Постанова № 76574389, 19.09.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року справа №805/1295/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., при секретарі судового засідання Борисові А.А., за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (повний текст складено 29 травня 2018 року в м. Слов’янськ) у справі № 805/1295/18-а (суддя І інстанції – Лазарєв В.В.) за позовом приватного акціонерного товариства “АПК-Інвест” до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадстру у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування висновку та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року приватне акціонерне товариство “АПК-Інвест” звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до експерта державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадстру у Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування висновку та зобов’язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 серпня 2017 року розробником було подано на погодження до відповідного органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПрАТ “АПК-Інвест” в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А. Висновком відповідного органу від 22.08.2017 року № 5433/82-17 вищевказаний проект не погоджено та зроблені зауваження та пропозиції до проекту, а саме: 1) перелік обмежень у використанні земельної ділянки доповнити датою його складання; 2) цільове призначення земельної ділянки зазначене в пояснювальній записці та кадастровому плані не відповідає розробленому проекту землеустрою та дозвільним документам; 3) проект землеустрою доповнити матеріалами перенесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; 4) в державному реєстрі сертифікатів інженерів-землевпорядників ФОП ОСОБА_4 відсутня. Після усунення вищевказаних зауважень, розробник 24.11.2017 року знов звернувся до відповідача за погодженням проекту землеустрою. 30.11.2017 року відповідачем складено висновок № 9500/82-17 про відмову у погодженні проекту із посиланням на численні недоліки останнього.

Позивач, посилаючись на норми чинного законодавства, згідно яких, відмова у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку та неможливість відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки, вважає протиправним висновок відповідача від 30.11.2017 року № 9500/82-17.

У зв’язку з наведеним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом порушених прав та інтересів в якому просив: 1) скасувати висновок відповідача від 30.11.2017 року № 9500/82-17; 2) визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття висновку від 30.11.2017 року № 9500/82-17 про відмову у погодженні проекту землеустрою; 3) зобов’язати відповідача винести висновок, яким погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 805/1295/18-а позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано висновок Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 30 листопада 2017 року № 9500/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А. Зобов’язано ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству “АПК-Інвест” в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем не в повному обсязі усунуто недоліки, а крім того, відповідно до частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України повторна відмова не позбавляє права розробника проекту усунути недоліки та знов подати його на погодження.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, наголошуючи на законності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 серпня 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (розробник проекту) звернулася до органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин із заявою, в якій просила погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству “АПК-Інвест” в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (будівництва та обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А.

22 серпня 2017 року ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Кіровоградської області складено висновок № 5433/82-17, яким відмовлено у погодженні вищевказаного проекту землеустрою. Разом з цим, у висновку зроблені зауваження та пропозиції до проекту, а саме: 1) перелік обмежень у використанні земельної ділянки доповнити датою його складання; 2) цільове призначення земельної ділянки зазначене в пояснювальній записці та кадастровому плані не відповідає розробленому проекту землеустрою та дозвільним документам; 3) проект землеустрою доповнити матеріалами перенесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; 4) в державному реєстрі сертифікатів інженерів-землевпорядників ФОП ОСОБА_5 відсутня (а.с. 18-19).

23 листопада 2017 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (розробник проекту), після усунення недоліків, знов звернулася із заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству “АПК-Інвест” в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А. Вказана заява зареєстрована у Головному управлінні Держгеокадастру у Донецькій області за № 681-3705/81-17 (а.с. 171).

