Постанова № 76574213, 20.09.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 вересня 2018 року справа № 0440/6291/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Ясенової Т.І.,

суддів: Суховарова А.В. Головко О.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Первинної профспілкової організації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 серпня 2018 року, суддя Деєв М. В.,

по справі за позовом Первинної профспілкової організації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» до Дніпропетровської обласної ради, треті особи - трудовий колектив комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» в особі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комісія з реорганізації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії Васильчука С. І. про скасування рішення обласної ради в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Первинна профспілкова організація комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» звернулась до суду з позовом до Дніпропетровської обласної ради, треті особи - трудовий колектив комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» в особі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Комісія з реорганізації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради в особі голови комісії Васильчука С. І., в якому просила:

- визнати протиправними та нечинними п. 41 та підпункти: 41.1, 41.2, 41.3, 41.4, 41.5 рішення Дніпропетровської обласної ради № 342-13/УП від 22 червня 2018 року відповідно до яких вирішено:

п. 41. Реорганізувати комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: просп. Сергія Нігояна, буд. 53, м. Дніпро, 49064) шляхом приєднання до комунального закладу «Дніпропетровська міська багатопрофільна клінічна лікарня № 4 Дніпропетровської обласної ради» (юридична адреса: вул. Ближня, буд.31 , м. Дніпро, 49102);

п.п.41.1. Доручити керівникові комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2 Дніпропетровської обласної ради» здійснити всі необхідні заходи щодо приймання-передачі майна згідно з чинним законодавством ;

п.п.41.2.Строком заяви кредиторами претензій установити 2(два) місяці з моменту оприлюднення повідомлення про рішення стосовно реорганізації юридичної особи;

п.п.41.3.Створити комісію з реорганізації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» у складі: ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - голова комісії, ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - член комісії; ОСОБА_7 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) - член комісії; ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) член комісії;

п.п.41.4. Доручити голові комісії з реорганізації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» в установлений законодавством термін повідомити державного реєстратора про рішення щодо реорганізації комунального закладу;

п.п.41.5. Комісії з реорганізації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» провести інвентаризацію майна комунального закладу; після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення їх вимог у встановленому законом порядку скласти передавальний акт , який повинен містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради»; передавальний акт подати на затвердження обласній раді ; здійснити інші заходи, передбачені чинним законодавством.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Первинної профспілкової організації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради».

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги виникли із відносин, що мають приватноправовий характер, у яких Дніпропетровська обласна рада виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень. Прийняття Дніпропетровською обласною радою спірного Рішення та саме здійснення припинення комунального закладу є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану ухвалу і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ні Дніпропетровська обласна рада, ні Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» не володіють корпоративними правами відносно закладу, оскільки даний заклад являється комунальною власністю, тобто об'єктом спільної власності територіальної громади, що виключає будь-який спір з приводу корпоративних прав.

Крім того, предметом позовних вимог визначено порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень, яким є Дніпропетровська обласна рада при реалізації своїх представницьких функцій щодо управління майном територіальної громади на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, без урахування несприятливих наслідків для прав, свобод та інтересів трудового колективу Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради», які є членами профспілкової організації, з порушенням їх прав на участь у процесі прийняття рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 18 та пункту 19 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України)

Відповідно до частини 1 статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджету адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до пункту 30 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого в процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання в концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності територіальної громади.

У відповідності до частини 2 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з частиною 4 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Пунктом 20 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях обласної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За приписами частини 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно статуту Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» прийнятий до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області та перебуває в управлінні Дніпропетровської обласної ради.

Тобто у даній справі, Дніпропетровська обласна рада не є суб'єктом права власності, як про це зазначив суд першої інстанції, оскільки Дніпропетровська обласна рада при прийнятті спірного рішення виконувала публічно-владні управлінські функції на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням зазначених функцій.

При цьому, як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржується рішення суб'єкта владних повноважень, зокрема і в частині порушення порядку його прийняття.

Крім того, колегія суддів критично оцінює висновок суду першої інстанції щодо можливості віднесення спору у цій справі до юрисдикції господарських судів на підставі пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Статтею 167 Господарського кодексу України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. (частина 1 статті 167 Господарського кодексу України)

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. (частина 2 статті 167 Господарського кодексу України)

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. (частина 3 статті 167 Господарського кодексу України)

З аналізу викладеної норми встановлено, що корпоративні відносини - це відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. В свою чергу, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто, спір щодо оскарження правомірності рішення Дніпропетровської обласної ради в частині реорганізації Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №2» Дніпропетровської обласної ради» не відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, тому застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що за правилами розмежування предметної юрисдикції даний спір відносяться до справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Первинної профспілкової організації комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради - задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року - скасувати та направити справу № 0440/6291/18 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з 20.09.2018 року та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Т.І. Ясенова

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: О.В. Головко