Рішення № 76572529, 12.09.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 вересня 2018 року м. Ужгород№ 807/514/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - не з'явився,

відповідача: Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, представник - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України 12.09.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст виготовлено 17.09.2018р.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, який був у користуванні, 2015-го року випуску, об'єм двигуна 2995 куб. см., номер кузова: НОМЕР_1, тип двигуна: бензин, колір - білий, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 04.07.2017 року.

25.04.2018р. представником позивача було отримано податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 1264384, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб; податковий період - 2018; сума податкового зобов'язання 25000,00 грн. Відповідно до даного податкового повідомлення-рішення, сума нарахованого зобов'язання підлягає сплаті протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Позивач у позові заначив про те, що не може являтись платником транспортного податку згідно з п. 267.1.1 ст. 267 ПК України, оскільки відсутній об'єкт оподаткування відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, тому вважає, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1264383 від 26.03.2018 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надавши відзив на позовну заяву. Свою позицію обгрунтував тим, що позивачу належить автомобіль 2015 року випуску, який зареєстровано 04 липня 2017 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), тобто автомобіль позивача є об'єктом оподаткування у 2018 році відповідно до приписів статті 267 ПК України. Також відповідач зазначив про те, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, відповідно до Методики визначення середньоринкової вартості становить 1 767 317,40 грн., тобто належить до автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2018 році.

Позивачем було надано відповідь на відзив (а.с.40-43).

Заперечення щодо відповіді на відзив відповідачем до суду надано не було.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України: у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В останнє судове засідання, призначене на 12.09.2018р., представник позивача не з'явилася, однак подала заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Представник відповідача в останнє судове засідання також не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав, хоча був належним чином повідомлений про дачу, час та місце судового розгляду.

В попередньому судовому засіданні, яке відбулося 05.09.2018р., суд заслухав пояснення представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 було завезено на територію України 27.06.2017 року автомобіль марки марки AUDI, модель Q7, 2015-го року випуску, об'єм двигуна 2995 куб. см., номер кузова: НОМЕР_1, тип двигуна: бензин, колір - білий, що підтверджується Актом про проведення митного огляду товару № UA305060/2017/014252 Закарпатської митниці ДФС від 27.06.2017 року (а.с.20).

Вартість автомобіля складає 857 944,55 грн. у відповідності до курсу валюти 29.084561 за 01,00 євро. Вказана вартість підтверджується попередньою митною декларацією Q30239077/1198553262/700252731 (а.с.16), в якій вартість транспортного засобу визначена згідно з інвойсом (рахунком) - (а.с.15).

З цієї вартості товару, позивачем було сплачено попередні обов'язкові платежі та збори без яких ним не могло бути завезено легковий автомобіль на територію, а саме було сплачено ввізне мито в розмірі 85 779,46 гривень, акцизний збір в розмірі 24 041,88 гривень та ПДВ в розмірі 193 567,18 гривень.

Після ввезення транспортного засобу на територію України, під час проведення процедури розмитнення зазначеного вище автомобіля Київською міською митницею ДФС, в Електронній декларації ІМ 40 ДЕ форма МД-2 самостійно було визначено митну вартість товару у розмірі 877 727,99 грн. (а.с.17), тобто було здійснено коригування (збільшення) даних з попередньої митної декларації.

На підставі здійсненого коригування, позивачем було здійснено доплати та остаточно сплачено у повному обсязі ввізне мито в розмірі 87 772,80 грн, акцизний збір в повному розмірі 24 429,21 та ПДВ в повному розмірі 197 986,00 грн.

Загальна вартість автомобіля зі всіма сплаченими обов'язковими платежами та зборами, узгоджена органом ДФС, станом на 03.07.2017 року склала 1 187 916,00 грн. (877 727,29 - вартість автомобіля + 87 772,80 - ввізне мито + 24 429,21 - акцизний збір + 197 986,00 - податок на додану вартість = 1 187 916,00 - один мільйон сто вісімдесят сім тисяч дев'ятсот шістнадцять гривень).

04.07.2017 року, позивач став власником автомобіля, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу 04.07.2017р. (а.с.13)

Головним управлінням ДФС у Закарпатській області 26.03.2018р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 1264383, яким позивачу визначено до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 25000,00 грн. за платежем 18011000 «Транспортний податок з фізичних осіб» та зобов'язано сплатити вказану суму протягом 60 календарних днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», норми якого набрали чинності 01.01.2015р., викладено у новій редакції статтю 267 ПК України, якою запроваджено транспортний податок для фізичних осіб.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» внесені зміни до ПК України, зокрема у частині сплати транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2017р. та є чинними й станом на 2018 рік.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

У відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 ПК України: ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України: базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Пункт 267.6 статті 267 ПК України визначає порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Зокрема, згідно з п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Як вже зазначалося вище та враховуючи положення пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Тобто, даною нормою податкового законодавства встановлено два критерії, згідно з якими нараховується та справляється транспортний податок з фізичних осіб, а саме:

- легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) (в 2018 році, це автомобілі не старіше 2013 року включно);

- середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (тобто, легкові автомобілі, вартість яких у 2018 році складала понад 1 396 125,00 грн.).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» передбачено розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня 2018 року в сумі 3723,00 грн.

