Постанова № 76576122, 18.09.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 754/4966/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Троян Н.М., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року, суддя Лісовська О.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м.Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Київський міський військовий комісаріат, в якому просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог: визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів позивача згідно Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби від 21.10.2016 року №89; визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства Оборони України від 21 жовтня 2016 року №89, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби щодо повернення на доопрацювання документів на ім'я позивача; зобов'язати Міністерство Оборони України здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання III групи інвалідності у зв'язку виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 400 500,00 грн.; стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача моральну шкоду в сумі 5 000 000,00 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 17 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2, згідно Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 21.10.2016 року № 89. Визнано протиправним та скасувано рішення Міністерства оборони України від 21.10.2016 року № 89, постановлене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо повернення на доопрацювання документів на ім'я ОСОБА_2 на адресу Київського міського військового комісаріату. Зобов'язано Міністерство оборони України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання 3 групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертизою комісією №0091036, серія АВ, ОСОБА_2 призначено 3 групу інвалідності з 12.03.2014 року, поранення, контузія, так, пов»язані з проходженням обов»язків військової служби, перебування в країнах, де велись бойові дії.

Факт проходження позивачем військової служби з 1986 по 1989 роки, зокрема в Демократичні Республіці Афганістан, підтверджується довідкою Ватутінського районного військового комісаріату від 10.07.2001 року (а.с.11).

Згідно довідки «Центральний пограничний архив Федеральной служби РФ» від 25.02.2014р №21/59/С-436, позивач проходив військову службу у в/ч 2066 та знаходився на території Республіки Афганістан з 24.11. 1987 по 15 лютого 1989 років.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; зобов'язано Міністерства оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення суду позивачу був виданий виконавчий лист, після чого було відкрито виконавче провадження.

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження було надіслано на виконання до Міністерства оборони України.

Листом від 05.04.2017 року Міністерство оборони України повідомило, що за результатами розгляду документів ОСОБА_2 відповідно до Протоколу №26, затвердженого Міністром оброни України 24.03.2017 року, комісія прийшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

В Протоколі засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №26 від 24 березня 2017 року зазначається, що позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги оскільки, витрати, пов'язані з одноразовою грошовою допомогою особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Крім того, позивачем не подано документ про обставини поранення.

Вважаючи відмову про повернення на доопрацювання документів позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом у якому відповідно до заяви про збільшення позовних вимог від 13.04.2018 року ( а.с.146-156) просив визнати протиправними дії та протокол №89 від 21.10.2016 року та зобов'язати МО України здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з рішенням Деснянського районного суду з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком № 975.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи, яка встановлена позивачу 17.03.2014 року.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення даної норми застосовується при вирішенні питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи.

Стаття 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а стаття 16-3 Закону визначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, строків же реалізації права на одноразову грошову допомогу не передбачено ані цим Законом, ані іншими нормативно-правовими актами.

На день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі статей 16, 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Згідно пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною другою пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги. Оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, отже, позивач має права на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція вкладена в постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року у справі № 21-563а14, постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 806/694/16.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції Україниперебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби , зокрема позмивачу закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку №975.

Згідно з п.11. Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

У відповідності до п.12-13 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 року №168 «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби» (далі - Наказ №168) у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

У відповідності до пункту 2 Наказу №168 голова комісії, зокрема, забезпечує підготовку пропозицій та подає їх Міністру оборони України для прийняття рішень про призначення грошової допомоги.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що в силу положень Наказу №168, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати постійно діюча комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб звільнених з військової служби.

За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Згідно пункту 15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови (п.13 Порядку №975).

Отже, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік дій, що має вчинити відповідач після надходження документів позивача для призначення та виплати одноразової грошової допомоги - це подання висновку розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, подані позивачем, для прийняття розпорядником бюджетних коштів рішення про призначення чи відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Порядком не передбачено прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання, а томурішення відповідача № 89 є протиправним і підлягає скасуванню.

Також є безпідставними доводи апелянта про те. що позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому виплата має бути проведена саме Прикордонними військами України, оскільки у даному випадку відсутнє правонаступництво одного роду військ колишнього СРСР нинішніми Прикордонними військами України. Доказів, які б свідчили, що саме Прикордонні війська України повинні виплачувати позивачу одноразову допомогу відповідач не надав.

