшли 20 серпня 2017 року близько 3 години, коли до них підійшли ОСОБА_2 та ОСОБА_14, які повідомили, що хочуть з кимось побитись. Проте, на ці слова обвинувачених він не звернув уваги. Вже коли вони втрьох знаходились біля торговельного центру "Новус", до нього підбіг ОСОБА_2 і почав його шарпати, намагаючись вдарити. В цей час ОСОБА_14 зловив його за шию і утримував, здушуючи, а ОСОБА_2 наніс декілька ударів по голові та в ділянку живота. Продовжували наносити йому побої останні і вже коли повалили на землю. Під час побиття ОСОБА_14 відкрито викрав з правої передньої кишені його мобільний телефон марки "Нокія", а ОСОБА_2 відкрито викрав з лівої кишені штанів грошові кошти в сумі 200 грн. ОСОБА_9 та ОСОБА_16 покликали на допомогу військовослужбовців Національної Гвардії України, викликали бригаду швидкої медичної допомоги.

Аналогічні пояснення щодо конфлікту, який вчинили обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по відношенню до потерпілого ОСОБА_7 і ініціатором якого були саме вони, дали свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_8 При цьому наголосили, що ОСОБА_7 били оба обвинувачених і вони, залишивши потерпілого, побігли по допомогу. Коли повернулись, обвинувачених вже не було. В подальшому, коли останні були затримані в районі залізничного вокзалу, працівники патрульної поліції привезли туда ОСОБА_9, і вона впізнала обвинувачених та вказала на них, як на осіб, які напали на потерпілого, спричинивши йому тілесні ушкодження, та викрали мобільний телефон і гроші в сумі 200 грн. Потерпілого забрали працівники швидкої медичної допомоги до закладу охорони здоров'я.

Враховуючи, що показання потерпілого і свідків є тотожними як щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілому обома обвинуваченими, так і щодо заволодіння ними його майном в процесі нападу, місцевий суд прийшов до правильного висновку про правдивість їхніх показань, які узгоджуються між собою, і які він обгрунтовано поклав в основу обвинувального вироку.

Винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні розбійного нападу на потерпілого доведена також:

- даними протоколу огляду місця події від 20 серпня 2017 року. В процесі огляду була досліджена ділянка засадженої травою території, яка знаходиться зі сторони задньої частини будинку №2, що по вул. Колонтая у м. Тернополі, наявні кущові насадження, поблизу яких зі слів потерпілого йому було спричинено тілесні ушкодження і на цьому ж місці невідомі особи заволоділи належним йому майном. В ході огляду виявлено запальничку світло-зеленого кольору, яка зі слів потерпілого належить йому та випала у нього з кишені під час нанесення ударів і відкритого заволодіння його майном невідомими особами. Вказана запальничка вилучена. Інших слідів в процесі огляду не виявлено;

- даними протоколу огляду місця події від 20 серпня 2017 року, з яких вбачається, що місцем огляду є територія автостоянки, що на Привокзальній площі залізничного вокзалу у м. Тернополі. Безпосереднім місцем огляду являється восьме місце паркування праворуч відносно залізничного вокзалу, що в першому ряду зі сторони вул. Б. Хмельницького в м. Тернополі. В ході проведення огляду місця події виявлено мобільний телефон білого кольору із написом «Нокія» ІМЕІ:НОМЕР_1 та закорковану пляшку пива. В ході обробки поверхонь мобільного телефону та скляної пляшки пива виявлено та вилучено: з екрану мобільного телефону - фрагмент сліду низу взуття; із задньої кришки телефону- два сліди папілярних візерунків пальців рук; з поверхні скляної пляшки пива- два сліди папілярних візерунків пальців рук;

- висновком проведеної судово-медичної експертизи №1274 від 31 серпня 2017 року, з якого слідує, що у ОСОБА_7 при судово-медичній експертизі та згідно із вивченими медичними документами про обстеження його 20.08.2017 р. в КЗТОР "Тернопільська університетська лікарня" виявлені: рана потиличної ділянки голови, синець і садно повік правого ока, синець і садно лівих лобово-скроневої, надбрівної і виличної ділянок та повік лівого ока, синець нижньої губи та садно і крововилив у її кайму і слизову оболонку, синець правої вушної раковини і правої завушної ділянки, синці ділянки лівого плечового суглоба, садно лівої надлопаткової ділянки та садна поперекової ділянки зліва.

