Постанова № 76582464, 18.09.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/372/18 Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/3243/18 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 19 18.09.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лівінського С.В., Олійника В.І.з участю секретаряНемудрої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» про розірвання договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого зазначив, що між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_5 25.10.2010 р. укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, за умовами якого відповідач продає, а позивач купує майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно із ст. 1.3. даного договору є квартира АДРЕСА_1. Відповідно до ст. ст. 4.1., 4.2. даного договору вартість майнових прав, що передаються, складає 211000 грн., в тому числі податок на додану вартість, яка мала бути сплачена позивачем в термін до 25 жовтня 2010 року.

За умовами договору (ст. ст. 3.1, 3.2) майнові права на об'єкт нерухомості передаються відповідачем позивачу шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав, який підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення позивачем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва (будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від відповідача до позивача після підписання Акту, для підписання якого та отримання інших документів позивач має з'явитися до продавця на протязі 5 календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від відповідача.

Відповідно до ст. 3.7. договору сторони домовились, що одночасно з підписанням Акту відповідач надає позивачу документи, необхідні позивачу для оформлення права власності на об'єкт нерухомості: завірену своєю печаткою копію акту вводу в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, та технічний паспорт БТІ на об'єкт нерухомості.

На виконання вищевказаних умов договору позивач сплатив відповідачу зазначену у договорі вартість майнових прав у повному розмірі. Однак відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх зобов'язань щодо передачі документів, необхідних позивачу для подальшої реєстрації в установленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості.

Порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р № 1/394 ИП щодо передачі позивачу документів, необхідних для реєстрації у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, що підтверджено судовим рішенням, яке набуло законної сили, є істотним порушенням даного договору. При цьому відповідач не був позбавлений можливості виконати умови договору, які визначали його зобов'язання, але цього не зробив, внаслідок чого позивач був змушений звертатися за захистом своїх прав до суду.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010р позивач не лише був позбавлений можливості належним чином оформити право власності на об'єкт нерухомості за відсутності необхідних документів, а взагалі втратив можливість отримати у майбутньому право власності на цей об'єкт, оскільки він перебуває у власності інших осіб.

Вважає, що у даному випадку має місце істотне порушення договору від 25.10.2010 р, укладеного між сторонами, оскільки таке порушення не лише призвело до заподіяння позивачу значної матеріальної шкоди, але й призвело до неможливості досягнути ті цілі, задля досягнення яких укладався цей договір.

Так, позивач, сплативши у повному обсязі визначену у договорі суму у розмірі 211000 грн., у дійсності не отримав те, на що розраховував при укладенні договору, а саме - право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. При цьому навіть за умови припущення щодо можливого виконання відповідачем передбачених умовами договору зобов'язань позивач вже не зможе використати результати цього договору так, як це було передбачено його умовами.

Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, що призвело до істотного порушення договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р, позивачу завдано збитки у розмірі 211000 грн. Ця сума становить ті реальні витрати, які позивач вже фактично зробив, очікуючи набути право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. Проте внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виразилася у порушенні останнім умов договору від 25.10.2010, позивач у дійсності не отримав таке право.

Крім того, статтею 10.4 договору купівлі - продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 передбачено, що у випадку виникнення труднощів та/або неможливості оформлення (визнання, передачі) права власності за позивачем на об'єкт нерухомості за цим договором, (в т.ч., але не виключно) з причин неможливості реєстрації права власності на підставі цього договору, за його першою ж вимогою TOB «АВЕРС-СІТІ», на виконання своїх зобов'язань за цим договором, в строк, що не перевищує 7 днів, зобов'язується укласти окремий правочин ( в т.ч. нотаріальний), за яким можливо буде зареєструвати (визнати, переоформити) право власності на цей об'єкт за позивачем. Цією ж статтею передбачено, що при укладенні сторонами такого правочину відповідач не може вимагати від позивача будь-яких доплат компенсацій тощо за об'єкт нерухомості. У випадку відмови (бездіяльності) відповідача від (стосовно) укладення описаного в даному пункті правочину, він зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за цим договором.