Не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією і доводи про те, що позивачем не надано документів, які б свідчили про обставини поранення.

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 2375/Ж від 25.12.2013 року описані в висновку рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані у 1988 році.

За змістом протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень. Контузій, травм, каліцтв, від 27 грудня 2013 року (а.с.8) поранення, контузія, захворювання їх окремі наслідки, да пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебуівання в країнах, де велись бойові дії.

Доказів, які б свідчили, що позивач отримав поранення не під час проходження військової служби, відповідач не надав та не спростував вищезазначені медичні висновки у встановленому законом порядку.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду м Києва від 23 червня 2016 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року та ухвалою ВАСУ від 22 листопада 2016 року, зобов»язано Міністерство Оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_2 щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності 3 групи, що настала у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби.

Згідно листа Департаменту фінансів МО України №248/4622 від 19.07.2018 року (а.с. 241) на виконання вищезазначених судових рішень, Комісія повторно розглянула заяву позивача та прийняла рішення про відмову в призначенні допомоги.

Як убачається із витягу з протоколу засідання комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 березня 2017 року №26, подані ОСОБА_2 документи були розглянуті та прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Підставою для відмови стали: відсутність документів про обставини поранення та проходження служби в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати, пов'язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Крім того, відповідно до витягу з протоколу засідання комісії №89 від 21 жовтня 2016 року розглянуто подані ОСОБА_2 документи та за наслідками розгляду комісія прийшла до висновку про необхідність повернення документів на доопрацювання. Підставою для прийняття такого рішення стали наступні обставини: позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати, пов»язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України. Крім того, позивачем не надано документів, що свідчать про обставини поранення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №89 від 21.10.2016 року, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що на момент ухвалення 17 травня 2018 року рішення, існувало рішення Комісії №26 від 24 березня 2017 року відповідача відповідно до якого було відмовлено позивачу у проведенні нарахування та виплати грошової допомоги, тобто прийнято рішення по суті поданої заяви ОСОБА_2

Позивач не заявив до суду вимог про визнання протиправним та скасування рішення №26, тоді як у судовому рішенні суд першої інстанції дане рішення дослідив та надавав йому оцінку.

Як зазначено судовою колегією вище, судом вже розглядався адміністративний позов ОСОБА_2 щодо повторного розгляду заяви Міністерством Оборони України та прийнято рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти відповідне рішення за його заявою.

Відмова у проведенні нарахування та виплати грошової допомоги була прийнята з підстав відсутніості документів про обставини поранення та проходження служби в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати, пов'язані з виплатою одноразової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватись Державною прикордонною службою України.

Підставою для повернення документів для доопрацювання за рішенням №89 стали аналогічні підстави.

Отже, відповідачем прийнято з одного і того ж питання по заяві позивача два різні рішення, в т.ч. і щодо відмови у виплаті допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Вирішуючи питання щодо законності ухваленого судового рішення, колегія суддів враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень уразі випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не може гарантувати безумовність його виконання у зв'язку з тим, що є рішення №26 Міністерства Оборони України, яким позивачу було відмовлено у виплаті допомоги.

Згідно з частиною 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі заявлених позивачем позовних вимог та, з урахуванням того, що рішення Міністерства Оборони України №26 було предметом розгляду, хоча вимог про визнання його протиправним та скасування позивач не заявляв, а також, враховуючи, що зазначене рішення впливає на права позивача щодо отримання грошової допомоги, колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення про визнання рішення Комісії МО України №26 від 24.03.2017 року протиправним.

З цих підстав колегія суддів вважає за необхідне ухвалити рішення яким зобов'язати Міністерство Оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності третьої групи у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Щодо стягнення моральної шкоди, то в цій частині вимог позивача колегія суддів також вважає за необхідне відмовити, оскільки відшкодування такої шкоди у даних правовідносинах чинним КАС України не передбачено і, крім того, судом не встановлено факту спричинення такої шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких підстав, оскільки судом першої інстанції було неправильно застсовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 травня 2018 року скасувати та ухвалити у справі постанову наступного змісту.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства Оборони України оформленого протоколом №89 від 21.10.2016 року засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, щодо повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом №26 від 24 березня 2017 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_2.

Зобов'язати Міністерство Оборони України провести нарахування та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності третьої групи у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Повний текст виготовлено: 19 вересня 2018 року.