Вказані вище ушкодження виникли від дії тупих предметів приблизно за 1-2 доби до проведення експертизи, що підтверджується їх характером і властивостями.

Виявлена у ОСОБА_7 рана потиличної ділянки за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я - п. 2.3.3 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень" (МОЗ України, Київ, 1995). Інші тілесні ушкодження належать до легких - п. 2.3.5 цих "Правил".

З огляду на характер, розташування і морфологічні властивості вказаних вище ушкоджень, утворення їх за обставин, на які посилався ОСОБА_7, не виключається. Вони не властиві для виникнення при падінні на площині (з висоти власного росту);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 заявив, що серед пред'явлених йому осіб впізнає особу під номером №1. Саме даний чоловік 20 серпня 2017 року близько 03 год. 30 хв., перебуваючи поблизу тильної сторони будинку №2 по вул. Колонтая в м. Тернополі, застосовуючи фізичне насильство, відкрито викрав з правої кишені його штанів мобільний телефон марки «Нокіа Люміа». При цьому інший невідомий чоловік у цей час тримав його своїми руками, притиснувши до землі.

Вказану особу впізнає за специфічними рисами обличчя та тілобудовою, одягом. Особою під номером 1 є ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_16 серед пред'явлених їй осіб впізнає особу під №1. Дану особу вона впізнає за верхнім одягом, а саме: футболкою чорного кольору, шортами чорного кольору, татуюванням на правій нозі із зображенням тигра, будовою тіла, рисами обличчя: подовгастому обличчі, формою носа, кольором волосся. Також свідок додала, що саме цей чоловік наносив удари руками та ногами ОСОБА_7 разом із іншим невідомим, проте самого факту відкритого викрадення майна потерпілого вона не бачила, оскільки покинула місце події з метою покликати на допомогу.

Особа під №1 встала та назвалась ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителем АДРЕСА_3;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_9 серед пред'явлених їй осіб впізнає особу під №1. Дану особу вона впізнає за верхнім одягом, а саме футболкою чорного кольору, шортами чорного кольору, татуюванням на правій нозі із зображенням тигра, будовою тіла, рисами обличчя: подовгастому обличчі, формою носа, кольором волосся. Також свідок додала, що саме цей чоловік наносив удари руками та ногами ОСОБА_7 разом із іншим невідомим, проте самого факту відкритого викрадення майна останнього вона не бачила, оскільки покинула місце події з метою покликати на допомогу.

Особа під №1 встала та назвалась ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителем АДРЕСА_4;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_9 серед пред'явлених їй осіб впізнає особу під №1. Дану особу вона впізнає за рисами обличчя. Також свідок додала, що саме даний чоловік першим розпочав конфлікт, після чого до нього приєднався інший та вони удвох наносили удари руками ОСОБА_7, проте самого факту відкритого викрадення майна останнього вона не бачила, оскільки покинула місце події з метою покликати на допомогу.

Особою під номером 1 виявився ОСОБА_2;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій, з яких вбачається, що свідок ОСОБА_16 серед пред'явлених їй осіб впізнає особу під №2. Дану особу вона впізнає за верхнім одягом. Також свідок додала, що саме даний чоловік першим розпочав конфлікт та першим наніс удар потерпілому в обличчя, після чого до нього приєднався інший та вони удвох наносили удари руками та ногами ОСОБА_7, проте самого факту відкритого викрадення майна останнього вона не бачила, оскільки покинула місце події з метою покликати на допомогу. Особою під №2 виявився ОСОБА_2;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 20 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, з яких вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 заявив, що серед пред'явлених йому осіб впізнає особу під номером №1. Саме даний чоловік 20 серпня 2017 року близько 03 год. 30 хв., перебуваючи поблизу тильної сторони будинку №2 по вул. Колонтая в м. Тернополі, застосовуючи фізичне насильство, відкрито викрав із його лівої кишені штанів грошові кошти в сумі 200 грн., причому інший невідомий чоловік у цей час тримав його своїми руками, притиснувши до землі.

Вказану особу впізнає за специфічними рисами обличчя та тілобудовою, одягом. Особою під номером 1 є ОСОБА_2;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 вересня 2017 року, з яких вбачається, що на запитання, чи впізнає свідок ОСОБА_12 когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_12 заявив, що на фото №1 впізнає чоловіка, якого 20.08.2017 року він бачив по вул. Острозького в м. Тернополі. Він разом із іншою особою біг із сторони супермаркета «Новус» і перебував у сильно збудженому стані.

