Рішення № 76583976, 04.09.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 243/9833/16-ц

Провадження № 2/520/2834/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О. І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

За участю представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедро» правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені та річних за договором позики,

Встановив,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» в листопаді 2016 року звернулось до Слов’янського міськрайсуду Донецької області з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства 216377 грн, стверджуючи, що відповідач не виконав свої зобов’язання за договором позики №133, що був укладений 15.03.2016 року між ТОВ «Торговий дім «Щедро» і ОСОБА_3

15.08.2017 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області постановив ухвалу про скасування заочного рішення цього суду від 13.12.2016 року у справі за позовом ТОВ «Торговий дім «Щедро» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

До Київського райсуду м.Одеси справа надійшла в вересні 2017 року (за підсудністю).

18.12.2017 року ТОВ «Торговий дім «Щедро» і ТОВ «Щедро» уклали договір №676 про відступлення права вимоги за договором позики №133 від 15.03.2016 року.

12.02.2018 року ТОВ «Щедро» надало до суду клопотання про залучення до участі по справі у якості позивача правонаступника ТОВ «Торговий дім «Щедро», яке було задоволено судом.

Представник позивача (суд розглядав справу в режимі відео конференції) вимоги товариства підтримав і доводив, що за договором позики товариство виконало свої зобов’язання і 15.03.2016 року через касу товариства видало ОСОБА_3 на той час працівнику ТОВ «Торговий дім «Щедро» у позику грошові кошти в сумі 100 000 грн. Термін дії договору сторони визначили до 15.03.2017 року або до дня звільнення позичальника з товариства. Відповідач з товариства звільнився 31.03.2016 року, але позику не повернув, тому товариство звернулось до суду з вимогами стягнути з позичальника суми позики 100 000 грн, пені за прострочення виконання зобов’язання в сумі 114 500 грн, 3% річних від суми позики – 1877 грн., посилаючись на умови договору позики і положення ст.ст.525,526,549,625,1046-1050 ЦК України.

На обґрунтування своїх вимог позивач надав до суду договір позики №133, видатковий касовий ордер від 15.03.2016 року, наказ про прийняття на роботу, наказ про припинення трудового договору.

Відповідач позов не визнав і стверджував, що грошові кошти за договором позики він не отримував, підпис на видатковому касовому ордері вчинено не ним, а іншою особою.

Суд дослідив надані сторонами докази і наведені доводи і дійшов висновку, що позов товариства не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Умовами договору позики №133 визначено (розділ 2) «Позикодавець передає позику Позичальникові протягом 20 банківських днів після підписання Сторонами цього договору. Позика передається шляхом видачі всієї суми готівкою через касу Позикодавця. Позика вважаться переданою Позичальникові в момент видачі готівки через касу».

Таким чином, підтвердженням виконання товариством умов договору позики є фінансові документи про видачу ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 100 000 грн з каси товариства.

Відповідач доводить, що 15.03.2016 року грошові кошти в касі ТОВ «Торговий дім «Щедро» не отримував, підпис на видатковому касовому ордері вчинено не ним, а іншою особою.

За клопотанням відповідача по даній справі суд призначив почеркознавчу експертизу. Повідомленням №17-7156 від 11.06.2018 року ухвала суду повернута без виконання з підстав неможливості виконати експертизу за відсутністю достатньої кількості досліджуваного матеріалу – «10-15 документів, що містять вільні зразки ОСОБА_3 , достовірно виконані ним самим у оригіналах різних документів».

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що особи, від імені яких вчинені підписи на видатковому касовому ордері : касир ОСОБА_4, головний бухгалтер – ОСОБА_5, керівник товариства – ОСОБА_6 – не працюють в ТОВ «Щедро» і забезпечити позивачу їхню явку до судового засідання не є можливим. З огляду на ці пояснення ОСОБА_3 зняв своє клопотання про виклик свідків до суду.

З роздруківки (у паперовому вигляді) телефонної розмови між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 (а.с.125-128) , яка мала місце 22.03.2016 року вбачається, що грошові кошти за договором позики від 15.03.2016 року ОСОБА_3 в касі товариства не отримував.

Окрім того, умовами договору (п.п.4.3,4.4) передбачено право Позикодавця здійснювати відрахування з заробітної плати Позичальника в рахунок погашення позики шляхом утримання частини грошових коштів, призначених в рахунок заробітної плати, в розмірі 8333,33 грн за період з 15.03.2016 року по 15.03.2017 року. У випадку розірвання трудових відносин між Позикодавцем і Позичальником Позичальник зобов’язаний повернути всю суму заборгованості до дня звільнення.

ОСОБА_3 звільнився з ТОВ «ТД «Щедро» 31.03.2016 року. Як вбачається з виписки по картковому рахунку ОСОБА_3 при звільненні відповідачу була нарахована та виплачена заробітна плата на суму 46336,84 грн. Товариство з зазначеної суми не проводило будь-яких відрахувань на виконання умов договору позики.

Відповідно до довідки Департаменту праці та соціальної політики Одеської міськради №5138005519 від 07.07.2016 року ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеною особою і тимчасово проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 корп.А кв.94.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 89 ЦПК України містить такі правила для оцінки доказів:

1. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

2. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

3. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що позивач у даному випадку не надав належних і допустимих доказів виконання своїх зобов’язань за договором позики, а саме, що ТОВ «ТД «Щедро» видало , а ОСОБА_3 отримав грошові кошти в сумі 100 000 грн за договором позики від 15.03.2016 року.

Керуючись ст.ст. 258,263-265,268 ЦПК України, суд

Вирішив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Щедро» правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Щедро» до ОСОБА_3 про стягнення боргу, пені та річних за договором позики залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.

Дата складання повного тексту судового рішення – 14.09.2018 року.

Суддя Калашнікова О. І.