Постанова № 76585706, 19.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1229/18 Головуючий у І інстанції Котлярова І. Ю.Провадження № 22-ц/780/2866/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.Категорія 29 19.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Сушко Л.П., Журби С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Черниш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Вишгородського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 13 780,80 грн. матеріальної шкоди, заданої невиконанням рішення суду.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року у відкритті провадження відмовлено. Роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів.

Свої висновки суд мотивував тим, що даний спір виник між фізичною особою-підприємцем та державним органом з приводу відшкодування збитків, у зв'язку з чим на правовідносини сторін поширюється юрисдикція господарських судів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, з мотивів порушення судом норм процесуального права, а справу направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог послався на те, що спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до статтей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд вправі відмовити у відкритті провадження у справі лише з тих підстав, які передбачені законом.

Такі підстави визначено у статті 186 ЦПК України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За змістом частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, наведений у статті 20 ГПК України.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 14 постанови № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1 березня 2013 року, спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що предметом судового спору є відшкодування матеріальної шкоди (збитків), завданої позивачу невиконанням рішення, виконавчий лист за яким перебував на виконанні відповідача.

Тобто, що між сторонами виникли деліктні (позадоговірні) правовідносини, за якими, у випадку доведеності, наступає деліктна відповідальність, тобто позадоговірна відповідальність за цивільним правом, пов'язана із заподіянням майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення, у зв'язку з чим спір не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, а відтак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте у порушення вище зазначених норм процесуального права суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, не надав їм оцінку в сукупності з іншими доказами.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 24 ЦК України людина, як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За правилами частин 2 та 4 цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає в момент її народження та припиняється в момент її смерті.

У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.

З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, якою передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Отже, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2018 року в справі № 2-825/10.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин, що мають процесуальне значення при вирішенні питання щодо предметної підсудності (юрисдикції) спору, не визначився з суб'єктним складом та характером спірних правовідносин, тому його ухвала про відмову у відкритті провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись статтями 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 3 травня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: Л.П. Сушко

С.О. Журба