Постанова № 76584423, 06.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/823/17 Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/3117/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 4 06.09.2018

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Немєшаєвська селищна рада Бородянського району Київської області, ОСОБА_5, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим будинком, та виселення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2. звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала наступним: З 2002 року вона є власницею 3/5 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Відповідачі ОСОБА_4 (мати позивача) та ОСОБА_3 (чоловік відповідача) користуються житловим приміщенням належного їй житлового будинку, а ОСОБА_3 з 19 липня 2012 року зареєстрований за вказаною адресою. У травні 2017 року вона звернулась до відповідачів з проханням звільнення від користування її власністю та зняття з реєстрації. Відповідачі ніяким чином не відреагували. Зазначала, що на даний час вона як власник майна має намір його відчужити. Оскільки всі проживаючі, які користуються належними іншій особі жилими приміщеннями, повинні бути виселені за першою ж вимогою власника такого житла, просила суд визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, які втратили право користування будинком АДРЕСА_1 та виселити їх.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтувала скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість її вимог. Вказує, що судом не взято до уваги доводи позовної заяви. Вважає висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи та вимогам закону, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід визнати такими, які втратили право користування будинком.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 161-179), свої вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право на проживання у спірному приміщенні, та виселення їх з нього позивач ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що вона є власником таких житлових приміщень, відтак у буд-який момент має право вимагати від осіб, що проживають в такому житлі, виселитися з нього. В той же час наведені вимоги не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, чому суд першої інстанції дав відповідну правову оцінку та прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог. З такими висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Як було встановлено в ході розгляду справи, відповідачі були вселені до спірного житла як члени сім'ї наймача (власника) та зберігають право на проживання в ньому навіть після втрати зв'язку з таким власником. При цьому вимоги щодо їх виселення чи визнання втратившими право на проживання на заявлених підставах не підлягають до задоволення, що й було належним чином зазначено судом першої інстанції. За таких умов правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Зважає колегія суддів апеляційного суду й на те, що окрім доводів, аналогічних до доводів позовної заяви, апеляційна скарга в якості підстав позову містить й обґрунтування та посилання, які в суді першої інстанції не заявлялися, відтак не були предметом судового розгляду. За таких умов у відповідності до положень ст. 367 ЦПК України вказані доводи не можуть бути предметом апеляційного розгляду.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого належать й витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

До апеляційного суду представником відповідача ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_6 було подано клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 понесених останньою судових витрат на правову допомогу у розмірі 16 200,00 грн. Також заяву про стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 судових витрат на правову допомогу у розмірі 16 200,00 грн. подав й представник останнього - адвокат ОСОБА_7 До вказаних заяв були долучені документи щодо розміру винагороди адвоката, описання виконаних робіт в акті виконаних робіт згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, а також прибуткові касові ордери на підтвердження фактичної сплати вказаних витрат.

Як передбачено положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, з чим погодилася й колегія суддів апеляційного суду, та враховуючи відсутність передбачених законом підстав для відхилення чи критичного відношення до вимоги про відшкодування понесених відповідачами судових витрат, вказані витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідачів.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 08 травня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 16200,00 (шістнадцять тисяч двісті) гривень та на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 16200,00 (шістнадцять тисяч двісті) гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: А.С. Сержанюк

В.О. Фінагеєв