Відповідно до вищевказаних положень договору позивач, після отримання відмови державного реєстратора у реєстрації права власності з причини наявності іншого власника, що згідно зі ст. 10.4 договору є свідченням неможливості оформити право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, звернувся до відповідача з листом від 24.11.2017 з вимогою виконати приписи ст. 10.4 вищеназваного договору від 25.10.2010. Але у наданій ТОВ «АВЕРС-СІТІ» відповіді від 08.12.2017 №3/08-12-2017 не вказано жодної пропозиції з приводу виконання положень ст. 10.4 договору від 25.10.2010, що розцінюється як бездіяльність щодо виконання передбачених цим договором зобов'язань та передбачає застосування встановленої ним відповідальності за це.

Позивач просив розірвати договір купівлі - продажу майнових прав № 1/394 ИП, укладений 25.10.2010 між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_5Стягнути з ТОВ «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_5 збитки у розмірі 211000 грн. Стягнути з ТОВ «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_5 штраф у розмірі 211000 грн. та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, укладений 25.10.2010р між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_5.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_5 збитки у розмірі 211000 грн. та штраф у розмірі 211000 грн.

Стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» на користь ОСОБА_5 судові витрати 4 924 гр 80 коп.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач ТзОВ «Аверс-Сіті» подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

При цьому зазначає, що місцевий суд помилково стверджував про те, що ОСОБА_5 виконав зобов'язання за умовами договору купівлі-продажу майнових прав на підставі довідки ТОВ «Аверс-Сіті» № б/н від 29.10.2010, оскільки довідка не є бухгалтерським документом в розумінні ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вказує, що судом не надано оцінки довідці ПАТ «Сбербанк» № 861/5/50-5 від 08.06.2017 року, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_5 не здійснював сплату грошових коштів за договором купівлі-продажу майнових прав № 1/394 _ИП від 25.10.2010, що є належним і допустимим доказом у справі.

Вважає, що рішення Апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 року не може вважатися таким, у якому встановлені факти, які мають преюдиційне значення, на виконання вимог якого не було надано виконавчий лист та не було пред'явлено його до виконання у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Місцевий суд здійснив безпідставне стягнення збитків за договором купівлі-продажу майнових прав. У TOB «Аверс-Сіті» відсутня протиправна поведінка, адже починаючи з 03.03.2016 року постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Башіловим Валентином Олександровичем було накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно відповідача, тобто у скаржника була відсутня процесуальна можливість підписати акт-приймання передачі майнових прав або укласти інший договір, який би став підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_5

Звертає увагу суду на те, що до цього часу обтяження на все майно, яке накладене в рамках виконавчого провадження № 50162314 є не знятим, що підтверджується витягом з інформаційної довідки № 123022243 з Державного реєстру речових прав на нерухоме маймо від 07.05.2018 року.

Отже, наявність на момент розгляду державним реєстратором заяви про державну реєстрацію прав відомостей про обтяження нерухомого майна виключає можливість вчинення щодо такого майна дій, пов'язаних з державною реєстрацією зміни або припинення речових прав.

Крім того, наголошує, що у даному випадку у справі № 367/372/17 йде мова про розірвання договору та стягнення авансового платежу, згідно з Договором купівлі-продажу майнових прав у зв'язку з тим, що збитки - це доходи або втрати, які виникли внаслідок порушення прав, а авансовий платіж - це платіж, згідно якому Покупець передає Продавцю грошові суми або майнові блага за товар.

Також, невірно застосовано вимоги ст. 256, 258 ЦК України, оскільки предметом даного спору є розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 року, стягнення збитків та штрафу за вищезазначеним договором.

Отже, суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку, що строк позовної давності у даному випадку слід відраховувати від 17.11.2017 року, адже право на пред'явлення позову у ОСОБА_5 мало місце через 120 робочих днів з моменту введення в експлуатацію будинку, який передбачений п. 3.2 Договору, тобто з 24.02.2012 року, а тому позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.

