Рішення № 76575118, 20.09.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року м. Чернігів Справа № 2540/2636/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Хустський РВ ДВС), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 ВП №52275843.

Позов мотивовано тим, що державний виконавець прийняв до виконання виконавчий лист з порушенням річного строку для його пред'явлення.

Також надав заяву про поновлення строку звернення до суду мотивовану тим, що до отримання в липні 2018 року заробітної плати за червень 2018 року, про існування виконавчого провадження щодо нього, позивачу нічого не було відомо.

Ухвалою судді від 11.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання. Також поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою та звітом про направлення електронного листа. Відзив на позов та витребувані ухвалою суду від 11.09.2018 матеріали виконавчого провадження не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує такі обставини.

Встановлено, що 10.06.2013 Хустським районним судом Закарпатської області прийнято рішення у справі № 309/694/13-ц (провадження №2/309/820/13), яким позов АТ «Банк Фінанси та Кредит» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 борг в розмірі 145 395,98 грн. та судові витрати в сумі 1 453,96 грн. (а.с. 37-39).

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження (https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) та наявних в матеріалах справи доказів, 19.06.2016 Хустським РВ ДВС на підставі виконавчого листа №309/694/13-ц, виданого Хустським районним судом 17.07.2013, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52275843, якою стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Фінанси і Кредит» борг в розмірі 145 395,98 грн. та судові витрати в сумі 1 453,96 грн. (а.с. 40, 45).

Заява про примусове виконання подана АТ «Банк Фінанси і Кредит» 19.09.2016.

23.02.2018 Хустським РВ ДВС винесено постанови про: звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ОСОБА_1), який отримує дохід у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Чернігівська обласна лікарня», у розмірі до виплати загальної суми боргу 158 225,99 грн., стягнення виконавчого збору в сумі 14 343,18 грн., стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 451,00 грн. (а.с. 25-27).

Листом від 23.02.2018 за № 3430/3799 Хустський РВ ДВС направив вказані постанови на адресу Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня», які отримані установою 06.03.2018 (а.с. 24).

У зв'язку з наведеним, роботодавцем ОСОБА_1 в червні 2018 року здійснено утримання коштів із заробітної плати позивача.

На запит ОСОБА_1 листом від 04.07.2018 за № 05-04/1677 Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна лікарня» надав позивачу копії документів, відповідно до яких здійснюється відрахування із його заробітної плати на користь стягувача (а.с. 23).

Ознайомившись зі змістом вищевказаних документів та не погоджуючись з винесеною постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.06.2016, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (статті 26 Закону №1404-VIII).

При цьому, статтею 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як: верховенства права, законності та розумності строків виконавчого провадження.

Відповідно до статті 11 Закону №1404-VIII строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Станом на день видачі Хустським районним судом Закарпатської області виконавчого листа №309/694/13-ц, а саме:17.07.2013, був чинним Закон України від 21.04.1999 № 606-IV «Про виконавче провадження», статтею 22 якого передбачалось, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Таким чином, оскільки рішення у справі № 309/694/13-ц прийнято Хустським районним судом 10.06.2013, а виконавчий лист виданий 17.07.2013, строк пред'явлення останнього для примусового виконання складає 1 рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили - до червня 2014 року.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, Хустським РВ ДВС винесено оскаржувану постанову та відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа 19.09.2016, тобто після закінчення строку пред'явлення зазначеного документа до виконання.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає, що відповідач протиправно, всупереч вимог чинного законодавства України прийняв до виконання виконавчий документ після закінчення строку його пред'явлення до виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 ВП №52275843 прийнята Хустським РВ ДВС не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

При цьому, ухвалюючи рішення суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1, 14000) до Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (код ЄДРПОУ 34460960, вул. Поперечна, 2, м. Хуст, Закарпатська область, 90400) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2016 ВП №52275843, винесену Хустським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Хустського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Бородавкіна