ОСОБА_12 впізнав особу на фото №1 за зовнішніми рисами обличчя, а саме: по очах, формою носа, вузькім губам.

Відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, на фотознімку під номером 1 зображений громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 16 вересня 2017 року, з яких вбачається, що на запитання, чи впізнає свідок ОСОБА_12 когось з осіб, зображених на фотознімках, ОСОБА_12 заявив, що на фото № впізнає чоловіка, якого 20.08.2017 року він бачив по вул. Острозького в м. Тернополі, який разом із іншою особою біг із сторони супермаркета «Новус» і вони оба перебували у збудженому стані. Ознаки (чи їх сукупність), за якими ОСОБА_12, впізнав особу на фото №1, це зовнішні риси обличчя, очі, форма носа, вузькі губи.

Відповідно до довідки до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками на фотознімку під номером 1 зображений громадянин ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 21 вересня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, відповідно до яких потерпілий ОСОБА_7 відтворив та показав на місці, як 20 серпня 2017 року близько 03 години, коли він вийшов з бару «Теко» з дівчатами, біля будинку №2, що по вул. Колонтая в м. Тернополі навпроти торговельного комплексу «Новус» до нього підійшов ОСОБА_2, і, нічого не пояснюючи, наніс пару ударів кулаком руки в область живота, після чого до них підбіг ОСОБА_14, схопив його за шию та почав здушувати. В той час ОСОБА_2 наносив йому удари в область голови. Від отриманих ударів він впав на землю, після чого ОСОБА_14 разом із ОСОБА_2 били його ногами в область голови. Під час побиття ОСОБА_14 обшукав кишені його штанів, із правої кишені витягнув мобільний телефон марки «Нокіа Люміа» білого кольору. ОСОБА_14 при цьому тримав його за руки, а ОСОБА_2 вийняв із лівої кишені штанів грошові кошти в сумі 200 грн. Забравши вказані речі, вони побігли в напрямку вул. Острозького м.Тернополя;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, відповідно до яких свідок ОСОБА_16 відтворила та показала на місці, як 20 серпня 2017 року близько 03 год., коли вона разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 вийшли з бару «Теко» і пішли в напрямку автовокзалу по вул.Острозького м. Тернополя, біля будинку №2 по вул. Колонтая до них підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_14, і, нічого не пояснюючи, напали на ОСОБА_7 та почали наносити йому удари. Спершу почав бити його ОСОБА_2 в область голови, який підбіг спереду. В той час ззаду підбіг ОСОБА_14, зловив ОСОБА_7 за шию і почав душити, після чого ОСОБА_7 впав на землю. Коли ОСОБА_7 впав, ОСОБА_14 разом із ОСОБА_2 уже били його ногами. При цьому ОСОБА_14 зловив ОСОБА_7 за грудну клітку, а ОСОБА_2 продовжував наносити удари в область голови. Наносив удари кулаками в область голови потерпілому і ОСОБА_3 Коли почалась сутичка, ОСОБА_9 зразу побігла по допомогу на автовокзал, а вона залишилася і кричала, так як їй було страшно. Оскільки ОСОБА_9 довший час не поверталася, вона теж побігла в сторону автовокзалу, і коли вони вже повернулися із солдатами Національної гвардії, ОСОБА_2 і ОСОБА_14 не застали;

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23 вересня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, відповідно до яких свідок ОСОБА_9 відтворила та показала на місці, як 20 серпня 2017 року близько 03 год., коли вона разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_16 вийшли з бару «Теко» і пішли в напрямку автовокзалу по вул. Острозького м.Тернополя, біля будинку №2 по вул. Колонтая до них підбігли ОСОБА_2 та ОСОБА_14. і, нічого не пояснюючи, напали на ОСОБА_7 та почали наносити йому удари. Спершу почав бити його в область голови ОСОБА_2, який підбіг спереду, ззаду підбіг ОСОБА_14, зловив ОСОБА_7 за шию і почав душити. В той момент вона, злякавшись, побігла по допомогу на автовокзал, де зустріла солдатів Національної гвардії, пояснила їм все, після чого вони швидкою ходою повернулись на місце, де вона залишила ОСОБА_7 ОСОБА_2 і ОСОБА_14 вже не було, а ОСОБА_7 сидів на траві біля того місця, де на нього напали;

