Рішення № 76575268, 13.08.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email – inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа №200/2340/18

Провадження №2/200/1723/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2018 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Шевцової Т.В.

при секретарі судового засідання - Агашаріфовій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1, 49041, .Дніпро, ж/м Тополя-3АДРЕСА_1/ до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецмаш» /ЄДРПОУ 21851891, 52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с.Новоолександрівка/ про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом до відповідача та просив суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2017 року по 12.02.2018 року у розмірі 13 024,48 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона працювала на ПрАТ «ДСМ» з 02.02.2017 року за суміщенням. Згідно Наказу №5-к від 04.09.2017 року її було звільнено з роботи за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. Проте відповідачем було порушено термін виплати позивачу середньої плати за час затримки розрахунку при звільненні у період з 04.09.2017 року по 12.02.2018 року та складає 13 024,18 грн.

В судове засідання позивач не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, суду надав заяву, в якій просить провести судовий розгляд без участі ПрАТ «Дніпроспецмаш».

В зв’язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач працювала в ПрАТ «Дніпроспецмаш» з 02.02.2017 р. на посаді головного бухгалтера.

Згідно Наказу №5-к від 04.09.2017 року її було звільнено з роботи за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Проте відповідачем було порушено термін виплати позивачу середньої плати за час затримки розрахунку при звільненні у період з 04.09.2017 року по 12.02.2018 року.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, яка згідно ст.115 вказаного Кодексу виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день увільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум», позивач вважає порушеними свої права щодо термінів здійснення розрахунку при звільненні.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України №6-60цс11 від 21 листопада 2011 року, №6-64цс13 від 03 липня 2013 року, №6-144цс13 від 29 січня 2014 року та №6-159цс13 від 22 січня 2014 року, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року №13 роз'яснено, що, встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно п.21 вказаної Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку

Згідно довідки №8 від 01.03.2018 року середньоденна заробітна плата позивача складає 116,29 грн. вдень, за останні два місяці до звільнення - 04.09.2017 року.

Кількість робочих днів з моменту звільнення 04.09.2017 року по 12.02.2018 року складає 112 робочих днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.09.2017 року по 12.02.2018 року визначається наступним чином: 112 (кількість днів затримки виплати) х 116,29 грн. (середньоденна заробітна плата за останні два місяці) = 13 024, 48 грн.

З урахуванням вищевказаного, суд вважає за необхідне стягнути з ПрАТ «Дніпроспецмаш» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 13 024 грн.48 коп. та позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст..117 КЗпП, ст.ст. 2, 5, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 /РНОКПП НОМЕР_1, 49041, .Дніпро, ж/м Тополя-3АДРЕСА_1/ до Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецмаш» /ЄДРПОУ 21851891, 52070, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, с.Новоолександрівка/ про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецмаш» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.09.2017 року по 12.02.2018 року у розмірі 13 024 (тринадцять тисяч двадцять чотири) гривні 48 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпроспецмаш» на користь держави судовий збір у розмірі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська.

Суддя Т.В.Шевцова