Постанова № 76575130, 18.09.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/5512/18

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Довгої О.І.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Піскун А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 23.05.2018 року (рішення ухвалене о 17:59 хв. у м. Львові судом у складі головуючого судді Лялюка Є.Д.) у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними та скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської міської ради, Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про поновлення строку для оскарження ухвали №1568 від 02 березня 2017 року Львівської міської ради «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», визнання протиправним та скасування п.1 зазначеної ухвали Львівської міської ради та визнання протиправним та скасування Розпорядження №577 від 08 листопада 2017 року Шевченківської районної адміністрації «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1».

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що на 29 листопада 2017 року він отримав відповідь управління регулювання забудови Львівської міської ради на його звернення від 24 квітня 2017 року щодо поновлення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_3, з якого вбачається, що його тимчасову споруду було вилучено із комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території м. Львова з голосу та за пропозицією депутата ОСОБА_4 на пленарному засіданні 02 березня 2017 року. Також він отримав розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 08 листопада 2017 року №577 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1», відповідно до п.1 якого його зобов'язано демонтувати тимчасову споруду за вказаною адресою у зв'язку із не продовженням ухвалою №1568 від 02 березня 2017 року терміну здійснення підприємницької діяльності. Вважаючи дане розпорядження незаконним позивач звернувся до суду. Просив позов задоволити.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 23.05.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржила фізична особа підприємець ОСОБА_3. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 листопада 2017 року Шевченківською районною адміністрацією ЛМР винесено розпорядження №577 «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1».

Дане розпорядження винесене на виконання ухвали Львівської міської ради від 23 квітня 2015 року №4526 «Про затвердження Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у місті Львові» (зі змінами), у зв'язку із не продовженням ухвалою Львівської міської ради від 02 березня 2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова» терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасовій споруді за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3, керуючись ухвалою Львівської міської ради від 14 липня 2016 року №777 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» та «Положенням про Шевченківську районну адміністрацію Львівської міської ради», затвердженим рішенням виконавчого комітету від 01 листопада 2016 року №977.

Розпорядженням зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 демонтувати тимчасову споруду торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1 у добровільному порядку в термін до 01 грудня 2017 року.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що 15 квітня 2010 року між Львівською міською радою, як орендодавцем, та СПД-ФО ОСОБА_3, як орендарем, укладено Договір оренди землі, відповідно до п.1 якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради від 07 червня 2007 року №899 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові» та ухвали Львівської міської ради від 18 грудня 2008 року №2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм, як складова частини Програми комплексного благоустрою території міста від 03 грудня 2009 року №3087 «Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 18 грудня 2008 року №2311 та змін до ухвали міської ради від 21 травня 2009 року №2685» надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 для обслуговування малої архітектурної форми.

Додатковою угодою до вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 31 липня 2015 року, вищевказаний договір оренди продовжений до 30 грудня 2016 року.

З копії Паспорту прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1, вбачається, що термін дії такого встановлений до 30 грудня 2016 року.

24 квітня 2017 року позивач звернувся щодо поновлення тимчасової споруди ФОП ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 для провадження підприємницької діяльності до «Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у м. Львові»

Проте, листом Управління регулювання забудови Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29 листопада 2017 року, ФОП ОСОБА_3 повідомлено про те, що вилучення його тимчасової споруди із Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд на території м. Львова було здійснено з голосу та за пропозицією депутата міської ради фракції «Самопоміч» п.Л.Давидович на пленарному засіданні міської ради, яке відбулось 02 березня 2017 року, а також те, що на черговій сесії міської ради, яке відбулось 26 жовтня 2017 року, порушене питання у зверненні не було розглянуте та проголосоване відповідно до ухвали сесії Львівської міської ради від 02 березня 2017 року №1568 «Про продовження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова», поновлення зазначеної тимчасової споруди у Комплексній схемі є неможливим, оскільки згідно зазначеного регуляторного акту встановлено мораторій на доповнення Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд у м. Львові новими тимчасовими спорудами терміном до 31 грудня 2019 року.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що оскаржуване Розпорядження №577 від 08 листопада 2017 року Шевченківської районної адміністрації «Про демонтаж тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності за адресою: АДРЕСА_1» на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м.Львова від 23.05.2018 року у справі №461/8533/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді Р. М. Гулид О. І. Довга Повне судове рішення складено 19.09.2018 року