- даними протоколу огляду особи від 11 вересня 2017 року, згідно якого встановлено ОСОБА_14, одягнутого в чорну кофту, чорні спортивні штани, чорні кросівки із білими смугами. На правій нозі наявне татуювання у вигляді тигра в абстракції. На лівій руці - наявне татуювання у вигляді абстракції з написом «Прости Господь за слезы матери!»;

- даними протоколу огляду від 21 серпня 2017 року з таблицею ілюстрацій до нього, з якого вбачається, що під час огляду предмету встановлено: при відкриті упакування - сейф пакету НДКЦ, на якій містяться підписи понятих та слідчого. В ньому було виявлено телефон марки «Nokia», сенсорний, білого кольору. Мобільний телефон виготовлений із полімерного матеріалу білого кольору прямокутної форми. Над сенсором даного телефона виявлений надпис «Nokia». При детальному огляді телефона під кришкою зазначено ІМЕІ НОМЕР_1, Code: 059V6W5061429, батарея чорного кольору з надписом Nokia». Під батареєю -надпис «СЄ0168». Під час огляду даного телефону пошкоджень не виявлено. Потерпілий ОСОБА_17 повідомив, що телефон, який оглядався, належить йому на праві власності;

- даними виписки з медичної карти амбулаторного хворого №736 від 20 серпня 2017 року, з яких вбачається, що при огляді 20 серпня 2017 року о 05 год. 30 хв. в Тернопільському обласному наркологічному диспансері ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_8, встановлено середній ступінь алкогольного сп'яніння (1,75 %о);

- даними виписки з медичної карти амбулаторного хворого №737 від 20 серпня 2017 року, з яких вбачається, що при огляді 20 серпня 2017 року о 05 год. 45 хв. в Тернопільському обласному наркологічному диспансері ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_12, в останнього встановлений легкий ступінь алкогольного сп'яніння (1.15 %о);

- висновком проведеної товарознавчої експертизи №6-646/17 від 26.09.2017р., з якого слідує, що ринкова вартість мобільного телефону торгової марки «Nokia» модель «Lumia 635» 1МЕ1 НОМЕР_1 станом на 20.08.2017 року могла становити 903 (дев'ятсот три) гривні - без врахування вартості комплектуючих та при умові працездатності виробу;

- висновком проведеної судової дактилоскопічної експертизи №1.4-1111/17 від 08.09.2017 р., з якого вбачається, що із чотирьох липких стрічок з відкопійованими слідами папілярних узорів, які вилучені 20.08.2017 р. під час ОМП на Привокзальному майдані м. Тернополя, на двох стрічках містяться сліди, придатні для ідентифікації по них особи.

Сліди папілярних узорів на двох липких стрічках для ідентифікації особи не придатні, а саме: слід розміром 8x13 мм на липкій стрічці 3; слід розміром 14x17 мм на липкій стрічці 4.

Придатні для ідентифікації сліди папілярних узорів, залишені особою, дактилокарта якої заповнена на ім'я ОСОБА_2: слід розміром 14x20 мм на липкій стрічці 1 -середнім пальцем лівої руки; слід розміром 13x18 мм на липкій стрічці 2 - безіменним пальцем лівої руки;

- висновком проведеної судово-психіатричної експертизи №431 від 07.09.2017 р., з якого вбачається, що ОСОБА_14 в період інкримінованих йому діянь тимчасовими хворобливими розладами психічної діяльності не страждав, а страждав розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ОСОБА_14 на даний час страждає розладами психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю, що не досягає рівня психозу чи вираженого недоумства, тому він може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ОСОБА_14 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру;

- даними акту огляду спеціальної медичної комісії КУТОР «Тернопільський обласний наркологічний диспансер» №355 від 07.09.2017 р., з якого вбачається, що у ОСОБА_14 встановлено розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю;

- даними акту огляду спеціальної медичної комісії КУТОР «Тернопільський обласний наркологічний диспансер» №354 від 07.09.2017 р., з якого вбачається, що у ОСОБА_2 наркологічних захворювань не виявлено;

- висновком проведеної судово-психіатричної експертизи №430 від 07.09.2017 р., з якого вбачається, що ОСОБА_2 в період інкримінованих йому діянь психічними захворюваннями чи тимчасовими хворобливими розладами психічної діяльності не страждав, міг давати звіт своїм діям і керувати ними.