Також, зазначає про те, що місцевий суд неправильно застосував ст. 258 ЦК України, адже для стягнення штрафу встановлений однорічний строк позовної давності, а тому виходячи зі змісту ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, вважає, суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання договору та стягнення збитків, адже такий спосіб захисту не може бути використаний, з огляду на правову позицію Верховного Суду України.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

У відзиві позивач ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення залишити без змін.

При цьому, зазначає, що висновок суду про виконання позивачем усіх своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010 ґрунтується не лише на довідці TOB «Аверс-Сіті» №б/н від 29.10.2010, яку він вважає неналежним доказом.

Зазначеного висновку суд дійшов з урахуванням обставин, встановлених під час розгляду судами інших справ, що розглядалися за участю тих самих сторін - ТОВ «Аверс-Сіті» та ОСОБА_5, предметом дослідження яких була, поряд з іншими доказами, - і довідка ТОВ «Аверс-Сіті» №б/н від 29.10.2010. За результатами вирішення цих спорів ухвалені рішення, які набули законної сили.

Так, під час розгляду справ за позовами ОСОБА_5 до ТОВ «Аверс-Сіті» № 367/791/15-ц про визнання права власності та № 367/6097/16-ц про зобов'язання вчинити дії було беззаперечно встановлено, що позивач - ОСОБА_5 свої зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 виконав у повному обсязі (зокрема, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.12.2015 у справі № 367/791/15- ц, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24.02.2016 у справі № 367/791/15-ц, рішення апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 367/6097/16-ц).

Також, у ході розгляду справи № 367/6097/16-ц про зобов'язання вчинити дії рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017, яке набуло чинності, не оскаржувалось та не скасовано, був встановлений факт порушення відповідачем - ТОВ «Аверс-Сіті» своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010.

Вважає, що вказані судові рішення підтверджують обґрунтованість вимог позивача за позовом, і тому обставини встановлені цими рішеннями не потребують доказування при розгляді даної справи.

Також, вважає обґрунтованим висновок місцевого суду про виконання позивачем своїх зобов'язань у повному обсязі на підставі усіх наявних у справі доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, зокрема, судових рішень у вищевказаних цивільних справах, у яких цей факт встановлений та не спростований ТОВ «Аверс-Сіті», довідки ТОВ «Аверс-Сіті» №б/н від 29.10.2010 про сплату 211000 грн. за договором від 25.10.2010, договору про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якому ТОВ «Аверс-Сіті» підтверджує відсутність претензій щодо сплати позивачем коштів у сумі 211000 грн.

Доказів того, що обставини даної цивільної справи є іншими, ніж у вищевказаній справі № 367/6097/16-ц, у якій апеляційним судом Київської

області ухвалено рішення від 25.04.2017, відповідачем не надано. Натомість,

ці цивільні справи пов'язані із обставинами виконання одного й того ж

договору від 25.10.2010 та стосуються тих самих прав та обов'язків сторін,

що його уклали - ОСОБА_5 та ТОВ «Аверс-Сіті».

Скаржник вказує на безпідставне стягнення судом першої інстанції збитків у зв'язку з відсутністю протиправної поведінки в діях відповідача - ТОВ «Аверс-Сіті». Зазначені доводи ґрунтуються на неможливості відповідача виконати свої зобов'язання за договором від 25.10.2010 у зв'язку з накладенням на підставі постанови державного виконавця від 03.03.2016 арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ «Аверс-Сіті» та наявністю у зв'язку з цим обтяжень прав на нерухоме майно.

Однак, вказані доводи жодним чином не свідчать про відсутність протиправної поведінки з боку ТОВ «Аверс-Сіті» у правовідносинах, які виникли між сторонами у зв'язку з укладенням оспорюваного у цій справі договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомості, оскільки предметом цього договору була не нерухомість, а виключно майнові права на неї.

