Рішення № 76574474, 23.04.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 804/1276/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/1276/18 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла подана від імені ОСОБА_2, яку подано його законним представником (мати позивача) ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради, у якій позивач просить суд:

визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради щодо визначення місця розташування контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів біля квартири АДРЕСА_1, у якій мешкає ОСОБА_2, інвалід І-ої групи з дитинства;

зобов'язати Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради повторно розглянути питання визначення місця розташування контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів біля будинку №45 по вулиці Новорічній з урахуванням вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17 березня 2011 року;

стягнути з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052459) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 (05.01.1980 р.н.) є інвалідом першої групи з дитинства та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивач зазначає, що квартира, у якій він проживає разом із своїм законним представником (мати позивача – ОСОБА_3) понад 30 років розташована на першому поверсі та на відстані менше 15 метрів від вікон і дверей квартири позивача розташований майданчик із сміттєвим баком, поряд з яким міститься дитяча площадка для ігор, у зв’язку з чим позивач, зокрема, в літку у спеку змушений вдихати сморід сміття. Позивач зауважує, що близькість сміттєвого баку до дверей і вікон квартири позивача, постійний сморід, значно погіршили стан його здоров’я, оскільки він також хворіє на бронхіальну астму. З огляду на викладене позивач звертався у різні інстанції щодо вирішення питання про впорядкування та розміщення контейнерного майданчика для сміття, однак усі звернення повертались до Виконкому Соборної (раніше – Жовтневої) районної ради, яким дане питання так і не вирішено. Крім того, позивач зауважує, що таке розташування контейнеру для сміття суперечить вимогам п.п. 2.8 та 2.10 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України №145 від 17.03.2011р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 05.04.2011р. за №457/19195.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 804/1276/18.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2018р. відкрито провадження по справі №804/3311276/18 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні. Крім того, суд даною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/1276/18 у спрощеному провадженні з урахуванням положень ст. 269 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою про відкриття провадження в адміністративній справі №804/1276/18 судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду від 20.02.2018р.

Виконавчим комітетом Соборної районної у місті Дніпрі ради отримано ухвалу суду від 20.02.2018р. про відкриття провадження в адміністративній справі №804/1276/18 - 14.03.2018р., що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, однак відзив на позов у встановлений судом строк (тобто - до 29.03.2018р.) та станом на момент розгляду справи (23.04.2018р.) відповідачем до суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Станом на 23.04.2018р. до суду не надійшло від Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області письмових пояснень щодо позову та/або відзиву, в той час як ухвала суду від 20.02.2018р. разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами була отримана третьою особою – 13.03.2018р.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) є інвалідом 1-ої групи (інвалід дитинства згідно Довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №574813 від 08.02.2012р.) та проживає у м.Дніпро АДРЕСА_2 від 12.02.1996р. разом із своїм законним представником – ОСОБА_3 (мати позивача), яка діє на підставі довіреності серії НВА №732021 від 14.12.2016р.

Права, свободи та інтереси непрацездатних фізичних осіб можуть захищати в суді їхні законні представники -батьки. Законний представник самостійно здійснює процесуальні права та обов'язки сторони чи третьої особи, яку він представляє, діючи в її інтересах. Законні представники можуть доручати ведення справи в суді іншим особам, які відповідно до закону мають право здійснювати представництво в суді (ч.ч. 2, 5, 6 ст. 56 Кодексу адміністративного судочинства України).

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що він та його законний представник проживають у вищезазначеній квартирі понад 30 років. Квартира знаходиться на першому поверсі багатоповерхового будинку, у зв’язку з чим, зважаючи на те, що позивач є інвалідом першої групи з дитинства та не може самостійно пересуватись, виїзд інвалідної коляски ОСОБА_2 з квартири на подвір'я здійснюється через збудований пандус.

При цьому, позивач зауважує, що на відстані менше 15 метрів від вікон та дверей його квартири розташований майданчик з сміттєвим баком, поряд з яким знаходиться дитяча площадка для ігор. Влітку, у спеку, через відкриті вікна та двері, або на пандусі Позивачу доводиться вдихати замість свіжого повітря сморід сміття. Таким же повітрям дихають діти на площадці поряд. Сміттєвоз під час вивантаження сміттєвого баку дуже сильно гримить, що негативно відображається на самопочутті Позивача, оскільки в нього захворювання нервової системи. Асфальт поряд з баком залитий якоюсь смердючою рідиною, яка витікає з сміттєвоза. В результаті колеса інвалідної коляски, на якій Позивач потрапляє до своєї кімнати, також забруднюються. Сміття з баку розноситься вітром, собаками та безхатченками, які і вдень і вночі щось там перебирають при цьому доволі часто голосно сваряться. Близькість сміттєвого баку до дверей та вікон квартири Позивача, постійний сморід, значно погіршили стан його здоров'я, оскільки він також хворіє на бронхіальну астму.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що він особисто та/або через свого законного представника з 2012 року неодноразово звертався у різні інстанції, починаючи від ЖЕКу, районної СЕС, Жовтневого виконкому, управління ЖКГ міста, меру міста, облдержадміністрації, голові асоціації Інвалідів та закінчуючи Президентом України, щодо вирішення питання про впорядкування розміщення контейнерного майданчика для сміття.

