Постанова № 76584388, 19.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/5706/16-ц 19.09.2018

Провадження №22-ц/784/1389/18

Головуючий суду першої інстанції: Тихонова Н.С.

Категорія: 30 Суддя-доповідач апеляційного суду: Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення сторін цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18 червня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Тихонової Н.С. в приміщенні суду в м.Миколаєві, за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна», товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 пред'явив зазначений позов, який обґрунтовував наступним.

22 березня 2016 року на перехресті вул.Чкалова та вул.9 Слобідської в м.Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу транспортного засобу Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої автомобіль позивача отримав пошкодження, а позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Жовтневій центральній районній лікарні у період з 22 березня по 06 квітня 2016 року.

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Згідно з полісом АЕ №5277051 від 05.08.2015 р., про який було повідомлено ОСОБА_4, цивільна відповідальність його була застрахована публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ СК «Країна»), у зв'язку з чим він повідомив вказану страхову компанію про настання страхового випадку.

Після закінчення лікування 01 квітня 2016 року позивач звернувся до ПАТ СК «Країна» з заявою про виплату страхового відшкодування. 05 квітня 2016 року його автомобіль було оглянуто аварійним комісаром Болдарєвим С.І. Після чого складено акт та визначено орієнтовний розмір матеріальної шкоди у сумі 25 000 грн.

21 травня 2016 року приватним підприємцем ОСОБА_6 проведено повторний огляд автомобіля, під час якого встановлено наявність більшої чисельності пошкоджень, ніж було виявлено під час першого огляду.

Згідно з наданим рахунком вартість ремонту автомобіля склала 34 440 грн., яку позивач самостійно сплатив для відновлення автомобіля.

16 червня 2016 року ПАТ СК «Країна» повідомила позивача про неможливість виплати страхового відшкодування у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована страховим полісом, виданим товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») раніше, ніж ПАТ СК «Гарант».

Зазначене стало підставою для звернення позивача до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) зі скаргою.

МТСБУ підтвердило наявність договору страхування з ТДВ СК «Альфа-Гарант», укладеного 30 квітня 2015 року, і роз'яснило йому право подання позову саме до цієї страхової компанії.

Враховуючи викладене, позивач у жовтні 2016 року звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» з заявою про виплату страхового відшкодування. Однак, воно виплачено не було.

Посилаючись на наявність у нього підстав для стягнення страхового відшкодування, ОСОБА_3 просив стягнути на його користь з ПАТ СК «Країна» та ТДВ СК «Альфа-Гарант» 37 377,54 грн. майнової шкоди, яка складається з вартості по відновленню транспортного засобу в сумі 34 440 грн., послуг евакуатора в сумі 600 грн., рамки на автомобіль в сумі 140 грн. та витрат на лікування у сумі 2 197,54 грн.

Також позивачем зауважено на тому, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у переживаннях щодо самої пригоди та спричинення шкоди його здоров'ю. Вказуючи на те, що за характером своєї роботи, яка пов'язана з постійним пересуванням по місту, він був позбавлений можливості користуватись належним йому транспортним засобом, а також на понесені душевні страждання, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

Не погоджуючись із позовом, ПАТ СК «Країна» зазначало, що укладений з їх товариством 05 серпня 2015 року договір страхування є нікчемним, оскільки страхувальник не попередив про існування договору з ТДВ СК «Альфа-гарант» від 30 квітня 2015 року.

З огляду на зазначені обставини, ПАТ СК «Країна» просило відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 в частині його вимог до ПАТ СК «Країна».

ТДВ СК «Альфа-Гарант» також заперечувало проти задоволення позову. Не погоджуючись із позовними вимогами, даний відповідач вказував, що позивач не дотримався вимог законодавства щодо своєчасного звернення із заявою для отримання страхового відшкодування та подання необхідних документів для його виплати. Крім того, відповідачем зауважено на тому, що навіть якщо б позивач звернувся у належний строк, йому все одно було б відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки відсутня оцінка пошкоджень автомобіля, проведена суб'єктом оцінювання, який має ліцензію, та страхова компанія була позбавлена можливості визначити розмір матеріального збитку через проведення позивачем ремонту автомобіля та продажу його іншому власнику.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18 червня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

З ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача стягнуто компенсацію майнової шкоди в сумі 37 377,54 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн. З ОСОБА_4 на користь позивача стягнуто моральну шкоду в сумі 3000 грн. та судовий збір в сумі 551,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення майнової шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що страховий поліс, виданий власнику автомобіля Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 ПАТ СК «Країна», на момент дорожньо-транспортної пригоди був нікчемним, оскільки його відповідальність була раніше застрахована ТДВ СК «Альфа-Гарант», яке і має здійснити позивачу відшкодування шкоди.

Не погодившись з зазначеним, ТДВ СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову до їх товариства.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Стаття 988 ЦК України встановлює обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Згідно з п.3 ч.1 ст.989 ЦК України страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2015 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» видано поліс №АЕ/3034137 про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 строком до 29 квітня 2016 року (т.1 а.с.13, 98, 168).

05 серпня 2015 року цивільно-правова відповідальність власника вищезазначеного транспортного засобу була застрахована також у ПАТ СК «Країна» строком до 04 серпня 2016 року, про що видано поліс №АЕ/5277051 (т.1 а.с.12, 69).