ОСОБА_2 на даний час психічними захворюваннями не страждає, тому може усвідомлювати свої дії і керувати ними.

ОСОБА_2 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Щодо безпосередніх доводів апеляційних скарг в цілому аналогічного змісту як обвинувачених, так і сторони захисту, зокрема, щодо відсутності попередньої змови, неправильності кваліфікації дій обвинувачених за ч.2 ст. 187 КК України, а лише кваліфікації за ст. 296 КК України і, як наслідок, необхідності перекваліфікації дій обвинувачених з розбою на хуліганство, недоведеності вини обвинувачених за ч.2 ст. 187 КК України, колегія суддів виходить з того, що доводи апеляційних скарг у повному обсязі спростовуються безпосередньо дослідженими в судовому засіданні суду першої інстанції доказами, яким суд відповідно до ст. 94 КПК України надав правильну оцінку щодо доведеності вини обвинувачених і правильності кваліфікації їх дій саме за ч.2 ст. 187 КК України.

Так, про наявність кваліфікуючої ознаки - вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб - ч.2 ст.187 КК України, свідчить взаємоузгодженість дій обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перед початком нападу на потерпілого ОСОБА_7 і в процесі цього нападу, тобто перед початком виконання об'єктивної сторони злочину та в процесі його виконання, взаємоузгодженість протиправних дій під час виконання об'єктивної сторони розбою, в ході якої кожен з обвинувачених виконував певні протиправні дії, сумісний напад, сумісне нанесення чисельних ударів по різних частинах тіла потерпілого, що в сукупності свідчить про наявність певної домовленості на вчинення злочину, яка може бути досягнута в різний спосіб, включаючи і мовчазну згоду. Показання потерпілого чітко свідчать про те, що на нього був скоєний саме напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров"я, з метою заволодіння його майном. Враховуючи те, що в судовому засіданні достеменно встановлено той факт, що потерпілий та свідки раніше ніколи не знали обвинувачених, виключається можливість обмовляння потерпілим та свідками обвинувачених, більш того, його ( потерпілого ) показання також підтверджуються іншими джерелами доказів, на які йдеться посилання вище і з якими його ( потерпілого ) показання повністю узгоджуються. Відповідно, у суду апеляційної інстанції на підставі досліджених доказів не виникає сумніву в правильності кваліфікації дій обвинувачених відносно потерпілого ОСОБА_7, а саме: за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, щодо ОСОБА_2, а щодо обвинуваченого ОСОБА_3 - як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій. З огляду на зазначені обставини відсутні підстави для перекваліфікації дій з ч.2 ст. 187 КК України на ст. 296 КК України, про що просили в апеляційній скарзі обвинувачені та їхні захисники.

Доводи захисників та обвинувачених про те, що в показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та у самому вироку містяться суперечності щодо виявлення викраденого мобільного телефону "Нокіа", який згідно огляду місця події знаходився на землі, а, як зазначив свідок ОСОБА_10, телефон випав з кишені ОСОБА_2 під час його затримання; свідок ОСОБА_11 вказав, що обвинувачений ОСОБА_2 витягнув з кишені два мобільних телефони, а свідок ОСОБА_12 пояснив, що коли вони підійшли до обвинувачених, телефон потерпілого знаходився в руках ОСОБА_2, -то дана обставина свідчить лише про те, що оскільки зазначені свідки в судовому засіданні місцевого суду допитувались майже через рік після описаних подій, вони детально не пам"ятають, як все відбувалось, про що неодноразово наголошували в судовому засіданні.

Відповідно, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, який в обвинувальному вироку послався на показання зазначених свідків, які підтверджують факт вилучення в обвинувачених телефону потерпілого, як на достовірні та такі, що не суперечать об"єктивно здобутим у справі доказам, в тому числі протоколу огляду місця події - території автостоянки залізничного вокзалу м. Тернополя від 20 серпня 2017 р., де був вилучений телефон потерпілого ОСОБА_7

Не відповідають дійсності, на думку колегії суддів, і твердження захисту та обвинувачених про посилання у обвинувальному вироку на недопустимі докази, які доводять вину ОСОБА_2 та ОСОБА_18, а саме: протоколи впізнання потерпілим та свідками обвинувачених, оскільки вони нібито здобуті в порушення закону, зокрема, ч.1 ст.228 КПК України, оскільки слідчий не з"ясував, за якими ознаками свідки могли б впізнати особу.