У даних зверненнях, як зауважує позивач, він та інші мешканці будинку пропонували перенести контейнерний майданчик для сміття в інше місце, яке б повністю відповідало вимогам санітарних та будівельних норм, тим більше що вільної прилеглої до їх будинку території вдосталь, проте всі звернення повертались на розгляд до Виконавчому комітету Соборної (раніше - Жовтневої) районної у м.Дніпро (раніше – Дніпропетровську) ради, однак відповідач так і не зміг вирішити це питання.

У листі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за вих. №8/21-264-12 від 18.12.2012р. зазначено, що у відповідності до вимог Державним санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України №145 від 17.03.2011р., зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 05.04.2011р. за №457/19195, контейнерні майданчики повинні бути віддалені від стін житлових та громадських будівель та споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 метрів.

Зі змісту листа Державного закладу «Центр з контролю та моніторингу захворювань Міністерства охорони здоров’я України» за вих. №03.2/1097/Тр/2 від 29.01.2013р. слідує, що згідно отриманої від Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області інформації в результаті виходу фахівців Дніпропетровського міського управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області 25.01.2013р. проведено позапланову перевірку фактів, викладених у зверненні ОСОБА_3 та встановлено, що контейнер для тимчасового зберігання сміття був встановлений приблизно у 15-ти метрах від стін будинку, що суперечить п. 2.8 Державних санітарних норм та правил утримання території населених місць.

У листі (вих. №К-71 (12) від 21.01.2014р.) заступником голови ради з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 зазначено, що Виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради 21.01.2014р. проведено комісійний розгляд звернення гр. ОСОБА_2 та вирішено зобов’язати Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство №42» Дніпропетровської міської ради встановити контейнер для збору твердих побутових відходів на інше місце, яке відповідає санітарним нормам і правилам та розмістити оголошення на під’їздах щодо перенесення контейнера і дотримання санітарного стану у дворі будинку №45 по вулиці Новорічній.

Окрім протоколу виїзної наради по розгляду звернення гр. ОСОБА_2 від 21.01.2014р. Виконавчим комітетом Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради надалі 20.06.2014р. було складено Протокол виїзної наради щодо перевірки дотримання санітарних норм під час установки сміттєвого контейнеру в незаконному місці за адресою: вул. Новорічна, буд. №45, згідно з яким було вирішено узгодити нове місце для двох сміттєвих контейнерів та встановити площадку для двох сміттєвих контейнерів розмірами 4х3 (м) із загорожею з трьох сторін на бетонній основі до 28.06.2014р.

У листі (вих. №К-71 (12) від 26.06.2014р.) заступник голови ради з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 повідомив законного представника позивача, що згідно протокольного рішення працівниками КП «Перемога-сервіс» ДМР (директор ОСОБА_5І.) 24.06.2014р. було розпочато будівельні роботи по облаштуванню контейнерної площадки, проте мешканець квартири АДРЕСА_3 – гр. ОСОБА_6 в грубій формі змусив працівників зупинити роботи, тому, зважаючи на незадоволення інших мешканців будинку, виконання робіт тимчасово призупинено.

Виконавчий комітет Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради у листі за вих. №К-71 (12) від 24.03.2016р. зазначив, що по питанню перенесення контейнеру для сміття проводились три виїзні наради 21.01.2014р., 20.06.2014р. та 29.08.2014р., в результаті проведення яких, відповідачем, зокрема, встановлено, що розміщення майданчика для контейнерів в торці будинку, за думкою спеціалістів відповідних служб, не відповідає санітарним нормам і правилам, оскільки на відстані 20 метрів від будинку проходить траса теплопостачання та розміщена районна електрощитова. Також у даному листі відповідач зауважив, що з перенесенням контейнеру не згоді інші мешканці будинку, які надали відповідні заяви, зазначивши, що відповідний контейнер знаходиться на достатній відстані від будинку. Отже, як стверджує у даному листі відповідач, на проведеній 29.08.2014р. нараді з виїздом на місце було остаточно вирішено залишити відповідний контейнер для сміття у визначеному місці, яке знаходиться на значній відстані від пандуса заявника та влаштовує більшість мешканців під’їздів, враховуючи інтереси літніх людей.

Так, у грудні 2017 року позивач знову звернувся до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради з вимогою прийняти міри щодо встановлення сміттєвого баку на відстані, яка передбачена відповідними правилами, та отримав у відповідь на дане звернення лист за вих. №К-71 (12) від 29.12.2017р, у якому із посиланням на проведені ще у 2014 році наради зазначив, що мешканцями 1-го і 2-го під’їздів остаточно було вирішено залишити відповідний контейнер для сміття у визначеному місці, яке знаходиться на значній відстані від пандуса заявника та влаштовує більшість мешканців під’їздів, враховуючи інтереси літніх людей.

