Ухвала суду № 76582714, 19.09.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/6766/18

Провадження № 2/461/1417/18

УХВАЛА

19.09.2018 року Галицький районний суд м.Львова в складі:

Головуючого - судді: Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Кахнич С.П.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Галицького районного суду м.Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», третя особа – Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В порядку забезпечення позову позивач просить зупинити стягнення на підставі Виконавчого напису від 17.07.2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909 та заборонити ПАТ «ВіЕс Банк» та приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії щодо стягнення за вказаним виконавчим написом, до набранням рішенням суду законної сили.

Крім того, заявник пропонує застосувати зустрічне забезпечення шляхом встановлення заборони на відчуження рухомого майна, яке визначене Виконавчим написом від 17.07.2018 року, вчиненим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909.

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно ч.3 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як видно з позовної заяви, позивач оспорює виконавчий напис від 17.07.2018 року, вчинений приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909, яким запропоновано звернути стягнення на належне ОСОБА_4 рухоме майно, а саме Н/Причепи, сідлові тягачі.

Крім того, з доданих до заяви про забезпечення позову документів видно, що оспорюваний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_3 та останнім проводяться виконавчі дії щодо його виконання, зокрема відкрито виконавче провадження, проведено опис та арешт майна боржника та в подальшому приватний виконавець може звернути стягнення на майно шляхом реалізації на електронних торгах через ДП «СЕТАМ».

Нормою статті 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.1997 р., закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Нормами ч.ч.1.2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.

Також, ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Тобто, ОСОБА_1 змушений буде також нести додаткові витрати на оплату основної винагороди приватного виконавця.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до частково задоволення, а саме в частині зупинення стягнення на підставі виконавчого напису та заборони ПАТ «ВіЕс Банк» вчиняти дії щодо стягнення, оскільки продовження вчинення дій на виконання оспорюваного виконавчого може призвести до порушення прав позивача, зокрема права власності на рухоме майно, а тому невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та для відновлення прав, свобод та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль.

Щодо вимоги про заборону приватному виконавцю ОСОБА_3 вчиняти дії щодо стягнення, то дана вимога задоволенню не підлягає, так як останній не є стороною у даній справі. Більше того, зупинення стягнення на підставі виконавчого напису унеможливлює вчинення приватним виконавцем дій щодо здійснення такого стягнення.

Крім того, з метою забезпечення дотримання прав та інтересів стягувача у виконавчому провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису, суд вважає за необхідне застосувати зустрічне забезпечення шляхом встановлення заборони на відчуження рухомого майна, яке визначене Виконавчим написом від 17.07.2018 року, вчиненим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909.

Суд вважає, що заходи забезпечення позову та зустрічного забезпечення є співрозмірними із заявленими позовними вимогами, а тому приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 151-154 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Заяву задоволити частково.

Зупинити стягнення на підставі Виконавчого напису від 17.07.2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909 та заборонити ПАТ «ВіЕс Банк» вчиняти будь-які дії щодо стягнення за вказаним виконавчим написом, до набранням рішенням суду законної сили.

В порядку зустрічного забезпечення заборонити ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження рухомого майна, яке визначене Виконавчим написом від 17.07.2018 року, вчиненим приватним нотаріусом ЛМНО ОСОБА_2, що зареєстрований в реєстрі за №1909.

В решті вимог заяви відмовити.

Копію ухвали направити для відома та виконання в ОСОБА_1, ПАТ «ВіЕс Банк», приватному нотаріусу ЛМНО ОСОБА_2, приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області ОСОБА_3

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.354 ЦПК України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий: Стрельбицький В.В.