Натомість, саме внаслідок протиправної поведінки ТОВ «Аверс-Сіті», яка виразилася у невиконанні ним своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010,

позивач був вимушений неодноразово звертатися за захистом своїх порушених

прав до суду. Зокрема, факт протиправної поведінки відповідача доведений

судовим рішенням у цивільній справі № 367/6097/16-ц про зобов'язання

вчинити дії, яким підтверджено невиконання ним своїх зобов'язань, а його вина

у заподіянні збитків підтверджується також і тим, що позивач був вимушений у

судовому порядку захищати свої порушені права.

Також, не обґрунтованими є доводи скарги щодо виходу суду першої інстанції за межі заявлених вимог у зв'язку з відсутністю посилання на ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 175 ЦПК України однією із обов'язкових вимог до позову є викладення в ньому способу або способів захисту прав чи інтересів, передбачених законом або договором, або інший спосіб чи способи захисту прав та інтересів, які не суперечать закону і які позивач просить суд визначити у рішенні.

У позові, як підстава для визначення способу захисту збитків вказано приписи ст. 611, ч. 2 ст. 651 та ст. 653 ЦК України, якими передбачено у разі невиконання стороною зобов'язань застосовувати такі способи захисту як розірвання договору у разі його істотного порушення другою стороною та стягнення у зв'язку з цим збитків.

Також, позивачем зазначено, що стягненню підлягають збитки у вигляді реальних витрат, які він вже фактично зробив, очікуючи набути право на отримання права власності на об'єкт нерухомості, оскільки у повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати визначеної у договорі суми у розмірі 211000 грн.

Проте, внаслідок протиправної поведінки відповідача, яка виразилася у порушенні останнім умов договору від 25.10.2010, позивач у дійсності таке право не отримав.

Саме у такий спосіб позивач просив суд здійснити захист його порушених прав, що й було зроблено судом. А тому безпідставними є доводи скаржника про стягнення нібито авансових платежів за рішенням суду. Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення виключно в межах заявлених вимог.

Рішенням державного реєстратора від 17.11.2017 позивачу було відмовлено у реєстрації за ним права власності на об'єкт нерухомості за: договором купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2017, оскільки це майно вже зареєстровано на праві власності за іншою особою.

Доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення штрафу, також, вважає безпідставними.

Позивач направив відповідачу 24.11.2017 лист з вимогою виконати приписи ст. 10.4 договору від 25.10.2010. Але у наданій ТОВ «АВЕРС-СІТІ» відповіді від 08.12.2017 №3/08-12-2017 не вказано жодної пропозиції з приводу виконання положень ст. 10.4 договору від 25.10.2010, що розцінюється як бездіяльність щодо виконання передбачених цим договором зобов'язань та передбачає застосування встановленої ним відповідальності за це.

У зв'язку з цим вважає, що строк для стягнення штрафу почав свій

перебіг з 09.12.2017 та позивачем його не пропущено.

Відповідно до 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. За положеннями ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АВЕРС-СІТІ» та позивачем по справі 25.10.2010р був укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, за умовами якого відповідач зобов»язався продати, а позивач купити майнові права на об'єкт нерухомості, яким згідно із ст. 1.3. даного договору є квартира АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. ст. 4.1., 4.2. даного договору вартість майнових прав, що передаються, складає 211 тис. грн., в тому числі податок на додану вартість, яка мала бути сплачена позивачем в термін до 25 жовтня 2010 року.

За умовами договору (ст. ст. 3.1, 3.2) майнові права на об'єкт нерухомості передаються відповідачем позивачу шляхом підписання Акту прийому-передачі майнових прав , який підписується сторонами не пізніше 120 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення позивачем оплати 100% вартості майнових прав, введення відповідної частини об'єкту капітального будівництва (будівлі, корпусу, секції будівлі, секції корпусу та таке інше), складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить від відповідача до позивача після підписання Акту, для підписання якого та отримання інших документів позивач має з'явитися до продавця на протязі 5 календарних днів з моменту отримання позивачем відповідного повідомлення від відповідача.