22 березня 2016 року на перехресті вул.Чкалова та вул.9 Слобідської в м.Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі належного позивачу транспортного засобу Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, в результаті якої автомобіль позивача отримав пошкодження, а позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Жовтневій центральній районній лікарні у період з 22 березня по 06 квітня 2016 року, витративши на лікування 2197,54 грн. (т.1 а.с.21-24, 92-93).

Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до положень частин 4-6 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А отже обставини щодо винуватості водія транспортного засобу Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 ОСОБА_4 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої був пошкоджений автомобіль НОМЕР_2 є встановленими і доказуванню в даній справі не підлягають.

Належність автомобіля НОМЕР_3 позивачу підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.80-81).

Власником автомобіля Mercedes-Benz номерний знак НОМЕР_4 на час ДТП був ОСОБА_7, а керував ним ОСОБА_4, що встановлено постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 13 квітня 2016 року.

23 березня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до ПАТ СК «Країна із повідомленням про вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду, у якій зазначив потерпілою особою ОСОБА_3 (т.1 а.с.70-71).

01 квітня 2016 року ОСОБА_3 повідомив ПАТ СК «Країна» про дорожньо-транспортну пригоду та просив 12 травня 2016 року виплатити страхове відшкодування, оскільки ОСОБА_4 було повідомлено про страховий поліс, укладений з даним товариством (т.1 а.с.14, 78-79, 100).

05 квітня 2016 року представником ПАТ СК «Країна» оглянуто транспортний засіб позивача та складено акт огляду, у якому зазначено назви деталей та опис пошкодження (т.1 а.с.15).

21 травня 2016 року вказаний автомобіль було оглянуто спеціалістом-автотоварознавцем ОСОБА_6, яким було виявлено більший перелік пошкоджень ніж представником страхової компанії (т.1 а.с.16-17)

Відповідно до рахунку та акту виконаних робіт від 27 травня та 06 липня 2016 року, складених фізичною-особою підприємцем ОСОБА_8, вартість ремонту автомобіля ОСОБА_3 склала 34 440 грн. (т.1 а.с.18-19).

Згідно з накладною перевезення транспортного засобу позивача за допомогою евакуатора становило 600 грн. та придбання ним рамки - 140 грн. (т.1 а.с.20).

Листом ПАТ СК «Країна» від 16 червня 2016 року повідомило ОСОБА_3 про відсутність у товариства обов'язку щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з нікчемністю виданого ним страхового полісу, оскільки на час його укладання був поліс, укладений з ТДВ СК «Альфа-Гарант» (т.1 а.с.25).

У зв'язку з цим представник позивача звернувся зі скаргою до МТСБУ, яке у відповіді від 09 серпня 2016 року зазначило про нікчемність полісу, укладеного з ПАТ СК «Країна», та необхідність звернення позивача з вимогами до ТДВ СК «Альфа-Гарант» (т.1 а.с.26).

17 жовтня 2016 року позивач звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (т.1 а.с.27, 171).

27 жовтня 2016 року аварійним комісаром ТДВ СК «Альфа-Гарант» складено рапорт, відповідно до якого проведення огляду транспортного засобу Daewoo Lanos номерний знак НОМЕР_1 є неможливим у зв'язку з тим, що його відремонтовано та продано іншому власнику (т.1 а.с.119).

Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Встановивши зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» страхового відшкодування на користь позивача у вказаній ним сумі.

Оскільки укладений з ПАТ СК «Країна» договір страхування в силу закону є нікчемним, то саме ТДВ СК «Альфа-Гарант» набуло обов'язку виплати страхового відшкодування.

Позивач наявними у справі доказами довів реальні збитки, спричинені йому дорожньо-транспортною подією за участі застрахованого автомобіля, а тому ТДВ СК «Альфа-Гарант» повинно їх відшкодувати.

Посилання товариства на те, що вони не підтверджені висновком суб'єкта оціночної діяльності, правильно судом не прийняті до уваги, оскільки з протоколу огляду автомобіля від 21 травня 2016 року вбачається, що огляд було здійснено автотоварознавцем, а рахунок на придбання деталей виставлений фізичною особою-підприємцем, який здійснював ремонт автомобіля. На спростування зазначеного ТДВ СК «Альфа-Гарант» не подало доказів про меншу вартість деталей та виконаних робіт.

Доводи апелянта про невчасність звернення позивача з повідомленням про страхову подію є безпідставними, оскільки в силу вищевказаних обставин ОСОБА_9 був позбавлений можливості вчасно звернутися до ТДВ СК «Альфа-Гарант», оскільки вважав належним страховиком ПАТ СК «Країна».

Що ж стосується тверджень відповідача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування у зв'язку з ремонтом та продажем автомобіля, що позбавило можливості огляду автомобіля аварійним комісаром товариства, то вони правильно відхилені судом першої інстанції.

Відповідно до п.33.3 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар, експерт). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно залишилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Матеріали справи свідчать, що позивач зберігав пошкоджений автомобіль у стані, в якому він знаходився після дорожньо-транспортної пригоди, до його огляду аварійним комісаром ПАТ СК «Країна», якого він вважав належним страховиком.

Вже після огляду автомобіль було відремонтовано. Отже, позивачем не було порушено вимоги вказаної статті Закону.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

В іншій частині рішення суду не переглядалося, оскільки не оскаржувалося.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 18 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В.Локтіонова

Судді С.Ю.Колосовський

О.О.Ямкова