30 листопада 2017 року ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Тернопільській області надано висновок № 9500/82-17, яким відмовлено у погодженні вищевказаного проекту землеустрою (а.с. 16-17). Також у висновку викладено зауваження та пропозиції до проекту землеустрою, а саме:

1) порушення вимог статті 28 Закону України “Про землеустрій” (абзац 2 пункт г);

2) зауваження викладені у попередньому висновку не виправлені;

3) відсутній коректурний аркуш із відміткою сторінки виправлення;

4) уточнити відомості наведені в пояснювальній записці (опис земельної ділянки) стосовно цільового призначення земельної ділянки, оскільки наявні матеріали в складі проекту та назва проекту землеустрою містять розбіжності;

5) у відповідності до статті 3 Закону України “Про державний земельний кадастр” визначено, що Державний земельний кадастр базується на принципі об’єктивності, достовірності та повноти відомостей на кадастровому плані зазначити існуюче на момент відведення цільове призначення земельної ділянки та складу угідь;

6) код КВЦПЗ зазначений в експлікації не відповідає класифікації виду цільового призначення зазначеному в кутовому штампі;

7) матеріали проекту доповнити: розрахунком потреби площі; відомостями щодо прив’язки до пунктів Державної геодезичної мережі згідно пункту 3.9 Інструкції Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 з підтвердженням легітимності отримання даних Державної геодезичної мережі відповідно статті 20 Закону України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”; відомостями щодо повірки вимірювальної техніки відповідно до статті 17 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.

Позивач оскаржує вищевказаний висновок, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель визначаються Земельним кодексом України.

У відповідності до абзацу 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частини 2 статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 25 Закону України “Про землеустрій” документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Статтею 30 Закону України “Про землеустрій” передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до частини 4 статті 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина 5 вказаної статті).

Згідно з частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Частиною 8 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, статтею 186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Крім того, вищевказані норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, визначають вичерпний перелік підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою, зокрема, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, відмовляючи у погодженні проекту землеустрою, вказав на наступні недоліки проекту землеустрою: 1) порушення вимог статті 28 Закону України “Про землеустрій” (абзац 2 пункт г); 2) зауваження викладені у попередньому висновку не виправлені; 3) відсутній коректурний аркуш із відміткою сторінки виправлення; 4) уточнити відомості наведені в пояснювальній записці (опис земельної ділянки) стосовно цільового призначення земельної ділянки, оскільки наявні матеріали в складі проекту та назва проекту землеустрою містять розбіжності; 5) у відповідності до статті 3 Закону України “Про державний земельний кадастр” визначено, що Державний земельний кадастр базується на принципі об’єктивності, достовірності та повноти відомостей на кадастровому плані зазначити існуюче на момент відведення цільове призначення земельної ділянки та складу угідь; 6) код КВЦПЗ зазначений в експлікації не відповідає класифікації виду цільового призначення зазначеному в кутовому штампі; 7) матеріали проекту доповнити: розрахунком потреби площі; відомостями щодо прив’язки до пунктів Державної геодезичної мережі згідно пункту 3.9 Інструкції Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376 з підтвердженням легітимності отримання даних Державної геодезичної мережі відповідно статті 20 Закону України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність”; відомостями щодо повірки вимірювальної техніки відповідно до статті 17 Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.

Разом з цим, у попередньому висновку (№ 5433/82-17) були визначені інші недоліки проекту землеустрою, а саме: 1) перелік обмежень у використанні земельної ділянки доповнити датою його складання; 2) цільове призначення земельної ділянки зазначене в пояснювальній записці та кадастровому плані не відповідає розробленому проекту землеустрою та дозвільним документам; 3) проект землеустрою доповнити матеріалами перенесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості; 4) в державному реєстрі сертифікатів інженерів-землевпорядників ФОП ОСОБА_5 відсутня.

Таким чином, 30.11.2017 року відповідачем надано висновок № 9500/82-17, яким відмовлено у погодженні проекту землеустрою, з підстав виявлення недоліків, на яких не було наголошено у попередньому висновку від 22.08.2017 року № 5433/82-17. Тобто, відповідачем вказано на зовсім інші недоліки проекту землеустрою.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог частини 8 статті 186-1 Земельного кодексу України, яка прямо забороняє відмовляти у погодженні проекту землеустрою з підстав на яких не було наголошено у попередньому висновку та вказувати інші недоліки проекту землеустрою.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 30.11.2017 року № 9500/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А, не відповідає вимогам чинного земельного законодавства.

