Постанова № 76586508, 11.09.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5663/18

Номер справи місцевого суду: 520/1190/18

Головуючий у першій інстанції Луняченко В. О.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Кононенко Н.А.,

за участю секретаря Ющак А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, представником якої є ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, до Головного Управління Національної поліції в Одеській області, Київського відділу поліції у м. Одеса Головного Управління Національної поліції в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади,

встановив:

31.01.2018 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка діє в свої інтересах та в інтересах дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, в якому просять стягнути з рахунків ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди - 5000,00 грн. При цьому позивачі посилались на те, що слідством Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №12016160480001217 від 01.04.2016 року, за ст.190 ч 1 КК України, заведеної за заявою ОСОБА_4 щодо заволодіння невстановленою особою на ім'я Сергій шахрайським шляхом грошовими коштами, що належали останній.

Позивачі зазначили, що досудове слідство до теперішнього часу триває, слідчі дії не проводяться, тобто строк досудового розслідування складає 22 місяця, що ніяк не розуміється з поняттям законодавця-розумний строк досудового розслідування, у зв'язку з чим ОСОБА_4 неодноразово зверталася до суду зі скаргами,які були задоволені, а тому позивачі вимушені звернутись до суду з даним позовом.

Справу було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, представником якої є ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, до ГУНП в Одеській області, Київського ВП у м.Одеса ГУНП в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади, було задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна, шляхом списання Казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

В апеляційній скарзі Головне Управління Державної казначейської служби (далі - ГУ ДКС) України в Одеські області ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_5, відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга ГУ НП в Одеській області ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11.09.218 року була повернута апелянту, через неусунення її недоліків (а.с.26-18, 22-33, 73-74).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_4 частково довела свої позовні вимоги, а тому на її користь з ГУ ДКС України в Одеські області слід стягнути моральну шкоду у сумі 1000 грн.

Однак, з таким висновком суду не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, досудове слідство, яке проводиться Київським ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР №12016160480001217 від 01.04.2016 року, за ст.190 ч 1 КК України, заведеної за заявою ОСОБА_4 щодо заволодіння невстановленою особою на ім'я Сергій шахрайським шляхом грошовими коштами, що належали ОСОБА_4,до теперішнього часу не закінчено.

Тобто вказане досудове розслідування триває до теперішнього часу, слідчі дії не проводяться, у зв'язку з чим строк досудового розслідування на час звернення з позовом до суду склав 22 місяці, що ніяк не розуміється з поняттям законодавця-розумний строк досудового розслідування, у зв'язку з чим ОСОБА_4 неодноразово зверталася до суду зі скаргами.

Так, ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2018 року скаргу ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого щодо не розгляду її клопотання про видачу постанови про закриття кримінального провадження було задоволено. Визнано бездіяльність слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016160480001217, яка полягає у не6наданні відповіді на клопотання ОСОБА_4 від 22.04.2018 року, за № Є-154.

Зобов'язано слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, розглянути клопотання ОСОБА_4 від 22.04.2018 року, за № Є-154 в порядку та у спосіб, визначений КПК України, про що невідкладно повідомити останню (а.с.5).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного і обгрунтованого висновку про порушення прав позивачів бездіяльністю посадових осіб ГУ НП в Одеській області, які призвели до порушення прав потерпілої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні.

З цих підстав, доводи представника заявника апеляційної скарги - ГУ ДКУ в Одеській області про те, що права позивача ОСОБА_4 не були порушені, є безпідставними і необгрунтованими.

При ухваленні судового рішення, судом правильно було враховано, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, шкода відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Таким чином, оскільки у справі, яка розглядається, з'ясовано, що підставою для відшкодування шкоди є протиправна бездіяльність відповідних посадових осіб ОМП № 1 в частині невиконання своїх службових обов'язків, то відсутні спеціальні підстави для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України.

З цих підстав, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України, згідно якої шкода в такому випадку відшкодовується на загальних підставах, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено статтями 1173, 1174 ЦК України.

Так, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

З цих підстав, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заявник апеляційної скарги - ГУ ДКСУ в Одеській області безпідставно послався на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду», як на підставу відмови в позові, оскільки даний Закон в даному випадку не розповсюджується на ОСОБА_4

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що позивачі жодним чином не обгрунтовували свої позовні вимоги застосуванням вказаного Закону, крім того, суд в оскаржуваному рішенні також не обґрунтовував свій висновок застосуванням вказаного Закону, оскільки в даному випадку відшкодування завданої моральної шкоди позивачу має відшкодовуватись не на підставі вказаного Закону, а на підставі статей 1173, 1174 та ч.6 ст. 1176 ЦК України, про що вказано вище.

У відповідності до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року - при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом необхідно притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Казначейство здійснює безспірне списання коштів Державного бюджету для відшкодування (компенсації) - шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень та інше.

Пунктами 1, 35, 38 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45 передбачено, що цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1)шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2)шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Аналогічна позиція зазначена і в ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» - виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, на яку посилаються позивачі в позові.

Певна правова позиція, висловлена й Верховним Судом 14.02.2018 року у справі № 521/10640/15-ц, провадження № 61-111св18 та у справі № 520/3307/16-ц, провадження № 61-6482св18 (а.с.6-7, 65-67), в яких зазначено, що відповідно до вимог статті 1174 ЦК України обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна, шляхом списання казначейством України із державного бюджету як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, звертаючись до суду з даним позовом, позивачі в якості відповідачів зазначили лише ГУ НП в Одеській області та Київський ВП у м. Одеса ГУ НП в Одеській області, яке взагалі не є юридичною особою, та не залучили в якості співвідповідача Державну казначейську службу України, або її територіальний орган, на який законом покладено обов'язок безспірного списання коштів державного бюджету.

Виходячи із положень, передбачених ст.ст 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 13 ч. 3 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, судом першої інстанції не враховано, що у разі, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, заперечень проти апеляційної скарги та її доводів.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у повній відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У зв'язку з цим, апеляційну скаргу ГУ ДКС України в Одеській області слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_5, відмовити.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби Українив Одеській області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2018 року скасувати.

Прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, діючої в особистих інтересах та інтересах ОСОБА_5, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.09.2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

Н.А. Кононенко