Рішення № 76573215, 20.09.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2684/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 16 серпня 2018 року ВП № 56457800 про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (далі – позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивач просить визнати незаконною (протиправною) та скасувати постанову головного державного виконавця від 16 серпня 2018 року ВП № 56457800, якою накладено арешт на кошти відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в сумі 22171218,61 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 серпня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесено постанову про арешт коштів відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у виконавчому провадженні ВП № 56457800 з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Луганській області від 12 січня 2018 року № Ю-2672-17 на загальну суму 22171218,61 грн з урахуванням штрафів на суму 8713723,12 грн.

З посиланням на статтю 1 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» позивач вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки до неї входить заборгованість по штрафах, виконання яких підлягає зупиненню.

З урахуванням викладеного позивач просить визнати незаконною (протиправною) та скасувати оскаржувану постанову.

У судовому засіданні, яке відбулось 17 вересня 2018 року, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 20 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв., представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 28). Заявою, яка надійшла через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 20 вересня 2018 року за вхідним реєстраційним № 22996/2018, представник позивача просить розглянути справу за його відсутністю у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (арк. спр. 44).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений відповідно до положень статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) (арк. спр. 24, 25, 29, 30).

Правом подати суду відзив на позовну заяву разом з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, відповідач не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

У судовому засіданні, яке відбулось 17 вересня 2018 року, судом оголошено перерву до 20 вересня 2018 року до 15 год. 30 хв. у зв’язку з ненаданням відповідачем витребуваних ухвалою суду від 11 вересня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі документів (арк. спр. 27).

Витребувані документи надійшли через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 20 вересня 2018 року за вхідним реєстраційним № 22883/2018 (арк. спр. 31-40).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, судом встановлено таке.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23 травня 2018 року ВП № 56457800 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 12 січня 2018 року № Ю-2672-17/У про сплату відокремленим підрозділом «Шахта Привільнянська» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та штрафів в сумі 22171218,61 грн, надісланої Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з заявою від 12 березня 2018 року № 1594/9/12-32-17-02-10 (арк. спр. 8, 33, 34, 37-38, 41-43).

16 серпня 2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у банківських установах, у межах суми звернення стягнення в розмірі 22171218,61 грн (арк. спр. 7, 41-43).

Постанова направлена на виконання до банківських установ і сторонам виконавчого провадження та отримана боржником 29 серпня 2018 року, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції на супровідному листі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16 серпня 2018 року № 20-1/56457800/25 (арк. спр. 6).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець (частина третя статті 287 КАС України).

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404, у відповідній редакції), Законом України від 13 квітня 2017 року № 2021-VIII «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» (далі – Закон № 2021) та Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 48 Закону № 1404 врегульовані питання порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Так, частиною першою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404).

Частиною четвертою статті 48 Закону № 1404 передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Разом з тим, абзацом першим статті 1 Закону № 2021 регламентовано, що тимчасово, до 1 січня 2019 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 квітня 2012 року № 4650-VI «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств»).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10 вересня 2018 року за № НОМЕР_1 і статуту судом встановлено, що публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, основним видом діяльності якого є добування кам'яного вугілля (арк. спр. 9-11, 16-18).

Таким чином, на позивача розповсюджуються положення Закону № 2021.

Пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 визначає, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 25 Закону № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (абзац третій частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац четвертий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац десятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

Згідно з частиною п’ятою статті 25 Закону № 2464 вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Відповідно до абзаців третього, четвертого частини п’ятнадцятої статті 25 Закону № 2464 суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску. Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

З системного аналізу вищевказаного слідує, що суми штрафів та нарахованої пені, як і недоїмка, є складовою заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а отже, норми статті 1 Закону № 2021 до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Крім того, суд зазначає, що стаття 1 Закону № 2021 передбачає зупинення виконавчого провадження щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», за виключенням, зокрема, рішень про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Тобто, виключеним випадком є саме рішення про стягнення заборгованості, а не недоїмки.

Оскарженою постановою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» у банківських установах, виключно у межах суми заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зазначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12 січня 2018 року № Ю-2672-17/У.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і у задоволенні позову слід відмовити повністю.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код 32359108, місцезнаходження: 93100, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Малиновського, буд. 1) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський район, вул. Архітектора Городецького, буд. 13) про визнання протиправною та скасування постанови від 16 серпня 2018 року ВП № 56457800 про арешт коштів боржника відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 287 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_2