Відповідно до ст. 3.7. договору сторони домовились, що одночасно з підписанням Акту відповідач надає позивачу документи, необхідні позивачу для оформлення права власності на об'єкт нерухомості: завірену своєю печаткою копію акту вводу в експлуатацію відповідної частини об'єкту капітального будівництва, складовою та невід'ємною частиною якої є об'єкт нерухомості, та технічний паспорт БТІ на об'єкт нерухомості.

У судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання вищевказаних умов договору сплатив відповідачу зазначену у договорі вартість майнових прав у повному розмірі.

Даний факт підтверджується рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 22-ц/780/2214/17 за позовом ОСОБА_5до ТОВ «АВЕРС-СІТІ» про зобов'язання вчинити дії ,згідно якого було встановлено, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1/394 ИП, укладений 25.10.2010 між позивачем та ТОВ «АВЕРС-СІТІ», недійсним не визнаний та є чинним, тому є обов'язковим до виконання. Судом встановлено, що позивач свої обов'язки згідно умов вказаного договору виконав належним чином, повністю сплативши вартість об'єкту будівництва та вчинивши дії, спрямовані на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об'єкт завершеного будівництва. Даний факт також підтверджується у судовому засіданні довідкою від 29.10.2010р виданою директором ТОВ «АВЕРС СІТІ» Бур»яном О.М,з приводу того,що у позивача відсутня заборгованість за договором купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р.(а.с.15).Посилання представника відповідача на ті обставини,що позивач не надав до суду доказів сплати повної вартості майнових прав згідно договору,суд не приймає до уваги,поскільки даний факт підтверджується вказаною довідкою,яка у передбаченому порядку відповідачем не спростована.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 у справі № 22-ц/780/2214/17 за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «АВЕРС-СІТІ» про зобов'язання вчинити дії, було зобов'язано ТОВ «АВЕРС-СІТІ» не чинити перешкоди позивачу у реєстрації квартири АДРЕСА_1, а саме надати позивачу технічний паспорт на квартиру та інші документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартири згідно з переліком, встановленим постановою КМУ від 22.06.2011 № 703 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».Наведені обставини справи підтверджуються копією вказаного рішення суду (а.с. 16-20).

Як вбачається із Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 21), 05.05.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017 за іншою особою ОСОБА_8

Рішенням державного реєстратора № 38202884 від 17.11.2017 позивачу було відмовлено у реєстрації на ним права власності на об'єкт нерухомості за договором від 25.10.2010, оскільки він вже зареєстрований за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу. (а.с.22).

24.11.2017р позивач звернувся до відповідача із вимогою виконати вимоги п 10.4 договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010р,однак листом від 08.12.2017р відповідач відмовив позивачу у вказаній вимозі.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав від 25.10.2010 № 1/394 ИП щодо передачі позивачу документів, необхідних для реєстрації у встановленому законом порядку права власності на об'єкт нерухомості, є істотним порушенням даного договору. Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.10.2010 позивач не лише був позбавлений можливості належним чином оформити право власності на об'єкт нерухомості за відсутності необхідних документів, а взагалі втратив можливість отримати у майбутньому право власності на цей об'єкт, оскільки він перебуває у власності інших осіб.

При цьому, суд першої інстанції керувався ст.ст. 526,610,611,651,652,653 ЦК України, та вважав наявним істотне порушення договору від 25.10.2010, укладеного між сторонами, оскільки таке порушення призвело до неможливості досягнути ті цілі, задля досягнення яких укладався цей договір і тому дійшов висновку про задовольення вимоги позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 1/394_ИП, укладеного 25.10.2010р між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕРС-СІТІ» та ОСОБА_5. Оскільки такі вимоги є повністю доведеними та обґрунтованими належними та допустимими доказами.

