Рішення № 76578205, 07.09.2018, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/1861/17

провадження № 2/179/96/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2018 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Рибалко О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. до ОСОБА_2, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору в сумі 1485144,06 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 22 червня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» назву змінено на ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 8/2007/840-К/854АП, згідно умов якого - банк надав відповідачеві кредит у сумі 19 431,68 доларів США.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 (десяти) років.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує.

Станом на 19.11.2015 року за відповідачем наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 40 815,96 доларів США та 509 088,13 грн. неустойки, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 19 870,38 доларів США;

- заборгованість по процентам - 20 945,58 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 462 620,02 грн.;

- штраф за порушення умов договору - 46 468,11 грн.

Позивач зазначає, що стягнення заборгованості в іноземній валюті не суперечить законодавству, оскільки саме іноземна валюта надавалась за договором та банк генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій.

Позивач зазначає, що на даний час кредитна заборгованість відповідачем не погашена, тому змушений звертатися до суду та вимагає від відповідача сплатити заборгованість по кредитному договору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду заяву, в якій прохав розглянути справу без його участі, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представником відповідача до суду надано заяву, в якій вона прохає розглянути справу без їхньої участі. До суду було надано відзив на позовну заяву, де представник відповідача посилається на те, що ПАТ КБ «Надра» не надано до суду документів (ліцензії), які надавали б право банку використовувати іноземну валюту для видачі кредиту. Представник відповідача зазначає, що позивач неправомірно прохає стягнути з відповідача пеню та штраф, оскільки одночасне застосування одного виду цивільно-правової відповідальності суперечить положенню ст. 61 Конституції України. Крім того, представник відповідача зазначає, що розрахунок заборгованості складений ПАТ КБ «Надра» є одностороннім, відповідачеві не надано інформацію стосовно кредиту та не попереджено про валютні ризики.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У судовому засіданні встановлено, що 22.06.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно умов якого - позивач надав відповідачеві кредит у сумі 19 431,68 доларів США (а. с. 13-20).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 19.11.2015 року становить 40 815,96 доларів США та 509 088,13 грн. неустойки, в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 19 870,38 доларів США;

- заборгованість по процентам - 20 945,58 доларів США;

- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - 462 620,02 грн.;

- штраф за порушення умов договору - 46 468,11 грн.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі - НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет.

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов'язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов'язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-1680 цс15.

Відкритому акціонерному товариству комерційний банк «Надра», який перейменовано в публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» 23.08.2002 року видано Банківську ліцензію № 21 на право використання іноземної валюти на території України (а. с. 177).

Вирішуючи питання щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу виходить з такого.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 5.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктом 5.2 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за інші правопорушення: один із них - недотримання положень цього Договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Оскільки одночасне застосування штрафу і пені за одне й те саме порушення заборонено законодавством, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу, який необхідно зменшити виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд приймає до уваги всі обставини справи в їх сукупності, а саме явна невідповідність наслідків порушення зобов'язання, принципи розумності та справедливості, вважає можливим визначити розмір, який підлягає стягненню з відповідача штрафу в розмірі 20 000 грн.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не виконував належним чином зобов'язань за кредитним договором, що підтверджується випискою з рахунків погашення кредитної заборгованості, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в іноземній валюті законні та обґрунтовані.

У відповідності до ч. 1 п. 3 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду не було сплачено судовий збір, направлено заяву про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 6 890 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Стрюкової І.О. - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (04053, вул. Артема, 15 м. Київ, р/р 37390244237002, МФО 380764, ОКПО 20025456, банк отримувача ПАТ КБ «Надра» м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 8/2007/840-К/854АП від 22.06.2007 року:

- заборгованість за кредитом - 19 870,38 доларів США;

- заборгованість по процентам - 20 945,58 доларів США;

- штраф за порушення умов договору - 20 000 грн.;

на користь держави:

-судовий збір - 6 890 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 17 серпня 2018 року.

Суддя Т.А.Ковальчук