Щодо другого пункту розділу “Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою” у висновку від 30.11.2017 року № 9500/82-17, в якому відповідач вказує на не виправленні зауваження, що викладені у попередньому висновку, слід зазначити наступне.

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що органи виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надати свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Як убачається зі змісту оскаржуваного висновку, пункт 2 розділу “Зауваження та пропозиції до проекту землеустрою” викладено наступним чином: “зауваження викладені у попередньому висновку не виправлені”. Тобто, взагалі відсутня будь-яка конкретизована інформація із вказівкою на певні недоліки, що не були виправлені.

Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог статті 186-1 Земельного кодексу України, щодо не надання вичерпного та конкретизованого переліку недоліків проекту землеустрою.

Під час розгляду справи встановлено, що проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А (а.с. 172-217), розроблено із врахуванням зауважень та пропозицій, на яких було наголошено у попередньому висновку від 22.08.2017 року № 5433/82-17, а саме: 1) доповнено перелік обмежень у використанні земельної ділянки датою його складання (а.с. 194); 2) приведено у відповідність проекту в частині відповідності цільового призначення земельної ділянки зазначене в пояснювальній записці та кадастровому плані до розробленого проекту землеустрою та дозвільній документації (а.с. 175-176); 3) проект землеустрою доповнено матеріалами перенесення меж земельної ділянки в натурі на місцевості (а.с. 187); 4) в державному реєстрі сертифікатів інженерів-землевпорядників є ФОП ОСОБА_4, про що свідчить запис у відповідному реєстрі та кваліфікаційний сертифікат (а.с. 216).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність конкретизованих зауважень, які б свідчили про невиправлені недоліки визначені у попередньому висновку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача у цій частині також є необґрунтованим, оскільки не відповідає дійсності та нормам чинного законодавства.

Не можні погодитись з посиланьням відповідача, як на ознак законності рішення відповідача, на те, що зазначення в оскаржуваному висновку інших зауважень та пропозицій не можна вважати достатньою самостійною підставою для його скасування, оскільки таки посилання повністю суперечать приписам статті 19 Конституції України, яка визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що висновок Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 30 листопада 2017 року № 9500/82-17 про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А, надано із порушенням вимог Конституції та законів України, суд першої інстанції визнав його протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ПрАТ “АПК-Інвест” про визнання протиправними дій відповідача щодо прийняття висновку від 30.11.2017 року № 9500/82-17 про відмову у погодженні проекту землеустрою, через те, що самі по собі дії відповідача не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків, тобто, не впливають на обсяг прав та інтересів позивача, адже правові наслідки в даному випадку має акт індивідуальної дії – висновок від 30.11.2017 року № 9500/82-17, а отже скасування такого висновку є повним та ефективним захистом прав та інтересів позивача.

Щодо позовних вимог ПрАТ “АПК-Інвест” про зобов’язати відповідача надати висновок, яким погодити проект землеустрою, судом першої інстанції зазначено наступне.

З огляду на приписи земельного законодавства та положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, саме органи виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин мають виключну компетенцію в питаннях погодження проекту землеустрою.

Повноваження щодо погодження проекту землеустрою відноситься до компетенції відповідача і суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_6 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. У рішенні по справі “Класс та інші проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому рішення суду про зобов'язання відповідача надати висновок, яким погодити проект землеустрою є формою втручання у повноваження.

Суд не може підміняти органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та на свій розсуд погоджувати відповідні проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно із частиною 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо погодження проекту землеустрою та визначення підстав, за яких затверджується проект або про відмову в його затвердженні, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному акціонерному товариству “АПК-Інвест” в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (для обслуговування існуючих будівель), що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, с. Привілля, вул. Стрельникова, 21-А, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, враховуючи принципи адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 805/1295/18-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року у справі № 805/1295/18-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 20 вересня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_7