Отже, об'єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких у 2018 році становила понад 1 396 125,00 грн. (375х3723) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно), тобто не старіше 2013 року.

З 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016р. № 66 «Про затвердження Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів та внесення змін у додатки 1 і 2 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів» (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

В силу п. 2 Методики, Середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 (п. 2 в редакції Постанови Кабінету міністрів України № 428 від 21.06.2017р.).

В той же час, що хоч Методикою і передбачено використання методу аналогії цін ідентичних автомобілів, проте кожен автомобіль є специфічним та має свою особливість. Зокрема, в методі аналогії ідентичних цін не враховані дані, де саме було придбано автомобіль, яким чином його транспортовано на територію України, стан автомобіля, його дефекти, стан лакофарбового покриття, пробіг (показники одометра), а також ряд інших ознак, які роблять кожний автомобіль особливим та визначають його реальну вартість.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що дана Методика є загальною та нею визначається вартість автомобіля саме в Україні.

Це підтверджується пунктами 8, 9 та 10 Методики. А саме, п. 8 Методики передбачено, що у разі коли неможливо визначити ціну нового автомобіля в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).

Відповідно до п. 9 Методики: у разі коли неможливо визначити ціну нового автомобіля в Україні, використовується інформація про його ціну в країнах-виробниках (експортерах).

Ціна нового автомобіля в Україні визначається на рівні ціни країн-виробників (експортерів) без урахування податку на додану вартість у таких країнах, збільшеної на суму податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що відповідно до законодавства сплачуються під час митного оформлення автомобіля.

Згідно з п. 10 Методики: У разі коли неможливо визначити ціну нового автомобіля в Україні згідно з пунктами 3-8 цієї Методики допускається використання інформації про ціни нових автомобілів, зазначені у спеціалізованих періодичних виданнях для продажу автомобілів, комп'ютерних програмах, Інтернеті тощо.

Пунктом 3 Методики визначено, що джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів).

У відповідності до п. 5 Методики: Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було придбано автомобіль від продавця - AUTO EXPORT EAST LTD (місце реєстрації: 6 Bexley Square M36BZ Salford, Manchester United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland) у відповідності до Invoice/Рахунку від 23.06.2017 року (а.с.44), тобто за кордоном. Відповідно до даного Інвойсу, позивачем була оплачена вартість легкового автомобіля марки AUDI Q7 та складала 29 500,00 Євро, що у відповідності до курсу НБУ станом на 23.06.2017 становило 857 270,00 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч двісті сімдесят гривень).

Системний аналіз вищезазначених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що середньоринкова вартість автомобіля визначається також з урахуванням ціни країн-виробників (експортерів) та з врахуванням даних, зазначених в описаній вище Методиці.

Насамперед, такі дані враховуються при ситуації коли покупець самостійно здійснює експорт транспортного засобу, де його ціна вже визначена на рівні цін країн-виробників.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому, ПК України не визначено терміну «договірна вартість». Разом з тим, відповідно до п. 189.3 ст. 189 ПК України, ціна продажу вживаного транспортного засобу визначається: для осіб, не зареєстрованих як платники податку, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого засобу, розрахованої суб'єктом оціночної діяльності, уповноваженим здійснювати оцінку відповідно до закону.

Пунктом 23.1 статті 23 ПК України визначено, що базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування.

База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Як встановлено судом, на момент купівлі автомобіля його вартість складала 29 500,00 Євро, що у відповідності до курсу Національного банку України станом на 23.06.2017 року становило 857 270,00 грн., внаслідок відповідного строку експлуатації, пробігу та додаткового фізичного зносу, внаслідок дефектів від неналежних умов зберігання та експлуатації, які передбачені в Акті огляду автомобіля (наявні пошкодження лакофарбового покриття (сколи та подряпини), переднього та заднього бамперів, у моторному відсіку наявні ознаки підтікання мастила - а.с.20 на звороті).

Тому, враховуючи норму п. 23.1 ст. 23 ПК України, дефекти при пошкодженні автомобіля повинні враховуватися при визначенні бази оподаткування.

Відтак, суд погоджується з твердженнями позивача, що ціна на вказаний автомобіль з наявними дефектами є звичайною і відповідає рівню ринкових цін на аналогічні автомобілі з пошкодженнями.

Відповідно до пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України: звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Закон України «Про ціни і ціноутворення» визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»: під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Судом враховано також Висновок (Акт) експертної оцінки від 10.05.2018р., яким встановлено оціночну вартість автомобіля у розмірі 1 663 701,00 грн. внаслідок відповідного строку експлуатації, пробігу та додаткового зносу внаслідок дефектів від неналежних умов зберігання та експлуатації, які, як вже зазначалося, передбачені в Акті огляду автомобіля митницею.

