Постанова № 76577865, 17.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
17.09.2018
Номер справи
809/1377/17
Номер документу
76577865
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5687/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року (головуючий суддя Кафарський В.В.) ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Івано-Франківську у справі №809/1377/17 за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 13.10.2017 року звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 20494,51 грн. а також пеню в розмірі 1451,40 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права просить скасувати рішення суду та задовольнити позов повністю. А саме вказує, що згідно з наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (Форма №10-ПІ) за 2016р., середньооблікова чисельність його штатних платників облікового складу за рік складає 91 особа, тобто у відповідності до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 4 особи. Однак, даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано, оскільки згідно даних, вказаних відповідачем у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи. Отже, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 20494,51 грн. У зв’язку із тим, що відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 177 днів, він також повинен сплатити пеню в розмірі 1451,40 грн. Відповідач не виконав свого обов’язку в тій частині, що самостійно не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю та покладає обов’язок працевлаштування на центр зайнятості.

Відповідачем не подано до суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 13 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» подало до Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників складає 91 особа. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 4 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 3 особи.

Розрахунком заборгованості Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2016 році, позивачем здійснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій в сумі 20494,51 грн. та нараховано пеню в розмірі 1451,40 грн.

Проте, 17.03.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» повідомило Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про допущену помилку у Звіті №10-ПІ у рядках 02, 03, так як фактична кількість інвалідів за 2016 рік становить не 3, а 4 особи та подало уточнюючий Звіт.

Відповідно до статті 18 України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі – Закон №875) забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань з урахуванням його побажань.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 2 статті 19 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином з аналізу норм Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» вбачається, що обов’язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

При цьому, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях, або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

Частиною 8 статті 69 Господарського кодексу України (далі – ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Згідно частини 1 статті 217 ГК України господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Так, відповідно до частини першої статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, з огляду на приписи Порядку подання підприємствами, установами організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), роботодавці подають до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страховик внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

При цьому, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінпраці від 10 лютого 2007 року № 42.

Судом встановлено, що підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій стало невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2016 році. Поряд із цим, з наданого до матеріалів адміністративної справи уточнюючого Звіту форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства складає 91 особа. Кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 4 особи. Середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 4 особи.

На підтвердження того, що у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробнича-комерційна фірма «Тріумф» працювало 4 особи, відповідачем надано копії наказів про прийняття на роботу, копії наказів про звільнення з роботи, копії трудових книжок працівників, копії довідок до акту огляду МСЕК (а.с. 219-245).

Судом встановлено, що у відповідача протягом 2016 року працювали: ОСОБА_1 інвалід 3 групи (з 13.01.2011 по теперішній час), ОСОБА_2 інвалід 3 групи (з 14.02.2005 по теперішній час), ОСОБА_3 інвалід 3 групи (з 01.02.1998 по теперішній час), ОСОБА_4 інвалід 3 групи (з 20.04.2016 по 04.11.2016), ОСОБА_5 інвалід 3 групи (з 18.10.2016 по 28.10.2016), ОСОБА_6 інвалід 3 групи (з 27.05.2003 по 29.06.2016).

Окрім того, у період з 23.05.2017 по 26.05.2017 на підставі наказу від 22.05.2017 за №616-Д та направлення на перевірку від 22.05.2017 за №11-11/15-10/3588 у відповідача проведена планова перевірка Державною службою України з питань праці, за результатами якої складено акт №09-04-0073/316, згідно якого порушень вимог законодавства про працю в ході перевірки не встановлено (а.с. 246-263).

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач ужив всі заходи по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та виконав такий (на підприємстві працювало 4 штатні працівники-інваліди), скаржником належними та допустимими доказами не підтверджено правомірності прийнятого рішення, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до статті 139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів – залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №809/1377/17 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

ОСОБА_7

Повний текст постанови складено 17.09.2018 року

Часті запитання

Який тип судового документу № 76577865 ?

Документ № 76577865 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 76577865 ?

Дата ухвалення - 17.09.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 76577865 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 76577865 ?

В Львівський апеляційний адміністративний суд
Попередній документ : 76577862
Наступний документ : 76577866