Ухвала суду № 76582428, 14.09.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1453/17 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.

Провадження № 11-кп/783/71/18 Доповідач: Гуцал І. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого-судді Гуцала І.П.

суддів Березюка О.Г., Михалюка В.О.,

з участю секретаря Стойка Р.З.,

розглянувши матеріали кримінального провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч.2 ст. 286 КК України,

з участю прокурора Яворського С.М.,

обвинуваченої ОСОБА_1

та її захисника адвоката ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

та його представника адвоката ОСОБА_4,

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року,

в с т а н о в и л а :

вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено її покарання у виді трьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання.

Цивільний позов задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_3 21 857,16 грн. у відшкодування майнової шкоди та 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 не обирався.

ОСОБА_1 визнана винною у тому, що 30 листопада 2016 року, приблизно о 17 год., керуючи трамваєм марки КТ 440 №1153 та рухаючись по трамвайних коліях проїзної частини дороги вул. Б. Хмельницького в напрямку до вул. Жовківської в м. Львові, біля будинку № 99, порушила чинні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 136 від 06 березня 2013 року), а саме: п.1.5, п.1.10 Розділу 1 (в частині значення термінів «пішохідний перехід», «небезпека для руху»), п.п. «б» і «д» п. 2.3 Розділу 2, п.12.3 Розділу 12 та п.18.1 Розділу 18, що проявилось у тому, що вона, будучи неуважною, не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, створила загрозу безпеці дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху, не вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, по якому в цей час переходив проїзну частину дороги справа на ліво відносно напрямку руху транспортного засобу пішохід ОСОБА_3, не зупинилась, щоб дати дорогу пішоходу, для якого могла бути створена небезпека, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода ОСОБА_3

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді гострої епідуральної гематоми потиличної ділянки справа, забою головного мозку, перелому потиличної кістки справа, підапоневротичної гематоми потиличної ділянки голови справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 526/2016 від 14.12.2016 року, відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 просить вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції. Вважає оскаржуваний вирок незаконним та необґрунтованим з підстав однобічності та неповноти досудового слідства, неповноти судового слідства (сумнівної експертизи та відсутності прямих доказів), невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Вказує на істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що резолютивна частина вироку не відповідає проголошеному тексту вироку. При проголошенні вироку суд першої інстанції вирішив питання про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» за заявою обвинуваченої, проте в тексті рішення це не відображено, що, на думку апелянта, є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду справи в суді першої інстанції.

Представник цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ЛКП «Львівелектротранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції повинен був з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зазначає, що невідомо, на підставі яких доказів суд визначив глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації.

Також вказує, що при винесенні вироку судом не було враховано те, що водій трамвая не мав фізичної змоги уникнути зіткнення з потерпілим, оскільки гальмівний шлях трамвая, передбачений Правилами експлуатації тролейбуса і трамвая.

Суд першої інстанції не встановив фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, а поклався на хибний висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 895 від 24 лютого 2017 року, як на головний доказ у справі, проігнорувавши те, що він суперечить іншому висновку судової автотехнічної експертизи № 486 від 15 лютого 2017 року, а також діючим нормам ПЕТТ та інших документів.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційних скарг, виступ прокурора на заперечення доводів апеляційних скарг, пояснення потерпілого ОСОБА_3 та його представника – адвоката ОСОБА_4 на заперечення доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вирок суду підлягає скасуванню із-за істотних порушень норм КПК України.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Перевірені матеріали кримінального провадження та вирок суду свідчать про те, що судом не дотримано вимог вказаної норми закону.

Так, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.

Крім того, в суді першої інстанції обвинувачена ОСОБА_1 подала заяву про звільнення її від відбування призначеного судом покарання відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Проте, із звукозапису судового засідання від 28 листопада 2017 року вбачається, що при проголошенні тексту судового рішення у резолютивній частині вироку суд фактично викладає прийняття рішення щодо звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», а також вирішує питання щодо процесуальних витрат, а саме стягнення з ОСОБА_1 7 266 грн. витрат за проведення судових експертиз, проте такий текст не відповідає письмовому тексту рішення, приєднаному до матеріалів провадження (а.с. 181-183 т.1).

Крім того, зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що суд першої інстанції в порушення вимог ч.3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині вироку не зазначає і мотиви звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного за даним вироком покарання.

Ураховуючи вищенаведене, колегією суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 374 КПК України.

Під час ухвалення вироку суд першої інстанції не врахував і роз'яснення пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами і доповненнями, де вказано, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю.

Зважаючи на те, що наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обгрунтованості і праведливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

На вказані недоліки судового рішення слушно посилається і адвокат ОСОБА_2 у своїх апеляційних доводах, як на істотні порушення норм ст. 374 КПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 409 КПК ст. 409 КПК України підставами для скасування вироку суду при розгляді справи в апеляційному суді є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до статті 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Таким чином, суд при ухваленні обвинувального вироку допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, які стосуються порушення законних прав і інтересів обвинуваченої, і вплинули на постановлення законного, обґрунтованого та справедливого рішення.

При новому розгляді кримінального провадження слід усунути виявлені порушення кримінального процесуального закону, викладені в мотивувальній частині ухвали.

Оскільки вирок скасовується з наведених підстав, а провадження направляється на новий судовий розгляд, тому решта доводів апеляційної скарги колегією суддів по суті не вирішуються.

Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути допущені порушення, вжити заходів до повного, всебічного дослідження обставин кримінального провадження, перевірити доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2, а також доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_5 в частині, що стосується задоволення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, дати належну оцінку зібраним доказам, в залежності від чого ухвалити законне і обґрунтоване рішення з викладенням у ньому аналізу доказів, докладних мотивів його прийняття.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

апеляційні скарги захисника обвинуваченої ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 та представника цивільного відповідача ЛКП «Львівелектротранс» ОСОБА_5 задоволити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд справи в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Судді:

ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8