Поряд з цим, суд першої інстанції ухвалюючи рішення виходив з того, що позивач, сплативши у повному обсязі визначену у договорі суму у розмірі 211000 грн., у дійсності не отримав те, на що розраховував при укладенні договору, а саме - право на отримання права власності на об'єкт нерухомості. У зв»язку з чим суд вважав, що позивачу було спричинено збитки, які підлягають до відшкодування з боку відповідача у повному розмірі.

Крім того, суд першої інстанції врахував, що ст. 10.4 договору купівлі - продажу майнових прав № 1/394_ИП від 25.10.2010 передбачено, що у випадку виникнення труднощів та/або неможливості оформлення (визнання, передачі) права власності за позивачем на об'єкт нерухомості за цим договором, (в т.ч., але не виключно) з причин неможливості реєстрації права власності на підставі цього договору, за його першою ж вимогою TOB «АВЕРС-СІТІ», на виконання своїх зобов'язань за цим договором, в строк, що не перевищує 7 днів, зобов'язується укласти окремий правочин (в т.ч. нотаріальний), за яким можливо буде зареєструвати (визнати, переоформити) право власності на цей об'єкт за позивачем. Цією ж статтею передбачено, що при укладенні сторонами такого правочину відповідач не може вимагати від позивача будь-яких доплат компенсацій тощо за об'єкт нерухомості. У випадку відмови (бездіяльності) відповідача від (стосовно) укладення описаного в даному пункті правочину, він зобов'язується сплатити на користь позивача штраф у розмірі вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за цим договором.

Також, суд першої інстанції врахував, що позивач відповідно до вищевказаних положень договору, після отримання відмови державного реєстратора у реєстрації права власності з причини наявності іншого власника, що згідно зі ст. 10.4 договору є свідченням неможливості оформити право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, звернувся до відповідача з листом від 24.11.2017 з вимогою виконати приписи ст. 10.4 вищеназваного договору від 25.10.2010. Однак, відповідач дані вимоги позивача не виконав, а тому є всі підстави для стягнення на користь позивача штрафу у розмірі 211000 грн., передбаченого умовами договору.

Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні було встановлено, що 15.11.2017р позивач звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 і рішенням від 17.11.2017р позивачу було відмовлено, оскільки право власності на вказану квартиру було зареєстровано на іншу особу 05.05.2017р на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017р. Суд вважав, що саме з 17.11.2017р для позивача почався перебіг строку позовної давності, оскільки саме з цього моменту позивачу стало відомо про порушення його права. Позов до суду позивач подав 16.01.2018р, при цьому не пропустивши строк, передбачений ст. 257 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції викладені в рішенні, на думку колегії суддів, відповідають вимогам закону та обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України, до яких, зокрема, відносяться розірвання договору, відшкодування збитків, стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.ч. 3,4,5 ст. 653 ЦК України «У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

У постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 зазначено, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, необхідно встановити як наявність істотного порушення договору, так і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримувати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України № 6-158цс12 від 20.02.2013р зазначено, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Разом з тим згідно із ч ч. 4, 5 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що виконане за договором до його зміни чи розірвання поверненню не підлягає, якщо інше не встановлено договором або законом.»

Відповідно до правових позицій,викладених у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013р по справі № 6-75 цс13 « Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.»

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обгрунтоване рішення про задоволення позову.

При цьому, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо належно обраного позивачем способу захисту, обґрунтованості та доведеності позовних вимог належними та допустими доказами, безпідставності заяви відповідача про застосування строків позовної давності є цілком вірними, відповідають встановленим судом обставинам справи та повністю ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то вони колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, про відсутність доказів виконання зобов'язання позивачем за умовами договору купівлі-продажу майнових прав, неналежності та недопустимості, як доказу, рішення Апеляційного суду Київської області від 25.04.2017 року, відсутність протиправної поведінки відповідача щодо невиконання умов договору, невірність обрання позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, а, також, безпідставність незастосування судом строків позовної давності на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-Сіті» залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: В.І. Олійник

С.В. Лівінський