Рішення № 76575313, 10.09.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 р. Справа№0540/5448/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191744, 85630, Донецька область, Мар’їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 4)

до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114)

про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: ОСОБА_1 – за дов. від 01.06.2018р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17.

Ухвалою суду від 16 липня 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 0540/5448/18-а та призначено підготовче засідання на 8 серпня 2018 року об 11 год. 30 хв. Ухвалою від 8 серпня 2018 року суд здійснив відкладення підготовче засідання в адміністративній справі № 0540/5448/18-а до 28 серпня 2018 року. Ухвалою від 28 серпня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд адміністративної справи по суті на 10 вересня 2018 року. 10 вересня 2018 року судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач не погоджується із винесеними податковим органом вимогами про сплату податкового боргу (недоїмки) від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, а також на те, що до суми по оскаржуваним вимогам були включені суми, які вже були скасовані рішеннями суду, які набрали законної сили. Зазначає про наявність сертифікатів Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили. Позивач подав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача станом на 30 березня 2018 року становила 588453 грн. 05 коп., станом на 30 квітня 2018 року становила 513533 грн. 05 коп. та станом на 31 травня 2018 року ставила 387323 грн. 05 коп. Крім того, зазначає, що посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464 неправомірне, оскілки згідно пункту 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 втратили чинність. Крім того, зазначає, єдиним та належним документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати.

Позивач до суду надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач не оскаржує розмір суми недоїмки єдиного внеску, зазначеної в кожній з оскаржуваних вимог, а оскаржує факт пред’явлення такої недоїмки до сплати в примусовому порядку та законність нарахування та пред’явлення позивачу до сплати пені та штрафу згідно оскаржуваних вимог, тобто з порушенням норм пункту 9-4 Закону № 2464 від 8 липня 2010 року. Також позивач зазначив, що до податкового органу ним подавалась відповідна заява про звільнення від виконання зобов’язань та сертифікати Торгово-промислової палати.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Красногорівський вогнетривкий завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 00191744.

Судом встановлено, що 6 червня 2018 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17, відповідно до якої станом на 31 травня 2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 387323 грн. 05 коп., з якої недоїмка у сумі 282721 грн. 05 коп., штрафи у сумі 282721 грн. 05 коп., пеня у сумі 51083 грн. 57 коп.

4 квітня 2018 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17, відповідно до якої станом на 31 березня 2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 588453 грн. 05 коп., з якої недоїмка у сумі 483851 грн. 05 коп., штрафи у сумі 53518 грн. 43 коп., пеня у сумі 51083 грн. 57 коп.

5 травня 2018 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17, відповідно до якої станом на 31 квітня 2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 513533 грн. 05 коп., з якої недоїмка у сумі 408931 грн. 05 коп., штрафи у сумі 53518 грн. 43 коп., пеня у сумі 51083 грн. 57 коп.

27 травня 2018 року позивачем до Державної фіскальної служби України за вихідним № 387 була направлена скарга на вимогу від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, 23 травня 2018 року за вихідним № 378 – на вимогу від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17. 20 червня 2018 року за вихідним № 2109716/99-99-11-02-02-25 Державною фіскальною службою було направлено позивачу рішення про результати розгляду скарги на вищезазначені вимоги, яким у задоволенні скарг відмовлено та зазначені вимоги залишені без змін.

Суд зазначає, що під час судового засідання представник позивача зазначив, що усі звіти позивачем систематично направляються до контролюючого органу з метою забезпечення права працівників підприємства у майбутньому безперешкодно набути пенсію із відповідним страховим стажем роботи на підприємстві. Зазначене відповідачем не заперечувалось.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов’язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на платника єдиного внеску покладений обов’язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі – Закон № 1669). Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в тому числі м. Красногорівка Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Красногорівка Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу суд зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви. Проте, позивачем 22 вересня 2015 року за № 311, 15 грудня 2015 року за № 408 було надано до контролюючого органу заяви про звільнення від обов’язку платника соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Дзержинськ Донецької області. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 року № 1053-р та від 05.11.2014 року № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669 встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 02 березня 2015 року №219-VIII щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII були внесені зміни до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669 виключено.

Таким чином, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тоді як змін безпосередньо до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. Тобто на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.

Також, суд зауважує, що основною задачею Закону України № 1669, є, зокрема, забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції. Станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває. Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд зазначає, що на момент винесення оскаржуваної вимоги, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений. Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України №1669 позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов’язків платника єдиного внеску. Крім того, позивачем було отримано сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили № 05-4 від вересня 2014 року, відповідно до яких було засвідчено для позивача з 13 липня 2014 року настання обставин непереборної сили при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів.

Стосовно застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 1669 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, суд зазначає, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року по справі № 805/3531/15-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги від 31 березня 2015 року за №Ю-5-17 задоволено та визнано недійсною та скасовано вимогу Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 31 березня 2015 року за №Ю-5-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 568169 грн. 29 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 805/520/16-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” до Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ю-5-17 від 30 вересня 2015 року задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Мар`їнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № Ю-5-17 від 30 вересня 2015 року про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на суму 763147 грн. 09 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року по справі № 805/2602/16-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий комбінат” до Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 5 квітня 2016 року № Ю-5-17 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 808405 грн. 46 коп. задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Мар’їнської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 5 квітня 2016 року №Ю-5-17 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску у сумі 808405 грн. 46 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року по справі № 805/2075/17-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги задоволено у повному обсязі та скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 3 березня 2017 року № Ю-5-17 по стягненню з Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» недоїмки в сумі 805601 грн. 05 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року по справі № 805/3655/17-а адміністративний позов Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування вимоги задоволено, скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17 від 7 червня 2017 року по стягненню з Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” недоїмки в сумі 758203 грн. 05 коп., скасовано податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17 від 5 липня 2017 по стягненню з Публічного акціонерного товариства “Красногорівський вогнетривкий завод” недоїмки в сумі 698313 грн. 05 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року по справі № 805/3922/17-а адміністративний позов публічного акціонерного товариства «КРАСНОГОРІВСЬКИЙ ВОГНЕТРИВКИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17 від 4 вересня 2017 року, № Ю-5-17 від 6 жовтня 2017 року задоволено та скасовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5-17 від 4 вересня 2017 року, № Ю-5-17 від 6 жовтня 2017 року прийняті Головним управлінням ДФС у Донецькій області. Зазначені постанови суду набрали законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні вимоги Головного управління ДФС у Донецькій, винесені за період з 19 травня 2015 року по 31 травня 2018 року, тобто до спірних вимог увійшли суми заборгованості, які були нараховані та заявлені податковим органом позивачу у вимогах № Ю-5-17 від 31 березня 2015 року, від 30 вересня 2015 року, від 5 квітня 2016 року, від 3 березня 2017 року, від 7 червня 2017 року, від 5 липня 2017 року, від 4 вересня 2017 року, від 6 жовтня 2017 року, які були скасовані вищезазначеними постановами Донецького окружного адміністративного суду, що набрали законної сили і підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України № 1669 на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов’язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії. Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати визнати спірні вимоги від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірної вимоги в порядку частини 2 статті 77 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до платіжного доручення від 4 липня 2018 року № 831 на суму 8826 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» (код ЄДРПОУ 00191744, 85630, Донецька область, Мар’їнський район, м. Красногорівка, вул. Ахтирського, 4) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17 задовольнити повністю.

Скасувати вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 4 квітня 2018 року № Ю-5-17, від 5 травня 2018 року № Ю-5-17, від 6 червня 2018 року № Ю-5-17.

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Красногорівський вогнетривкий завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 8826 грн. 80 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 вересня 2018 року. Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.