Відповідно до ч.1 ст.228 КПК України перед тим, як пред'явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з'ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнавати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред'явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Орган досудового слідства, а в подальшому і місцевий суд, посилаючись на протоколи впізнання обвинувачених потерпілим та свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_12 зазначив у вироку, при яких обставинах потерпілий та свідки бачили обвинувачених, та вказав, за якими саме ознаками вони можуть їх впізнати. Зокрема, як потерпілий, так і свідки пояснили, що обвинувачені ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вчинили розбійний напад на ОСОБА_7, спричинивши йому тілесні ушкодження, та заволоділи його грошима та мобільним телефоном. Впізнавали вони їх за рисами обличчя, будовою тіла, кольором волосся, одягом.

Таким чином, стверджувати, що як органом досудового слідства допущено порушення вимог ч.1 ст.228 КПК України, так і місцевим судом безпідставно у вироку зроблено посилання на протоколи впізнання як на доказ винуватості обвинувачених у вчиненні розбійного нападу, на думку колегії суддів, підстав немає і ці доводи захисту та обвинувачених є надуманими, суперечать як матеріалам кримінального провадження, так і кримінальному процесуальному закону в цілому.

Також не відповідає дійсності твердження в апеляційних скаргах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про порушення органом досудового слідства та судом їх права на захист, оскільки всі слідчі дії ( без зазначення, які саме) нібито проводились за відсутності захисників.

Так, відповідно до ч.1 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Відповідно до п.п. 1-3 ч.3 цієї статті підозрюваний, обвинувачений має право:

1) знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

2) бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення;

3) на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, як ОСОБА_2, так і ОСОБА_3 були затримані 20 серпня 2017 р. о 04 год 00 хв. та 04 год 30 хв. відповідно на підставі п.2 ч.1 ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Копії протоколів про затримання отримали їхні захисники Юзьвак І.Я. та Пономаренко І.А.

Всі послідуючі слідчі дії, зокрема, пред"явлення особи для впізнання, проводились з участю зазначених захисників, лише пред"явлення для впізнання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідку ОСОБА_12 16 вересня 2017 р. відбулось у відсутності адвокатів, оскільки дана процесуальна дія проводилась по фото.

При цьому колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч.2 ст. 46 КПК України, неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою.

З вищезазначених протоколів пред"явлення для впізнання, які складені відповідно до вимог ст.ст. 104, 223, 228, 231 КПК України, вбачається, що слідчі дії з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проводились з участю захисників за виключенням, як вже було вказано, впізнання останніх свідком ОСОБА_12 по фотознімках.

Відповідно до п.46 рішення ЄСПЛ "Омельченко проти України" від 17 жовтня 2014 р. право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективну юридичну допомогу захисника, який, у разі необхідності, призначається офіційно, не є абсолютним.

Таким чином, враховуючи дотримання органом досудового слідства норм кримінального процесуального закону при проведенні такої слідчої дії, як пред"явлення для впізнання, позицію обвинувачених та їх захисту, вважати, що місцевий суд у обвинувальному вироку послався на недопустимий доказ, на думку колегії суддів, підстав немає.

Інших самостійних апеляційних вимог апеляційні скарги сторони захисту не містять.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_3 слід кваліфікувати за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, та дії обвинуваченого ОСОБА_2 - за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим суд першої інстанції дотримався положень ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, обтяжуючу вину обставину - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп"яніння. Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, місцевим судом не встановлено. Враховані дані про особу обвинувачених, один з яких - ОСОБА_2 - є не судимим, інші характеризуючи дані, зокрема, стан їх здоров'я, майновий стан, молодий вік. Враховуючи сукупність цих обставин, суд призначив покарання, ближче до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст. 187 КК України. Дане покарання, на думку колегії суддів, цілком відповідає принципу індивідуалізації покарань відповідно до ч.2 ст. 65 КК України і в цілому меті покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисників Юзьвака І.Я., Пономаренка І.А. в інтересах обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Тернопільського міськрайсуду Тернопільської обл. від 05 червня 2018 р. щодо обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з часу отримання ними копії ухвали.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.І. Коструба