Постанова № 76583373, 19.09.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №479/1093/17 19.09.2018

Провадження №22-ц/784/1266/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 479/1093/17 Категорія 50

Провадження № 22-ц/784/1266/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року, постановлене під головуванням судді Репушевської О.В. в приміщенні суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2017 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому посилалась на те, що з 23.08.1997 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого мають дочку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 18.07.2012 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Дочка досягла повнолітня і продовжує навчання в державному закладі «Південноукраїнський Національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського», є студенткою другого року навчання художньо-графічного факультету, IV рівня акредитації, спеціальності «Трудове навчання та технології», денної форми навчання. Термін навчання з 01.09.2016 року по 31.12.2020 рік. Дочка перебуває на її утриманні. Також зазначила, що їй самій важко забезпечувати дочку найнеобхіднішими предметами одягу та побуту, продуктами харчування, а також нести витрати на проїзд до місця навчання, на проживання, придбання підручників та інших навчальних посібників, на оздоровлення. На підставі того, що відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає дочці в добровільному порядку, позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти в розмірі 500 грн. щомісячно на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка продовжує навчання до закінчення нею навчання, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3

Заочним рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання задоволено. Судом вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 500 грн. щомісячно, починаючи з 04 грудня 2017 року до закінчення навчання дитиною. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та невірним застосування норм матеріального права.

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду із відзивом на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Учасники процесу до судового засідання не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону в цілому відповідає.

Так, судом було встановлено, що сторони мають спільну дитину: доньку - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджено свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1, виданого відділом РАГСу Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області 17 грудня 2002 року. На даний час повнолітня дитина продовжує навчання, є студенткою другого року навчання художньо-графічного факультету Державного закладу «Південноукраїнського Національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського», денної форми навчання, що підтверджується довідкою №296 від 05 березня 2018 року.

Дочка перебуває на утриманні матері ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Кривоозерської селищної ради Кривоозерського району Миколаївської області №9947 від 28 листопада 2017 року.

Той факт, що відповідач на теперішній час офіційно не працевлаштований, на думку суду не може однозначно свідчити про відсутність у нього можливості надавати матеріальну допомогу повнолітній дитині, яка продовжує навчання.

Проаналізувавши дані обставини у справі, а також те, що термін сплати аліментів до повноліття дитини за рішенням суду сплив, проте дочка сторін, яка не досягла 23 років, продовжує навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, врахувавши положення ст. 141, 182, 199, 200 СК України,п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання доньки, яка продовжує навчання є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Висновки суду відповідають обставинам справи та законодавству, зазначеному в тексті рішення суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що позивачка не надала доказів того, що він має можливість надавати допомогу дочці сторін в той час, коли він є непрацевлаштованою особою, та має на утриманні 2 неповнолітніх дітей від іншого шлюбу- ОСОБА_9-ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження та ОСОБА_8- ІНФОРМАЦІЯ_5, не заслуговують на увагу як на підставу для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як правильно зазначив суд в рішенні суду, ст.199 Сімейного Кодексу України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. А згідно положень ст.200 Сімейного Кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, передбачених ст.182 Сімейного Кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та має 2 неповнолітніх дітей ОСОБА_9-ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження та ОСОБА_8- ІНФОРМАЦІЯ_5, які всі зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6. Згідно записів в трудовій книжці відповідача, він звільнився з останнього місця роботи 30 квітня 2016 року за власним бажанням, а відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_5, їй з 11.04.2015р. були припинені виплати допомоги по безробіттю. При цьому, в супереч положенням ч.1 ст. 81 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, відповідачем на підтвердження заперечень проти позову не було надано суду доказів того, що він та його дружина є непрацездатними, що відповідач перебуває чи намагався стати на облік у центрі зайнятості населення з метою його працевлаштування та що йому було в цьому відмовлено. Посилаючись в відзиві на позов на те, що він з сім'єю живе за рахунок матеріальної допомоги з боку батьків, відповідачем не було надано суду доказів спроможності батьків та кого саме з них надавати допомогу, розмір такої допомоги. Тому, враховуючи зазначене, та зважаючи на те, що відповідач, не працюючи офіційно, все ж таки тривалий час утримує свою сім'ю, колегія суддів вважає, що у нього є неофіційний дохід, який він приховує від позивачки та суду і який дає йому можливість утримувати себе та сім'ю. Позивачка посилається на те, що відповідач регулярно їздить на заробітку в Польщу. Доказів на спростування цих стверджень відповідачем суду надано не було.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності та враховуючи положення ст. 182 СК України, яка передбачає, що для визначення матеріального становища платника аліментів враховується не тільки його заробіток за місцем офіційного працевлаштування, а й інші джерела походження коштів, на які він живе, та не доведеність відповідачем джерел утримання себе та своєї сім'ї за рахунок коштів батьків, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач, який є працездатним, має можливість надавати матеріальну допомогу дочці ОСОБА_3 на час її навчання.

Не заслуговують на увагу, як на підставу для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги, що позивачка не надала доказів витрат на утримання дочки сторін та їх розміру, оскільки матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 є студенткою другого року навчання художньо-графічного факультету Державного закладу «Південноукраїнського Національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського», денної форми навчання, що підтверджується довідкою №296 від 05 березня 2018 року. Саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання. Навчання в учбовому закладі потребує витрат на проїзд до місця навчання, на проживання, придбання підручників та інших навчальних посібників. Крім того дитина потребує придбання для неї одягу, взуття та продуктів харчування. Доказів того, що дочка отримує дохід, достатній для забезпечення необхідного мінімуму для навчання та підтримання життєдіяльності на період навчання відповідачем суду надано не було.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни рішення в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 20 вересня 2018 року