
СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2018 р. Справа №1840/3042/18
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соколова В.М.,
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковпаківського районного у м. Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Сумській області про зобов'язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Ковпаківського районного у м. Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, Ковпаківський районного у м. Суми ВДРАЦС ГТУЮ в Сумській області) про зобов'язання уповноважену особу скасувати в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та поновити його в батьківських правах.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що Зарічний районний суд м. Суми 18.02.2016 прийняв заочне рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок. Однак, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28.04.2017 скасовано заочне рішення, справу призначено до розгляду у загальному порядку. 15.05.2018 суд ухвалою залишив позов без розгляду. У зв'язку з цим ОСОБА_2 звернувся до відповідача з вимогою скасувати в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок та поновити його в батьківських правах. У задоволенні заяви було відмовлено. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки на даний час не існує жодного рішення про позбавлення його батьківських прав.
Ухвалою суду від 07.08.2018 прийнято до провадження справу, відкрито провадження, розгляд проводиться за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позов не містить посилання на норму чинного законодавства, яка передбачала б скасування відміток в актовому записі цивільного стану, а також поновлення особи в батьківських правах відповідачем (а.с.26-27).
Суд, заслухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.
У судовому засіданні встановлено, що 18 лютого 2016 року Зарічним районним судом м. Суми було прийнято рішення у справі 591/8238/15-ц про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12-14).
28 квітня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради про позбавлення батьківських прав, задовольнив заяву представника ОСОБА_2 та скасував заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18 лютого 2016 року в справі №591/8238/15-ц, призначив справу до розгляду в загальному порядку (а.с.15).
15 травня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_5 у зв'язку з повторною неявкою позивача, явка якого була визнана обов'язковою (а.с.16).
За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 в усній формі звернувся до відповідача з проханням виключити в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення його батьківських прав відносно доньок. Відповідач відмовив у внесенні відповідних змін, аргументуючи це тим що, внесення змін до актового запису цивільного стану можливе лише за наявності ухвали про поновлення батьківських прав.
04.07.2018 позивач звернувся з письмовим зверненням до відповідача з проханням виключити в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення його батьківських прав відносно доньок (а.с.17).
Ковпаківський районний у м. Суми ВДРАЦС листом від 10.07.2018 №2039-15.14-31 повідомило про відмову у виключенні в актових записах відмітки про позбавлення батьківських прав відносно доньок, та повідомив, що для скасування таких відміток необхідно надати рішення суду про поновлення батьківських прав (а.с.18).
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" №2398-VІ від 01.07.2010 (далі по тексту - Закон №2398-VІ) актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 6 Закону №2398-VІ передбачено компетенцію органів державної реєстрації актів цивільного стану - відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Держаний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Згідно зі ст. 12 Закону №2398-VІ відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення.
Статтею 22 Закону №2398-VІ передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження у судовому порядку. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:
- особи, щодо якої складено актовий запис;
- одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини;
- опікуна недієздатної особи;
- спадкоємців померлого;
- представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Відповідно до пункту 3 статті 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1064 "Про затвердження порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян", - запис в Реєстрі здійснюється шляхом внесення до нього (у разі позбавлення та поновлення батьківських прав) відомостей: прізвище, ім'я та по батькові дитини, батька, матері, усиновлювача, які позбавлені батьківських прав; прізвище, ім'я та по батькові батька, матері, усиновлювача, які поновлені у батьківських правах, місце державної реєстрації народження дитини, номер актового запису і дата державної реєстрації народження, повне найменування суду, яким постановлено рішення, його дата і номер; прізвище, ім'я та по батькові особи, що здійснила державну реєстрацію, та її посада, дата і номер внесення відомостей до Реєстру.
Дійсно, пунктом 2.14 розділу II Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції У країни від 12.01.2011 №95/5, визначено вичерпний перелік підстав для внесення відповідних відміток в актові записи цивільного стану, у тому числі про анулювання та поновлення, серед яких, зокрема, є рішення суду про усиновлення (удочеріння), про позбавлення або поновлення батьківських прав, про розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним, поновлення шлюбу після його розірвання у випадку, передбаченому статтею 118 Сімейного кодексу України, анулювання актових записів цивільного стану, у яких зазначено про необхідність проставлення відмітки у відповідному актовому записі цивільного стану, визнання розірвання шлюбу фіктивним.
Разом з тим, заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 18.02.2016, яким було позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав, було скасовано, а позовна заява була залишена без розгляду.
Таким чином, жодного судового рішення та провадження щодо позбавленця батьківських прав ОСОБА_2 на даний час не має, а тому суд зазначає, що ОСОБА_2 не позбавлений батьківських прав.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах їх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачень, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (стаття 8).
Згідно з установленою прецедентною практикою Суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції (рішення у справі "Йогансец проти Норвегії" (Johansen v. Norway) від 7 серпня 1996 року, Reports 1996-ІІІ, п. 52).
Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8, за винятком випадків, коли воно здійснюється "згідно із законом", має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8, та є "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення згаданої вище цілі або цілей.
Хоча основною метою статті 8 є захист особи від свавільних дій з боку органів державної влади, можуть бути додаткові позитивні зобов'язання, що є невід'ємними від ефективної "поваги" до сімейного життя. Отже, якщо встановлено існування сімейних зв'язків, держава має діяти в принципі у такий спосіб, що буде розрахований на те, аби дати можливість таким зв'язкам розриватися, та, вживати заходів, які надаватимуть можливість батькам і дитині возз'єднатись (рішення у справі "Ерікссон проти Швеції" (Eriksson v. Sweden) від 22 червня 1989 року, серія А, №156, с. 26-27, п.71, та рішення у справі "Ньяоре проти Франції" (Gnahore V. France), №40031/98, п.51, ECHR 2000-ІХ).
Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).
Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичне її точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Отже, ефективний засіб правового, захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Крім того, зі змісту пункту 49 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Єфимєнко проти України" можливо дійти висновку про те, що не розглядається у якості ефективного засіб захисту, який: "є залежним від розсуду відповідних органів влади і не є безпосередньо доступним для того, кого він стосується".
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку нeвикoнaння, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзаци другий, третій підпункту 3.1 пункту 3 Рішення від 27.01.2010 №3-рд/2010).
Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визначено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акту в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача скасувати в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок.
При цьому, вимоги позивача про поновлення його в батьківських правах не підлягають задоволенню, оскільки жодного судового рішення та провадження щодо позбавленця батьківських прав ОСОБА_2 на даний час не має. Крім того, поновлення батьківських прав не є предметно підсудним адміністративному суду, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 704,80 грн. за квитанцією №0.0.1100444334.1 від 03.08.2018 (а.с.4).
Таким чином, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського районного у м. Суми ВДРАЦС ГТУЮ у Сумській області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Ковпаківського районного у м. Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Сумській області про зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Ковпаківський районний у місті Суми відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області (пл. Незалежності, 8, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 38522700) скасувати в актових записах Державного реєстру актів цивільного стану громадян відмітку про позбавлення ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) батьківських прав відносно доньок ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 40000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 704,80 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Ковпаківського районного у місті Суми відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Сумській області (пл. Незалежності, 8, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 38522700).
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Соколов
Повний текст рішення складено 20.09.2018 року.
Судове рішення № 76572803, Сумський окружний адміністративний суд було прийнято 13.09.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 1840/3042/18. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: