Вирок № 76582416, 20.09.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2794/18

Номер провадження1-кп/473/304/2018

ЄРДР № 12018150000000179.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України.

ВИРОК

іменем України

"20" вересня 2018 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е., за участю секретаря Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, працює водієм ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр», сімейний стан одружений, має на утриманні трьох дітей, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 не судимого,

в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України

Учасники судового провадження:

прокурор Кравченко К.І.,

потерпіла ОСОБА_2,

захисник адвокат Ліпатов С.В.,

обвинувачений ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

10 червня 2018 року біля 08 годин 55 хвилин обвинувачений водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем моделі «DAF - XF 105.450» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом моделі «Langendorf» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухався по лівій смузі руху сухої асфальтованої проїжджої частини вулиці Київська з боку вулиці Чубчика у напрямку вулиці Одеська в місті Вознесенську Миколаївської області. При наближенні до перехрестя вулиць Київської та Челюскінців в центральній частині міста Вознесенська Миколаївської області обвинувачений водій ОСОБА_1 здійснив зупинку керованого ним транспортного засобу перед нерегульованим пішохідним переходом, по якому проїжджу частину вулиці Київська перетинали пішоходи.

В порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України, обвинувачений водій ОСОБА_1 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перед початком руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, відновив рух автомобіля, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_4, яка переходила проїжджу частину вулиці Київська по нерегульованому пішохідному переходу проїжджої частини відповідного напрямку руху, хоча мав об'єктивну можливість завчасно бачити пішохода на шляху свого руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці дорожньої транспортної пригоди.

Дана дорожня транспортна пригода сталася внаслідок злочинного порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 18.2 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, які настали.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1.

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення даного злочину при викладених вище обставинах. Також він зазначив, що потерпілій ОСОБА_2, яка є найближчою родичкою загиблої ОСОБА_4, ним повністю відшкодована завдана матеріальна та моральна шкода, розмір якої був визначений потерпілою ОСОБА_2, і яка була заподіяна внаслідок вчинення ним даного кримінального правопорушення.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Підстав для сумнівів в показаннях обвинуваченого ОСОБА_1 у суда немає, так як дані показання суд знаходить достовірними та логічними.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_1.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_1.

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої.

Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1

Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття, повне добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_1, суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує скоєння ним злочину з необережності, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину. Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_1, його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси.

Крім того суд враховує стать та вік обвинуваченого ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, є професійним водієм, із загальним водійським стажем 25 років, за час роботи на автопідприємствах аварій та порушень правил дорожнього руху не допускав, він є не судимим, має на утриманні трьох дітей, із яких донька ОСОБА_5 є інвалідом другої групи з дитинства, а син ОСОБА_6 є неповнолітнім. /а.к.п. 37 - 73/.

З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, суд приходить до висновку, що повинно бути призначено основне покарання в виді позбавлення волі в межах передбачених санкцією ч.2 ст.286 КК України, без призначення додаткового виду покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, яке не є обов'язковим за санкцією ч.2 ст.286 КК України, так як обвинувачений ОСОБА_1 є єдиним годувальником в родині, у якій його дружина є домогосподаркою, і на утриманні у яких знаходяться троє дітей. Суд враховує обставину, що наявність права керування транспортними засобами для обвинуваченого ОСОБА_1 є єдиним способом заробітку та утримування своєї сім'ї. У разі позбавлення обвинуваченого ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами на певний строк, його сім'я залишається без джерел існування.

Крім того, суд приходить до висновку, враховуючи всі обставини кримінального провадження, а саме тяжкість вчиненого злочину обвинуваченим ОСОБА_1, який є тяжким, але не умисним злочином, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого та позиції потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні вважала можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без реального відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75 - 78 КК України, та без призначення йому додаткового покарання в виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк, при наявності клопотання трудового колективу ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр», а також висновку досудової доповіді органу пробації відносно обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до якого орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75 - 78 КК України. /а.к.п. 38 - 40, 66 - 68, 74 - 76/

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд виходить із змісту ст. ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог, викладених в п.1 та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України. /а.к.п. 32, 33, 34/.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. /а.к.п. 5/.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання в виді 03 /трьох/ років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_1 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 01 /один/ рік, зобов`язавши обвинуваченого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази за кримінальним провадженням: транспортний засіб - автомобіль моделі «DAF - XF 105.450» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом моделі «Langendorf» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, на які відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2018 року /справа №490/4785/18, провадження №1-кс/490/4003/2018/ накладено арешт - залишити у користуванні власника цих транспортних засобів - ПрАТ «Микитівський гранітний кар'єр». /а.к.п. 33 - 34/.

Ухвалу слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 02 липня 2018 року /справа №490/4785/18, провадження №1-кс/490/4003/2018/ про накладення арешту на транспортні засоби: автомобіль моделі «DAF - XF 105.450» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, з напівпричепом моделі «Langendorf» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 - скасувати. /а.к.п. 32/.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави в особі Вознесенського УК, р/р 31117106014007, код отримувача ЄДРПОУ: 38037770, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, МФО банку: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081100: - 3718 /три тисячі сімсот вісімнадцять/ гривень за проведення судових транспортно - трасологічних та автотехнічних експертиз. /а.к.п. 5/

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: /підпис/ О. Е. Дробинський