Постанова № 76577928, 19.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5393/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції - Подлісна І.М.,

час ухвалення рішення - 11.06.2018 року, 10:45 год.,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 14.06.2018 року,

в с т а н о в и в :

Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй у виплаті пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми зарплати, без обмеження граничного розміру пенсії; зобов'язати Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити виплату позивачу заборгованості нарахованих пенсійних виплат з 23 лютого 2016 року згідно з проведеним відповідачем перерахунком на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2016 року (справа №607/9219/16-а) та здійснювати виплату призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач працює на посадах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», тому виплата перерахованої пенсії не проводиться, оскільки відповідно до п.13-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Зазначає, що після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач - ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апелянт протиправно посилається на п.13-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ця норма не діяла на час правовідносин. Крім того, звертає увагу, що апелянтом не враховано п.4 розділу ХV Прикінцевих положень цього Закону, який передбачає, що якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується у раніше встановленому розмірі. Вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного провадження.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 05 червня 2012 року перебуває на обліку Тернопільському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в редакції Закону України від 12 липня 2001 року №2663-111. Пенсія призначена з 05 червня 2012 року у розмірі 80 % від середньомісячного заробітку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення до деяких нормативно-правових актів» з 01 грудня 2015 року збільшено посадові оклади працівникам прокуратури.

18 серпня 2016 року Прокуратурою Тернопільської області позивачу видано довідку за №136 про збільшений розмір заробітної плати начальника відділу прокуратури Тернопільської області станом на 01 грудня 2015 року, зі змісту якої вбачається, що заробітна плата складається з: основного окладу 2946,00 гривень, 125 гривень за класний чин, вислуга років 921,30 гривень та щомісячна премія, на яку нараховуються страхові внески 10302,53 гривень. Крім того, до заробітної плати входять доплати, передбачені чинним законодавством: 2794,61 гривень - надбавка за виконання особливо важливої роботи, 565,58 гривень матеріальна допомога на оздоровлення (1\12), 565,58 гривень матеріальна допомога на вирішення соціально побутових потреб (1\12).

20 жовтня 2016 року постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року. Зобов'язано Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести з 23 лютого 2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року, у розмірі 80 % від суми заробітної плати відповідно даних довідки прокуратури Тернопільської області про заробітну плату від 18 серпня 2016 року №136, без обмеження граничного розміру за виключенням суми щомісячної премії. При проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, врахувати розмір щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески за відповідною посадою, яка обчислюється за правилами п.2 та 3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року.

11 січня 2018 року позивач звернулась з письмовим зверненням до відповідача про надання їй офіційної інформації щодо розміру виплат пенсії, оскільки 23 листопада 2017 року вона отримала пенсію в сумі 3339 грн. 24 коп. та 22 грудня 2017 року в розмірі 1669 грн. 62 коп., що не відповідає нарахуванням передбаченим ст. 50-1 Закону.

Листом №10/Є-11 від 18 січня 2018 року позивача повідомлено, що відповідно до пункту 13-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року пенсії призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» на умовах Закону України «Про прокуратуру» виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Тобто, з 23 листопада 2017 року пенсія виплачується згідно з нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1669,62 грн., а не відповідно до нарахованої пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо відмови позивачу у здійсненні виплати перерахованої пенсії 23 лютого 2016 року є протиправними, оскільки ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05 листопада 1991 року передбачає виплату такої, а тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу заборгованості нарахованих пенсійних виплат з 23 лютого 2016 року згідно з проведеним відповідачем перерахунком на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2016 року (справа №607/9219/16-а) та здійснювати виплату призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року в редакції Закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми зарплати, без обмеження граничного розміру пенсії та зобов'язанні Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити виплату позивачу заборгованості нарахованих пенсійних виплат з 23 лютого 2016 року згідно з проведеним відповідачем перерахунком на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2016 року (справа №607/9219/16-а), то колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні таких з наступних підстав.

Ст.383 КАС України передбачає, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2016 року визнано протиправними дії Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року в редакції Закону від 12 липня 2001 року. Зобов'язано Тернопільське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області провести з 23 лютого 2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року, у розмірі 80 % від суми заробітної плати відповідно даних довідки прокуратури Тернопільської області про заробітну плату від 18 серпня 2016 року №136, без обмеження граничного розміру за виключенням суми щомісячної премії. При проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, врахувати розмір щомісячної премії, на яку нараховуються страхові внески за відповідною посадою, яка обчислюється за правилами п.2 та 3 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року.

Судове рішення набрало законної сили, а тому відповідно до вимог ст.370 КАС України є обов'язковим до виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, таке відповідачем не виконується, разом з тим, законодавець встановив спосіб захисту порушеного права визначений ст.383 КАС України у такому випадку, тому з вищенаведених мотивів у задоволенні позовної вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року в редакції Закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми зарплати, без обмеження граничного розміру пенсії та зобов'язанні Тернопільського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити виплату позивачу заборгованості нарахованих пенсійних виплат з 23 лютого 2016 року згідно з проведеним відповідачем перерахунком на підставі постанови Тернопільського міськрайонного суду від 20 жовтня 2016 року (справа №607/9219/16-а) необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснювати виплату призначеної пенсії за вислугу років, відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, в редакції закону від 12 липня 2001 року у розмірі 80% від суми заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року в редакції Закону N 213-VIII від 02 березня 2015 року, тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2016 року пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ч.15 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності з 15 липня 2015 року та на підставі якого втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, в редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015, тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про державну службу", « Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2017 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу", «Про судоустрій і статус суддів" виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно з ч.15 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06 грудня 2016 року, тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

З 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України "Про статус народного депутата України", «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до п.13-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.

При цьому, виплата працюючим пенсіонерам у період роботи на інших посадах пенсій, призначених на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", з 1 жовтня 2017 року поновлюється у розмірах, що були встановлені відповідними законами.

Враховуючи, що ОСОБА_1 працює в органах прокуратури, то право на пенсійне забезпечення за вислугою років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" обмежено, оскільки чинним законодавством не передбачена виплата пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру».

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у спірних правовідносинах діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері гарантій пенсійного забезпечення працівників прокуратури, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Посилання позивача на порушення, у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, оскільки вищенаведені правові норми, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постановах від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13 та від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13, оскільки у вказаних справах вирішувалося питання вибору норми права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, в частині визначення саме розміру пенсії у відсотках, встановленого на момент призначення пенсії, а не питань перерахунку пенсії із застосуванням норм права, які станом на момент звернення за перерахунком пенсії втратили чинність.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 червня 2018 року у справі № 819/808/18 скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених ст.328 КАС України протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді: А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 19 вересня 2018 року.