Постанова № 76576998, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року Львів№ 876/4713/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Носа С.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року, ухвалену суддею Хомою О.П. в місті Львові о 11 год. 19 хв. у справі № 813/2782/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання неправомірною відмову у наданні дозволу та зобов'язання надати дозвіл,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту, оформленої листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17; зобов'язати Головне управління Держагеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту.

На підтвердження позовних вимог позивачка покликається на те, що відмова відповідача у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оформлена листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17 не відповідає вимогам пункту 7 статті 118 Земельного кодексу України, так як Земельним кодексом України в цьому випадку не передбачено отримання погодження для надання такого дозволу від органу місцевого самоврядування. Вважає, що єдиним ефективним способом захисту її порушеного права є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл, як це передбачено статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту, оформлену листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17.

Зобов'язано Головне управління Держагеокадастру у Львівській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту.

Не погодившись із зазначеною постановою, її оскаржила Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області, подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області просить суд скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт Грибовицька сільська рада Жовківського району Львівської області, посилається на те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка зумовлена відсутністю погодження Грибовицької сільської ради про надання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є правомірною, оскільки відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 та рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 року, одержання такої згоди є обов'язковою

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що 03.02.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2 гектари, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області.

До заяви долучено копії таких документів: викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, копія документа, що посвідчує особу та копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів.

Листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення у зв'язку з тим, що відповідно до доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 року та доручення Голови Львівської обласної державної адміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 року, при прийнятті рішення щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності обов'язковим для врахування є погодження для надання такого дозволу відповідним органом місцевого самоврядування. Оскільки відповідне питання ще не розглянуто Грибовицькою сільською радою Жовківського району Львівської області, то ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення з пропозицією повторно звернутись з відповідним клопотанням.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17 відмовлено позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що відповідно до вимог доручення Віце-прем'єр-міністра України від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, рішення колегії Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 року та доручення Голови Львівської обласної державної адміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 року відсутнє погодження Грибовицької сільської ради щодо надання цього дозволу.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Львівській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що відсутнє погодження відповідного органу місцевого самоврядування, є неправомірною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру у Львівській області має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17 та від 19 червня 2018 року в справі № 803/1183/17.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Враховуючи обставини справи, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, викладених у листі від 10 березня 2017 року № К-1558/0-1780/6-17, які не передбачені законодавством, діяло протиправно.

Між тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

В матеріалах справи не міститься доказів, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду про те, що посилання на необхідність отримання погодження відповідного органу місцевого самоврядування щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, не є підставою, що передбачена нормами національного законодавства для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що належним способом захисту, необхідним для відновлення прав позивача, є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повторно, протягом місяця, розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з доданими до нього матеріалами.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року № 814/1755/17.

Суд першої інстанції не з'ясував описаних вище моментів та втрутився в дискреційні повноваження відповідача, зобов'язавши його прийняти відповідне рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства без здійснення адміністративної процедури щодо оцінки поданих разом з клопотанням про надання такого дозволу документів.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивачки вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно, протягом місяця, розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з доданими до нього матеріалами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити частково з вищевикладених мотивів.

Що стосується розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Позивачкою за подання позову сплачено 1 280 грн., судом першої інстанції позов задоволено повністю та стягнуто сплачений за подання позову судовий збір.

Оскільки адміністративний позов підлягає частковому задоволенню щодо однієї позовної вимоги з двох, то стягненню підлягає судовий збір в розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Грибовицької сільської ради Жовківського району Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року в справі № 813/2782/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання неправомірною відмови у наданні дозволу та зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту, оформленої листом від 10.03.2017 року № К-1558/0-1780/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держагеокадастру у Львівській області повторно, протягом місяця, розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грибовицької сільської ради за межами населеного пункту, з доданими до нього матеріалами.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держагеокадастру у Львівській області судовий збір в сумі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді С.П. Нос

Я.С. Попко

Повний текст виготовлено 19.09.2018 року