Такими дефектами є наявні пошкодження лакофарбового покриття (сколи та подряпини), переднього та заднього бамперів, у моторному відсіку наявні ознаки підтікання мастила.

Ст. 4 ПК України визначає основні принципи податкового законодавства, зокрема, принцип стабільності (п. 4.1.9 ст. 4 ПК України), відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Як вже було з'ясовано судом та не оспорюється сторонами, легковий автомобіль марки AUDI модель Q7, не був об'єктом оподаткування у 2017 році (дата першої реєстрації транспортного засобу 04.07.2017р.), тобто коли строк його експлуатації був меншим та автомобіль був новішим у роках, як це і передбачено Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66.

Натомість, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 1264383, оспорюваний автомобіль став об'єктом оподаткування у 2018 році, коли строк його експлуатації збільшився.

Відповідно до принципу стабільності податкового законодавства, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше ніж за 6 місяців, а податкове повідомлення-рішення від 26.03.2018 року № 1264383 позивач отримав 25.04.2018 року, тобто через 4 місяці після запровадження нових правил.

Про необхідність дотримання принципу стабільності неодноразово висловлювався й Верховний Суд у Постанові від 18.01.2018 року по справі № 804/1241/17 та у Постанові від 30.01.2018 року по справі № 816/4192/15, де винесено рішення на користь платника податків щодо непотрібності оплати ним транспортного податку.

Окрім цього, відповідачем було порушено також й принцип єдиного підходу до встановлення податків та зборів (п. 4.1.11 ст. 4 ПК України).

Київською міською митницею ДФС України (які, як і Закарпатська митниця ДФС та Головне управління ДФС у Закарпатській області є структурними підрозділами Державної фіскальної служби України), правомірно було визначеного вартість оспорюваного автомобіля, зокрема із врахуванням рішення про коригування митної вартості на підставі Електронної декларації ІМ 40 ДЕ форма МД-2 (а.с.45).

Водночас, позивачем було сплачено податки та збори з урахуванням даного рішення про коригування митної вартості, тобто позивач не ухилився від виконання його обов'язку по сплаті податків та митних платежів, не оскаржував коригування митної вартості товару, що свідчить про правомірність дій платника податку.

Тобто, як Головне управління ДФС у Закарпатській області, так і Київська міська митниця ДФС, так і Закарпатська митниця ДФС повинні дотримуватися принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, тобто ними повинна бути визначена єдина однакова оціночна вартість автомобіля, яким є предметом спору у даній справі, а саме база оподаткування - невід'ємний елемент податку.

В той же час, відповідачем цього дотримано не було.

Адже, відповідно до п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Водночас, надаючи правову оцінку щодо законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі ст. 58 Конституції України: закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року N 1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

У спірних правовідносинах суд застосовує рішення Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява N 39766/05), «Щокін проти України» (заяви N 23759/03 та N 37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судом як джерело права.

Цими рішеннями було встановлено порушення статті 1 (Захист власності) Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від 30.08.2016 у справі № К/800/8077/16.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що автомобіль, рік випуску якого 2015-ий, придбаний та зареєстрований позивачем автомобіль був ще у 2017 році, тобто ще до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, суд вважає, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішення на позивача покладено додаткове зобов'язання зі сплати податку, що впливає на право мирного володіння майном (легковим автомобілем), а тому констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства України згідно з Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого проколу та проколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р. № 475/97-ВР.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням всіх доказів, суд дійшов висновку про те, що автомобіль марки AUDI, модель Q7, який був у використанні, року випуску - 2015, об'єм двигуна 2995 куб. см. (а не 3000 куб. см., як це визначено відповідачем - а.с.35), номер кузова НОМЕР_1, тип двигуна: бензин, колір - білий, що підтверджено Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 04.07.2017 року, не є об'єктом оподаткування згідно з п. 267.2.1 ст. 267 ПК України, оскільки його середньоринкова вартість не становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати (тобто 1 396 125,00 гривень), а станом на 03.07.2017 року становила 1 187 916,00 грн.

Крім того, позивач аналогічно скористався Методикою визначення середньоринокової вартості автомобіля, відповідно до якої його вартість становить 949 773,15 грн. (а.с.47).

Відтак, доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.31-34), є необгрунтованими, а мотиви на підставі яких ним було винесено податкове повідомлення-рішення безпідставними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України: суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України: при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивачу безпідставно визначено суму податкового зобов'язання по транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1264383 від 26.03.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, виходячи з наданих сторонами доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись статтями 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області № 1264383 від 26.03.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська обл., вул. Волошина, буд. 52, КОД ЄДРПОУ 39393632) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П. Микуляк