ОСОБА_2, вважаючи дану відповідь неприйнятною та такою, що свідчить про бездіяльність відповідача та не вжиття останнім жодних заходів щодо усунення порушень чинного законодавства, звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення питань збирання, транспортування, утилізація та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин.

Рішенням Дніпропетровської міської ради «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів» №18/15 від 18.02.2004 р. (зі змінами та доповненнями) виконкому Соборної (Жовтневої) районної у місті Дніпрі ради делеговані повноваження щодо вирішення питань в галузі житлово-комунального господарства в Соборному районі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» громадяни мають право на безпечні для здоров'я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище.

Відповідно до п.п. 3.6.5 та 3.6.6 Правил утримання житлових та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України №76 від 17.05.2005р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, під'їзди до місць, де встановлені контейнери і стаціонарні сміттєзбиральники, повинні освітлюватися і мати тверді покриття з урахуванням розвертання машин і випуску стріли підйому контейнеровоза або маніпулятора. Сміттєзбірники необхідно розміщувати на відстані від вікон та дверей жилих будинків не менше 20 м, але не більше 100 м, від вхідних під’їздів.

Згідно з п.п. 2.8 та 2.10 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені Наказом міністерства охорони здоров'я України від 17 березня 2011року № 145 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2011 року за №457/19195 (далі Санітарні норми і правила) «контейнерні майданчики повинні бути віддалені від меж земельних ділянок навчальних та лікувально-профілактичних закладів, стін житлових та громадських будівель і споруд, майданчиків для ігор дітей та відпочинку населення на відстань не менше 20 метрів».

У виняткових випадках в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання відстаней, зазначених у пункті 2,8 Санітарних норм, місця розташування контейнерних майданчиків встановлюються комісією за участю посадових осіб спеціально уповноважених органів містобудування та архітектури і державної санітарно-епідеміологічної служби, а також представників балансоутримувача будинку та органу самоорганізації населення. Комісією складається акт довільної форми щодо місця розташування контейнерного майданчика, який підписується всіма членами комісії у чотирьох примірниках для кожної із сторін.

Згідно з п. 2.2.3 Санітарних правил утримання територій населених місць (СанПІН 42-128-4690-88) майданчики для встановлення контейнерів повинні бути віддалені від житлових будинків, дитячих закладів, спортивних майданчиків і від місць відпочинку населення на відстань не менше 20 м., але не більше 100 м.

Розміщення місць тимчасового зберігання відходів, особливо на житловій території, необхідно узгоджувати з районним архітектором та районними санепідстанціями.

У виключних випадках, в районах забудови, що склалася, де немає можливості дотримання встановлених розривів від дворових туалетів, місць тимчасового зберігання відходів ці відстані встановлюються комісійно (за участі районного архітектора, житлово-експлуатаційної організації, квартирного комітета, санітарного лікаря). Акти комісій повинні затверджуватись виконкомами місцевих рад народних депутатів.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, щодо заявленої ОСОБА_2 позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України - завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захистити.

Суд, приймаючи рішення на користь позивача, вирішує також питання про стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із частиною першою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (частин четверта статті 23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1174 Цивільного кодексу України - шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Як зазначено у пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за №4 від 31.03.1995р., розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. […] Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

ОСОБА_2 у позовній заяві зазначив, що відповідач своїми неправомірними діями, а фактично бездіяльністю за зверненням позивача щодо вирішення питання перенесення контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів згідно встановлених норм, завдав йому моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоров’я, загостренні хронічних хвороб, душевних стражданнях. Крім того, позивач зауважує, що відповідач фактично змусив його вступити у конфлікт з іншими мешканцями будинку, через що між ними погіршились взаємовідносини, що також негативно впливає на емоційний та психологічний стан позивача. Позивач зазначає, що своїми діями відповідач підриває його (інваліда дитинства) віру у спроможність держави створити правові, соціальні, психологічні та інші умови для забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами, як це прописано у статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Проаналізувавши зазначені позивачем обставини, в контексті наведених норм та наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, згідно виписки з медичної картки позивача віл 12.02.2018р.), суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутності відзиву або заперечень на позов відповідача (суб’єкт владних повноважень), з огляду на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди - підлягає задоволенню.

Оскільки, позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, у зв’язку з чим розподіл судових витрат у вигляді присудження сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду із позовною заявою, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Інші підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України - у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 зазначене позивачем у позовній заяві (місце проживання/перебування: 49000, АДРЕСА_4; РНОКПП НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (місцезнаходження: 49027, м.Дніпро, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 04052459) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49006, м.Дніпро, вул. Філософська, 39-А; код ЄДРПОУ 40359593) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради щодо визначення місця розташування контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів біля квартири АДРЕСА_5, у якій мешкає ОСОБА_2, інвалід І-ої групи з дитинства.

Зобов'язати Виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради повторно розглянути питання визначення місця розташування контейнерного майданчику для збору твердих побутових відходів біля будинку №45 по вулиці Новорічній у місті Дніпро з урахуванням вимог Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України №145 від 17 березня 2011 року.

Стягнути з Виконавчого комітету Соборної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052459) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1